Ігри — це мистецтво чи розваги?
Час від часу в мережі виникають суперечки про те, чи можна вважати ігри мистецтвом. Одні кажуть, що так, бо вони підіймають серйозні теми, мають драматичні глибокі сюжети. Інші ж вважають, що головне покликання гри — розважати через геймплей, а отже це розваги, а не мистецтво.
От і сьогодні на каналі Сейшн вийшло відеоінтерв’ю з українською ігровою ютуберкою Nikattica, основною тезою в якому було те, що ігри — це мистецтво.
Але в X ютуберці опонують:
Капітан GPU вважає,у що ігри — це розвага, а не мистецтво. Тому що чим веселіше нам грати, тим цікавіша для нас гра, тому все обертається саме довкола розваги.
В тому ж твіттері опонують і Капітану GPU:
А як гадаєте ви? Ігри — це мистецтво чи розвага? Чи ремесло? Чи все разом? А якщо ігри — не мистецтво, то чому ні? А якщо мистецтво, то чому так? Подискутуймо в коментарях!
20 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівЯ думаю, що ігровий дизайн — це складне мистецтво, адже воно потребує безліч знань з програмування, дизайну, психології і т.д..
Ну... мистецтво це людська діяльність, яка полягає у створенні контенту для розваги інших людей.
Прикольно, що всі одразу кинулися у коментарі висловлювати власну думку і ніхто навіть не зробив мінімальний пошук інформації у якихось джерелах.
Вікіпедія, стаття «Мистецтво»:
Навчання це.
Розвага для лобуряк, якi не найшли чим в життi бiльш корисним занятись
Заголовок сформульований так наче це несумісні речи. Воно одночасно і те і те. Як, скажімо, кіно.
На мій погляд, більш точним буде питання — чи можуть ігри бути мистецтвом (впевнений — так). Мистецтво — це не будь яка творчість, а така, яка формує нові для свого часу сенси в загальнолюдському розумінні. Як, наприклад, Чорний квадрат Малевича чи унітаз Дюшана, які були чимось новим для свого часу.
У ігор є величезний потенціал для формування нових сенсів і впливу на світобачення людей, тому вони безперечно можуть бути мистецтвом. Але не всі автори/розробники мають мистецькі амбіції — в більшості випадків ігри як цільний продукт є звичайною творчістю. І це також цілком нормально.
Відповідаючи на питання «чи є комп’ютерні ігри мистецтвом?» Треба почати з визначень і переконатися, що більшість їх розуміє однаково.
Але навіть при найобширніших визначеннях поняття «комп’ютерні ігри» і найвужчих визначеннях «мистецтва» множини цих визначень беззаперечно перетинаються в дуже обширній області.
За найвузькіших визначень «мистецтва» все стає однозначним. Чи всі ігри є мистецтвом? Ні. Чи великий відсоток ігор є мистецтвом? Так.
Для тих хто їх створює — мистецтво, а хто їх грає — розвага.
когось дійсно це зараз хвилює ? 🤔
«А поговорити?»
Про це класно писали в тг-каналі Game Brain в трьох філософських питаннях:
😐 Чому картина, яку намалювали фарбами — це мистецтво, а картина, яка намальована в Blender, у вигляді 3D-моделі — вже ні?
😡 Чому персонаж в книзі з характером, звичками та страхами — мистецтво. А коли цей прописаний герой оцифровується — вже припиняє бути мистецтвом?
😭 Чому коли «красиво» в літературі, живописі, кіно — це мистецтво... А коли красиво у комп’ютерній грі — ніт?
Ігри об’єднують в собі всі види мистецтва — малюнок, скульптуру, кінематограф, книгу і музику. І при цьому одразу перестають бути мистецтвом, наскільки гарно б не були реалізовані всі названі складові. Але в іграх є ще дещо — інтерактивність, зваємодія з гравцем. Це є основою будь-якої гри. І от коли ця інтерективність буде виведена на рівень мистецтва, тоді і ігри стануть беззаперечною формою мистецтва.
Чому? З чого це «одразу перестають» походить? Тому що ти так сказав? А можна якісь там аргументи почути?
і
На це питання дуже розгорнуто дав відповідь Раф Костер, раджу почитати кому цікаво. Теорія Фана.
-
Саме так. Тут є огляд книги: gamedev.dou.ua/...n-for-game-design-review
На мою думку, ігри — це як відомі пісні,які можна сприймати по-різному. Я вважаю,що ігри — це чудовий спосіб самовираження, адже вони можуть бути такими ж захоплюючими та надихаючими, як найкращі фільми та книги. Але на відміну від фільмів та книг викликають більш реалістичні емоції,дарують гравцеві пригоди або змушують його відчувати радість, страх чи смуток.
Але в той же час для більшості ігри — це розвага. Час, проведений за грою-це просте задоволення,спосіб розслабитися і відволіктися від турбот повсякденного життя, особиливо зараз , в умовах війни. І це те, чого так невистачає сучасному суспільству.