Як гра «Ехо Прип’яті» (не) збиралася продаватися на росії

Уявіть собі ситуацію: анонсовують українську гру. І, здавалось би, все чудово. Відсутність російської мови, україномовний трейлер, підтримка ЗСУ. Все, як положено, крім маленьких недоліків, типу помилок в транслітерації англійською чи наявність білоруської. Але це ж такі незначні недоліки, що ти їх майже не помічаєш. Ти починаєш цікавитися грою, вирішуєш підтримати розробника, який запускає Кікстартер, трошки спілкуєшся з ним і ви домовляєтеся про співпрацю. Але, буквально, наступного ранку молода українська студія, а точніше її керівник, висуває пропозицію продаватися на росії, бо про гру згадало деяке рашистське видання у ВК. Хоча, навіть не видання, а недолугий російський фан-сайт по Сталкеру.
Так, якщо коротко, я познайомився зі студією Chornozem Interactive, які розробляють гру «Ехо Прип’яті». Єдине уточнення, що сталася ця пропозиція наступного дня, після того, як та сама росія, де керівникові розробки захотілося продаватися, вчинила терористичний акт, влучивши ракетою по дитячій лікарні Охматдит. І так, я розумію, що злив інформації з чатику розробки неетично, порушує корпоративну етику, і все тому подібне. Але дивитися на це крізь пальці я також не зміг, бо виявився трошки принциповішою скотинкою.

Проте, найцікавіше мене чекало трошки далі, коли в ході обговорення, уся команда, без виключень, почала аргументовувати чого пропозиція пана головуючого трошки удар головою об штангу, якому позаздрив би будь-який футболіст. На щастя, було неймовірно приємно розуміти, що більша частина команди цілком свідома та дійсно 100% проукраїнська. А от відповідь пана головуючого, в стилі: «добре, я відмовлюсь від ідеї, але є моя думка та ваша неправильна» мене дратувала щораз сильніше, як він її повторював. Також, у ході обговорення випливла захоплююча новина для всієї команди.

Виявилося, що, насправді, пан головуючий, від самого початку розробки мав хитрий план продаватися на росії. Проте, є одна проблема, яку можна побачити на скриншоті вище, на питанні «а чому це ніде не вказано?». Команда про цю геніальну ідею не знала. І це не одна людина не знала, а буквально всі, як виявилося. Пан головуючий парував, що про це якраз не треба ніде ні в якому разі вказувати. Дійсно, люди ж тупі, на SteamDB не зайдуть, не глянуть.Власне, деякий час команда продовжувала палку дискусію. Пан головуючий же почав говорити, що завдяки випуску цієї гри на росії ми зможемо підняти з колін «культурний фронт», а взагалі он S.T.A.L.K.E.R. 2 досі тримають російські субтитри, а ми взагалі їх не додавали. Це, звісно, прорахунок з боку GSC Game World, який дозволяє подібним тімлідам маніпулювати та виправдовувати власні оці незрозумілі бажання вийти на ринок нашого не надто приємного сусіда. Зрештою, спрацював аргумент, що гру закенселять, яким би антипропагандистським не був сюжет.

Проте, мені та деякій частині команди вже було якось не надто приємною думка продовжувати роботу над «Ехо Прип’яті». Команду почали покидати люди. Принаймні один розробник 100% пішов, ще один висловлював бажання. Ну і я, який також пішов, хоч по факту, наша співпраця протрималася аж менше доби. Найцікавішою, звісно, була згадка про те, що бронювання пан головуючий не має, але щиро вірить, що якщо не випустити гру на росії, то це зробить росіян ще злішими, підсилить там мобілізацію. Ось вона... Перемога, яка була так близько.

Однак, так вже сталося, що трапився я, який в серцях, на емоціях та з думками, що мене розвели, як дитину, вирішив, що ця історія заслуговує, аби світ про неї хоча б знав. Того, з’явився учора невеличкий тред в соціальній мережі Х, в якому я все це коротко переповів. Спроби пана головуючого перекинути стрілки та звинувати мене в тому, що я просто зла тварь, яка захотіла гайпу та поховати український геймдев, не вийшло, бо люди трошки були теж не в захваті від його ідей. Хоча хто зна, може він насправді геній, а ми просто недооцінили його?

Дякую за увагу! Не скучайте та пам’ятайте, що продаватися на росії, якими б там не були світлими та чистими наміри чи ілюзія цих намірів, цьому не будуть раді. Хоча, звісно, «Ехо Прип’яті» не перша, і не остання студія, яка бажає продаватися в країні-окупанті. Одна лише Starni Games чи ті ж розробники Корсарів чого вартують.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев