«До останніх днів кажуть, що ти окунь». Мобілізований розробник розповів, як проходило БЗВП, і чому це важливий досвід

Дмитро Яринич — інді-розробник, творець пригодницької гри Tailgate, якого мобілізували в Збройні сили Україні. Нещодавно він завершив курс базової військової підготовки та поділився своїми враженнями. Геймдевець розповів про їжу, потенційні проблеми зі здоровʼям і «розвʼязання задач» в армії. Розробник також зазначив, що його навчальний центр — «це ще порівняно санаторій».

Дмитро опублікував низку постів в Х. Він пояснив, чому не виходив на звʼязок протягом останніх двох тижнів. В навчальному центрі двоє осіб самовільно залишили частини, а ще декілька вживали алкоголь. Через це у курсантів тимчасово забрали особисті речі, включно з телефонами, але пізніше повернули.

«Ще якийсь час треба позакривати адміністративні питання і, власне, чекати подальшої двіжухи. Можу сказати, що реально пощастило з НЦ. Порівняно з тим, що я чув, це реально санаторій. Щось навчився, щось виходило непогано (медицина), щось плюс-мінус (тактика), щось не дуже (бінокулярна стрільба). Це точно дуже важливий і унікальний досвід, який треба ще переварити», — написав Дмитро.

Далі боєць поділився першою частиною детальних роздумів про БЗВП. Він підкреслив, що все написане — це виключно субʼєктивні враження від перебування у відносно хорошому навальному центрі.

«Бережіть спину, коліна і ноги». Порада наче й щира, але вберегти їх ви зможете буквально ніяк. Якщо не займалися/не ходили з 15-20 кг ваги по 10-15 км на день, буде боліти й нити в кращому разі. В гіршому будуть травми, і як не одне, так інше буде від*обувать. Мазі, анестетики — це тимчасові рішення.

Їжа навіть в нашій цивілізованій їдальні за*бала десь через три тижні. Ще тижні два просто їси, не думаючи, й радієш нечастим бонусам (сік, фрукт, шоколадка). Останні пару тижнів вона здебільшого тільки псує настрій. Виїдаються нички, передачки, залишки сухпаїв з виходів, просто натоптуєшся хліба з чаєм тощо.

За [період] БЗВП трохи (або не трохи) отупів, хоч і прочитав 4 книжки за цей час. Якби не читав, зозулька точно полетіла б. Через обсяг інформації та її новизну, а ще через сто різних поглядів на будь-яку ху*ню (від турнікета до того, з якого боку заходити у двері чи з якої перекладки прострілювати ближній кут, і чи взагалі це треба робити) почуваєшся ще тупішим. Паралельно тобі аж до останніх днів кажуть, що ти окунь. Там вже може й скажуть, що ладно, годиться, може бути, полуокунь чи «ще поживете».

Дуже багато речей в армії для цивільного з комерційного сектору виглядають як нереальний бардак і нездатність відповідальних людей розв’язати елементарні задачі, які в цивільному житті навіть не вважатимуться «задачами», — зробив і забув. Тут ні, ні*уя. Будем спускати нарізані задачі вниз аж до дна — до солдатів. Кожна задача по дорозі мутує до невпізнаваності, і солдат буквально не може зрозуміти, що від нього хочуть. На цей момент 90% часу на виконання задачі вже про*обані.

З погляду людини з досвідом ПМ, ця задача в принципі не мала перспектив бути виконаною, бо на неї потрібні час і ресурси, а їх вже немає або і не було. І тут від солдата, якому постійно кажуть, що йому нє*уй думати взагалі, починають вимагати проявити «смєкалку», а іноді навіть апелюють до «як ви на*уй дожили до 40 років, не можете зробити елементарну ху*ню». Інструкторка з такмеду подарувала мені новенький турнікет, за те, що я хоч щось запам’ятав з курсу ASM«, — поділився Дмитро.

Нагадаємо, раніше боєць Сил оборони ділився враженнями після першого місяця БЗВП. Він називав їх «скоріше позитивними». Однак до цього Дмитро пояснив, що навіть в найбільш лояльному навчальному центрі «буде дуже неприємно».

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев