Бездушний атракціон. Огляд «Hogwarts Legacy»

Пройшло вже півроку з моменту виходу однієї із найбільш гайпових ігор цього року — «Hogwarts Legacy». Попри те, що зараз про неї майже не говорять, на старті вона одразу полюбилась, як критикам, так і гравцям, отримавши високі середні оцінки на агрегаторах. Майже усі огляди завершувались висновком: «Якщо ви справжній фанат серії, то вам обов’язково треба спробувати цю гру».

Я не відношу себе до категорії справжніх поттероманівських гіків, але з дитинства обожнюю світ, створений Джоан Роулінг, мінімум тричі перечитавши кожну із книг. Звичайно, вихід гри я очікував з величезним ентузіазмом, оскільки розробники обіцяли абсолютно нову історію у чаклунському світі Гаррі Поттера.

Але вже через 5 годин у новому всесвіті я зрозумів, що щось із «Hogwarts Legacy» не так. Спочатку це викликало легке роздратування, але після закінчення основного сюжету мене спіткало повне розчарування — в погоні за розвагами, розробники повністю забули про дух історій Роулінг.

Намагаючись згенерувати побільше контенту, розробники повністю порушили логіку світу першоджерела

Особисто для мене у серії «Гаррі Поттер», окрім, власне, головного героя, найважливішою дійовою особою є школа Гоґвортс. Це чарівне та величне місце, куди мріяв потрапити кожен, хто читав книги, містило сотні давніх таємниць.

Першокурсникам треба було витратити декілька тижнів, щоб вивчити хоча б основні маршрути до класів навчання, не кажучи вже про весь замок та прилеглу територію. Знаєте, скільки часу гри у «Hogwarts Legacy» ви будете проводити у замку? За моїми враженнями — десь 10%.

Сучасна ігрова індустрія диктує свої правила. Масовий гравець вже не буде грати у гру в стилі перших двох лампових ігрових адаптаціях «Гаррі Поттера» від ЕА, де усі події відбувались виключно у школі. Сьогодні обов’язково зробити величезний відкритий світ з купою активностей, щоб затримати геймерів у своєму продукті подовше. І розробники «Hogwarts Legacy» пішли саме таким шляхом. Вони створили просто величезну прилеглу територію до Гоґвортсу, яку можна вільно досліджувати. Одразу скажу, що я взагалі не проти сучасних тенденцій. Але ці віяння мають органічно вплітатись у канон першоджерела. А з цим у «Hogwarts Legacy» величезні проблеми.

Сам замок відображений у грі доволі точно. Це стосується як самої архітектури та точності відтворення локацій відповідно до книг та фільмів, так і «чарівних» особливостей школи. Тут у нас і картини, що живуть своїм життям, і сходи, що рухаються, і привиди, і навіть веселі деталі, як-от лати двох лицарів у одному із коридорів, що постійно намагаються побитись.

Та з іншої сторони, окрім цього він не здається тією загадковою містичною спорудою, якою він є у книгах. Більшість побічних квестів, пов’язаних зі школою — це класичні «допоможи зібрати n загублених речей» чи «збери інгредієнти для зілля». На моїй пам’яті лише в одному із квестів можна знайти кабінет Салазара Слизерина та хоч якось дослідити лор самої школи.

Теж стосується й інших канонічних локацій першоджерела. Джоан Роулінг описує Заборонений Ліс як смертельне місце, яке під страхом виключення заборонено відвідувати всім учням. А майже усі описані випадки відвідування цього лісу закінчувались намаганням вбити головних героїв. Що ми маємо у грі? Ми можемо вільно, без будь-яких обмежень, у будь-який час доби піти на прогулянку у Заборонений Ліс і нічого нам за це не буде.

Інший приклад — Гоґсмід. Про існування цього містечка ми дізнаємося лише у третій книзі серії. Відвідувати його було можливо лише за дозволом батьків чи опікунів та у чітко визначені дні. За сюжетом «Hogwarts Legacy» нашого героя відправлять у Гоґсмід у перший же день навчання.

Всі інші локації, яких у грі ну дуже багато, — це вже повністю фантазія розробників. І всі вони населені різними чаклунами, відьмами, гоблінами та магічними тваринами. І тут ми теж маємо проблему із каноном. Кількість чаклунів у цьому світі занадто перебільшена. Сама Роулінг казала, що у школі, в якій навчаються діти усіх чаклунів Британії, було до 600 учнів. Це десь по 85 осіб на курс. Повторюсь, це кількість учнів на всю країну. Тобто кількість чаклунів у світі Роулінг не така вже й велика. У грі ж ми можемо побачити десятки чи навіть сотні мирних NPC, що мешкають у селах лише навколо Гоґвортсу.

До речі, цікавий факт. За більш як 30 годин проходження я не побачив у школі жодного учня, який би виглядав як першо- чи другокурсник. Усі мають вигляд, наче вони одразу потрапили на четвертий курс і вище.

«Hogwarts Legacy» всіляко намагається обертати весь магічний світ навколо гравця, але це виглядає, як звичайний атракціон розваг

Проблеми із відповідністю першоджерелу наздоганяють «Hogwarts Legacy» не лише в експозиції та побудові світу, а й у сюжеті. Особисто для мене це було найбільшим розчаруванням. Розробники навмисно обернули весь магічний світ навколо нашого персонажа, що викликає лише роздратування. За сюжетом, наш герой потрапляє у Гоґвортс лише на 5-й рік навчання. Насправді, логічних причин цього нам так і не дадуть. Найпростіше пояснення — розробникам треба було зробити головного героя більш-менш дорослим, щоб виправдати використання заборонених заклять. Але в школу наш герой потрапляє не як усі учні, а у супроводі професора на диліжансі, запряженого тестралами, на який нападає цілий дракон. А згодом наш герой дізнається, що він володіє таємною магічною силою, яка підвладна лише йому.

Звичайно, ви можете мені заперечити, що і персонаж Гаррі Поттера точно такий же. Він же взагалі був одним із найвідоміших чаклунів у світі. Але різниця полягає у тому, що Гаррі Поттера ще й боялися, бо не знали як він переміг Волдеморта. У школі він був таким же, як усі, ніхто не робив йому поблажок серед вчителів, а серед учнів були й вороги.

У «Hogwarts Legacy», складається враження, що нашого героя обожнюють абсолютно всі. Ніхто не ставить питань, чому людина пропустила 4 роки навчання — кожен хоче подружитися з тобою. Якщо за результатами квесту «подай-принеси» ти вирішиш залишити квестовий предмет собі, це ніяк не вплине на ставлення інших. Вчителі теж усі люблять нашого персонажа. Навіть кімнату на вимогу нам покаже один із професорів школи.

Інколи це доходить до абсурду. Я відігравав учня Ґрифіндору — факультету, який усю свою історію ворогує зі Слизерином. І у перший день навчання один із професорів без жодних питань відправляє нас, нагадаю, — героя, який потрапив у школу на 5-й рік навчання та знайомство з яким було 10 хвилин тому, у Гоґсмід скупитися в магазині, а в супутники дає хлопця зі Слизерину, який згодом може стати вашим найкращим другом.

Загалом відносини між факультетами — це ще одна проблема. Окрім унікальної гілки квестів та, власне, кімнатами, вони не відрізняються абсолютно нічим. У книгах доволі чітко описано, що у своїй більшості учні спілкувалися лише з представниками свого факультету. Звичайно, існувала дружба між учнями з різних «домів», але зазвичай вона зав’язувалась через певні унікальні події.

У «Hogwarts Legacy» у нас можуть бути компаньйони з кожного факультету. І вони стають такими просто так. Ні тобі якогось цікавого квесту, після якого зав’язується дружба, ні хоча б якогось її обґрунтування.

Окремо хотів би зазначити механіку одягу. Лише нашому герою дозволено вдягати на себе абсолютно будь-що. У мене склалося враження, що розробники спеціально хотіли, аби гравці не носили шкільну форму. Але, знову ж таки, це зовсім не відповідає канону.

Ну і наостанок — це застосування непрощених заклять. Знову ж таки, у грі ви можете вчинити хоч геноцид усього живого, але це жодним не вплине на вашого персонажа в ігровому всесвіті. Зрозуміло, що розробники не могли просто викинути одні із найбільш відомих заклять (привіт, «Експекто Патронум»), але ж можна було підійти до питання з більшою творчістю.

Особисто для мене, що «Імперіус», що «Круціатус» у боях не відрізнялись за силою від інших звичайних заклять. Так, «Авада Кедавра» — це ульта, яка ваншотить будь-якого супротивника. Але навіть із довгим перезаряджанням його сутність, як найстрашнішого закляття у магічному світі, була повністю знівельована.

Попри відстуність «поттерівського духу», у «Hogwarts Legacy» все одно цікаво грати

Плюси, бо не все так погано

Можна подумати, що це повністю розгромний огляд і ниття запеклого фаната «поттеріани». Так, у гри є величезні проблеми із відтворенням духу історій, написаних Джоан Роулінг, але «Hogwarts Legacy» є й за що похвалити.

Візуально магічний світ переданий просто чудово. Це стосується як замку з його купою дрібних деталей, так і Гоґсміду з купою крамничок, у які можна зайти. Розробники доволі точно відтворили головні локації відповідно до книг та фільмів.

Також слід похвалити бойову ситсему. Битви у «Hogwarts Legacy» достатньо цікаві. Так, заклять дуже багато і треба деякий час, аби пристосуватися до їхнього використання, але після вивчення системи бої стають дуже динамічними. Єдине зауваження, що заклять у грі більше, ніж доступних слотів для використання. Тому доводиться постійно витрачати час на заміну заклять, щоб поствити те, що тобі зараз необхідне.

Ігровий світ дійсно величезний, його хочеться досліджувати, знаходячи щось нове. Так, світ в основному наповнений стандартними активностями, притаманними для всіх ігор ігор із відкритим світом, але це все одно добре. Одного разу я зловив себе на думці, що користуюсь фасттревелом лише для переміщень в кімнату на вимогу. Літати на мітлі так само весело, як і літати на павутинні в «Людині-Павуку».


Коли автори перших рецензій на «Hogwarts Legacy» казали, що її треба обов’язково спробувати всім фанатам Гаррі Поттера, вони помилились. Цю гру точно треба спробувати усім, кому сподобались фільми про Гаррі Поттера. Візуально гра просто прекрасна. Але деякі рішення щодо відповідності саме духу книг, швидше за все, розчарують тих, хто очікував нової історії від Роулінг.

6/10

Сподобався огляд? Відзначайте його вподобайкою або додавайте до обраного! До 14 серпня триває розіграш річної підписки на PC Game Pass за публікацію ігрових оглядів на GameDev DOU!

🎮 Пишете або знімаєте огляди на ігри? Надсилайте їх нам на форум!(публікуємо лише унікальні текстові огляди, а відео-огляди — з текстовим супроводом)

👍ПодобаєтьсяСподобалось9
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Так мамо можна сказати про різницю між книгою і фільмом

У гри був потужний вау-ефект у перші години, але коли роздивляєшся механіки, то стає дедалі сумніше)) Після повного проходження, як на мене, діагноз — халтура. Жодних питань лише до одного аспекту — візуала. Картинка просто офігенська, все дуже красиво. Але все інше... Геть усе можна було зробити краще -_-

Печери всі крихітні та абсолютно однакові;
Величезний чудовий відкритий світ під зав’язку нашпигований найнуднішими у світі головоломками;
Дуже мало ворогів (штук 20 загалом за всю гру), які не відрізняються особливим інтелектом;
Відсутність навіть натяку на якийсь баланс — після десь середини гри ти стаєш машиною смерті і просто їдеш в лоб на будь-яких ворогів, і це навіть без убер-заклять
Система луту взагалі просто фейспалм, огризок на відмахніться;
Туди ж алхімія, гербалізм, рефордж, філіал Сімс у кімнаті на вимогу, дослідження світу, збір всього що тільки можливо... Все це має класний задум, але настільки жалюгідну реалізацію, що аж сум бере :(
Тож, підсумовуючи, це точно не гра для геймерів :) Це саме гра для любителів світу Гарі Поттера, які не будуть вимагати цікавого геймплею а хочуть лише зануритись у світ.

В мене були десь схожі відчуття як і у автора. Візуал прекрасний, хочеться ходити по замку і все роздивлятися, літати на тій метлі, бій теж цікавий хоча особисто мені не вистачає сильних противників. А от сюжет якийсь нудний, в діалогах взагалі неважливо який варіант відповіді вибрати. Так до кінця і не пройшов її бо коли наклацався заклять і все родивився стало зовсім не цікаво.

Викажу непопулярну думку — а мені цілком навіть норм. Як на мене, люди забувають, що життя учня, навіть у магічній школі — нудне. І якщо зробити так, як хочуть пуристи — то гра буде нудною і пустою. Як на мене, то гра дуже добре доповнює світ і має доволі багато дрібних відсилочок. Як наприклад дуже точний гобелен навпроти Room of requirements. ІМО тут важливий настрій — якщо є бажання покритикувати, то звісно знайдеться багато чого, якщо є бажання насолодитися точно відтвореним замком і позалипати на закляття — можна цим насолодитися

життя учня, навіть у магічній школі — нудне. І якщо зробити так, як хочуть пуристи — то гра буде нудною і пустою.

— а Баллі? як на мене, непоганий баланс між рутинними «уроками» та позанавчальною активністю.

Як на мене, одна з найкращих атмосферних ігор останнії років. Із своєю механікою, із величезною кількістю квестів (які, правда, могли б бути трохи різноманітнішми), із величезним світом і, головне, — дуже цікавою і захопливою історією основного сюжету.
Пройшов із задоволенням. На це вона й розрахована.

Згоден, якби вона не була пов’язана зі світом Гаррі Поттера, була б чудова гра.

Як на мене огляд ще занадто лайтовий. Ось моє враження на момент проходження.

Лично я бы предпочел гораздо больший уклон в РПГ, хотя и разрабы громко называли игру первой РПГ в открытом мире по ГП, но до этого гордого звания им как до луны.

Нужен гораздо больший выбор заклинаний, а не десяток с лишним как сейчас, чтобы можно было составлять разные билды. Гораздо большую вариативность по типу как например в 4 части когда они прыгали в озеро: кто-то мог воспользоваться заклинанием пузыря, кто-то превратился частично в акулу, а кто-то использовал алхимию. Чтобы можно было посидеть в библиотеке что-то поизучать, новые заклинания, виды монстров, а не как сейчас: слови мне десяток летающих книг, что за детский сад ей богу.

Чтобы упор был не на одноклеточные паззлы, а на ту же боевку например, исследование мира.

Сюжет вообще в топку, переписать. Он не просто плох это просто мусор. «Эншент мэджик» — серьезно? это так уныло, клешированно и халтурно. Вселенная ГП достаточно обширна и разнообразна и без всяких древних магий.

Отношения между персонажами ну оочень неправдоподобны: тебя только впервые видят, а уже готовы выложить все свои тайны и секреты. Причем 99% по умолчанию нейтрально-дружелюбны сразу, как консультанты в магазинах. Должно было быть по примеру Котор, Масс Эффект, где отношения развиваются постепенно, где ты прилагаешь определенные усилия чтобы завоевывать доверие соратников.

Ужасный интерфейс. Экипировка, карта и тд, очень много лишнего времени уходит на его использование: медленно открывается, много лишней анимации. И это не смотря на то что я играл на геймпаде, очевидно на который расчитано было.

Экипировка вообще тут сделана чисто на отвали. На самом деле ее можно было тупо упразднить, оставить только оутфит(внешний вид), если уж решили не делать серьезную систему экипировки, так она только растягивает «хронометраж», т.к. тебе надо переключаться постоянно на шмот с большими циферками. Хотя может это и была цель: растянуть хронометраж (впрочем учитывая гигантское кол-во бессмысленных паззлов, то похоже так оно и есть).

Кароче я хотел бы чтобы она была гораздо ближе к Ведьмаку, DragonAge Origins и тд.

И чтобы игра была взрослее, более мрачной, а то вроде как играешь за относительно взрослого персонажа (и это порадовало), но атмосферу взяли тупо из первых 2-х фильмов, т.е. чисто сказка.

В целом-то это хорошая игра... для проходняка. Вы получите массу удовольствия от детализированного Хогвартса и Хогсмита, от знаковых мест с фильмов (хотя как по мне до Анчартеда детализация все же не дотягивает). Боевка тоже довольно живенькая, хотя с учетом вышеописанного ее тоже следовало бы переписать.

Но уже сейчас очевидно что она не станет культовой а-ля Ведьмак, Фаллаут 2, хотя вселенная ГП этого не то что заслуживает, а прям просится на это. Через год ее забудут как любой другой проходняк, я гарантирую это.

Дякую.
Я б ще додав, що не дивлячись на похмурість книг з 4 по 7, ніхто нікого не вбивав направо і наліво. А тут тупо обезцінили непрощені закляття. Я б взагалі хотів, щоб вони були не бойовими закляттями, а геймплейними. Наприклад, використовувати їх як опції у діалогах, по аналогії з аксієм у Відмаку. І щоб вони обов’язково мали наслідки після використання. Бо у мене реально склалось враження, що розробники спеціально підштовхували гравців частіше їх використовувати і влаштовувати масові бійні

Так це ж чисто фансервіс, взагалі вся гра це велика фансервісна бульбашка, порожня всередині. І що ж це був за фансервіс без непрощенних, разраби просто не могли пройти повз. А як воно впливає на лор/занурення, то їм точно пофіг було.

Я згадую ті ж уроки на мітлі (та ще кілька подібних), які проводяться на першому курсі, а тут п’ятий. Ну типу це якби в 10-му классі: а давайте дітки повторему таблицю множення, чому б ні дійсно. Логіка? Плювати. А чому вони це вставили сюди? Бо ці ж сцени 1в1 були в кіно, і це що? правильно — фансервіс.

можеш влаштовувати хоч геноцид авадой кедаврой і ніхто слова тобі за це не скаже.

Ти ж зараз 50% РПГ мабуть описав

Хогсмит и Хогвартс

Ага. Невіл Долгопупс і професор Снегг.

Ну хоч хтось Хогвартс нормально пише.

Чудовий огляд!
Hogwarts Legacy — найгірше в що я грав :)
Не розумію чому всі критикували Cyberpunk, а про цю «гру», всі мовчать.
Моя оцінка — 0/10, не гра, а лайно троля.

якщо в сайберпанк грати не одразу після виходу, а після 10-го набору фіксів — кльова гра :)

я не ризикував — наслухався жахів від сина, скільки він глюків ловив :)

Підписатись на коментарі