«Я просто хочу робити ігри, але галузь відчувається зламаною». Розробник з понад 30 роками досвіду про «фінансову пустелю» геймдева та Сізіфову працю в індустрії

Привіт, спільното! Біл Ропер — ветеран ігрової індустрії, засновник та генеральний директор Lunacy Games, яку ви можете знати по іграх Codename Skinwalkers, Hellgate: Redemption та Innsmouth Mysteries. Нещодавно він опублікував короткий і дуже емоційний підсумок своїх понад тридцяти років в геймдеві. Нижче наводжу текст його публікації без скорочень.

«31 рік в індустрії відеоігор.

У червні 1994-го я почав працювати сімнадцятим співробітником у невеликій компанії Blizzard Entertainment. Понад половину свого життя я присвятив карʼєрі, яку люблю, працюючи з надзвичайно відданими та талановитими людьми, і мав велику удачу створювати ігри, які полюбили гравці в усьому світі. Це була моя пристрасть і честь — жити тим, що часом здавалося справжньою мрією.

Останні п’ять років виявилися жорстокішими, ніж я міг уявити. Я співзаснував студію якраз до того, як COVID порушив звичний ритм життя. Ми пройшли через це, я навчився ефективно працювати у повністю віддаленій організації, але ми пережили два величезні злети й падіння, які зрештою призвели до поступового згасання компанії.

Я повернувся до Південної Каліфорнії й заснував нову студію з двома неймовірно талановитими розробниками, з якими співпрацював роками. Ми планували створювати AA-ігри (галузь, яка зараз катастрофічно недофінансована) та розробляти нові IP, використовуючи найкращий досвід роботи у Blizzard, Flagship, Cryptic та Disney. Ми стартували, неначе на Дикому Заході, з обох стволів, але одразу опинилися в «фінансовій пустелі», через яку всі змушені були пробиватися останні три роки.

Я бачив, як талановиті люди втрачали роботу, як закривали студії з нагородами і як нам жодного разу не вдалося залучити інвестиції в нашу компанію. Коли я шукав роботу, я зустрічався з ейджизмом під соусом «Чому ви подаєтесь на цю вакансію? Ви ж перекваліфіковані».

Я просто хочу робити ігри, але це відчувається Сізіфовою працею. Ми навіть мусили продати дім, і моя родина зараз кочує країною, шукає місце, де ми зможемо дозволити собі жити під час нового етапу нашого життя. Це точно не те, чого я очікував, і мені знадобився час, щоб зрозуміти: справа не в мені.

Наша галузь відчувається зламаною. Коли компанії, які щорічно збільшують дохід та прибутки, відповідають на це звільненням працівників, це тхне жадібністю, що сприймає нас усіх цифрами. Коли ти очолюєш студії, що випустили на ринок критично успішні ігри на мільярди доларів, а менш ніж за 24 години після подання заявки, налагодження контактів і звернень до людей там отримуєш лише автоматичні відмови, усе здається марним.

Чесно кажучи, я не знаю, чи відеоігри закінчили зі мною, або що чекає попереду. Зараз я зосереджений на тому, що можу змінити, і на тому, щоб втримати в цілості все, що в моїх силах. Сподіваюся, ви всі знайдете способи робити те саме", — написав він.

Це далеко не перше емоційне звернення до спільноти розробників ігор. Чи не щомісяця люди з захмарною кількістю досвіду постять схожі речі. Іноді здається, що нічого більше в сучасному геймдеві не лишилося. Але щиро хочеться вірити, що це не так.

Тому хотів спитати вашої думки. Чим може закінчитися ця криза? Як довго вона може тривати і що може закінчити її? А головне — чи можемо ми сприймати цей етап, як невіднятну частину еволюції галузі? Буду дуже вдячний за ваші коментарі.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев