Українізація ігроладу. Чи потрібна українським геймерам власна версія геймплею

Після початку повномасштабного вторгнення багато українців, які розмовляли російською, почали використовувати в побуті українську. Разом з цим велика кількість людей, які споживали контент мовою агресора, почали більш принципово ставитися до вибору розваг. Таке піднесення національної свідомості призвело до появи нового якісного україномовного контенту. Звісно, цей процес не міг не торкнутися й локалізацій. І якщо раніше багато закордонних компаній вважали, що «російської всім вистачить», то тепер все більше розробників роблять український переклад.

Але після кількох перших локалізацій ігор, особливо після відомого випадку з «дієвидлом», суспільство замислилося над доречністю використання прямих запозичень у перекладі на українську. З одного боку так з плином часу запозичені слова можуть витіснити власне українські, особливо у таких новітніх галузях, як інформаційні технології та науці. Проте з іншого — більшість транслітерованих слів досить зрозумілі аудиторії, у той час, як новостворені українські аналоги можуть викликати питання.

Нещодавно і нашої команди торкнулося питання локалізації. Коли ми писали статтю про останню гру, Liberator, то необхідно було вирішити, чи писати назву англійською, чи робити транслітерацію, чи навпаки використовувати український аналог. Наша команда посперечалася, і врешті-решт прийшла до спільної думки щодо перекладу. Саме нею ми й бажаємо поділитися в матеріалі.

Чи завжди треба шукати українські аналоги англійських слів

Насправді, якщо подивитися на сучасну українську мову, то вона, як і будь-яка інша, вже має багато запозичених слів. Щодня ми вживаємо англіцизми: «локдаун», «тайм-менеджмент», «сторіс» та багато інших. Серед них є і більш близькі до геймдеву терміни на кшталт слів «гейм-дизайн», «код», «летсплей». Вони вже стали частиною мови та є звичними для більшості українців.

Тому ми вважаємо, що якщо у суспільстві певний англіцизм є широко вживаним, то буде доречно використовувати саме його при локалізації ігри.

Коли слово з’являється в іншій мові або різко стає популярним, воно починає вживатися у всіх мовах. В такому випадку, якщо локалізацію не ввести одразу, то скоріше суспільство пристосується до іншомовного варіанту. При появі українського слова, воно може не прижитися, тому що буде дуже відрізнятися від оригіналу.

Вчасне введення локалізації не дасть гарантію, що використовувати будуть саме український аналог. Люди оберуть для себе варіант який їм подобається більше, отже і в розмові будуть вживати саме його.

Тому, якщо слово нове, у суспільства стане вибір між українським і іншомовним варіантами, а якщо ж вживається давно, то люди будуть й надалі вживати те, що їм комфортніше.

Чи не призведе поява транслітерованих іншомовних слів до занепаду власної лексики

Насправді процес прямого запозичення слів існував ще задовго до появи перших комп’ютерних ігор. Впродовж усього існування людства різні мови обмінювалися одна з одною лексикою. Такі слова, як «граматика», «миска», «хор» насправді були запозичені українською з давньогрецької, «диван, «сарай» — з турецької. Але зараз вони не є для нас чимось дивним, і їх запозичення навпаки зробило українську багатшою.

Тому, на нашу думку, процес запозичення і адаптації слів з однієї мови в іншу є цілком природним, і в ньому немає нічого поганого. І якщо для суспільства зручнішим є транслітерований варіант слова для позначення чогось, що утворилося за кордоном, то немає змісту вводити штучні слова. Адже як ми беремо поняття з інших країн, так і вони у нас.

Зараз відбувається локалізація слів, які не зовсім нові і вживаються вже досить давно. Наприклад, слова геймплей, летсплей, інтерфейс і тому подібні існують вже багато років, тому можливо українські альтернативи не будуть використовуватися через усталений оригінал.

Як знайти баланс між запозиченнями та розвитком української мови

Ми вважаємо, що загальноприйняті іншомовні слова, які вживаються вже доволі довго, дуже складно замінити українськими альтернативами. Адже власний аналог скоріш за все буде звучати досить незвично, і врешті-решт не приживеться.

Проте можливий і інший випадок. Наприклад, в нещодавній статті, присвяченій нашій грі, редактори у назві використали слово «скрадання» як український аналог «стелсу». Насправді спочатку воно викликало деякі питання. Проте згодом ця версія справді сподобалася нам більше за транслітерований варіант, бо на відміну від «геймдеву» і «інтерфейсу», «стелс» чуєш не так часто, і це слово звучить досить незвично під час розмови українською.

Наш світ прогресує і часто з’являються нові слова і терміни. Декотрі з них не завжди вдається влучно описати українським аналогом. Тому необов’язково до кожного слова вводити локалізацію.

Українська мова дуже гарна, милозвучна і має багато своїх слів, які запозичили інші мови. Через війну багато людей почали вчити або покращувати українську. І як раз таки зараз українці роблять вклад у сучасну мову збагачуючи її новими термінами.

Підсумовуючи, можна зазначити, що використання локалізації слів в українській мові є важливим аспектом збереження та розвитку мови в сучасному світі, де в наше життя постійно входять нові технології та терміни. Важливо бути чутливим до запитів аудиторії та реалій сучасного інформаційного простору. Локалізація нових слів і термінів сприяє доступності та зрозумілості інформації для українського споживача, а також збагаченню мови новими виразами та поняттями.

Проте важливо дотримуватися балансу між вживанням запозичених слів і розвитком української лексики. Для цього варто задуматися, чи є це слово новим і чи є альтернатива в українській мові. Припускаючи локалізацію слів, ми повинні переконатися, що вони зрозумілі і прийнятні для споживачів, тому що мова є засобом спілкування і розуміння.

Зрештою, важливо, щоб рішення про використання локалізації ґрунтувалося не лише на бажанні моди чи зручності, а й на конкретному контексті та потребах користувачів українською мовою.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев