Помер багаторічний лідер журналу «Мій ігровий комп’ютер» та геймдизайнер Дмитро Лисенко
У неділю, 30 листопада, помер багаторічний лідер журналу «Мій ігровий комп’ютер» та геймдизайнер Дмитро Лисенко (Kertis). Останні місяці він боровся з онкологією і лікувався в Німеччині.
Про смерть Дмитра повідомив Вадим Народицький (псевдонім — Кирил Талер), в минулому один з провідних авторів МІКу та ком’юніті-менеджер гри S.T.A.L.K.E.R.
«Дмитро був одним з моїх двох вчителів по життю. Складний, з важким характером, дуже талановитий, яскравий, впертий. Він привів мене в МІК і у гейміндустрію загалом. Він навчив мене мріяти про вітрила, шпаги, Зурбаган та Лісс. З Кертіса почався мій шлях до себе довжиною більше ніж у 30 років.
Кертіс не просто рецензував ігри, він створив найміцніше ком’юніті в Україні — з походами, вилазками в ліс, посиденьками, п’янками, гітарними вечорами. Без його стилю, без лідерства у „Моєму Ігровому Комп’ютері“ не виросли б декілька поколінь людей, що зараз мають свої бізнеси, виховують дітей, створюють ігри, а тепер і захищають Україну.
Обіймаю, друже. Йди вверх сходами Департаменту Захисту Віртуальної Реальності. Твоя вахта закінчена», — зазначив він.

Останній пост на сторінці Дмитра Лисенко був 28 листопада. Тоді він зазначив, що його залишили в лікарні до наступного тижня. У понеділок Дмитро збирався «звалити» звідти.
16 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівRIP Це була ціла епоха... Найкращий ПК журнал України. Купував зі школи. І це завжди було вікно у великий комп’ютерний всесвіт
RIP Це була ціла епоха... Найкращий ПК журнал України. Купував зі школи. І це завжди було вікно у великий комп’ютерний всесвіт
Прочитав на сторінці Кирила Талера пронизливий postmortem про MIK:
www.facebook.com/share/p/17VZiVd79K
На фото зліва направо: стоять — Ягуар, Талер, Дісі, Глюкк, сидить — Кертіс
Ще досі десь в шафі лежать кілька журналів, рука не підіймалася викинути...
До чого ж сумно дізнаватися, що пішов хтось, причетний до формування певних твоїй вподобань... МіК у нас в класі кожного разу куплявся спільними зусиллями та зачитувався до дір.
RIP
Всеєю душею любив МІК, це було прям буде смішно та живо. Дякую за гарні часи в дитинстві.((
RIP0-х. Купляв у кіосках і виписував також. Цікаве спостереження, але зараз ютуб повністю журнали замінив.
Читав журнал у
Почитав декілька останніх дописів в пикокніизі — щось із медециною в селах німеччини геть не очень.
R.I.P Kertis
Я теж купував журнал у кіосках, потім виписував. Папір часто був низькоякісний, ілюстрації розпливчасті і страшні як наше життя, але статті дуже цікаві, теплі та лампові..
Більшість нових ігор мій комп не тягнув — відкладав журнали із самими яскравими рецензіями, щоб згадати і пройти колись потім)
Стос старих номерів досі зберігається у батьківській квартирі. Зараз качнув увесь архів з торента, щоб поностальгувати.
Обкладинки першого та останнього номерів журналу (1999 та 2008):

Пішла епоха, тепер вже точно.
Багато хороших журналів про комп’ютери та ігри пам’ятаю.в ті часи, деякі досі зберіг у шафі.
Купував приблизно на протязі шести років з 2003 до самого закриття. Позичав почитати в друзів ще з 2000 року. Кожен номер був як свято. Важко переоцінити вклад цього журналу в формування геймерської культури в Україні в доінтернетні часи.
Все це було б неможливо без величезного вкладу Tom/DOC/Kertis.
Спочивай з миром, Дмитро.
До сих пір снятся сни де я купляю мік в ларьку... rip...
Я думав я один такий.
Пам’ятаю як у МК написав свою першу статтю. Опублікували.
RIP Doc
Дуже шкода! MK і МІК виписував/купував з шкільних років — купу цікавого виносив для себе ну і от я сам в геймдеві тепер. І інколи згадую ті часи, як в визначений день підходив до газетного і купував свіжий журнальчик..
RIP, легендо.