Огляд Book of Demons — базована гра, але є нюанс

🎮 Пишете або знімаєте огляди на ігри? Надсилайте їх нам на форум!(публікуємо лише унікальні текстові огляди, а відео-огляди — з текстовим супроводом)

Мене звати Сергій — у вільний час вивчаю C# та Unity, а також веду телеграм-канал, де розповідаю про ігри, як мистецтво. Перед вами — перший огляд на гру Book of Demons на GameDev DOU.

Коротко для тих, у кого мало часу:

Book of Demons — спрощений діаблоїд з елементами рогалику від польської студії Thing Trunk. Є хаб-локація, де реалізована низка цікавих механік та діалогів з NPC. В хабі герой перепочиває, пізнає тонкощі лору та налаштовується на наступний рейд в підземелля з усіма аспектами рогалику.

В грі є українська локалізація, що робить її доволі базованою. Переклад непоганий, попри рідкі краші зі шрифтами.

Короткий висновок: Book of Demons вартує уваги. Точно розважить на якийсь час фанатів рогалику, і меншою мірою фанатів діаблоідів. А тепер детально про все і про нюанс зі заголовку.

Як працює Book of Demons

Для початку хочу розібрати гру на дві складові.

Стиль та подача

Ми — читачі книги Демонів, яка збирає страхітливі історії. В одній з них нам і доведеться брати участь. І оскільки мова про книгу, то всі герої, чудовиська та місцевості з паперу.

Це прикольне рішення, тому що конкурувати з Diablo в графіці доволі важко. Окрім того, на ринку вже є мастодонти, які проєкт майже без маркетингу переплюнути не може.

Саме тому Thing Trunk зробили упор на атмосфері. Навіть не на сетингу, а на атмосфері. Це мені чимось нагадує Fable. Коли просто атмосферна гра підкуповувала своїм виглядом та настроєм. Жарти, паперова графіка, нарочито плаский сюжет і доволі цікаві персонажі зі своїми взаєминами — це про лампову Book of Demons.

Геймплей

На початку нам треба обрати персонажа: спочатку є лише Воїн, але з часом відкриється Лучник та Маг. Для відкриття потрібна набрати 10-й рівень в іншому класі.

Тож спочатку обираємо воїна та опиняємося в хаб-локації: це місто, яке потерпає від містичного зла. Щоб всіх та все врятувати, нам треба спускатися у велике підземелля, де їдять людей. Багато хто намагався дістатися низу та зупинити зло, але всі як один зникли.

В хабі є кілька персонажів, які допомагають в забігах: поновлюють ману та життя, покращують карти тощо. Ще є цікава механіка, але про неї в розділі «класні штуки».

Підготувавшись, відправляємося в моторошну паперову печеру.

З ранами теж цікава історія. Ми самі обираємо довжину забігу: чим він довший, тим більше золота, карт та досвіду отримаємо. Але більший ризик померти та втратити прогрес. Тож треба приймати рішення зважено.

Підземелля — це коридор, яким можна пересуватися в 4 сторони. Побігати як та де завгодно нам не дадуть. По суті, напрямок вибираємо самі, але рухаємося невидимими рейками. Це не дуже ОК, але значно спростило виробництво гри.

В підземеллях б’ємося з різними ворогами: в них власні здібності, темп атаки, рівень демеджу, різна зброя та магія. В принципі, що візуально, що механічно вороги відрізняються.

Наприклад, отруєння вражає всіх ворогів, але не тих, хто сам отруює — таких цей же ефект навпаки лікує. Наприклад, я бився з двома зомбі. Одного побив на половину і вирішив хутко вбити іншого (ще цілого) супер-ударом, щоб одразу прибити живучішого. Але коли він вибухнув хмарою отрути, то зцілив вже побитого зомбі.

Ще є щити. Доволі цікава штука. На ворогові є щит, в який треба влучати курсором: поки ти клацаєш по ворогу — демедж не проходить. А коли клацаєш по щиту — той тріскає. Спочатку розбиваєш щит — потім вбиваєш ворога.

За вбивство монстрів та деякий лут ти отримуєш бафи: 1+ до життя, або до магії. В цілому, це вся прогресія з досвіду. Персонаж прокачується переважно здобутими в боях предметами, їх покращеннями та магією.

Оскільки цей світ паперовий, то ваша магія та предмети — це гральні карти. Наприклад, фляга з місцевим естусом — це карти. І щоб їх покращити, треба шукати карти різних мастей: складати їх до купи та поліпшувати якусь карту. Так працює з усіма, але є особливі карти — артефакти.

Вони дають класні бусти: наприклад, під час атак під ворогом з’являється полум’я, що наносить додаткову шкоду. Але навіть ти, коли потрапиш в цей вогонь, теж отримаєш демедж. Ці артефакти займають місце в мані. Наприклад, у вас є 10 мани, ви знайшли артефак, використання якого коштує 7 мани. Якщо додати його в інвентар, то вільної мани у вас буде 3, замість 10.

Тобто, можна грати без мани, використовуючи самі артефакти, можна поєднувати артефакти та магію. Це прикольно, як на мене.

Окремо хочеться виділити класні штуки

Казанок. Ти можеш купувати звідти ті ресурси, які не прокачав. Наприклад, обрав +1 життя замість +1 мани. Тоді кристал мани опиниться в казанку. Прикольно те, що казанок накопичується: наприклад, можна купувати його кожен рейд і отримувати невеликі бафи. А можна терпіти багато рейдів, намагатися проходити без бафіві купити супер-мега класний казанок. Ще цікаво те, що вартість казанку підвищується з кожною купівлею.

Коли тебе оглушили — ти буквально бачиш зірочки, які треба впіймати курсором. Це не складно і не задовбує, але додає прикольне відчуття потреби зосередитися. Ти ніби силоміць приводиш себе в почуття.

Лор та атмосфера

Всесвіт

Це паперовий світ, який заворожує першим інтро, коли запускаєш гру. Дуже ламповий та казковий трейлер пояснює нам, що це саме паперовий світ, в який ми зараз поринемо.

Поступово відкриваються нові деталі, але суперпрописаного світу немає, як у тій же Diablo.

Персонажі

Цікаво читати розповіді персонажів. Вони котять бочку один на одного і не зрозуміло, хто каже правду. Складається відчуття, що в них є якісь стосунки й вони були до того, як ти з’явився у грі. Хоч персонажі буквально з картону, вони виглядають напрочуд живими.

Також вони багато говорять про минуле: діляться історіями, розповідають, що сталося з містом, куди поділись інші мешканці тощо.

Чи варто грати?

Чому варто...

→ Гра дуже проста, на відміну від умовного Path of exile, але зберігає дух діаблоїдів.

→ Є цікаві механіки: як от використання артефактів, казанок, розбивання щитів тощо.

→ Ламповий сетинг: модельки реально наче паперові, гра приємно звучить та виглядає. Це звісно, суб’єктивщина, але мені дуже зайшло, тому вписав у переваги.

→ Попри дуже простий геймплей, цікавий баланс креативних механік та додавання нового контенту не дають нудьгувати. Наприклад, цікаві історії мешканців (які я раджу читати), нові здібності, вороги, магія, яка дійсно урізноманітнює гру.

→ Звісно, українська мова.

→ Звісно, лайтовий цінник.

Чому не варто

→ Пересування по одній лінії буває нудно. Відчуття, що ти потяг, а не дослідник містичного підземелля.

→ Хоч я писав в перевагах, що гра не набридає, катки по 2-3 години — стають рутинними. Тому пограти годинку з перепочинком — саме те. Та все ж, з часом гра може і набриднути.

Нюанс

Розробники також створили гру (чи доповнення? на перший погляд, незрозуміло) HELLCARD — про неї теж зроблю огляд. Це вже не діаблоїд, а карткова гра. Але в ній немає української.

Я створив обговорення в Steam. І прошу всіх небайдужих до української локалізації відмітитися там.

Студія вже створювала українську локалізацію до Book of Demons і буде важливо підтримати їм там нагадати, що українська локалізація потрібна і в інших проєктах. Ба більше, польська команда розробників підтримує Україну. Тому є сенс привернути увагу до локалізації.

А ще вони підняли ціну на свою гру для боліт. Можна розганяти зраду і казати, що «чому не вийшли геть з ринку?!». Але, як на мене, це доволі гарний крок. І аби всі компанії, які мовчать, робили так само — це вже був би потужний вплив.

Моя думка щодо Book of Demons

Гра зручна. Всі механіки, інтерфейс та геймплей заточений під те, щоб легко грати лише мишкою (хоча, клавіатура прискорює та спрощує усе). Навіть в інтерфейсі є багато елементів для зручності. Це ж стосується переривання гри: якщо вийти посеред рану, то при завантаженні ти почнеш з тієї ж точки, де покинув гру. Не з хабу, не з початку, а там, де покинув.

І так в усьому: є детальні підказки, хоч місцями крашиться переклад, імена героїв це не Ульфрід Стражбордський, а Старійшина чи Ворожка. Все в грі просте, лаконічне і зрозуміле. Вона просто дуже, дуже зручна. Гра портована на MacOS... тому можливо такий закос на зручність, адже тамошня аудиторія до цього звикла :)

Як на мене, це говорить про відношення Thing Trunk до гравців. В гру приємно грати та створюється лампова атмосфера. Цікавий стиль її лише підкреслює.

Якщо цікавитесь рогаликами, подобається діаблоїдний геймплей та хочеться змінити похмурий стиль Diablo на щось свіженьке — Book of Demons подарує цікаві години геймплею. Але раджу робити перерви й не грати по 4-6 годин. Гра коштує 300 грн і бувають потужні знижки (я взяв за 97 грн, здається). Тож свою ціну гра відбиває аж бігом.

А що ви думаєте про гру та про огляд? Напишіть в коментарях.

І нагадую за топік в Steam про українську локалізацію для доповнення.

Також запрошую всіх в свій телеграм. Наприклад, там я розповідаю про ігронізації фільмів та пояснюю, чому саме це кіно треба ігронізувати та яким чином. Або про те, чому багато хто не вбачає в іграх мистецтво й досі. Коротше, там весело — тож буду радий.