Маніфест взаємодії художників із ШІ та нейронними мережами

Французький художник Марсель Дюшан вважав, що мистецтвом обʼєкт стає не через зробленість безпосередньо руками художника, а через вибір художника та ідею, яку він заклав у свій вибір. Дюшан брав готові промислові речі, створені станками, і не запитував дозволу в авторів прес-форм, авторів ідеї чи конструкторів які створили ті речі які вироблялися цими станками. Його маніфест перевернув культуру: мистецтво — це концепт і вибір. З цим можна погоджуватись чи не погоджуватись, але на сьогоднішній день ми маємо цю думку як визнану і поворотну в світовому мистецтві минулого століття.

Ще до Дюшана художники-імпресіоністи під впливом від винайдення нових синтетичних фарб і поширення фотографії зробили революцію в мистецтві, здійснивши перехід від якомога більш точного відтворення реальності, до відбору елементів, форм, кольорів реальності через призму своїх вражень і відчуттів.

Хочу підкреслити спостереження, яке здається мені важливим, можливо навіть головним в тезі Дюшана — вибір мав робити художник. Як і Пікассо, і Далі, Дюшан з дитинства і досить довгий час навчався класичному образотворчому мистецтву і знав його принципи.

Зараз ми стоїмо на порозі (або вже не на порозі) нової зміни вектору в мистецтві. Набагато більш радикальної. ШІ і генеринг зображень за сформульованим словами запитом робить можливим створення складних візуальних зображень будь-ким, хто вміє набирати текст. Здавалося б, нарешті збулася мрія Гі Дебора, коли «митець» злився з «глядачем». В результаті ми маємо інформаційний простір, заповнений величезною кількістю згенерованих зображень і часто варіацій одних і тих же зображень. Безперечно всі вони згенерені за запитом якоїсь конкретної людини. Досить часто людина не бере на себе працю вибрати, а виливає всі варіації, сподіваючись на збільшення переглядів свого контенту, та й, власне, не маючи в голові критеріїв, за якими цей відбір мав би відбуватися.

Ігри — це сучасний вид мистецтва, на рівні з кіно і літературою. Арт в іграх створювався зазвичай художниками, які в переважній більшості навчались образотворчому мистецтву, мають знання і практику з основ композиції, освітлення, анатомії і історії мистецтва. Більшість людей, які навчаються професійному образотворчому мистецтву, з дитинства виявляють до цього хист і мають різного ступеня вроджені налаштування (те що як правило називають талантом ) до більш точного бачення і сприйняття поєднань форми, силуету, освітлення, кольору та ідеї. Професіональні художники, які володіють мистецтвом класичного живопису, малюнку і дизайну, задіяні зараз переважно в сфері цифрового мистецтва, оскільки сучасні виставкові куратори мало зацікавлені в художниках, що професійно володіють «ремеслом».

Через використання ШІ стала дуже поширеною ситуація, коли ігрові компанії відмовляються від роботи з реальними професійними художниками і замінюють їх людьми, які виготовляють певний обсяг згенерованих зображень

***

Складається прикра ситуація, коли кожен, хто має очі і зір, вважає, що цього достатньо, аби зробити справді професійний відбір згенерованого контенту за принципом «мені подобається». Парадокс в тому, що для професійного і якісного відбору людина повинна мати ще й певний комплекс знань і уявлень в голові. Певну «мозкову програму». І це має бути не просто «надивленість». Тим більше ми знаємо, що історія мистецтв не викладається в школах і вихованням гарного смаку на прикладах шедеврів тисячолітньої культури людства займається далеко не кожен. Швидше, ніж пересічна людина сформує «надивленість» музейними шедеврами і професійними сучасними артами, мас медіа навʼяжуть і сформують в неї надивленність згенерованими рекламними і розважальними зображеннями та відео однакового стилю і низького гатунку. Хоча більшість навіть не зрозуміє в чому цей візуальний контент низького гатунку, оскільки у них в свідомості ніким не закладено критеріїв відбору і оцінки візуального мистецтва по таким критеріям, як композиція, світло, колір, стилізація, ритміка, динаміка, техніка. Покладання лише і виключно на особистий смак і вибір відповідального менеджера проекту несе ризик того, що не лише в іграх, але й в багатьох інших галузях ми втратимо сформовану людством візуальну культуру, якщо виключимо професійних художників з процесу вибору і прийняття рішення. Це падіння уже доволі сильно відбулося насправді, оскільки дуже багато людей в індустрії прийшли не через фундаментальну освіту, а через короткі професійні курси і просто вивчення інструментарію роботи з програмою і до того ж тому, що фінальне рішення в візуалі робиться не професійними художниками, а продюсерами і маркетологами, які періодично роблять «сліпі тести» із різними картинками на широкій аудиторії. Широка аудиторія, яка не вихована на якісному мистецтві, обирає як правило неякісні зразки і це циклічно запускається в продакшен, де новий неякісний з художньої точки зору продукт виховує і підкріплює вже викривлений неякісний смак. А оскільки ігри дуже комплексний продукт, то гра може стати успішною завдяки багатьом іншим параметрам, навіть при далеко не найкращому візуальному стилі, але оскільки проект в цілому успішний, то обраний стиль для багатьох стає еталонним і відбувається реплікація в індустрії.

Оскільки немає наразі ніякої вірогідності, що людство спроможеться відмовитись від розвитку і впровадження штучного інтелекту взагалі,потрібно щоб професійні художники не відхрещувалися зараз від роботи з згенереними зображеннями, а відстояли своє право в індустрії ігр і кіно (де роботи з візуалом багато і постійно існує ризик скотитись до несмаку і постійних самоповторів) відбирати і визначати, що саме і за яким промтом має генеритись, які елементи мають бути виправлені чи змінені і, головне, вирішувати, що з «намальованого» за допомогою ШІ дійсно може вважатися зображенням, яке відповідає вимогам професійного арту. Смак художника має вирішувати який саме арт (згенерений він чи намальований) заслуговує на існування в проекті.

З власного досвіду роботи з ШІ ми переконалися, що генерація зображень дійсно дуже прискорює створення ігрового арту. Це особливо важливо для невеликих творчих інді-проектів, які мають обмежений час розробки. Як професійні художники з академічною освітою і значним досвідом роботи в геймдеві, ми також переконалися, що в ШІ немає чарівної кнопки «зробити красиво», і що робота художника по плануванню, направленню і відбору результату, вміння виправити і покращити згенерований арт руками в фотошопі, бачення художником загального стилю проекту є необхідним критерієм в роботі з генеруванням.

Ми вважаємо, що ШІ вигаданий не для того щоб не художники «убили» художників. Ми вважаємо що АІ — це просто допоміжний інструмент і художники можуть і повинні використовувати його якісніше, краще і професійніше, ніж не художники. Майбутнє не в тому, щоб ШІ було всюди, і не в тому щоб цілком заборонити ШІ. Потрібно розумно знаходити сфери, де ШІ слід дати широкий простір для використання з найбільшою користю для людства, а де пріоритет повинен як і раніше надаватися людському судженню, вибору, творчості і відповідальності.

***

Ми опинилися в світі, де нейронні мережі і ШІ стали невід’ємною частиною всього сучасного і цифрового життя. Більшість людей користується сервісами і програмами, в які інтегрований ШІ, або код створений за допомогою ШІ, або навіть більшою мірою чи повністю ШІ. І люди або цього не помічають, або навпаки вітають, але лише навколо художників склалась унікальна ситуація, коли контент створений професійними художниками за допомогою ШІ підлягає травлі. І ми розуміємо чому це відбувається і ми тут про те, щоб чесно про все поговорити.

Так, ми розуміємо, що більшість нейронних мереж були навчені на авторському контенті без згоди авторів. Так, ми б воліли, щоб цього не відбувалося, і так, як класичні академічні художники, які в вільний час для задоволення малюють аквареллю, вугіллям, тушшю, олівцем, маркерами, ріжуть і друкують ліногравюри, ми б хотіли, щоб класичне професійне аналогове мистецтво цінувалось більше. Але ми зараз в той момент часу і в тому світі, де більшість тих, хто виступає проти використання художниками ШІ, самі не підтримують реальне мистецтво. Ми, як класичні художники, знаємо, наскільки маленький і конкурентний є ринок класичного мистецтва. І наскільки він випадає часто з економічної паралелі сучасної економіки.

Ігри — це давно не просто іграшки, і це те, що варто було б називати по іншому. Сучасні цифрові ігри є найновішим типом культурного медіуму. Яким свого часу стало книгодрукування, фотографія, театр і кінематограф. Як творчі люди, професійні художники мріють творити свої світи і свої історії, а не просто бути пензликами в руках у геймдизайнерів і продюсерів, які дуже часто не розуміються на візуальній складовій, але диктують її найманим працівникам. І поява ШІ — це найкращий інструмент який міг би бути для того, щоб в цьому найновішому інформаційному медіумі професійні художники нарешті отримали можливість розповідати свої історії і створювати ігрові світи не лише за допомогою арту. І це потрібно не лише професійним художникам. Це потрібно в першу чергу людству, оскільки в той час, поки більшість художників малюють руками в цифрі, не художники завалюють інтернет контентом різної, в більшості дуже посередньої, якості. І ми, як людство опиняємося в ситуації коли не спеціалісти починають ще швидше створювати візуальний контент, в той час як спеціалісти або не хочуть торкатися цього інструменту, або бояться через реакцію глобальної аудиторії.

Візуальна якість мистецтва — це не про те, наскільки промальовані шнурки чи текстура шкіри на куртці (і, до речі, стосовно текстур — давно вже існують програми які це роблять замість людини, не вимагаючи вміння малювати матеріали, але проти цього не бастують геймери, вимагаючи не використовувати Substance Painter, а наймати людей малювати реалістичні текстури і матеріали руками), це дуже часто про відбір. Про світло і композицію, про повітряну перспективу, то те, щоб узагальнити все зайве і підкреслити важливе, а не те що ми бачимо в більшості ААА ігр і т.д. І для того, щоб робити цей вибір, недостатньо мати надивленість на картинки в інтернеті, фільми чи на ігри. Як показав особистий досвід і різні медійні ситуації коли перед людьми без розуміння поставити вибір між мас продукцією, яка просто занадто деталізована, занадто яскрава і занадто ... багато в чому, то пересічна людина обере саме мас продукт, вважаючи його «технічно кращим і досконалішим». І, як вже згадувалось вище, поганий і посередній смак реплікується і його стає значно більше, в тому числі і тому, що для інтелектуального відбору гарного мистецтва потрібно значно більше часу. Цей поганий смак виховує все більше людей у яких каноном і зразком смаку і стилю стає саме це посереднє мистецтво і медіа продукти.

На щастя, інді ігри багато в чому відродили мистецький підхід, але ми опинилися в моменті появи нового інструментарію, де багато не спеціалістів вже почало завалювати цифрові онлайн магазини низькоякісними і посередніми іграми створеними за допомогою ШІ. І ми можемо потрапити в цю погану воронку як людство. Саме тому, в першу чергу потрібно, щоб професійні художники були більше заохочені працювати з ШІ. Саме тому, гравці мають вимагати, щоб компанії не «не використовували ШІ», бо вони будуть це робити і як ми бачимо на прикладі програмістів це роблять вже всі і вайбкодінг вже став невід’ємною частиною нашого світу, а вимагати, щоб на посади артдиректорів і артлідів ставили кваліфікованих художників з класичною освітою. Ми вже перейшли той час, коли головна необхідність була технічно реалізувати візуальну частину. Генеративні мережі вже генерують картинки, відео, анімації, і навіть 3Д моделі і скульпти. Наразі, на вересень 2026 року, 3д ще доволі посередньо генериться, але так було з усім, пройде кілька років і кожен зможе згенерувати скульпт по згенерованому концепту, зробити лоу полі модель, і прив’язати ріг автоматично. Час коли Технічний аспект був критично важливим проходить, тому на ключових посадах які відповідають за візуальну складову мають відповідати кваліфіковані художники, а не досвідчені 3Д моделєри які прийшли в індустрію 10-25 років тому, піднялись по технічній драбині і тепер приймають рішення стосовно візуального стилю всього проекту. Саме тому в багатьох ААА іграх ми завдяки таким спеціалістам можемо бачити перенавантаженість картинки, поламані композиції кадру, світло і т.д.

***

Маленька і неприємна для багатьох інформаційна вставка сюди і правда, полягає в тому, що оскільки ми, як людство, як компанії і корпорації, навчали нейронні мережі і на найкращих зразках мистецтва в тому числі, а не тільки на мас продукті та фотографіях, то базовий баланс кольорів і світла, технічно як правило на доволі високій якості. І по цим параметрам нейронки генерять «технічно». І це вражає людей. Але оскільки у переважної більшості людей немає художньої освіти, то вони вважають, що цього достатньо і це вже і є «мистецтво». Саме тому, що у людей без освіти, як правило немає знань і критеріїв оцінки за межами «технічності» намальованого зображення. Але люди зі смартфоном в руках не перетворилися всі на професійних фотографів. Технічна досконалість інструменту не вкладає користувачу автоматично всю інформації пов’язану з користуванням, так і нейронні мережі — в руках не спеціалістів, вони не перетворять людей на художників. Проте ось ця технічна «досконалість» і реалістичність згенерованих зображень людям які не розуміються на мистецтві і які як правило наймають художників зароджують в голові хибні думки — «а нейронка мені генерить краще ніж цей джун чи мідл рівня художник», а чи не замінити мені його і зекономити?

Це неприємна для багатьох художників реальність, але це реальність яку необхідно враховувати, яку необхідно враховувати. Бо ця реальність значно зменшує ринок праці для художників. І створює значне зниження саме «художньої якості» проектів. І це потрібно пояснювати людям. Всім. І менеджерам і продюсерам і маркетологам і геймерам. Але це не проста робота і по ринку вакансій ми вже бачимо сотні висококваліфікованих спеціалістів які не можуть знайти роботу. Але скорочення ринку праці, це одна проблема, хоча і нагальна і дуже важлива для всіх. Інша проблема — глобальна. Вона створює розрив в компетенція. Вона створює розрив в компетенціях в поколіннях художників. І якщо зараз ринок праці для художників сильно зменшиться, нових джунів брати не будуть, то через 30-40 років кількість художників які володіють мистецькими хард скілами і технікою виконання та художньою майстерністю сильно зменшиться. Джунів, з яких лиш за 10-25 років може потенційно стати хороший професійний художник, будуть наймати дуже мало, а без цього пропаде широкий спектру митців які навчалися і в професійній діяльності полірували свої навички та знання і які далі передавали свій досвід молодому поколінню. Розірвавши цей ланцюг або зробивши його значно тоншим нове покоління не матиме змоги працювати з нейронними мережами на такому високому рівні усвідомлення.

Така ситуація свого часу відбулася з падінням кількості професійних живописців з появою фотокамер. Так, можна сказати, що живопис існує, але як багато в світі майстрів які можуть створити прекрасні твори мистецтва? Не тільки з концептуальної точки зору, але і з точки зору ремесла. Такі спеціалісти є, але їх дуже небагато. І економіка влаштована вже так, що у художників більше немає 6-60 місяців на створення монументальної картини. Все пришвидшилося. Прекрасними творами мистецтва люди тепер можуть милуватися лише в музеях, за невеликими виключеннями.

Нова хвиля пришвидшення іще драматичніша. І потрібна велика сила волі, щоб маючи інструмент який може згенерувати зображення за кілька хвилин, або кілька годин з відбором кращих результатів, вкладати тижні, не говорячи про місяці чи роки в конкретну мистецьку роботу.

Багато хто і радіє з художників, що такий інструмент з’явився. Так такі теж є і вони генерують багато контенту на свої сторінки, але це художники які виросли в іншому світі і отримали базову художню освіту і розвивалися в світі де такого інструменту не існувало. Яка буде мотивація у нового покоління вчитися малювати і працювати з різними класичними техніками, якщо у них з дитинства — з народження, в руках буде інструмент який за хвилину по промпту видає зображення, а ринок праці професійних художників значно скоротиться? У таких дітей не буде мотивації вчитися фундаментально мистецтву, а не пройшовши цей шлях, вони в майбутньому будуть на іншому рівні взаємодіяти з нейронними мережами. На більш примітивному. А зменшення загальної кількості професійних художників в світі зменшить створення геніальних і шедевральних творів. Бо чим менша кількість спеціалістів в фундаменті піраміди, тим менша піраміда і нижча її пікова точка висоти.

Тому враховуючи ці факти суспільство має доносити всім, що створювати зображення і працювати з ними в компаніях, навіть за посередництвом нейронних мереж мають саме художники!

І що компанії мають наймати джунів, щоб не розірвався ланцюг компетенцій між поколіннями і щоб нові молоді люди через кілька десятків років могли стати новим фундаментом цієї сфери.

Що іще було б добре, так це ввести історію мистецтва і малювання (так само як і музику) в базову освіту в 1-11 класи, щоб діти/нові люди в світі де зображення створюються в кілька кліків, мали принаймні розуміння мистецтва і того, що таке гармонія, збалансована кольорова гамма, які вони бувають, як працює композиція і світло, чому часто менше — значить більше і краще. Без імплементації цього в освіту, ми можемо скотитися в «ідіократію» візуальних мистецтв.

***

Що важливо зрозуміти і що дуже багато людей не розуміє ні в індустрії ні поза її межами — вивчення технічних скілів проходить значно швидше, ніж вивчення фундаментальних гуманітарних знань. Вивчення того, як створюється картина і ілюстрація, приходить через практику на пересіченні з вивченням історії і теорії мистецтва. Художник вчиться все життя. І в той час коли технічні інструменти стають все доступнішими — потрібно свідомо вкладати все більше сил і часу в вивчення історії класичного мистецтва яке полірувалось тисячоліттями, щоб не втратити ті напрацювання які були надбані протягом цих тисяч років. А той факт, що мистецтво, це не інженерія і його оскладніше оцінити, бо це зварка кріплень на мосту — неправильно зварив, все розвалилось і тому стала очевидна помилка, то дуже часто все зупиняється на тому рівні зробленості спеціалістом на якому він вміє і розуміє і це певна пастка, бо оскільки у людини може не бути фундаментальних знань, то вона і не усвідомлюватиме, що її робота може бути в чомусь недосконала, або що її можна значно покращити. Ось це в мистецтві і найнебезпечніше — що без заложених спочатку в людину знань, ні система оцінки, ні ремесло ні прагнення до покращення, не працює так, як мало б.

Саме тому, зараз як ніколи, потрібно звернути на це увагу і вимагати, щоб саме професійні художники були тими, хто визначає стилістичну і візуальну складову над проектами в роботі з ШІ, а не тиснути, щоб художники боялися торкатися цього інструменту.

Тому, я і моя дружина, професійні художники з академічною художньою освітою і почали створювати свій персональний ігровий інді проект Sal Terrae: in search of Salt за допомогою нейронних мереж, щоб продемонструвати, що в руках спеціалістів, це всього лише інструмент і в правильних кваліфікованих руках, він може створити зовсім інший результат.

***

Маленька ремарка перед підсумком. Ми любимо і займаємося класичним мистецтвом і хочемо, щоб ті хто грають в ігри не забували про нього і купували друковані книжки з прекрасними ілюстраціями, артбуки, справжні акварелі, гравюри, картині олією і акрилом, вишивку, кераміку і різьбу по дереву. Зараз той час, коли кожен має вже свідомо це підтримувати, а не думати «ця індустрія не від мене залежить і вона завжди існуватиме». Не існуватиме. Зараз потрібно вже більш свідомо підтримувати тих, хто працює і в класичному і декоративно ужитковому мистецтві і зберігає та передає не тільки знання, які можна записати на відео, але і вміння працювати з матеріалом своїм учням.

Час усвідомити глобальний вплив ШІ на світ і на мистецтво і перестати робити вигляд, що світ в якому ми живемо лишився такий як був. Наш вибір полягає лише в тому, чи в намаганнях боротися з неминучим зробити мистецтво ще більш нішевим, віддавши всі сучасні інструменти в руки тих, хто не має стоперів, обмежень і освіти для роботи з цим інструментом, чи наполягати на тому, щоб ці інструменти були віддані в руки тих, хто може зберегти і підтримати візуальний і культурний рівень людства.

Віталій Іщенко — Концепт художник, Арт-лід, Арт-директор. Випускних Національної Академії Образотворчого мистецтва та Архітектури

Ступінь вищої освіти: Магістр

Спеціальність: Образотворче мистецтво

Освітня програма: Графіка вільна (станкова)

Професійна кваліфікація: художник-графік, дослідник, викладач

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев