Несподівана проблема при отриманні офера

Вітання, ігроробчики!

Пошук роботи завжди викликає стрес. Пошук роботи геймдизайнером особливо напружений. А пошук позиції джуніор геймдизайнера взагалі можна вважати пеклом. Вакансій — мізер і орда кандидатів.

Кілька тижнів тому мені трапилася вакансія джуніор\мідл рівня. Як правило, джуніор може виконувати обов’язки мідла, хіба що не вистачає деякого розуміння саме роботи геймдизайнера. Та й рекомендують відкликатися на такі вакансії у будь-якому випадку.

Тож я й відгукнувся. Pushka Studios досить темна конячка. На їхньому сайті і в соцмережах не було проєктів, за якими можна оцінити компанію, чим вони займаються і тд. Я подумав, що це аутсорос-компанія, яка працює над АА-проєктами. Тому що чуваки з геймблінгу й мобілок, зазвичай, пишаються туфтою, яку роблять.

Я відправив резюме. Як мінімум розраховував виконати тестове й навчитися чогось, а може б боги рекрутингу зжалилися наді мною і я б отримав фідбек ;). У резюме у мене виділено, що я не зацікавлений у match-3, hidden objects та hypercasual. Я одразу відсіюю те, над чим не хочу працювати. Компанія не лише вас шукає, але й ви. Я не вірю в дурню, що досвід роботи над мобілками зробить з тебе геймдизайнера. Ні, ти навчишся робити мобілки і не більше, і не менше. Таку роботу я не шукаю.

Через кілька днів, мабуть, я отримав листа від Вікторії. Ми поспілкувалися в телеграмі й мене запросили на співбесіду. Буквально на наступний день ми чудово провели 30 хвилин в Meet. Співбесіда це завжди стрес для обох сторін, але, здається, ми обоє гарно впоралися. Я гірше, очевидно. Намагався бути самим собою. Навіть перед співбесідою давав собі настанову: пливи за течією, не намагайся себе продавати, бо ти не вмієш, це лише крінжово виглядатиме. Відповідай на запитання як вважаєш за потрібне, а не як хочуть почути від тебе.

Тут ліричний відступ, як я ледь не облажався. Я прочитав відгуки на ДОУ про цю компанію і мене дещо насторожили досить канцелярні тексти. Тому на питання «Що ти знаєш про нашу компанію?», я сказав про своє припущення й сказав, що почитав відгуки на ДОУ. Вікторія запевнила, що ніхто не змушує працівників писати. А я... А я пожартував: «Всі так кажуть». Звісно, що жарт полетів у тишу. І тоді душа покинула моє тіло. Я про@#ався.

Як би там не було, в кінці я додав, що дуже зацікавлений в отриманні роботи. Гадаю, що ця репліка була не зайвою. Справа в тому, що найкращий спосіб комунікувати — це казати прямо. Не сподіватися, що ти метафорично можеш себе продати й показати, що зацікавлений в конкретній позиції. Я нервую, вистрілюю невдалими жартами через це, але я все ж хочу отримати цю роботу.

Все ж я отримав тестове завдання. Терпіти не можу їх виконувати, проте коли ти джуніор, — це єдине, що реально може показати, на що ти здатен. А не люблю виконувати їх, тому що обов’язки геймдизайнера зовсім не такі, як в тестових. Вони складніші, комплексні і схожі одне на одне, проте кожна задача, чи пак проблема, яку вирішує геймдизайнер, унікальна.

Було 6 завдань. 5 з них я виконав за вихідні, хоча казав Вікторії, що піде тиждень. Бо задачки були досить складними і одразу мені здалося, що займе більше часу, але сівши за них, робота попливла й була виконана завдяки отриманому досвіді на проєкті, над яким працював до того. 6 завдання поставило мене в ступор, бо виглядало як тестове завдання для девелопера. Потрібно було скласти прототип (це все ж прямий обов’язок геймдизайнера), проте там була серіалізація даних і, в принципі, робота з даними, окрім іншого, щоб просто запрототипувати механіку.

Ще один ліричний відступ. Вже давно мій комп’ютер погрожує померти. І врешті він вирішив знову нагадати про це при запуску Unreal Engine. Я достатньо добре працюю з Unity. Настільки добре, що створити завантаження прогресу гравця зміг зробити. Проте ноди блюпринтів мені здаються складнішими за C#. Врешті я створив прототип гри на Unity, тому що UE не запустився.

І згодом я отримав запрошення на другу співбесіду з лідом. Як він відповів на моє запитання «Як я впорався з тестовим?»: «Якби не впорався, тут би тебе не було». Це завжди приємно почути. Хоча повноцінний фідбек був би краще.

Я думав буде складна технічна співбесіда, де мені потрібно буде відповідати на складні запитання. Проте все обійшлося питаннями по задачам, які я виконував, по досвіду в резюме і про мою особистість. Поговорили про обов’язки і чому важливо створити прототип саме на UE. Які ігри робить компанія і таке інше. Одним словом — цікаво було.

Закінчився дзвінок моїм 100% впевненим вердиктом: ти довбо@#%. Я був упевнений, що все пройшло гірше? ніж жахливо. Найбільший урок, який я виніс, — з рекрутером говоріть про себе і розкривайте софтскіли. Ніяких технічних штук. Рекрутери не розуміють, що ти виконав надскладну задачу за короткий час і виконав її задовільно. Їхні задачі взагалі не пересікаються з твоїми. Можливо, хтось із рекрутерів краще розуміється на геймдизайні, проте розраховувати на це не варто. Як я пізніше запитав у Вікторії «Чому співбесіда відбувається раніше за тестове?», то дійсно більше оцінюють людські якості.

Друге, що я виніс з цього процесу, то варто структурувати свій досвід. І відчиканювати його як молитву. Ти чудово знаєш, що ти робив, але на співбесіді тебе захоплюють нерви і ти починаєш плутатися в показаннях. Тобі здається, що тебе оцінюють, як професіонала, в цей момент. Це так. Проте той, хто співбесідує, все одно не зрозуміє всіх твоїх задач, бо, нагадую, вони унікальні. Тому потрібно структурувати свій досвід і розказати про найцікавіші задачі. А всі інші перелічити коротким списком, щоб продемонструвати з чим мав досвід. Зосередившись на одній чи двох складних та цікавих задачах, розповісти про них. Особливо, якщо не скований NDA, як я. Я зробив дуже багато класних штук для проекту Miramixi Storyteller, проте цей досвід потрібно переструктурувати так, щоб розповісти й не розповісти одночасно.

На наступний день я отримав офер. Цілком прийнятний і в рамках ринку, з приємними бонусами на борту. Нічого особливого, але ось твій вхід в ігрову індустрію і не через мобілки, а нормальні ігри. Що робить людина, коли отримує бажаний офер? Правильно. Погоджується.

І далі трапилося те, чого я зовсім не очікував... Точніше, не думав, що це стане проблемою.

Мене звати Бодя. Скорочено від Богдан. Таке ім’я даються особам чоловічої статі. Я дорослий чоловік, мені 28 років. Бути чоловіком у патріархальному світі — одне задоволення. Якщо не брати до уваги повномаштабне вторгнення терористів в Україну.

Вакансія говорила про релокейт в місто Дніпро. Скоріше за все, я б не погодився на віддалену вакансію, тому що геймдизайнеру дуже важливо бути поруч з командою. І взагалі, для найвищої продуктивності, команда має бути в одному місці. Інакше хорошу гру зробити дуже складно.

Я законослухняний громадянин України й хотів все зробити красиво. З самого повномаштабного вторгнення я за місцем прописки й навіть встиг отримати повістку. Щоправда на ім’я мого двоюрідного брата, але то таке. Для того, щоб вільно подорожувати Україною й не шарахатися кожного блокпоста чи патруля в Дніпрі, я вирішив знятися з обліку ТЦК рідного міста, щоб потім стати на облік у Дніпрі. У мене є страх, що відправлять на передову, проте також я знаю що не так з моїм здоров’ям. Тому різниці стояти на обліку тут чи де-ін-де...

Мені наполегливо натякали, що знімати з обліку не будуть, боячись, що я намагаюся ухилитися від мобілізації. Навіть документ з пропозицією про роботу від компанії особливо не повпливав. Бо як можна бути впевненим, що цю байду англійською, яку «мая нє панімать», я не сам вигадав. Врешті заяву таки прийняли, з обличчям, мов це особисто я путіну на вухо шепчу координати, куди пускати ракети. А на розгляд піде один місяць.

Я одразу зв’язався з HR студії і повідомив про таку проблему. І, на жаль, вони не можуть чекати, бо геймдизайнер на проєкт потрібен прямо зараз. На релокейт в мене було 2 тижні.

Ось так я втратив роботу, навіть не отримавши її...

Я дуже сердитий і розчарований. Тому що компанія не винна, я теж. А сварити військову структуру публічно — лише розводити срач і грати на руку ворогу. Зараз я трішки заспокоївся і просто вирішив розповісти про це. В рамках терапії. Й, можливо, попередити інших кандидатів. Впевнений, що мені просто не пощастило з комісаром. За інших обставин, якби не війна, я б наплював на зняття з обліку й поїхав собі. Проте хотілося відчувати себе вільною людиною і не боятися ходити по вулиці, що мене зараз спіймають. Адже окрім адміністративного покарання може бути й кримінальна відповідальність.

У будь-якому випадку хочу подякувати Вікторії з Pushka Studios, що зробила цей шлях легким та приємним. З усіх співбесід і процесу найму це був мій найкращий досвід. Дякую тобі за це. Якщо раптом хтось з компанії читатиме цей текст, то варто Вікторії видати премію. У неї неймовірна посмішка:)

Дякую за увагу і бережіть себе!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев