Son of Perun Kharkiv — гра, що пройшла пекло, і не тільки розробницьке
Всім привіт! Мене звуть Віталій Чиж. Я історик, соціолог, та розробник ігор. Хочу вам розповісти про гру, яка за час розробки змінила 2 платформи, 2 комп’ютери, 3 концепти, 2 відміни. Вона була анонсована ще 21 лютого 2022 року, на Павловому Полі, що в Харкові. Вийде в реліз 1 вересня 2023 року. Проте, про все по порядку...
Передумови для гри:
Почалось все, як положено, з пива. Дебело так напившись на мікрорайоні Обрій, мені прийшла в голову геніальна думка — гра про Харків, в якій Кернес буде їздити на метро і натискати на кнопки, а якщо не встигне — Добкін буде йому оголошувати те ж, що і в легендарному ролику. Але, на ранок ця ідея в мене відпала. Проте виникла інша, більш адекватна — «Метро 2033 в сетингу Харкова» на телефони.
Проте поміж мною і цією грою мрії харків’ян стояло 2 величезні стіни — комп, на якому грали ще давні слов’яни, а також відсутність грошей. Ну і звідки вони могли тоді взятися у студента? Отож. Проте пройшовши тортури тормозів комп’ютера, мідні труби, вогонь та воду, гру я таки зробив. До мене під час розробки доєднався мій єдиний і вірний програміст Ілля Худокормов, з яким я працюю й досі.
Перша частина гри вийшла доволі поганою, проте в рамках Харкова вона людям зайшла. На крилах успіху було прийняте миттєве рішення про другу частину. Тут і починається наша історія...
Друга частина «Перунового квіту». Анонс.
Ні для кого не секрет, що в повітрі вже щось таке відчувалось. Відчуття тривоги, відчуття, що ось-ось має щось статися. Восени я працював у школі, тож гру робив доволі мало і кволо. Взагалі, говорячи про другу частину, можна було б говорити, що я на неї забив. Я робив її від нічого робити. Це мала бути гра, в якій ми повинні проникнути під загадковий купол безпеки, в якому знаходиться ядро всіх страждань — борківський метеорит. Але виявлялося, що головний винуватець не він, а метеорит тунгуський, який перевезли в місто Орбіта і побудували на основі нього атомну станцію, яка бабахнула. Такий синопсис був у другої частини.
Коли ми дійшли хоч чогось, що схоже на гру, ми вирішили її анонсувати. І от, 21 лютого 2022 року. Ми з Іллею поїхали на Павлове поле — центральну локацію задуманої нами гри. Стоїмо, анонсуємо гру. Анонсували, приїхали до дому, почали ловити ватанів в себе в інстаграм, бо як це так, що «Ігра на украінскам, я харькавчанін, іграть на украінскам ета зашквар». Додаю скрін,аби не сказали, шо я говорю неправду:
А за 2 дні я закрив розробку. Бо кацапи прийшли. І почав пилити першу «Космоодісею». Також видалив з ГП і оригінальний «Перунів квіт». І правильно зробив. Гра — відверте лайно.
Етап «Космоодісей»
Оскільки у мене був ступор від початку війни, я почав робити якусь гру навмання. Просто «від балди». Разом з програмістом ми так відволікались. Перша «Космоодісея» стала однією з ланок того, що я маю сьогодні — гру про Харків. Там були задіяні перші прості механіки типу «візьми-принеси» і різного роду «лічильники». Але після «Космоодісеї» мені спала на думку ідея відновити гру аля «Харків 2033». І я знову почав то робити. Знову почав робити Харків. Друга «Космоодісея» дала механіки взаємодії з предметами на кращому рівні, а також там було покращено технологію повісті. Ця технологія потім стане основною для всіх ігор, які я зробив після.
Новий «Харків» під ПК
У результаті я змінив карту першої гри, перебудувавши її з нуля, а також підтягнув картинку до реалізму. Гра стала таким собі візуальним інтерактивним кіном з тим же сюжетом. Але в Харкові на той час було достатньо депресії — обстріли з С-300, артилерії, іншого кацапського залізяччя. Я не випустив цю версію Харкова, бо вона була максимально недоречною.
«Мольфар, як правильна помилка»
Восени я вирішив зробити на асетах Харкова гру про Скоропадського. Там головний герой міг бити електрикою привидів і все в такому дусі. Гра вийшла дуже невдалою, адже величезні зони не мали збереження, через що вона починала бісити вже одразу ж на першому рівні. Проте задум у гри був доволі непоганим.
Чому ж «Мольфар» правильна помилка? Вона наштовхнула мене згодом на те, що я реалізував у грі про Харків.
Chronicles of Vipers — остання ланка
Цього літа я видав ще одну гру — Хроніки гадюк. Це гра, яка стала останньою ланкою до, власне, «Сина Перуна». Для гри ми створили систему стрільби. Це доволі важливо в іграх, де стріляють, чи не так? Саме так. Про сюжет усіх цих ігор у мене є топіки, тож на них я не дуже зупиняюсь.
Son of Perun Kharkiv — неочікуване повернення до розробки та її фінал
Відверто кажучи, до розробки Харкова я повертатися не дуже хотів. Причина тому проста — було доволі лячно, як це сприймуть містяни. Але вихід був і знайшли ми його разом з главою спільноти «Аномальний Притулок», моїм земляком Андрієм.
Що в мене було на той час? Майже готова гра про Харків, яку робили півтора роки до повномасштабної війни. Ще й на старому залізі
Сюжет гри, і його тонкощі
Це щось... Невловиме. У проєкті є нотки кіберпанку,
Гра є спінофом «Космоодісеї», в якій ми грали за Агронома. Тут він став головою агрокорпорації «Тарбул» і заправляє багатьма сферами життя. Тепер в головній ролі гри — житель міста, ветеран, виходець із «Прольота» Андрій Бондаренко, який в результаті невдалої реабілітації отримав здібність бити ворогів струмом. Хто наші вороги і що взагалі відбувається? Ну, тут будуть спойлери, якщо скажу.
Єдине, що можу сказати — гра дуже сильно пов’язана з «Космоодісеєю». Причому, з обома частинами. На це прямо вказує весь геймдизайн гри. Він про це просто кричить! І так, тут початком гри є початок розробки — ПАВЛОВЕ ПОЛЕ!
Що з виходом?
Вихід гри заплановано на 1 вересня 2023 року. Проте вихід — не значить, що розробці кінець. У гру з патчами будуть додаватись нові фінали та сюжети. Як в найпершій грі, яка і породила цю розробку (там 3 фінали було).
Додати в бажане можна тут
Трейлер:
Ціна гри буде всього в 60 гривень.
3 коментарі
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів