Українська влада та ігрова індустрія: чи повинні народні депутати розумітися на геймдеві і чому це може бути важливо

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

Привіт, спільното! Одразу перепрошую за топік дідівського буркотіння, але пройти повз цієї теми я так і не зміг. Багато з вас, можливо, чули про народного депутата Ярослава Железняка. До Верховної Ради він потрапив у 2019 році з партією «Голос», де був четвертим номером у виборчому списку. Наразі є першим заступником голови парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Багато пише про криптовалюти, чипи, штучний інтелект й інші модні штуки.

Тиждень тому пан Ярослав у своєму телеграм-каналі опублікував кілька постів про використання штучного інтелекту в іграх. Вони трошки насмішили мене, я навіть думав відписати щось саркастичне у коментарях, але вирішив бути чемним і пройшов повз. Та, як з’ясувалося згодом, все ж таки не пройшов. Протягом наступних кількох днів я думками періодично повертався до тексту Железняка і все сильніше обурювався. Чому обурювався? Розповім нижче, але спочатку самі пости:

Очевидно, що нардепи не те щоб знавці геймдеву. Та мене все ще дивує, коли людина намагається фахово написати про використання ШІ в ігровій індустрії, але пише не про NVIDIA Omniverse Audio2Face чи про AI Marketplace від Unity, а про процедурну генерацію в Minecraft (sic!). З одного боку, нічого такого — не всім сьогодні потрібно розбиратися в тонкощах створення ігор і де там ШІ, а де не ШІ. З іншого, це ще один доказ тези — люди, які керують країною, навіть приблизно не розуміють хто такий той ваш геймдев, як він працює і чому важливий.

Чому я вважаю це проблемою

Якщо казати відверто, це не мало б так турбувати. Але турбує. По-перше, тому що ці пости написав, наприклад, не Юлій Іоффе (найстарший чинний народний депутат), а молодий, прогресивний та амбіційний Ярослав Железняк. Виходить, що парламентар з репутацією «стильного, модного та молодьожного» геть не цікавиться головним медіа нового покоління. Водночас навіть у дідугана Джо Байдена передвиборча кампанія 2020 року частково проходила в Animal Crossing та Fortnite. Звісно, там працювали маркетологи і люди, які розбираються в темі, але куди важливіше, що команда Байдена розуміла важливість цих ігор і аудиторії, яка там існує.

По-друге, і про це говорили деякі наші спікери минулого року, саме ігри можуть стати тим медіа, яке найефективніше приверне увагу до проблем України. Ось такий тут проситься приклад. Експрацівник Blizzard та один з творців гри Heartbound Джейсон Холл минулого року публічно заявив, що політика обмеження російських акаунтів на Steam геть дурна і тому він дозволяє росіянам піратити його гру. Якщо припустити, що думку Холла можна змінити і пояснити йому, що це не «путінська війна» — яке медіа стане найкращим варіантом? Чомусь мені здається, що саме в цьому випадку, гарно зроблена інді-гра буде ефективніша за потужні «20 днів у Маріуполі» чи емоційну «У мене немає дому».

По-третє, росіяни останні роки вкладаються у свою ігрову індустрію. З пафосом запустили кіберспортивні змагання, анонсували «державний рушій», а «атомік фарт», як би нам цього не хотілося, живий, отримує DLC та схвальні відгуки від гравців. Так, для нашої країни це все може бути не на часі, особливо при постійному дефіциті бюджету. Але тоді постає питання — чи на часі шоу під «Євробачення» за 11 млн грн?

Тому ось таке питання — я єдиний, кого засмучує ця ситуація з народним депутатом? Можливо, це дійсно дідівське буркотіння, бо сферу, до якої я дотичний, держава не те що оминає, вона про неї нічого не знає? А якщо я не єдиний, які ви бачите варіанти вирішення цих проблем? Знову ж таки, одвічне питання — чи потрібні українському геймдеву комітети/засідання/круглі столи на державному рівні?

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев