Стікмени все зіпсували: як паблішери знищили гіперказуал, який було і є за що любити

Почнемо із суті

Я сам той біс, який починав свій комерційний шлях з невдалих інді, а потім опинився в самому пеклі — у студії розробки гіперказуальних ігор. І, як не дивно, платили там непогано... за повну фігню. Частину з неї я щиро любив — бо вкладав душу, хай і в абсурдну стікмен-драчку, мені дійсно хотілося зробити не деградацію, а маленький шедевр.

Багато хто вперше почув слово «гіперказуал» десь у 2020-му, на фоні ковіду. Люди сиділи вдома, розлагалися на дивані, і жанр пережив ренесанс, зріс попит. Але тут є важливий нюанс: справжній ГК — це не той, що ви звикли бачити. Справжній ГК — це скоріше інді у світі мобайлу. А те, що стало масовим — це породження аналітики.

Не геймдизайну, не природньої еволюції жанру. Аналітики. Холодної, сухої, бездушної.

Паблішери вливали мільйони у просування перших ГК-хітів і збирали терабайти даних. У ці ігри грали не геймери у звичному сенсі. Грали люди. Просто люди. Хтось уперше відкрив Google Play, лежачи на полу з ковідом. І тут усе змінилось.

Аналітика побачила повторювані патерни поведінки притаманні цій масі та зсунула фокус із гравців на масмаркет новачків. У гру пішли всі: школярі, тітки, дядьки, бабусі, будівельники, бухгалтери і спеціалісти по системно-хаотичному розташуванню рваних шкарпеток. А от «справжніх» (в загальному розумінні) геймерів серед них — крапля в морі. Завдання змінилось: зробити гру, яку зрозуміє КОЖЕН.

🔸 Вертикальне тримання телефону

🔸 Один палець

🔸 Без сюжету

🔸 «Кидай тарілки», «бий жука», «неси їжу до столика № 5», «лякай бомжів»

Так помер оригінальний гіперказуал і народився... стікмен-інферно.

Світ із готових ассетів, універсальних рішень, шаблонних систем, зроблений заради копіювання чужого успіху, а не створення власного.

Але так було не завжди.

Що таке ГК насправді?

Гіперказуальна гра — це відеогра, яка не потребує навчання, має простий інтерфейс і дуже легкий поріг входу в геймплей.

Тепер спробуйте прочитати це і не подумати про:

• Monument Valley — геніальна головоломка, яка почалась як простенька мобілка, а зараз має порти на всі платформи і купу відзнак.
• Florence — мобільна драма з управлінням в одину дію, яка теж виграла купу нагород.
• Old Man’s Journey — та сама «тупа тапалка», але з історією, візуалом, стилем і емоцією.

Ці ігри — це також ГК. Але з душею.

З любов’ю. З ідеєю. Без гонитви за метриками.

Забавно, але є багато представників таких ігор, але ми про них не знаємо, тому що вони мігрували до ігрової платформи Netflix.

Заклик до переосмислення (а не до розповсюдження раку мозку)

Я пишу цю статтю як колишній пішак легіону демонів-розробників. Закликаю вас не відкидати жанр лише тому, що його поглинуло зло з біржі паблішерів.

Гіперказуал — це комфорт. Простота. Відпочинок. Але йому потрібна душа.

І головне: якщо ви початківець — ГК це ідеальний старт. Простий геймплей, короткий цикл, низький бюджет.

Вам не треба 3D-оркестр, 100 000 анімацій руху п’ятки і кінцівка на 5 годин із 14 варіантами. Вам треба ідея, реально креативна, і розуміння гравця.

І саме гіперказуальна гра може стати вашим першим успішним релізом.

Бо краще мати одну закінчену за 4 місяці маленьку гру за яку є гордість, ніж три роки мучити проєкт, який ніколи не побачить свого першого гравця (їм був би ваш кіт).

Подумайте про це. І, може, у нас разом з’явиться шанс, на повернення креативу у мобільний сегмент.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев