Поради для режисерів та аніматорів. Уривок з книги «Анімація: Посібник з виживання»

Українське видавництво ArtHuss кілька років тому випустило друковане видання «Анімація: Посібник з виживання». У цій книжці зібрані практичні поради для спеціалістів, які починають свій шлях в цій галузі. Автором є канадсько-британський анімаційний режисер, актор дубляжу та письменник Річард Вільямс

Пропонуємо прочитати фрагмент книги про роботу режисера і гадаємо, це буде цікаво геймдев-фахівцям, які працюють зі створенням персонажів, анімацією або катсценами в іграх.

На сайті ArtHuss можна скористатися промокодом gamedevdou, який дає знижку 15% на будь-які купівлі через кошик.

Уривок з книги «Анімація: Посібник з виживання»

РЕЖИСЕРСЬКА СПРАВА

Я думаю, є кілька важливих моментів у роботі режисера мультиплікації, про які треба знати. Завдання режисера — щоб усе працювало. У мене є три правила:

1. Висловлюйся просто.

2. Висловлюйся чітко.

3. Не випускай нічого з поля зору.

Режисер — дволикий, він однією ногою тут, другою там. Цього вимагає його робота.

Звичайно, це й бізнес — і творчість одночасно. Але ви чули про золоте правило?

У кого золото, того й правила.

Нас найняли, щоб ми виконали якусь роботу, і ми повинні її виконати. Повинні дотримуватися правил. Якщо ми прагнемо свободи творчості, то маємо її забезпечити собі власним коштом.

Бриф

Це дуже важливо! Я завжди записую собі на папірці цілі роботи — що ми маємо зробити. Наприклад, до фільму «Хто підставив кролика Роджера»: Перше — «поженити» живу гру акторів і мультиплікацію, вони мають переконливо поєднуватися. Друге — використовувати: 1) диснеївську артикуляцію; 2) варнерівський тип персонажів; 3) гумор у стилі Текса Ейвері (але не такий брутальний).

Наше завдання — розвіяти страхи керівництва й розпалити їхню жадібність демонстрацією наших талантів — показово вирішуючи проблеми. Розробіть або виберіть зі вже зробленого найкраще — і продемонструйте, що воно спрацьовує.

Leica reel

Або аніматика, або ломографія — розкадровка, відзнята на плівку; вона допомагає зрозуміти, що вдалося — а що ще треба допрацювати. Це наша опора, що береже нам нерви. Ми робимо тут потрібні зміни — саме в аніматиці, а не вже в анімації. І завдяки цьому аніматору працюється трохи спокійніше.

Вирізняйте персонажів

Покажіть, чим кожен особливий. Усе має контрастувати: розмір, форма, колір, голос. Поєднуйте протилежності: великий і маленький, високий і низький, круглий і квадратний, старий і молодий, багатий і бідний тощо.

Це дуже-дуже важливо! Яскравий приклад — диснеївський «Король-лев». Кожен персонаж у цьому фільмі має особливий голос і зовнішність, і поводяться вони дуже по-різному.

Найкращих —  наперед

Доручіть найкращим аніматорам початок і завершення мультфільму, а в роботі над середньою частиною розподіліть їх рівномірно. Актори добре знають: найважливіше — правильно вийти на сцену й піти з неї. Довірте професіоналам великий план і тривалі сцени, менш досвідченим —дальні плани, а посереднім — середні.

Добір аніматорів

Кожен із нас уміє щось робити дуже добре. Завдання режисера — добирати людей на основі того, що вони вміють, а не того, чого не вміють.

Вносимо виправлення

Дайте аніматором працювати самостійно, якщо вони самі не просять допомоги. А коли вони вже плекають свої ідеї щодо нової сцени, то не будуть дуже перейматися, якщо ми щось поправимо в попередній. Усі люди в цьому плані схожі.

«Скажи! Скажи!»

Заохочуйте всіх членів команди висловлювати свої думки. Щойно помітили, як хтось щось тихо бубнить, — просіть його: «Скажи! Скажи!». Раптом же він помітив щось важливе!

Озвучування

Якщо правильно дібрати акторів, то це буде найпростіша частина роботи. Вони зазвичай справляються вже з першої спроби. Але для певності варто зробити ще другу. Власне, часто їм усе вдається вже під час репетиції, тому просто попросіть звукооператора записувати геть усе. Але якщо ви не зумієте пояснити, що хочете отримати, то й п’ятдесят дублів не допоможуть.

Переходи

Ми відповідальні за те, щоб кадри одного аніматора ідеально поєднувалися з кадрами іншого. Не може бути ніякого виправдання режисерові, який цього не домігся, адже завжди можна зробити чудові перехідні кадри.

Дослідження

Дуже, страшенно, украй важливо! Досліджуйте все, поки не зрозумієте остаточно. Не легковажте цим.

Монтаж

Знати техніки монтажу також варто. Після вивчення творчості Акіри Куросави я переконаний, що в монтажі фільмів він не менш геніальний, ніж у режисурі.

Віра в свою роботу

Ще одне мені дуже подобається в підходах Куросави — він вірив у те, що робив. Він вірив у свою аудиторію, вірив собі — що він може розповісти їм дещо, що вони зрозуміють фільм. І режисер так само має бути впевнений у своєму матеріалі.

Просто дивовижно, як часом може повернутися ситуація.

Під час роботи над фільмом «Хто підставив кролика Роджера» стався один кумедний випадок.

Актор Боб Госкінс мав дивовижну здатність «бачити» цього метрового кролика, якого насправді не існувало взагалі. На відміну від інших акторів, які дивилися крізь або повз свого невидимого партнера, Боб пильно дивився в точку на висоті метра від підлоги — саме там мали бути очі кролика.

Якось аніматор Саймон Велс (тепер він головний режисер) прийшов до мене й сказав:

«У нас проблема, Госкінс тепер дивиться на кролика так, наче в того вже двометровий зріст. Що робити?».

І справді, Госкінс постійно перемикався, починав говорити до місця на стіні на висоті двох метрів від землі.

Я подумав: «Ну що ж, у кролика довгі лапки — може, просто розтягнемо його й поставимо навшпиньки?» — «Без жодних пояснень?» — «А які в нас варіанти? Він узагалі невротик, а з невротиками буває».

Я постійно робив режисерські екскізи, невеликі розкадровки. Ці малюнки були матеріалом для обдумування, допомагали визначити, зрозуміла вдалася сцена — чи ні:

І насамкінець:

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

Працюємо в кілька етапів: спочатку першорядні речі, потім другорядні речі, потім третьорядні, четверта черга, проробляємо решту дрібниць — одяг зачіску жирові тканини хвости тощо.

Спонтанний рух —  і можна продовжувати тестування.

Складники

Щоб усе вдалося смачним, нам знадобляться:

• ключові позиції — для ясності;
• вага = перенесення й підготовка.

Для гнучкості:

• використовуємо відставання рухів (деякі рухи затримуються, деякі складаються з кількох етапів);
• послідовно виламуємо суглоби;
• пропрацьовуємо акценти — голови, корпуса, рук, ніг (це варто зробити ще на початкових етапах);
• пропрацьовуємо вібрацію;
• стиснення й розтягнення (сквош і стрейч);
• різні схеми ходи й бігу = з наголосом на відмінності між тваринами й людьми;
• «вигадані» рухи, яких у реальності бути не може, але ми маємо показати їх правдоподібно;
• діалоги подекуди вдосконалюємо.

Застосовуємо прийоми в міру потреби — десь із розмахом, десь ледь помітно.

Це все — анатомія, знання якої дає нам змогу створювати незмінно ефектну поведінку персонажів, щоб глядач не міг відірватися від перегляду.

Колись ви відчуєте, що ці всі знання вже стали вашою другою натурою — і лиш тоді отримаєте справжню свободу самовираження!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини