Вітаю, цим питанням хочу розпочати діалоги про те як розуміють ігри ті хто в них грає.
Мета: знайти у діалогах якнайменше 5 гілок для питання у початку.
Межі розмови:
Если честно, я так же не совсем поняла про баланс. Но первое что мне пришло в голову, это когда я играла в BioShock Infinite, отличный гемплей, интересный сюжет, а конец просто потрясающий, я полезла в интернет после игры, чтобы посмотреть что другие люди думаю об этой игре, это как с фильмом начало, когда ты после просмотра думаешь, так интересно...
Я не особо люблю шутеры, но тут очень классный сюжет, и есть возможность проходить игру на минимальной сложности. Когда я купила дополнения, я конечно была в легком шоке, так как там противники уже были по сложнее. Но я думаю что если будут еще игры шутеры от первого лица, с таким прекрасным сюжетом, то я буду их проходить обязательно.
Дякую, так розумію ви це про досвід котрий змінив ваше розуміння особистого смаку.
А що до того де ви вбачаєте середину ваших емоцій та думок про ігри?
Doom
Іноді треба грати
А іноді doom’ати
Дякую. Підкажіть будь ласка, крім лінзи стратегії та гравця, чи є ще якісь для вас деталі у балансі між тим, щоб грати та думати про ігри?
Якщо я правильно зрозумів, то грати і думати про ігри то індивідуально для кожного, виключно за критеріями смаків і вподобань, і звісно через призму попереднього досвіду.
Найпростіший приклад пояснити це:
Базові загальні речі, візуал, геймплей, сюжет.
От грав в багато мморпг, бачив купу стилів, механік, наративів, і коли виходить щось нове, граючи в гру думаєш, аналізуєш, а тут я вже так бачив, а тут могли б зробити краще і так далі. З цього робиться висновок, подобається чи ні. І це відбувається якось само собою, натурально, навіть в 99% не помічаєш цього.
Щодо зміни вподобань і смаків, це теж приходить якось само собою. До прикладу я особисто люблю мморпг за соціальну складову і в часи коли було тільки 4 гри це ВоВ, Ів онлайн, Лайнейдж, Райзінг форс онлайн, з цих чотирьох я досі люто ненавиджу ВоВ і л2, а от з РФо у мене дуже теплі спогади концепт, візуал, дуже сильна соціальна складова, і неймовірна кількість душного і пального ПвП, та от коли почали виходити нові ігри в жанрі, наприклад ТЕРА онлайн, гра яка перша в жанрі реалізувала чесний екшн таргет бойову систему, після цього я більше не можу грати в класичні мморпг з таб таргет бойовкою, мене від них нудить, я не отримую від них задоволення, не відчуваю челенджу, і так тепер і обираю ігри чим краща бойовка чим складніша, плюс обов’язково наявність ПвП контенту, чим масовіший тим краще.
І ще один приклад, це New World від амазон, гра нажаль характеризується двома словами «втрачений потенціал» але бойовка топова, візуал і концепт дуже крутий і прекрасно личить часу в який вона вийшла, відчувається свіжо, а також в ній додалось нова фішка це безкласова система персонажів яка дуже добре реалізована, і тепер я певно теж не зможу грати в ігри де класична система класів.
Якось так, дякую за увагу.
Дякую, а як для вас виглядає баланс між тим щоб грати та думати про ігри?
От грав в багато мморпг, бачив купу стилів, механік, наративів, і коли виходить щось нове, граючи в гру думаєш, аналізуєш, а тут я вже так бачив, а тут могли б зробити краще і так далі. З цього робиться висновок, подобається чи ні. І це відбувається якось само собою, натурально, навіть в 99% не помічаєш цього.
Якщо автор вважає, що «забагато» чи «замало» думає про ігри, то ми навряд чи можемо з цим допомогти.
Думати про ігри можна і треба хоча б у споживчому сенсі — як мінімум вичленяти ідеї, що у грі закладені, і якось з ними взаємодіяти — хоча б погоджуватись чи заперечувати. Плюс всякі деривативні креативні активності, від скріншотів через всякі аналізи на ютубі до модів і фанпатчів. Тут(принаймні, я сподіваюсь) люди мржуть ставитись до ігор серйозно, тож серйозність і значущість речей, які ви виносите з гри, напряму залежать як від запиту і вибору гри, так і, вибачте, skill issue
Тоді підкажіть після якого досвіду у грі ви зрозуміли що ваше розуміння особистого смаку змінилось?
Відеоесеї. Пан Jacob Geller смусив мене дивитись на ігри як на щось що правда може вплинути на людину, а не на джерело залежності для людини з поганим самоконтролем, і навіть почати писати своє. Після цього я худо-бідно почав думати, як я можу дістати з гри цікавий досвід, навіщо я взагалі звертаюсь до ігор, які геймдизайнерські рішення призводять до одного чи іншого відчуття, і як воно працює взагалі. Оця от штука, що людині можна комунікувати відчуття піднесення від відеогри, подати вплив творів на людину як щось реальне і дійсно сильне і здатне змінювати речі у реальному світі, не була мені очевидна.
Тому я люблю речі, яким є що сказати, і які знають як використовувати свої складові для більшого, ніж «о, прикольно».
Дякую. Підкажіть, чи ви ще шукаєте свій баланс між тим як грати та думати про відеоігри?
Я не дуже розумію питання. Якщо з абзацу щось незрозуміло, абзац перечитують. Оскільки гра — не текст, варто окрім підмічань мати якісь питання, на які можна отримати чітку відповідь. Я не знаю, «як працює саунддизайн і чи пов’язаний він з відчуттям винагороди?» Ваше формулювання звучить як «сьогодні я гратиму дві години, а думатиму п’ять», що питання не до гейм стадіз, а менеджменту.
З попереднім мені зрозуміло, я продовжую діалог цікавлячись вашою думкою.
Чи є у вас якась думка?
Завжди аналізую ігри, які граю. наприклад як би я зробив ту чи іншу механіку, чи організував процес розробки. Завжди помічаю багато огріхів в іграх, особливо менеджерського рівня (не вирізали чи не відтестували якусь механіку, провально поєднали механіки і тд.)
Підкажіть будь ласка, окрім лінзи розробника, як виглядає для вас баланс між тим щоб грати та думати про ігри?
50 на 50, одне невіддільно від іншого. Як тільки почав грати ігри, задумався як би їх ще й розробляти.
Наприклад як про якийсь текст
Loria Bellwyd
Андрій Плотніков
Alex FireHawk
Alex FireHawk
Denys Korolchuk
Denys Korolchuk
Ruslan Titarenko
20 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів