Анонс PS6 та витрачений час — презентації, які ми заслужили
Я не знаю, коли ви це читатимете... і чи читатимете взагалі, але 03.09.2026 відбувся State of Play. Це
Різні компанії, різні формати, різні анонси. Але об’єднує все це одне — ніякої більше ігрової магії. І це бляха сумно. Зараз поясню.
По гарячих слідах
Я подивився презентацію. Абсолютно нічого цікавого. Від слова зовсім. Ні тобі Intergalactic: The Heretic Prophet яку презентували більше року тому. І, наскільки я читав, моушенкептчер теж відзняли вже. Ні годача, ні ремейків Лари Крофт... хоча б тізера.
І найголовніше... ніякого сюрпризу.
Я розумію, що це не легендарне E3. І не найважливіша презентація для Sony. Але чомусь надія жевріла, що буде хоча б щось добротне. Так, був Wolverine на початку, який я чекаю. Але... нічого нового там не показали.
Не було ні сюрпризу, ні драматургії. Я дійсно дивився презентацію, як Хоумлендер з тієї гіфки... настільки, що десь справді надіявся, що та консолька з Lego — це буде PS6, яку можна самостійно зібрати і кастомізувати.
Це я дивлюся State of Play 03.09.2026
Тобто я в чергове переконався, що тієї магії презентації вже немає. І скоріше за все, ніколи не буде. І ось чому.
Всі давно все знають про вашу гру
Ніхто ніде нічого не казав за цей State of Play. Я про нього дізнався з ютубу. Завдяки дзвіночку. Тобто і так всі знали, що чогось аж такого тут не буде.
Але я сподівався: «А раптом?». Раптом Sony змогла утримати якусь інфу і ніякі ігрові журналісти, інсайдери з Х чи хтось там ще не понюхали про задумані таємниці. Але... я знав, що такого не може бути.
Зараз всі все знають. І презентація потрібна просто, щоб перевірити достовірність чуток. Ніби тест інсайдерів. Хто сказав правду, а хто помилився.
А мало б бути навпаки. Вже після презентації інтернет мав вибухати деталями. Трейлери малися розбиратися по кісточках, а геймери та журналісти будували б теорії.
І тут я хочу розказати один свій спогад. Про логотип.
Лише один брудний логотип
Був момент, що назавжди закарбувався в пам’яті, як та сама магія, про яку я кажу.
Уявіть. 2016 рік.
Презентація нової гри. На екрані нічого, люди в очікуванні. Просто: «Thank you for coming... please, enjoy!». І все. Люди не розуміють, що за анонс. Бачать перші кадри... починаються оплески, обережні перешіптування... Багато рослинності в покиунтому місті. З’являється здогадка. І вибух, коли на побитому дорожньому знакові — лише один брудний логотип Світляків.
Якщо раптом забули, то я напам’ятаю: тут буде відео тізера TLOU2 під час презентації.
І це було... неймовірно.
Я пам’ятаю ту купу гіпотез, трейлер розбирали по мікросекундах. Чому в Еллі трясеться рука, що означають подряпини на дереві. Зараз вже немає сенсу в таких розборах. Все вже знають наперед. Ще до трейлера.
Я, як і всі, дивився показ геймплею GTA VI. Але не як всі — на твічі. «Я не з такої сім’ї, я з багатої». Я дивився на Netflix. І знаєте?... Я побачив гру, побачив спітнілу Люсію, її ногу. Цікаві (мабуть) пограбування, якісну (здається) фізику авто під час руху і перестрілок, дуже плавні переходи з геймплею в катсцену і навпаки (схоже.. на те). Але... сам трейлер був... ну не дуже. І я подумав:
«І це все? Ви не показали майже нічого, а потім на словах навалили журналістам купу цікавих деталей, які ми МАЛИ Б бачити...»
Але якщо подумати... я розумію Рокстарів. Скоріше за все мотивація не в цьому, але якщо порефлексувати, я хочу бачити в цьому саме такий контекст. Ось він:
Я як і раніше знаю про гру... майже нічого. Тобто, я ні в чому не впевнений. Нам багато заявлено, але візуального підтвердження цьому ми так і не бачили. Та бляха, я навіть не знаю чи дійсно PS5 Pro видасть ті трикляті 60 fps.
Але певна невідомість про гру все ж... не знаю... на якийсь 0.01% таки дала мені ту магію.
Або... я просто дуже хочу її побачити..
Все ж дивлюся
Я дивлюся презентації. Бо люблю ігри. Люблю про них говорити. Мені подобається бути в контексті, вигадувати меми. Ділитися своєю такою важливою думкою (спойлер — не важливою) в інтернеті про ту чи іншу гру.
Але... це як паління. Я вже не те що б кайфую, просто... по звичці тягну одну презентацію за іншою. А коли мені хтось каже: «Дай і я спробую», і відсовую презентацію подалі й кажу: «Та ну, це какость... не треба воно тобі». І сам роблю ще затяжку.
Це не те щоб думки, без яких ви б не могли жити. Але я просто хотів порефлексувати, поділитися трохи ностальгічним сумом за часами, коли в анонсах та індустрії було місце для сюрпризів і трохи дитячого очікування. Була віра в ігри. А не інсайти і спойлери, того, що ми побачимо, як побачимо, і заздалегідь виставленні оцінки того, наскільки «правильним» і достатнім буде трейлер.
Напишіть, будь ласка, які трейлери для вас були сюрпризом, які презентації здивували... і якщо нагадаєте — коли це було. Буду радий почитати.
p.s.
Якщо ви хоч трохи відчули, що ми на одній хвилі — у мене є телеграм-канал Game Brain, де я рефлексую про ігри. Хто знає, може наш з вами метч більший за цей один матеріал. Буду радий, якщо підпишетеся.
9 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівПро що цей топік? Що ви виросли, ваш мозок вже не так активно виробляє дофамін і у вас немає такого відчуття від презентацій ігр як було в підлітковому віці? Ну, буває. Старіння називається.
Які цікаві слова. Але мені згадуються ще цікавіші, зі вступної сцени Rise of the Tomb Raider. Перша хвилина — це як філософський монолог.
Я знайду відео англійською з українськими субтитрами.
Що примушує людей виходити за рамки повсякденного? Дивитися в обличчя невідомості? В дитинстві ми всі пізнаємо світ навколо себе. Ми вчимося, ми пристосовуємося та поступово втрачаємо здатність дивуватися. Практично всі... крім небагатьох. Дослідники, шукачі істини. Саме вони визначають майбутнє людства.
найс, дуже ніштяк)
ну... як на мене, зміни в підходах до маркетингу, массові зливи та витоки інформації — це не моє старіння ) ну але то вже таке. старіння теж присутнє. тому і хочеться бурчати, як старому діду))
Ніколи не слідкував, байдуже. Усі найкращі рекомендації отримав від справді захоплених грою ютуберів. Їхній захват, їхня любов, інколи якийсь незвичний погляд на гру — набагато краще рекламують, аніж вилизані (і тим не менш завжди банальні, клішовані та загалом нецікаві) трейлери від відділу маркетологів.
Не вдалось прикрутити це десь у коментарі, залишу тут — гайпслоп
Кожен раз після State of Play хтось скаржиться, що презентація була не цікавою. Хоча зазвичай це у Sony мінорні шоу. Як правило там показують те, що і так вже було анонсовано, або ж презентують якісь інді. Звісно бувають і виключення. Але частіше щось велике вони анонсують на PlayStation Showcase чи інших своїх більш рідкісних та мажорних трансляціях.
Казали, був типовий анонс від них з картинкою та часом презентації.
Крім того, на E3 2016 року не було анонсу The Last of Us Part II. У вас навіть в наведеному відео зазначено, що це PlayStation Experience — власна виставка Sony. Тобто вже тоді гучні анонси не були сконцентровані тільки на одній E3, а починали розмазуватися по окремих презентаціях видавців.
Я розумію бажання на одній трансляції побачити одразу купу крутих анонсів. Я і сам кожну State of Play трохи в душі сподіваюся на анонс Bloodborne 2 і Bloodborne Kart. Але мені здається вони вже давно змінили стратегію і не вивалюють одразу кілька великий проєктів, щоб приділити більше медійної уваги якомусь одному великому анонсу.
Але зазначу, що відмітив для себе іншу штуку, бувало, що під час ось таких трансляцій бачив анонси ігор і вони мене взагалі не вражали. От нуль інтересу. Але потім, коли треба було зіграти в ці тайтли для огляду, то відкривав для себе, що це насправді дуже класні ігри, в які мені подобається грати. Так було свого часу з Returnal та Elden Ring Nightreign (в який я й досі час від часу граю). Це я до того, що не завжди буває так, що гра чіпляє з першого трейлеру.
ого, дякую за таку розгорнутість :) так, з першого трейлера далеко не завжди новий тайтл зацікавлює. Так для мене було з Онімушею. Я бачив, що гра красива. Але якось спеціально чекати — не чекав. А коли зіграв — виявилася імба) Ще з останніх трейлерів дуже зацікавив Варлок. Сподіваюсь, гра буде настільки інтерактивною, наскільки виглядає. Ну а Відьмак 4 та Інтергалактік я просто чекаю і так )
Так, тому я і мав на увазі, що це скоріше проблема в наших завищених очікуваннях, ніж в самих презентаціях
ну це так, згоден. Але не відміняє того, як на мене, що прези вже роблять більше формально, бо треба. тієї драматургії вже немає