«Двадцять другий: Історії підземного Харкова» — ігрові технології для неігрових задач

Вітаю всіх! Я Віталій Чиж, історик, соціолог, та розробник. І сьогодні я хотів би розповісти про те, як була створена найтяжча і найстрашніша моя гра — «Двадцять другий».

Цей проєкт — особливий. Він використовує ігрові технології, проте має не ігрові задачі. Фактично його і грою назвати не можна, адже така штука точно не принесе задоволення. Це — історичний проєкт з елементами художнього твору, поданий за технологією, як я її називаю, «Learn & Play». Проте, про все по черзі.

Виникнення ідеї проєкту

Відверто кажучи, цей проєкт — це останнє, що я б хотів робити. Причина — тяжкість його тематики. Фактично ми занурюємо людей, хоч і частково, в життя метрополітену під час початку війни. В проєкті є як реальні люди, так і люди — збірні образи.

На створення проєкту мене спонукало декілька факторів. Один з них — реакція одного харків’янина на бачення позитивного майбутнього, як від звичайного мешканця білгорода. Все йому не так.

Інша ситуація — це те, що, як і в кожного харків’янина, певне, в мене існував цілком природний психологічний бар’єр, який ці події блокує в споминах. В психології цей ефект пояснюється, як захисний механізм. Він просто відключає погане з поля зору пам’яті. Проте в цьому поганому є дещо важливе — його можна вивчати. На Заході існує напрям «історія емоцій», який цим і займається. Цей проєкт — моє намагання передати ці емоції, як історичний матеріал. Тобто, це з самого початку не задумувалось, як чисто гра.

Наповнення

Як я вже говорив, цей проект містить в собі як художній, так і історичний елемент. Основою гри стала історія однієї вчительки Анни, яка і жила на станції «23 серпня». Вона і вела уроки в метро, і жила там життям. Інтерв’ю у жінки брали «Вікна», і пройшовши гру, ви зрозумієте, в чому схожість.

Я зробив персонажа більш конкретним. Це був уже вчитель історії Максим Ігорович, вигаданий персонаж. Проте є одне «але» — я намагався надати цьому персонажу власне учительської специфіки історика, адже і сам на момент початку повномасштабного був вчителем історії. Так, в грі через художнього персонажа почала подаватись справжня, уже «наукова» історія. В грі цього персонажа озвучив Максим Піскун (MaxFreak), наш вірний друг. Сам персонаж — це симбіоз власного досвіду та реального прототипу.

Ще один важливий персонаж — Андрійко. Він є символічним персонажем, адже представляє нове, воєнне покоління дітей. Він з радістю слухає історію, аби зрозуміти, в чому причина сьогоднішнього.

Інші персонажі гри — це звичайні люди. Вони говорять кожен про своє, але у всіх в голові тримається, що йде війна. В проєкті також представлені й працівники станції. Є навіть неочікуваний поворот, про який я не стану говорити, аби не «спойлерити».

Історичні факти

У грі є ряд історичних фактів, які є як легендами, так і правдою. Я намагався передати саме специфіку роботи історика, і тому в грі застосовані цілком наукові напрями дослідження, такі як історія побуту, історія емоцій, а також фольклор, і навіть історична антропологія.

Почати варто з історичної довідки. Відтак, я написав правду про бої, що були в місті. Інформація ця ще нормально кодифікована, як на мою думку, не була, тож я намагався це зробити в простому стилі для розуміння.

Окремо зазначу, що на основі інтерв’ю, яке давав Сергій Величко для ютуб каналу «Бомбардир», я зміг дещо виписати для себе, як для історика, і створити маленький блок історії спецпідрозділу «Кракен», в якому воював мій покійний товариш Іван Лучко. Є про назву, і про спецоперації з ГУР, і про звільнені населені пункти.

До речі, звільнення населених пунктів чітко вписано в хронологію гри. Всі події — паралельні, і головний герой є тим, хто при них живе.

Щодо фольклору, то тут я розповідав про одного з найпопулярніших козаків Слобожанщини — Івана Сірка. Легенди взяті з народу, і переплітаються з реальними історичними фактами, вказаними в грі.

В грі розповідається і сама історія України. Я писав про проблематику назви, і про дослідження її походження. Дозволив собі навіть висунути власну версію, яка, як виявилось, уже була висунута раніше.

Персонажі

Історії підземного Харкова — надто влучна назва. Причин тут декілька, адже граємо ми за історика, який свої історії розповідає на уроках. А по друге — це історії звичних людей, які там знаходяться. Всі говорять про своє. Хтось згадує байкерське минуле, хтось переживає за чоловіка на «Азовсталі», хтось думає про внуків, і чи не зіпсувалась його наливка в холодильнику. Це придає живості тому, що відбувається, того гра все-таки передає атмосферу того, що там було.

Доступність проєкту

В проекту є два варіанти:

Є варіант безкоштовний, він знаходиться на Гугл Диску.

Або додати в бажане в Steam, і купити гру з 16 квітня за 2 долари. 85% з продажу піде на вже вищезгаданий «Кракен».

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев