Огляд Dragon Age 2 у віршованій формі

🎮 Пишете або знімаєте огляди на ігри? Надсилайте їх нам на форум!(публікуємо лише унікальні текстові огляди, а відео-огляди — з текстовим супроводом)

Був я фанатом Масс Ефекту
Там був міцний сюжет, епічний вельми стиль
І саундтрек, що пасував проекту
Розробники доклали безліч часу та зусиль.


І інші твори Bioware я цінував
Хоч перша Дрегон Ейдж була не на мій смак
Але її сюжет к душі мені припав
Її побічні квести, NPC... Раз так


То вирішив і другу Дрегон Ейдж пройти
Про неї склали свого часу й жарти й меми
Багато гайдів, і летс-плеїв. Хоч знайти
Віршів про неї так і не вдалося. Розпочнемо.

***

Перше, що у грі кидається на очі
Це дуже тісний світ, локацій дуже мало
Хоч й різний час доби — і дні, і ночі
Та незабаром взнаєш карту досконало.


Гравця щоразу шлють в місцини
Де він колись за іншим квестом був
І все там дослідив, хоч і за іншої причини
Єдина втіха — досвіду здобув.


Та ба — й місцини дуже між собою схожі
Ті ж самі всюди і будинки й коридори
Хоч різні NPC, але типові перехожі
Реюз текстур, асетів просторових.


Що ж до енкаунтерів, то як на мене — вони нудні
Але бійки мені і в Оріджинс цікавими не були
Ті самі вороги, ті ж самі тактики марудні
Чи колотити генлоків, чи демонів сутулих


Вар’юється й число тих супостатів
Але суттєво на підхід це не впливає
Респавняться ряди вражуючих солдатів
Та не несе спокою різанина тому краю.


Скіли цікаві є, признаюся у тому
І анімації скілів — на висоті
Але постійний вжиток їх нагнав на мене втому
Скіли — цікаві, тактики ж — прості.


Тут класів лише три, як і було до того
Хоч расу вибрати гравцеві не дадуть
Обрати мусиш поміж мага, файтера та роги
А щодо раси — то людиной тобі буть


Та в класі групи навичок присутні
Що дозволяють набувати різних форм
Лікує маг, і бафи кидає супутні
І він же — фаєрболи й елетричний шторм


З воякою все просто — танком був і є.
Озброєним буть мусить до зубів
Рога — кунг-фу з вертухи роздає
Та суть його я так й не зрозумів.


Але в цілому, рога — клас доволі вільний
І здібності його — на різний стиль і смак
Відкриє скрині і ножем дамажить сильно
Та й на дистанції дамажити — мастак.


Існують і взаємодії між скілами
Так вороги, дебафнуті морозом,
Стають вразливіші до демеджу мечами
А також іншої мелішної загрози.


Та якщо з Оріджинс цю гру нам порівняти
Певного спрощення механіки зазнали
Для роги буде марно тут кружляти
Навколо жертви. Бо бек-стаби тут прибрали.


Раніше маг мув бути обережним
Щоб фаєрболом не задіти друзів
Тепер же він їх кидає безмежно
(Кидає спели звісно, то я не про друзів)
Наліво й право, тут немає боягузів


Бо френдлі фаєру тут теж нема
І маг вже нафту не підпалить
Яку накастував заздалегідь. Дарма
Прибрали це. З «олдів» ніхто не схвалить


То отже було спрощено геймплей.
Перейдемо тепер до слуху й візуалу.
Хоч графіка й проста, ніщо не ріже тут очей
Але текстур, на жаль, занадто мало


Як вже казав — вони повторюються всюди
І з Оріджинс юзаються ассети
Моделі гарні — й дворфи, й ельфи, й люди
Кунарі ж — як ті грецькії атлети.


Цілком достойні зброя, обладунки
Та магів зодягли у їх дефолтні шати
Обридлі мантії. Хіба що з візерунком
Що мав би образ заскарублий прикрашати


А музика — шедевр, незаперечно,
Цілком доповнює сумні й епічні теми
Озвучка реплік тут і якісна й доречна
І кожен персонаж озвучений окремо


Що є доволі слушно. Бо багато
Тут діалогів довгих дуже
І було б надто нудно їх читати
Очима би я їх не здужав.


Дібрались ми нарешті з вами
До компоненту ключового
Сюжету, лору гри та драми
І тем, якими вмощено дорогу.


Центральна лінія — проста, пряма, лінійна
Суттєвих розгалуджень бо гравцю не довіряють
Ведуть його уздовж двох тем постійно
Що місту Кіркволу достота дошкуляють


По-перше — то загін лихих кунарі
Чий корабель ішов повз цей нещасний край
Але зазнав крушіння. То ж кошмарить
Тепер їх банда місто, хоч тікай.


Самі ж вони говорять, що залишать
Те місто й берег лиш за першої нагоди
Але чомусь того не роблять. Тільки дишуть
У спину герцога і створюють пригоди.


Це було перше лихо, що спіткало
Стражденне місто Кірквол. А по-друге
Конфлікт між двома силами, що стали
Кістьми у горлі один одному, недугом.


З одного боку — маги, їх чарівна сила
Дана з дитинства їм робить закляття
Такими вони є, такими їх зродили
Але їх сила — то тягар тяжкий, прокляття


Бо сила магів — результат зв’язку
Зі світом Тіні, потойбічним планом
Де демони живуть, чатують душу боязку
І мага розум прагнуть вхопити арканом


То ж в голові у мага точиться весь час
Тяжкий двобій з примарою тією
Про варту лиш забуде він і враз
Вірвуться в світ лихою течією


Чрез нього демони спокуси, зла і крові.
Тому бояться магів всі і віри їм не ймуть
Немезіс їх — темпларів лицарі сурові
Полюють вони магів, контролюють, стережуть.


То ж теми ці — кунарі, маги й тамплієри
Формують головний субстрат сюжету
Втім поданого у флешбеках. Решту інтер’єру
Доповнюють, мов м’язи до скелету


Вторинні квести і супутників задачі.
Завдання ці свою мету виконують сповна
Змалюють долю друзів, їх злети та невдачі
Повідають, що в кожного є темна сторона


Є певна справжність, людяність чутлива
(чи «ельфість», «дворфість» — не важливо)
Все як в житті. Інакше ж не вдається
Пізнати друзів, як здолати разом й спеку й зливу
І зрозуміти — хто вони, про що їм йдеться.


І серед решти квестів також є цікаві
Хоч більшість з них — піди, знайди і вбий
Ховає кожен несподіванки яскраві
Й принаймні досвід, в RPG закон простий.

***

То ж перейдемо, врешті, к висновкам про гру
Вона, на жаль, від Оріджинс — лиш тінь
І повторити хоче формулу стару
Але завадили тому чи брак часу, чи лінь


Чи цілий збіг із несприятливих обставин
Геймплей тут спрощено, одноманітні бійки
Серед одноманітних вулиць і галявин.
Сюжет цікавий, хоч прямий, як під лінійку.


Але якщо сам сеттінг гри вам дуже до вподоби
Та діалоги довгі вас не відвернуть
То друга Дрегон Ейдж також вартує спроби
Бо з Оріджинс об’єднує їх суть


Це персонажі — справжні, цілісні й глибокі.
А відгук мій збігає до кінця
Читач, пробач мій рваний ритм, помилки одинокі
Бо з серця йшла рецензія оця.



P.S. Мені здається, що сучасна українська література має освоювати нові горизонти, а не кам’яніти у полоні дум про козаків, панів і спрагу до свободи. Культура має відображати цінності доби і поколінь, що її розбудовуть, а отже — пробувати застосувати перевірені форми до нових експериментальних тем. Так і народилася ідея написати вірш про найсучаснішу форму самоусвідомлення — комп’ютерну гру.

Дуже дякую всім, хто дочитав!

Сподобався огляд? Відзначайте його вподобайкою або додавайте до обраного! До 14 серпня триває розіграш річної підписки на PC Game Pass за публікацію ігрових оглядів на GameDev DOU!

👍ПодобаєтьсяСподобалось43
До обраногоВ обраному2
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Клас! З задоволенням почитав)

Дякую за огляд. Вражаюча творча робота 👍
Що до самої Dragon Age 2:
— на мою думку гра відверто «на любителя». Сам факт того що ти приділив цьому проекту значну кількість часу — вже вартує поваги )

А мне очень зашло что игра проходит в одном городе, в разные периоды. Видно как меняется город, спутники по прошествии времени. Как-то не хватает этого в других играх.
А вот что очень раздражало так это анимации в бою. С прыжками и сальтухами. Словно аниме какое-то.

До речі, у другій частині одяг/обладунки супутників змінюються разом із прогресом виконання їх квестів чи прогресом головного сюжету. Шкода, що власноруч не можна одягати їх у речі, які б пасували їх статам, тобто це зменшує їх кастомізацію. Але це краще відображає розвиток цих персонажів.

як круто написано! лайк, дуже цікава та оригінальна форма рецензії)

згодна щодо геймплею та текстур) хоча особисто я можу пробачити грі усі недосконалості, тому що це такі приємні спогади з підліткового віку))

Дуже дякую! Надихаєте писати більше) Так, світ, персонажі, атмосфера дійсно добре продумані, прописані і реалізовані, моя пована розробникам

Підписатись на коментарі