«Все залежить від підготовки та сприйняття». Досвід проходження БЗВП від військового Lasar’s Group

Бажаю міцного, панове, на звʼязку Назар. Сподіваюся, не забули мене за час відсутності у ролі редактора GameDev DOU. Зараз я проходжу службу в окремому загоні спеціального призначення Lasar’s Group Національної гвардії України.

Мені дуже пощастило потрапити у підрозділ, де налагоджена системна робота, є міцна команда, а людей розподіляють за їхніми навичками. Я — прямий доказ, тому що займаюся комунікаціями та PR. Lasar’s Group довгий час були не публічними й відносно нещодавно почали розповідати про себе, показуючи власну роботу.

Зараз я хочу поділитися досвідом проходження БЗВП. Як правильно підготуватися, які умови чекають, і що було найскладнішим за весь період навчання.

Збір речей і попередня підготовка

Кожен боєць, який проходив БЗВП, одразу скаже — не треба брати нічого зайвого. Я переконався у цьому на власному досвіді. Перед полігоном я пʼять днів провів у роті резерву, чекаючи на відправлення і старт навчань. Із собою навіщось взяв безліч цивільних речей.

Це була перша велика помилка, бо достатньо одного спортивного костюма або ж іншого комплекту одягу. Носити його все одно ніде, але може знадобитися вже під час відправлення в частину, щоб не їхати у формі.

У день перед відправленням на полігон нам видали зимове спорядження. В результаті у мене була купа сумок, і збір перетворився на жах. Часу мало, пакуватися необхідно швидко, а я не знаю, куди все діти. Довелося віддати куртку побратиму, який потім відправив її поштою.

З мого досвіду, найбільше знадобляться такі речі:

• Термобілизна;
• Термос;
• Засоби особистої гігієни;
• Ложка і виделка;
• Додаткова білизна;
• Гарно укомплектована аптечка зі всіма необхідними ліками;
• Пральний порошок;
• Устілки з підігрівом (у зимову пору).

З обовʼязкового — це все. Решту як мінімум у Нацгвардії видають. Не потрібно себе обтяжувати зайвим, бо зрештою ви складете все це в баул, покладете його в кімнату для зберігання, і там воно лежатиме до кінця БЗВП.

Прибуття та організація побуту

Ми приїхали на полігон в дощову погоду, ще й останніми з роти. Казарма вже була заповнена курсантами. Часу, щоб організувати власний простір — мізер. Я ще на розподільчому центрі зрозумів, наскільки важливо швидко метикувати в армії. А прибуття на полігон це тільки підтвердило.

Нормально розкласти свої речі — важливо. По-перше, це ваш побут, і його організація допомагає швидше звикнути до нових умов. А по-друге, буде безліч моментів, коли необхідно зібратися за кілька хвилин. І тоді важливо знати, де і що лежить.

Банальний приклад — повітряна тривога. Після увімкнення сирени дається кілька хвилин на збір та вихід з казарми. Далі кожен взвод рухається до відведених бліндажів, де чекає на відбій.

Мені пощастило потрапити на полігон з гарними умовами. Ми жили в модульних казармах, де є шафки й тумбочки для власних речей, дві пралки, душова на шість місць, кімната для сушіння одягу і туалет з окремими кабінками. Всередині встановлена система вентиляції та кондиціонери. Казарма побудована так, щоб вмістити всю навчальну роту.

Практична порада: не займайте ліжка біля кімнати зберігання зброї. Інакше кожного ранку та вечору біля вас буде відбуватися «дискотека», коли всі отримуватимуть і здаватимуть автомати.

Як проходили заняття в межах навчання

Перша третина БЗВП — це переважно теорія, а далі починається більше практики. У нас був дуже приємний взводний, колишній айтівець, який добре знає про DOU, а ротний мав бойовий досвід, адже проходив службу в бойовій бригаді. Ставлення до особового складу було максимально людяним.

Офіцери та інструктори завжди намагалися увійти в положення. Потрібно забрати посилку, купити терміново якісь ліки чи речі — вони допомагали. Не можеш займатися через проблеми зі здоровʼям чи через банальну перевтому — йдеш у медпункт або береш паузу і перепочиваєш. Нікого не змушували пересилювати себе.

Щодо занять, то найскладнішими стали тактика та інженерія. Одного разу ми додатково облаштовували окоп, виритий в глині — углиблювали його, дороблювали бруствер та інше. Памʼятаю, що всередині дня від махання лопатою я вже валився з ніг.

На тактиці спочатку були відпрацювання різних стійок та вправ. Далі — робота відділеннями. Ці заняття завжди супроводжувалися великою кількістю фізичних навантажень і випробовували витривалість. Проте вони були й найцікавішими — особливо в кінці, коли почався страйкбол та пейнтбол.

Ми працювали командами на окопах та кілхаусі. Тренувалися злагоджено штурмувати та оборонятися, роботу у двійках і трійках. Інструктори з тактики мали бойовий досвід і хотіли передати хоча б крихту своїх знань. Стріляли теж багато, причому в різних форматах. Лежачи, стоячи, з коліна, в русі, у двійках, відділеннями, зачистка окопів — все було. Встигли також попрацювати з кулеметом і тренажером гранатомета.

Гарно викладали й тактичну медицину. Інструктори теж бойові, змогли нормально розʼяснити алгоритм MARCH і проводили цікаві практичні заняття. Ми накладали турнікети на час, тампонували рани, транспортували побратимів різними методами.

А в останні три дні у нас проходило контрольне тактичне заняття. В межах роти кожен взвод проводив розвідку, штурм та оборону позицій. Окремий день — окрема задача. Солдати вчаться планувати свої дії, злагоджено діяти й вперше віддалено відчувають себе у бойових діях. Тому що над позиціями літають дрони, а ДРГ атакують всіх підряд, причому з підключенням БТР.

Наш взвод у перший день йшов у розвідку. Управління ніхто брати не хотів, тож це вирішив зробити я. Накреслив схему, як ми будемо підступати до виділеного квадрату, розподілив людей на групи, до кожної прикріпив резерв. Після брифінгів у комбата скоригував план, накреслив маршрути в Milchat, визначив точку збору і запасну позицію.

Цей день мені запамʼятався найбільше з усього БЗВП. В процесі розвідки все, звісно ж, посипалося. Я зі своєю групою вперся в передові СП противника, які воювали з ДРГ. Ми лежали посеред листя в метрах двадцяти й слухали, як вони активно перестрілюються холостими. У той момент я вперше по-справжньому зрозумів, наскільки страшно може бути на бойових. В темряву ми не ризикнули висуватися в обхід, тож вирішили відступити.

Інша група розділилася. Частину з них знешкодили, а інші замість свого маршруту вийшли на наш. Причому якимось чином прослизнули між ворожими позиціями. А у третьої групи був найскладніший маршрут в обхід, який вони не встигли завершити по часу. Вони теж вперлися в СП і відступили. Під час розвідки один з наших побратимів ще й провалився в яму, то діставали його всім відділенням.

До чого я виявився не готовим

Тепер головна порада — дбайте про здоровʼя і тренуйтеся. Хоча навіть цього може бути недостатньо. Я з дитинства хворобливий, маю кілька хронічних недуг. Із собою взяв ліки на всі випадки життя — принаймні, так я думав. Проте я й близько не очікував, що моє здоровʼя посиплеться так сильно.

На другий тиждень я підхопив ангіну. Десь тиждень лікувався, відвідуючи заняття. Після того як відпустило, пройшло три дні, й повернувся біль у горлі. Згодом зʼявився нежить, а за нею — температура під 39. Зрештою поклали в медпункт, а звідти поїхав у госпіталь.

Я активно лікувався, і саме тому, можливо, уникнув запалення легенів. Обійшовся гострим ларингітом і синуситом, але шість днів лежав у лазареті. Умови там дуже непогані — модульна будівля, палати на трьох-чотирьох осіб і зручні ліжка.

Коли вилікувався, повернувся в казарму і до занять. За кілька днів знову схопило горло і вже не відпускало до кінця БЗВП. Причина — вологість в лісистій місцевості й високий контраст із сухим повітрям в казармі. Далі я вже просто профілактично підліковував горло і навчився не звертати увагу на біль.

Далі — більше. У мене почалися проблеми через фізичні навантаження, які супроводжувалися дуже неприємними відчуттями. Сюди додалася міжреберна невралгія. Запалився нерв, і я майже не міг спати. Поки проконсультувався з лікарем і дочекався ліків, було складно. Доводилося постійно пересилювати себе, щоб хоча б не пропускати стрільбу. А під кінець БЗВП від величезної кількості ліків у мене не витримав шлунок. Загострилися хронічний рефлюкс та гастрит.

З роти 90% людей так чи інакше перехворіли. Чимало навіть складніше, ніж я. Це такий суворий елемент адаптації — своєрідне злагодження для організму, яке вчить жити у великому колективі. Саме тому потрібно гартувати імунітет ще у цивільному житті. Тоді буде трохи простіше.

Висновок

З погляду цивільного, БЗВП — це непростий досвід. Період першої перебудови під військове життя та адаптації до майбутніх викликів. Проте все залежить від попередньої підготовки та сприйняття.

У нас в роті були військовослужбовці з досвідом участі у бойових діях. Для них БЗВП стало відпочинком: трохи постріляли, побігали, покидали гранати. Порівняно з фронтом — взагалі курорт, тож вони ходили веселі.

Для мене ж все було складніше. Саме тому потрібно краще готуватися і завчасно обирати підрозділ. Мене розподілили за відношенням, хоча протягом навчання пропонували різні інші варіанти. Однак я потрапив до «Лазарів», як і хотів. Тож шляхи до топових підрозділів є, і вони геть не складні.

Якщо плануєте мобілізуватися і доєднатися до Lasar’s Group, заповнюйте анкету Lasar’s Group й потрапите у місце, де ваші навички та досвід цінуватимуть. Також підписуйтесь на наші соцмережі, і стежте за оновленнями lasarsgroup.army | Facebook | Telegram | Instagram

Тримайтеся, ще почуємося!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев