«Мозок просто кричав». Мій досвід мобілізації та потрапляння до розподільчого центру
Вітання, спільното! На звʼязку Назар, редактор GameDev DOU. Найближчим і не найближчим часом я тут рідко зʼявлятимуся. Причина — мобілізація. Це життя у воєнний час, настала і моя черга надягнути форму.
Коротко поділюся досвідом своїх перших днів в розподільчому центрі. Без конкретики, що я і де я з міркувань безпеки. Цей топік може бути трохи психологічно-екзистенційним. Можливо, комусь буде корисно. Комусь байдуже, це нормально, у всіх досвід різний.

Підготовка побутова
У мене від потрапляння в ТЦК і до центру розподілення пройшло менше доби. Найдовше тривало ВЛК, бо деякі лікарі виконують свою роботу хоча б трохи. Не всі — деякі роблять так, як ви можете здогадатися.
Частково нічне обстеження супроводжувалося підготовкою до швидкого відправлення в розподільчий центр. Я не був готовий побутово. Тому прийшлося в авральному режимі залучати багатьох людей. Дякую їм, що вони у мене є, та й всім, хто взагалі допомагав та підтримував. Це цінно, якщо у вас будуть такі близькі.
Але перший висновок — готуватися треба краще. У мене була основна аптечка перших потреб та деякі інші речі. Але цього мало. Тож якщо ви допускаєте думку, що можете опинитися у війську — одразу прикиньте список собі і виконайте всі пункти. І так, про це вже всі писали, але я повторю — зайвого не треба, особливо цивільного одягу. Буквально база, щоб переодягнутися перед відбоєм. Решту видають, принаймні у моєму хабі саме так.
Важливо мати при собі:
- Засоби гігієни;
- Білизна, бо дають небагато;
- Своя кружка;
- Ліки відповідно до потреб;
- Плюс одразу Німесил, противірусні, пшикалки для горла і носа.
Підготовка моральна
Але не менш важливо підготувати себе морально. Більшість цивільних, включно зі мною, звикли розпоряджатися своїм життям. Навіть роботу ти обираєш сам, і навички, які хочеш опанувати — теж. І все це ламається.
Вже в розподільчому центрі навалюється купа інформації. Командири підрозділу, графік харчування, способи пересування, що дозволено, що ні. Мій мозок просто кричав перші години від нерозуміння, що взагалі коїться. Цей злам способу життя спочатку може бути болючим, а адаптовуватися треба швидко. Мені пощастило — гарні люди допомагали. Багато підказували і жартували. В українців, як завжди, в горизонтальних колективах обовʼязково знайдеться підтримка. За це наших людей можна і треба поважати.
Я певен, що про підготовку побутову ви читали багато. А от про необхідність готуватися перебудовуватися, і що це може бути ледь не складніше, ніж фізо, я особисто не читав. Певен, що така інформація теж вже озвучувалася, просто я не чув. Тому готуйте ментальну гнучкість, вона знадобиться, щоб мозок не робив: «Ааааааа».
Всім міцного, ще почуємося!



Найкращі коментарі пропустити