Скільки книг зі сценарної майстерності треба прочитати, щоб стати гарним сценаристом фільмів та ігор, і писати художні книги?

Привіт, читачі GameDev DOU. Я графічний дизайнер та художник-аматор на Unreal Engine. Потрохи роблю свою інді-гру, і для того, щоб зробити цікавий сюжет в ній, вирішив читати книги зі сценарної майстерності. І хотів би трохи поділитись досвідом з тими, кому це цікаво, тому приємного читання.




Скільки книг зі сценарної майстерності треба прочитати, щоб стати гарним сценаристом фільмів та ігор, щоб писати художні книги?

Цього сказати точно не можу. Але можу поділитись своїм невеликим досвідом та думками.

Декілька років тому я прочитав «Врятуйте Кицьку!» Блейка Снайдера, «Подорож письменника» Крістофера Воґлера та прослухав аудіокнигу Роберта Маккі «Оповідь». Також прочитав «Про письменництво» Стівена Кінґа та прослухав курс від Ніла Ґеймана. Чи став я після цього професійним сценаристом фільмів та ігор? Ні!

Кожне з цих джерел інформації, в першу чергу, дало розуміння того, чого коштує написання цікавої історії. А саме — твій досвід. Стівен Кінґ казав, що перед тим, як описувати в книзі роботу поліцейських зсередини, він йде у відділок та розмовляє з поліцейськими. Він досліджує цю тему доти, доки не буде достатньо розуміти, як працює система та життя поліцейських.

Ніл Ґейман казав, що багатство твого життєвого досвіду і є те, що цікаво людям. Щоб його отримати, ти й маєш вийти у світ, робити те, що було тобі, можливо, лячно. Він так прямо і каже «Вийди у світ. Будь відторгнутим. Розбий собі серце». Ті люди, хто збирають своїми історіями інших біля вогнища і є гарними оповідачами. Тому гарними оповідачами після війни будуть солдати.

Так чи допоможуть тобі все ж таки усі ці книги? Звичайно. Вони допоможуть тобі структурувати твій набутий досвід, витягти з нього найголовніше, та подати у правильній формі. Тому я зараз трошки поділюсь своїми враженнями від цих книг, щоб ви для себе вирішили, яка вам більше підходить.

«Подорожі письменника»

Це саме та книга, яка у легкій формі пояснює звичний сюжет кіно та книг. Аналіз художніх історій людства, від стародавніх до сьогоднішніх, дозволив автору виділити такі стадії еволюції головного героя історії:

  1. Звичний світ (Неповне усвідомлення проблеми)
  2. Поклик подорожі (Поступове усвідомлення проблеми)
  3. Заперечення поклику (Небажання змінюватись)
  4. Зустріч з вчителем (Подолання небажання)
  5. Подолання першого порога (Бажання змінитись)
  6. Випробування, союзники і вороги (Перші спроби змінитись)
  7. Наближення до потаємної печери (Підготовка до значної трансформації)
  8. Головне випробування (Значна спроба змінитись)
  9. Нагорода (Наслідки зміни)
  10. Зворотний шлях (Знову бажання змінитись)
  11. Відродження (Остаточна спроба значно змінитись)
  12. Повернення з еліксиром (Остаточне розв’язання проблеми)

Ця книга приділяє кожній з цих стадій окрему главу, та у простій формі, з популярними прикладами пояснює кожну з них. Якщо ви не знаєте з якої книги почати, то раджу саме цю.

«Анатомія Історії» Джона Трубі

Я прочитав тільки декілька розділів і залишив на майбутнє, коли в мене буде готова ідея та матеріал для сюжету. Вона найпрактичніша з усіх. Вона вам підійде, якщо ви вже готові писати сценарій для фільму, як методичка. Майже нема води, що дуже добре, але використовує трохи застарілі приклади класичних фільмів, які вам треба буде обов’язково подивитись, щоб розуміти про що мова.

«Оповідь» Роберта Маккі

Вона дає вам подивитись на сюжети фільмів з різних незвичних сторін. У книзі дуже багато філософії та піднесеної поетичної оцінки роботи сценариста. Але, як на мене, в ній досить немало води. Та теж використовує тільки старі фільми для прикладів.

«Врятуйте Кицьку!»

Гарна книга, але раджу читати її саме, як доповнення до якоїсь іншої книги, а не як основну. Хоч вона і розповідає про багато корисних прийомів, та все ж робить це не так всеосяжно, як «Подорож Письменника» чи «Анатомія Історії», а зосереджується на більш локальних прикладах. Вибачте, не можу це зрозуміло сформулювати.

«Про письменство» Стівена Кінґа

Ця книга розповість вам про те, як пише сам автор. І головна думка її в тому, що він пише постійно, з ранку до вечора, майже кожен день. Для нього це більше ніж робота на повний робочий день, для нього це майже все життя. На жаль.

Дякую, що дочитали. Сподіваюсь ця інформація була для вас корисною.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев

👍ПодобаєтьсяСподобалось7
До обраногоВ обраному4
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

З вікі, справедливо також для новел:
Практично усі міфи світу в класичному розумінні слідують тій самій схемі, яка називається мономіфом або подорожжю героя. Спрощено вона виглядає як циклічна низка етапів, які проходить герой міфу (бог, дух, людина): виправа — ініціація — повернення. Ця схема була запроваджена Джозефом Кемпбеллом у книзі «Тисячеликий герой» (1949) та полягає в переході героя зі звичайного світу до незвичайного, сповненого небезпек і випробувань, з метою виправити певний недолік, який має він сам або звичайний для героя світ.

У виправі герой стикається з проблемою, що спонукає його почати пошуки її вирішення. Герой опиняється на межі відомого, звичайного світу, з невідомим, і повинен пройти випробування, щоб цю межу подолати. На етапі ініціації він проявляє такі якості, як сила, розум, долає противників і досягає мети. Коли проблема вже вирішена, героєві ще належить повернутися до свого світу. На етапі повернення він долає останніх супротивників, рятується від небезпек, що загрожують йому знову перетнути кордон незвичайного світу зі звичайним. Врешті він повертається у перетворений своїми діями світ, або демонструє власні нові якості[

Книга

«Подорожі письменника»

бере саме Книгу Кемпбелла за основу, та прикрашає новішими прикладами.

Колись я читав книгу «Кіно між раєм і пеклом» Олександр Мітта. Тоді вона мене вразила. Я навіть написав кіносценарій. Це був десь 2005 рік.

Ні. Я написав його на російській мові 😳 . Тоді в нас кіноіндустрія не існувала. Я в кацапів вже нормально розкручувалася. Я відправив сценарій десь в 3 чи 4 місця. Відповіді ніякої так і не отримав.

Зрозумів. Ну спробувати варто було все одно, думаю

Але написати сценарій — завжди корисно. Хоча б для того, щоб базово розуміти, як в них та що.
А про що була історія, якщо не секрет?

Як в будь якій діяльності, досвід набувається не з «книжок», а зі спроб щось робити.

Ну... чукча не читач, чукча письменник. Не знаю, але от серед письменників-фантастів багато науковців. Так, Стівен Кінг вчився на журналіста, але Агата Крісті взагалі на піаніно грала. Картина виглядає взагалі як рандом: коли у тебе є хист, коли ти бачиш історії, то стаєш письменником. Щоб бути цікавим, треба бути особистим, а книжки це шлях до шаблону.

Я можу помилятися, але кінг у цій книзі розповідає, що він пише до часу дня, а не «з ранку до вечора», як пише автор.

Я тебе можу загіпнозувати
І почнеш писати вже завтра

Нагадали за Трубі, дякую.
Ще раджу почитати на тему 4-актної азійської структури. Це дає іншу перспективу, та руйнує стереотипне уявлення, що сценарні структури завжди саме такі, які от у *тому* підручнику.

А що за інді-гру пан робить?

У Трубі є ще «Анатомія жанру», теж дуже гарна.
Але не знаю, чи є переклад

Відсутність перекладу не має лякати ігрового розробника!

Ну я потрошки роблю цю гру www.facebook.com/OmenOfHathor
Не знаю, чи рахується це як реклама. Сподіваюсь ні.
Хочеться зробити саме кіношну гру, тому вирішив взяти час, щоб навчитись усьому, що потрібно спочатку, а потім нормально повернутись до неї.

Звісно ні! Ба більше, я вас запрошую стати героєм нашої рубрики «Перший погляд» у майбутньому :)

Дякую, за 4-х актну азійську, треба буде дослідити цю тему

Я раджу почитати «Як писати блискучі діалоги в романах і сценаріях» Джеймса Белла.
Також не ігнорувати мангу, манхву, маньхую та інші види коміксів, можна набратися дуже багатьом речам. Конкуренція на ринку нереальна, тому вони постійно вигадають щось нове та неочікуване :)

О, так. В коміксах бувають прям круті діалоги чи сцени. Хоча і трешу навалом. От з улюбленого.

Дякую, книга про діалоги звучить цікаво

важко сказати скільки саме книг необхідно прочитати, а от писати точно треба багато і різного починаючи з невеликих історій.

Підписатись на коментарі