Як я проходив БЗВП в Десні. Схоже на класичні RPG: дуже цікаво і нічого не зрозуміло аж до фіналу

Я наробив купу помилок під час проходження «Базового загального курсу військової підготовки», але отримав дійсно корисні знання та залишився приємно враженим. Тому вирішив поділитися історією та суб’єктивними порадами щодо цього.

Щоб зберегти свою нервову систему від перевантаження, від початку намагався ставитися до всього цього як до квесту-навчання, який треба пройти, щоб рухатися далі. Це також невелике попередження, що в тексті, окрім жахливих армійських жартів, будуть такої ж якості ігрові метафори.

Чарівна країна легенд — Десна

Армія — це завжди про хаос і невизначеність. Мені сказали, що треба чекати ще як мінімум 2-3 тижні до відправки в навчальний центр, також повідомили, що це буде профільний НЦ і де це буде. Продовжуючи спокійно жити, я думав, що маю ще час, щоб підготуватися і зібрати речі. Через декілька днів мені подзвонили в другій половині суботи та сказали, що виїзд у понеділок.

Добре, що я встиг зібрати деякі речі, найважливіше докупив на бігу та ще й довелося розв’язати питання з роботою. У день відправки я дізнався, що йду взагалі в інший НЦ, і це чарівна країна легенд — Десна. Спойлер: не все так погано, як розповідають в інтернеті.

На цьому почалася серія «цікавих» змін. Прибувши туди, нам повідомили, що ми потрапили на експериментальну програму і вона буде не місяць, а два. Сильніше за нас «раділи» лише наші рідні. Потім нас очікував ще один сюрприз: навчати нас будуть інструктори з 3 ОШБ та Азову у знаменитій Військовій школі капітанів (відомій як ВШК). На відборі пан капітан із ТЦК, що нас привіз, навчив нас першому закону армії:

Перший закон армії: Приймай, що не можеш змінити, якщо це не критично, бо інакше лише зробиш собі гірше, а робити все одно доведеться так, як сказали.

Нас мали довезти до табору на «чарівному потязі», але висадили «помилково» посеред лісу. Ми в цивільному одязі та з речами йшли, як виявилося, 12 км по піску й шпалах. Абсурду додає, що 4 км з 12-ти ми йшли паралельно назад, бо пройшли потрібний поворот.



Потім було декілька днів у тимчасовому таборі, де ми постійно робили щось для облаштування власного місця проживання і вчилися «ходити в наряди». Вечорами за чашкою кави з пальника ділилися веселими історіями, якого взагалі чорта нас в армію занесло. Тут маю зробити важливе уточнення: всі ми контрактники з різних причин, але це важливо для розуміння контексту.

Ми встигли отримати форму, і через день увечері завітав представник 3 ОШБ і дав зрозуміти, що завтра нас повезуть до них. Він дав дуже слушну пораду: «Все, що не критично потрібно, краще надіслати додому чи викинути». Один хлопець, що збирався до них в бригаду, сказав, що це не жарт. Так я відіслав сумку речей додому і викинув у смітник старі кросівки, в яких приїхав, і цивільний рушник, а особистий спальник подарував побратиму. Залишився лише баул, який називають «місце загублених речей», бо в нього влазить усе, усі видані речі та спальник у моєму випадку, але знайти потім щось — неможливо.

Початок навчання

Наступного дня була знаменита «прийомка» Азову. Скажу лише, що я майже відключився вже на фіналі: мені щось кричали люди поруч, а я просто не міг реагувати та навіть до кінця закрити рота, поки інструктор лайкою не повернув мене в реальність. Найкраще в той день було те, як після бриття голови та обличчя нам через декілька годин від завершення випробування дали попити по пів пляшки води.

Не бачу сенсу описувати ВШК. Це фактично суміш фільму «Цільнометалева оболонка» та українських націоналістичних ідей. Тяжко, грубо, але це формує дисципліну, повагу. Також там я засвоїв другий закон:

Другий закон армії: Немає «я» — лажає один, вигрібають усі.

Перші три дні я майже не міг їсти через отруєння димом, а також спати нам доводилося по пару годин в подобі бліндажа через тривоги, що теж було не звично. Кабінки без дверей і душ — 10 хвилин на 30 людей. Постійне фізо, відсутність телефонів, годинники лише у двох людей на взвод. Усе це здавалося таким, ніби я, обираючи складність у грі, випадково вибрав реалізм замість казуального. Першу пару днів ти думаєш, що просто не витримаєш. Потім втягуєшся, і стає простіше, стає зрозуміло, що ти просто не знаєш власних можливостей.

Чому в солдата дупа і ложка пахнуть однаково? Бо він витирає обидві вологими серветками © друг Слон

Гігієна — одна з найбільш складних тем для перебудови з цивільного життя. Тож головна порада: сухий душ це добре, але вологі серветки мають бути у кількостях значно більших, ніж ви думаєте, що вистачить.

Солдат має думати лише про жінку та про кашу © друг Слон

Щодо їжі, нам не пощастило, і нас годували жахливо. Ми жартували, що існує 33 блюда з капусти, бо бувало, що її подавали у трьох видах за день, а наступного дня вигадували нове блюдо теж з капусти. В нас був свій делікатес — бутерброд з хлібу, кетчупу, гірчиці та галети «Раціон».

Окремо хочу згадати про телефони. Їх видавали раз на тиждень, у неділю, якщо не було серйозних «зальотів». Але, щоб зателефонувати, потрібно було пройти 3,5 км лісом в один бік. Одного разу, під час дощу, ми, щоб встигнути, просто йшли по калюжах, взуття ми потім зняли аж через півтора дня. Усі дуже хотіли отримати свої 30 хвилин контакту із зовнішнім світом.

Я завжди витрачав цей час на дзвінок дружині. Ми не обговорювали новини, лише максимально буденні речі. Це нагадувало, що тебе чекають, і десь існує нормальне життя. Такий зв’язок дає шалений заряд мотивації — не здаватися і не нити, бо все це лише навчання. Піхота живе в гірших умовах, кожен день.



Після майже трьох тижнів на ВШК, частину людей, зокрема й мене, перевели до іншого табору. Причину не назвали. Попри все, я навіть засумував, адже хоч це було невеличке пекло, але я вже знав його правила, а там чекали нові. Забігаючи наперед, можу сказати, що новий табір виявився найкращим у всій Десні. Основні зміни:

  • 15-20 хвилин на прийом їжі замість 5-7.
  • Нормальні душові та туалети з дверима.
  • Проживання в бліндажі, що дозволяє спати під час тривоги.
  • Менше покарань для підтримання дисципліни.

Ми жили в бліндажі на краю табору під гіркою. Обрали цей варіант майже за власним бажанням. Більшість навіть не знала, де це. Там не було світла і води, як у центрі табору. Проте ми облаштували простір: зробили вішаки, підвісили світлодіодну стрічку, яку живили від павербанків, щоб не сидіти під ліхтарями. Саме тут я зрозумів третій закон армії:

Третій закон армії: Облаштовуй усе навколо і вчися робити з підручних матеріалів свій побут — тоді буде щастя.

Дам ще одну пораду: краще мати два легкі павербанки по 20 тисяч мАг, ніж один великий. Ліхтарі — обов’язково. Налобний з червоним світлом і кишеньковий, щоб уночі сходити до туалету й уникнути пастки у вигляді ями чи болота, як було біля нашого «дому».

Багато хто нервується через свою фізичну форму. Я не встиг підготуватися, бо постійно відкладав. Але в армії важливіша витривалість, а не сила. Ходити з вантажем 12-20 кг доведеться багато, і ноги скажуть вам дякую, якщо у вашому спорядженні будуть якісні устілки. Взуття і шкарпетки видають пристойні, але устілки — лайняні.

Щодо аптечки: беріть лише необхідне. Рекомендую:

  • Ліки від проносу.
  • Саше від застуди (у великих кількостях).
  • Безрецептурне знеболювальне («спина» подякує після маршу).

Повну аптечку брати немає сенсу — це зайва вага. В разі потреби повноцінну аптечку видають у частині.

Про зброю

Вашою зброєю буде легендарне «весло» — АКМ. Для мене зброя була найбільшим страхом. Я мав купу міфічних побоювань, але зрозумів: трохи глушить, синця не буде, навіть якщо тримати неправильно, а базової стрільби можна навчитися за понад 800 набоїв. Холощення — це вправи зі зброєю без набоїв — допомагає автоматизувати дії. Спочатку це дратує, але згодом розумієш його користь. Як казав наш інструктор:

Автомат, як ложка — тримай, як зручно, аби функцію виконував правильно © Скідлз

Про комунікацію

Одна з найважливіших речей в армії — комунікація. На нашому курсі вік учасників варіювався від 19 до 56 років, від IT-вців до різноробів, але всі намагалися бути одним мурашником. Через лайку, сварки, але підтримували один одного. Наприклад під час маршу, коли говорити заборонено, я впав на льоду, бо ходив в осінніх чоботах, які доволі слизькі. Не встиг отямитися, як мене вже підняли, а зброю повернув побратим. Це про команду, де немає слабких чи сильних — є лише спільна мета.


Завершуючи цю історію, хочу зазначити: Франц Кафка міг би написати інше «Перевтілення», якби був на БЗВП. Цей досвід робить тебе простішим, прагматичнішим і, як не дивно, вчить любити життя без ускладнень. Це початок нового тебе, фактично «Нова гра+». Ти вчишся уникати зайвого, бути грубим, коли треба, спати будь-де, їсти швидко і помічати красу природи навіть тоді, коли здається, що спина ось-ось хрусне.

Користуючись нагодою хочу подякувати свої дружині, яка це все вивезла і підтримувала мене, а ще знайомим і команді GameDev DOU, яка підтримувала всі мої ініціативи та зараз надає майданчик, щоб поділитись цією історією!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев

👍ПодобаєтьсяСподобалось41
До обраногоВ обраному9
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Это учебка называлось остер? У меня батя там служил по срочке еще СССР, тогда была пословица лучше сесть в костер, чем идти служить в Остер.

Це доволі поруч. Проте є власна: краще в..тись у сону, чим йти служити в Десну.

Налобний ліхтар теж забирають? Електронні одноразки (сигарети), вітаміни?

Ліхтарі ні, дуже корисна штука, прям супер виручає, але лише за наявності червоного світла.

Електронки звісно забирають, і лише потім віддають. Вітаміни не знаю, але якщо щось що вони не знають, то теж заберуть.

Дякую за цей пост. На цивілці час і думки займаються своїми справами. І я забуваю, які зусилля роблять над собою люди, що нас захищають. Дякую за цей конект.

Дякую, що прочитали!

Насправді це був ніби табір для дорослих, і до захисту вітчизни особливо не має відношення.

На цивілці час і думки займаються своїми справами. І я забуваю, які зусилля роблять над собою люди, що нас захищають.

А от ця думка дуже крута

Дуже давно товариш служив срочку в Десні. Тоді це був курорт, але «затягнутий», а зараз десною лякають необмежено придатних) дивина та й годі)
Треба і своїм досвідом поділитись, але з НЦ ДШВ + фахова підготовка штурмовика в бригаді

та десною лякали ще в минулому тисячолітті. «переведуть в десну або на зміїний»

Треба і своїм досвідом поділитись, але з НЦ ДШВ + фахова підготовка штурмовика в бригаді

Дуже давно треба!

Було б дуже круто, я б з радістю почитав, бо в нас були інструктори з 95 легендарної, тож ДШВ це класика круто!

Я дивлюсь знущання заради знущання, бз жодної корисної цілі, не тільки збереглось, а ще і розцвіло і вкорінилось. Як в 15 році була нестача питної води, так і залишилась; як була невідповідність харчування до нормативів, так і залишилась (або ще і гірше стала); як не могли вирити екскаватором яму в землі і перекрити її лісом, так і не можуть (в глибокому тилу до того ж, на 11! рік війни); як не могли купити людські печі для бліндажів, так і не можуть. Ну і так далі по списку. Додалась тільки інформаційна ізоляція, певно щоб на гарячу лінію не дзвонили.

Звісно я це все екстраполюю з коротких заміток та натяків автора, тому може помиляюсь десь.

Відповів щодо того, що точно знаю:
— Води вистачає, в пляшкам, але вистачає. Просто нормують видачу на ВШК, на іншому таборі її було безліміт.
— Харчування теж, згодом і на ВШК було пристойне. Коли повернулись туди, годували навіть добре.
— Буржуйки загалом теж, є нюанси, але на іншому таборі було все чудово і згодом на ВШК теж, бо ми зимою жили в палатці, і була баня.
— Копати, так все ще краще людьми))

Тобто стало краще, але не все і не усюди. Скаржаться люди часто, і це до речі впливає, що вже велика зміна.

щоб на гарячу лінію не дзвонили

я боюся, що з гарячої лінії толку стільки скільки було і у 15ому)

Їжа стала краща, і відношення більш людяне, все що можу сказати

Тут часто питають за спорядження тож трохи відпишу за 4 параметрами, брав/брав і не користувався/докупив там/раджу лише якщо є зайві гроші, а також — позначу, те що забирають на ВШК.

З неочевидного брав і користувався: зошити (краще 96 аркушів), декілька ручок (краще 5-6), маркери білий і чорний (підписувати усе), мотузка для білизни, подовжувач, засіб після укусів комах (знімати зуд), залізна кружка, простий електронний годинник з захистом від вологи, «Рятівник» (щоб швидше гоїлись рани), багато сушкара для взуття.

Брав і не користувався: додатковий рюкзак (набив одягом замість подушки було зручно), миска (їли з казанків), сухі душу (фактично не дуже ліпше вологих серветок), вологий туалетний папір (великі серветки, теж саме).

Докупив там: другий Powerbank (звичайний на 20 000), карабіни великі під речі і екіпіровку та малі під рукавички та ліхтарик, баф (щоб прикривати горло), ще декілька пар теплих звичайних шкарпеток, декілька дешевих запальничок (я не курю), ще декілька маркерів, крем для рук, щоб від сухості не лопалась шкіра та для них від втоми/спітніння, теплі устілки

Раджу, якщо є зайві гроші: власний каремат, спальник та піддубник, подушка надувна, взуття та форма, набори для чистки зброї, модні електроні годинники, тактичне спорядження (будь-яке).

Також дуже круто мати маленьку газову пічку, бо гаряча вода це — золото в армії, не менше ніж цигарки чи солодке.

Забирають на ВШК: всю їжу (чай, каву теж), цигарки, все що ріже та коле (навіть голку з ниткою) окрім бритв для гоління, тримере забирають, мультитули, всі ліки, що не дозволять медики, цивільні речі та взуття. Окремо гроші, прикраси (кільця теж), документи та телефони, годинники.

Можливо щось забув, але це загалом більшість того, що може бути корисно.

«Рятівник» (щоб швидше гоїлись рани)

це «мазь спасатєль»? як так то то є звічно швах

залізна кружка

термокружка

бо гаряча вода це — золото в армії

і це ще тільки «тренувальна база» ))

круто мати маленьку газову пічку

не зовсім зрозуміло де до неї балони потім брати ну і ще треба казанок відповідний щоб воду варити

— Буржуйки загалом теж, є нюанси, але на іншому таборі було все чудово і згодом на ВШК теж

тож якщо буржуйки таки є то імхо газ зайве бо якщо вам завозять і балони тоді туди докинути (від спонсорів) і пальник до купи до комплекту то є імхо багато простіше

залізна кружка
термокружка

як раз саме металева, а не термо..бо металеву можна і на спиртовій таблетці розігріти

Так, Рятівник це українська, а от польска досі Спасатель))

Саме залізна, алюміній або титан (але це вже для богатих)

Так-так!

Ми купували балони в селищі, 50 гривень за шт, вистачало на пару днів активного користування, а це гріти воду + розпалювати грубу

На буржуйці дуже-дуже важко швидко нагріти воду, а тим паче це ж БЗВП, спонсорів там немає))

Ми купували балони в селищі

а ножі там теж продаються? ))

спонсорів там немає))

Звісно, і ліхтарі, і всі інші потрібні речі, і ціни загально такі ж як у містах, не раджу купувати в бариг поруч з таборами

Забирають на ВШК: всю їжу (чай, каву теж), цигарки, все що ріже та коле (навіть голку з ниткою) окрім бритв для гоління, тримере забирають, мультитули, всі ліки, що не дозволять медики, цивільні речі та взуття. Окремо гроші, прикраси (кільця теж), документи та телефони, годинники.

не зовсім зрозумів шо значить забирають? без повернення? гроші, прикраси, годинники? ви ж самі сказали годинник

Збирають в мішок та дрібне в пакет, та не видають в користування до закінчення БЗВП.

Годинник це супер важливо, але саме на ВШК їх забирають і видають рандомно по 1-2 на роту, і все)

Дуже крутий текст, дякую за службу!

Дуже радий, що людям це було цікаво і комусь корисно навіть)

«Все, що не критично потрібно, краще надіслати додому чи викинути»

А можете перерахувати — що саме точно буде критично потрібно, і що саме точно буде зайвим? Я розумію, що це може бути суб’єктивним, але, хоча б ваш досвід.

Я надсилав зайвий одяг (себто весь цивільний) окрім шкарпеток і пари футболок. Окуляри, бо їх би розбив, краще якщо воно критичні подбати про лінзи в тактичні окуляри.

Залишив з неочевидного зошити і ручки, щоб писати, купу сухих душів, чай і каву (їх здають на ВШК), ніж (його теж забирають) і ніби все.

ніж (його теж забирають)

Мультітули теж?

Звісно,там звбатокють все окрім кусочок для нігтів. Бо все чим можна різати чи протикати заборонено.

Їжу видають в первій вихідний за умови, що немає зальотів, але нам видали частину.
Всі інші речі, окрім сигарет повертають в повному обсязі звісно.

Їжу видають в первій вихідний за умови, що немає зальотів, але нам видали частину.

а який у цьому сенс я серйозно

окрім сигарет

але ж сигарети можна так само купити у селищі де продаються газові балони?

тобто ж має бути якась логіка? ні?

Їжу щоб не було типу шкідників через неналежне зберігання

Сигарети видають, якщо немає зальотів то по одній після кожного прийому їжі

Основна навичка в армії, це вміти робити вигляд, що ти дурачок, і вміти косити від роботи, кароч бути сержантом, навіть якщо ти рядовий. І робити все це діло так, щоб тебе не побили. Якщо ти вмієш гарно балакати, і нічого не робити, то тебе чекає класна кар’єра в армії, бо всі інші шляхи ведуть в могилу.

Дозволь поцікавитися, де ти служиш? Ти ж ці висновки зробив з власного досвіду, чи може в когось їх прочитав?

Цей висновок я зробив коли був курсантом в ввнз, це така сама армія, тільки 4 роки, ну і тебе принижують набагато більше, бо ти майбутній офіцер. Я вже ніде служити не буду скоріше за все, бо поламав ноги, при підготовці до стрибків з парашутом, це була дуже сумна подія, зламати дві ноги, навіть не заходячи в літак.

Співчуваю твоїй події.
Не знаю, якою армія була раніше — але зараз все трішки інакше. Можливо вплинуло те, що зараз в армії дуже багато вже дорослих людей, що раніше і помислити себе в пікселі не могли. А можливо тому причиною є екзистенційна природа нашої війни. Але в цілому зараз все набагато краще. Хоча, підозрюю, що навіть зараз десь залишилися підрозділи, в яких все так, як ти описуєш, все ж таки армія дуже велика.

але зараз все трішки інакше

об строковиків до їх дембеля ноги ніхто не витирав? що перестали?

Не разу строковиків не зустрічав(їх же начебто не призивають, поки військовий стан?), то ж не можу сказати точно, але в цілому в тих частинах, в яких я служив не можу такого навіть уявити. Але як я вже казав — армія дуже велика, і чисто статистично, там мають бути зовсім різні люди, в тому числі і такі, які здатні «витирати ноги»

ті, що були призвані до початку військового стану, були демобілізовані тільки в 24ому

Поржал... Армия в любой стране и любое время одинаковая — круглое носим, квадратное катаем.

Армия в любой стране и любое время одинаковая

ну это не совсем так исходя из описания это скорее ополчение по крайней мере и у нас и в британской армии я такого не знаю

Яка жесть, я думав в мене було важке БЗВП.
Хочу уточнити, в на курс від третьої штурмової попали добровільно чи ні?
Бо коли я був на БЗВП цим літом, то на курс від 3ОШБР брали тільки тих, хто хотів, і заздалегідь попереджали що там буде пекло.

А це зʼявилось після нас :) В нас просто питали чи зможеш, більшість відповідала так, але гадаю щоб якби не забрали звідти все ж до маршів точно якось би дотягнули.

Більшість пройшла все, бо через постійні травми і скарги вимоги послабили відповідно до віку і фізичної формі рекрутів.

Дякую за службу і за те що поділились досвідом!

Радий, якщо мій досвід допоможе комусь, як мені допомогли історії інших людей написані тут

Підписатись на коментарі