Пілот-інструктор FPV-дронів каже, що ігровий досвід пришвидшує навчання операторів у кілька разів. Чи ви згодні з цим твердженням?

Привіт, спільното! У четвер пройшла велика конференція iForum, де був також напрям Digital Fun. Там обговорювалося багато питань (від юридичних аспектів виробництва хтивок до стрімінгу й кіберспорту), але два виступи несподівано об’єднала цікава тема — як ігровий досвід може допомогти у війську.

Спочатку питання підняли під час дискусії «Українська гейм-індустрія: реалії роботи під час війни». Модератор спитав, чи ігровий досвід може якось допомогти людині, якщо вона йде воювати. Один зі спікерів, CEO та засновник компанії Games Gathering Олександр Хруцький висловив сумніви в цьому, а вже після його підтримали інші учасники. Мені це здалося дивним, оскільки часто звучить інша думка. Наприклад, у серпні минулого року засновник української кіберспортивної команди NAVI Олександр Кохановський (з початком повномасштабної війни пішов воювати) заявив у інтерв’ю для BBC :

"«Counter-Strike з самого початку був тактичним симулятором для військових в Америці. Тобто базові навички переміщення, використання певних засобів — їх можна, звичайно, використовувати на війні. До того ж це швидкість реакції, робота в команді. Такі речі дуже важливі і їх можна використовувати на полі бою».

Більш свіжий приклад — відео з офіційного YouTube-каналу 3-ї окремої штурмової бригади. На ньому боєць 3-ї роти 2-го штурмового батальйону бригади наполегливо радить грати у S.T.A.L.K.E.R всім, хто хоче навчитися «нормально стріляти» з підствольного гранатомета. Потім він демонструє власні навички на M320 зі складеним прицілом (цей момент можна побачити на десятій хвилині відео). На це звернули увагу навіть розробники GSC Game World, пообіцявши відправити бійцям на пошту ключ для другої частини.

Одразу після дискусії про реалії роботи української гейм-індустрії виступав пілот-інструктор FPV-дронів Ігор Іваненюк. Його презентація називалась «Hey, gamer! We need your skills!» і, власне, він поставив крапку в цьому питанні. Коментар, який я наводжу нижче — частина його доповіді.

«Геймінг та ігри до того, як люди прийшли вчитися, дуже впливає на час, який вони проводять за симуляторами під час навчанні. Ті, у кого є такий досвід — набагато швидше засвоюють матеріал. На початкових етапах ігри допомагають зрозуміти принципи керування. Взагалі їх руки вже адаптовані до якогось джойстика, стіків. Для них немає нічого надскладного в тому, що він тримає перед собою якусь незрозумілу коробку з антенами.

Скільки потрібно часу геймеру на адаптацію і розуміння керуванням? З власної практики, можу сказати, що необхідно від 4 до 16 годин. Цього достатньо для того, щоб людина змогла перейти з розряду практики на симуляторах до практичних польотів і при цьому не покалічити ні однокурсників, ні техніку. Такі курсанти адаптуються до картинки, до потрібної швидкості реакції. На початкових етапах це максимально складно і люди, які взагалі не мали ігрового досвіду, їм дуже важко на нейронному рівні зрозуміти, що вони знаходяться десь поза межами свого тіла.

Людині, яка не мала досвіду з іграми та взагалі досвіду на комп’ютері зазвичай потребується 30-80 годин. При цьому 80 це приблизна цифра — там може бути і більше. У таких людей виникає дуже багато питань: як воно літає, керується, падає. На це все потрібен час».

Як ви вважаєте, чи може допомогти якийсь ігровий досвід у війську? Якщо так, то який саме? Мова йде виключно про шутери, симулятори та автоперегони чи інші жанри (наприклад, стратегії) теж можуть дати якесь певне підґрунтя? І чия позиція вам ближче, спікерів панелі «Українська гейм-індустрія: реалії роботи під час війни» чи їх опонентів? Діліться думками в коментарях!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев