«Ігри перетворюються на розвагу для заможних», — аналітик Метт Піскателла про економічні виклики індустрії
Привіт, спільното! Помітив цікаву заяву аналітика та старшого директора Circana Метта Піскателли про те, що ігри поступово перетворюються на розвагу для заможних людей. Хотілося б почути ваші думки щодо його слів.
«Більша частка ринку припадає на заможних людей з високими статками, тоді як сегменти ринку з низьким рівнем доходу справді виживають. Простір преміальних ігор дедалі сильніше опирається на платоспроможного споживача. Ми фактично залишаємо цілий пласт ринку для Fortnite, Minecraft, Roblox та мобільного контенту», — зазначив Піскателла в одному з інтерв’ю, на яке звернув увагу автор PC Gamer.
У дописі, на який я посилаюся, є дивні зауваження (наприклад, щодо закликів до боротьби за світовий соціалізм чи пролетарську революцію). Та є там і раціональні тези. Зокрема, я згоден, що далеко не всі гравці сьогодні можуть насолоджуватися флагманськими проєктами ААА-студій за $70. Водночас мені самому хотілося б, щоб якомога більше користувачів пограли, наприклад, у Resident Evil Requiem. При цьому Піскателла додає: ПК підтримує відносно живий ринок дешевого, короткого та дивного контенту.
«Якби ми могли змусити консолі прийняти трохи гнучкішу стратегію і почати активніше просувати такі продукти, це могло б допомогти. Але зараз вони цілком задоволені тим, що Fortnite домінує за часом гри та рівнем залученості», — додає аналітик.
6 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівпотому что на одной стороне спектра ААААА игры от Ubisoft, клише на клише, с раздутыми бюджетами и крайне неэффективными процессами.
а с другой — проекты типа Expedition 33.
Як раз нещодавно був допис про те, чому у ігор бюджети600-700 мільйонів. Через це і така ціна, що хочеться і відбити бюджет, і собі на новий ламборгіні. Але останні релізи значної кількості дорогих флагманів показують, що збільшення бюджетів не ведуть до пропорційного збільшення прибутків. Скоріш за все, ця сама вибаглива та платоспроможна аудиторія буде мігрувати, принаймні частково, у «тридцятидолорові» тайтли типу Е33, які дійсно дають новий досвід.
Тут кілька нюансів: по-перше, кількість індичатини, рано чи пізно, перетворюється на якість індичатини й за відносно невеликі ₴ можна пограти у дуже хороші ігри. По-друге, як вже згадано, з роками навіть гіга-мєга-вісім-А-блокбастери стають до смішного дешевими зі своїми 95% знижками. Так, потрібно чекати (але під час очікування завжди буде, у що пограти з мєга-А-блокбастерів-вісім-гіга минулих років) або можна йохохо і пляшка самогону, діло таке, індивідуальне.
Ігри майже завжди були недешевою розвагою. І в нульових теж хороший ПК коштував дорого. І диски на Playstation 2 теж були дуже дорогими. Я пам’ятаю, як у нас в Україні на межі нульових та десятих відбувся стрибок вартості ліцензійних ігор на ПК, коли почали з’являтись версії ігор по100-200 грн. Бо в середині нульових ліцензійні диски коштували 40-50 грн.
Більшість флагманів вже через рік, а то й пів продаються зі знижками 50%+, хз, які там виклики і проблеми
50% знижка від 70 баксів — 35 баксів, що для багатьох гравців теж так собі
але дійсно, тут ще впливає фактор «хочеться на релізі»