(Розіграш завершено) Розкажіть про свого улюбленого персонажа з відеоігор. Розіграш книги «Створення персонажів для індустрії розваг»

UPD 22.07: розіграш завершено, переможцем став Andrii Kopylets. Вітаємо!


Спільното, цього тижня у в друк виходить переклад книги «Створення персонажів для індустрії розваг. Дизайн персонажів у анімації, ілюстрації та відеоіграх» від видавництва ArtHuss. Ми публікували уривок з неї, а тепер хочемо розіграти цю книгу!

Щоб взяти участь у розіграші, розкажіть у коментарях до топіку про свого улюбленого персонажа з відеоігор!

У суботу, 22 липня, ми оберемо випадкового переможця серед усіх, хто виконає цю просту та цікаву умову :) Успіхів!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев

👍ПодобаєтьсяСподобалось5
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Цікаві, живі персонажі з Hades. Важко когось виділити якщо оцінювати з візуальної точки зору, бо вони всі нереально продумані і зображені з любов’ю і повагою до першоджерела. Чимало персонажів і їх історій мене захоплювали в дитинстві, адже тоді будь яка гра сприймалась дуже епічно і захопливо. Той самий Варкрафт 3 (про Артаса вже згадували, також зачепив) чи Герої 5 (памятаю у свій час, мене вразило падіння королеви Ізабель, хоча якщо поглянути на сюжетку сьогодні, вона доволі посередня та попри все дитячі враження живі і вони максимально упереджені). Якось так:)

Тут багато хто згадував про персонажів з Warcraft III, в мене також доволі теплі емоції пов’язані з цими персонажами так як це гра дитинства)) Але тут згадаю персонажів з тої гри яка стала маленьким поштовхом до повернення до малювання: це Dishonored, дизайн персонажів і загалом сетінг гри там доволі цікаві і атмосферні)) Тому назву Корво і Дауда

Елі з серії ігр Last of us. Таке враження, що з цим персонажем я пройшов довгий, тернистий і надзвичайно захоплюючий шлях від школярки до жінки. Юна сирота, з потенціалом врятувати людство, з ножем і гострими слівцями. Я вважаю, що саме таке незвичне поєднання рис, і особливостей робить її справжньою. Вона за досить короткий проміжок життя вже знає, що таке кохання, смерть, відповідальність, не справедливість. Ну і власне сам момент коли вона трансформується із просто компаньйона у справжнього мисливця, як вона використовує уроки Джоела, як вона бореться із інфікованими і людьми за допомогою спритності, хитрощів наповнює мене як гравця якоюсь батьківською гордістю. Елі не є супергероєм і наврядчи бажала такої долі, але наполегливість і мотивація з якою вона долає перешкодити надихає.

Вітаємо, ви перемогли) Напишемо вам повідомлення, щоб передати подарунок

Мій краш з дитинства — Данте з культової третьої частини Devil May Cry.

Його можна любити за багато фічей: стильний плащ, харизма, або ж те, які він підколює, а потім ефектно знищує своїх ворогів :)

Campcom вдалося створити і крутий візуальний образ, і такий зухвалий в хорошому сенсі характер. Для мене це персонаж, за якого приємно грати, і з яким не доведеться сумувати.

Капітан Шепард, рятівник галактики, знищувач расизму

Що тут скажеш, байовери вміли робити ігри

Близнюки-шефи з Little nightmares з їх коротенькими ручками ;D

Якось спіймав себе на тому, що замість проходження далі просто бігаю по кухні і дратую їх

Арк Варден из Дота 2, він один із могутніх істот, які породили всесвіт.

Я більше люблю малювати персонажів ніж грати :D
Але з останнього сподобалися головні персонажі з «It takes two» Мей та Коді

Президент джон генрі еден з 3го Fallout )

Едвард Кенуей з Assassin’s Creed 4

Тралл з Warcraft III — максимально мудрий і розсудливий персонаж. Цікаво поєднує брутальну культуру, інтелект та гідність.

пан Савгнір : The Elder Scrolls 5 (SKYRIM).

Ледве не найкорисніший бухіч за все життя.

Після якого прокидаєшся в храмі невинності. Просиш вибачення у кожної монашки та вислуховуєш цікаві історії.

І с козою побігати, у відьми колечко вкрасти та розлучись, з даною мадмуазель.

Познайомся з найкориснішою можливою дружиною, що буде приносити процент з торгів.

В кінці посидіти ще й з ним застіллі з його підопічними.

І май завжди жезл який надає можливість призвати помічника і собутильника.

Та й єдиний даєдра, який ставиться до тебе з розумінням і повагою. ( Одразу по іншому ставишся після цього нпс до атмосфери кожної таверни в світі)

Wheatley з Portal 2. Гравець має достатньо взаємодії з цим персонажем щоб вдноситись до нього як до живої істоти.

Джзарґо зі скайріму, у нього дуже дотепний гумор)

Еціо Аудіторе, вся трилогія Assassin’s Creed з ним просто шикарна

Кратос з серії ігор God of War. Дуже люблю цю серію ігор і чекаю виходу Ragnarok на пк😋

Артур Морган — Red Dead Redemption 2, дуже цікава історія у цього бандита, а який фінал — просто немає слів

Адам Дженсен — з Deus Ex. Бо це справжній кіберпанк

Жіноча версія Ві з Сuberpunk 2077. Неоднозначний протогоніст зі своєрідною мораллю. Сильна жінка, яка намагається вижити в досить жосткому місті майбутнього.

Gordon Freeman. Тому що “...”

Сільвана Вітрогін з WOW — люблю ще з дитинства

Тенко з Danganronpa — сильна та відважна борчиня, яка відстоює справедливість і володіє вражаючими навичками бойових мистецтв. Її чесність та відданість надихають мене. Тенко — улюблений герой у світі Danganronpa👁️👁️

Мій улюблений персонаж — це чашка-задирака з «Cuphead», гри яку намалювали, ніби як зі старих голівудських мультиків 1930-х років. Нахабний головний герой з великими очима та постійним посмішкою на обличчі заборгував Дияволу свою душу, але отримав можливість викупити її, виконуючи різноманітні завдання та перемагаючи велику кількість ворогів.

Мені чомусь першим на думку спадає Красунчик Джек з серії ігор Borderlands. Він цікавий не лише через свою харизму та жарти які можна почути граючи в гру. Цікаво те як він мислить, адже для нього головний персонаж гри Borderlands 2 є простим розбійником, який хоче поживитись скарбами з сховища, що по суті і є правдою. І після проходження гри трішки стає сумно, що прийшлось його позбутися. А після виходу Borderlands 3 із квестом де розповідається про його дочку Ангел то взагалі стало його шкода. Та й брати Каліпсо на фоні Джека виглядають безпідставними і не справжніми.

Подобається гра Hollow Knight і всі її персонажі, характер кожного чудово переданий в монохромній гамі. Кожен по своєму цікавий і самостійний, звичайно круто картину доповнюють гусенічки🐛

Згадую одразу персонажа Кейт Уолкер з Syberia — відважна, своєнравна та вміє піти за своїми мріями. Вона дуже чітко відділяла своє від чужого, пішла назустріч пригодам. А враховуючи те, скільки всього ця жінка змогла зробити, то вона просто майстриня на всі руки, хе-хе

Лицар (головний герой) з Hollow knight. Персонаж, сам по собі, ніяк не реагує на світ, немає характеру чи щось таке, але він разом з тим дозволяє гравцю повністю персоналізувати ці реакції під себе. Якщо мене щось смішить в грі чи лякає, я це переношу одразу на себе, а не на свого персонажа. Напевно тому ця гра відчувається такою живою.

Уже декілька років моїм улюбленим персонажем є Напстаблук (Napstablook) з чудової гри Undertale.
Напстаблук — це монст-привид, який обожнює музику. Незважаючи на свій тихий характер, він дуже милий та товариський. Особливо мені сподобалося побувати у нього вдома, де можна було поговорити з ним, «з’їсти» примарний бутерброд та опісля полежати разом з ним на підлозі, щоб разом «feel like garbage» за його сімейною традицією.
Також є чудовий саундтрек до битви із ним. Атмосферна примарна музика!

Taahm Kench, Rek Sain, Poppy, мілашки із ліги легенд)

Леон з Resident Evil, ремейк цієї гри ну просто топ.
Ну і звичайно Торгаш з цієї ж самої гри його легендарне «Welcome» назавжди зі мною😂😂

Еціо Аудіторе.
Мабуть це одна з найкращих серій у світі «Кредо Асасінів»
Особливо на той час захоплювали вибрані локації Італії, а так деталізація і атмосфера яку передала команда Юбісофт. Ну і на фоні цього чудова історія, яка в ті часи була свого роду серіалом учасником якого ти був.

Особисто мій улюблений персонаж — Артур Морган з Red Dead Redemption 2. Я не знаю чи колись створювали такого неоднозначного і глибоко персонажа як він. До кінця гри ти буквально проживаєш його історію і починаєш відчувати його сумніви і докори сумління. Ну і звісно — повністю весь сюжет — це щось неймовірне. Чого вартує лише те, як він спілкується зі своїм конем «Mma boy».

Валіра Сангвінар, розбійниця з World of Warcraft, я все сказав))). Краса та й годі))

Елізабет, Bioshock Infinite. Ідеальне поєднання краси та харизми та взаємодія з персонажем.

Крея із SW:KotOR2. Дуже подобається її філософія, той рідкий випадок коли з антагоністом погоджуєшся і її позиція краще позиції протагоніста.

Свого часу мені дуже сподобався Тасадар, ще з першого StarCraft. Особистість, що проходить повну арку персонажа — спочатку ставиться зверхньо до «нижчих» рас, отримує відсіч, признає свої помилки, стає лідером для свого народу і тоді, коли інші представники його раси зациклюються на старих упередженнях, нарешті жертвує собою заради представників тих рас, яких колись вважав за таких, що можна знищувати не думаючи.

Але персонаж залишає свій слід і тоді, коли гине фізично. Він стає героєм своеї раси, а його цінності стають зразком для нового покоління протосів, що має ідти на ще більші жертви у StarCraft 2 Legacy of the Void. Таким чином, персонаж із першої частини продовжує жити метафорично і у продовженні.

Серед відеоігор є купа чудових та прописаних персонажів тому дуже важко обрати когось конкретного, але якщо обирати то це Джим Рейнор та Артас Менетіл. Це персонажі які подарували мені купу емоцій, і я впевнений що вам також

Patches з соулсборн серій. Бо він походу розуміє, що він такий собі тотемний персонаж, та відповідно відносится до гравця.

Мені дуже подобається як персонаж Йеннефер в грі Відьмак 3 та в серії книг загалом. Подобається її зовнішність та стиль в одязі, в цьому плані розробники на славу потрудились, вона завжди елегантна, доглянута. В плані характеру вона показує себе як сильна жінка, хоча можна побачити її вразливість в деяких моментах. Вона загадкова, часто жорстока, але справедлива. Та попри жорстокість, проявляє любов та відданість до людей, які мають для неї значення. Вона моє втілення краси та жіночності

Наїкращий персонаж на мою думку навіть не мае ім‘я. Це гг (головний герой а не гарна гра) із Готіки. Його образ є копією одного з разробникив цієї чудової гри. Вбивав драконі ще до того як це стало Скайрімом.

Дракоша з Spyro the Dragon, мій дитячий кумир

Мені дуже імпонує Геральд з Ривії з гри Відьмак та книг за сюжетом)) просто спершу дізналась про гру, а потім були книги і серіал, тому я тепер яскравий фанат цієї саги про пригоди Відьмака))

Мабуть можу виділити Nameless One з Planescape Torment. Еволюція персонажа із кожним переродженням дуже цікава.

І Цезар/Кайзар із New Vegas. Поєднання інтелектуального та варварського зробило його цікавим «антагоністом» (в моїх пригодах).

Саб Зіро з Мортал Комбат. Люблю зиму та холод. Наприклад морозиво. Тому цей персонаж мені подобається. Так він все може заморозити. Але за це він в подобається .

Леді Арібет де Тільмаранд — неігровий персонаж в оригінальній Never Winter Nights і ігровий у доповненні.
В той час, коли я грав у цю гру, мене вразила її доля.
Від людини, яка живе заради помсти до паладіна і служіння Тіру, а потім знову на дно (частково через дії гравця)
У доповненні ще відкриваються деталі того, що сталось і з’являється вибір — врятувати її душу чи залишити у вічних муках покаяння.

Делсін Роу — головний герой гри InFamous: Second Son.

Дуже круто було пограти за героя котрий, в той момент коли я її проходив, дуже мені імпонував , як за добрим так і за поганим сценарієм. Цей персонаж дав пережити великий спектр емоцій разом з ним, а також насолоджуватися всім процесом до останньої хвилини гри.

Ну і звісно, коли береш платину, в кінці трапляється несподіваний монолог ГГ(бачив таке вперше), от якого аж мурахи по шкірі.

Одна із популярних Ігор це Fran Bow, дуже цікава, довга і заплутана гра. Під час гри думає що розробники курили. Але якщо розбирати персонажів, то мені подобається, як видозмінюється персонаж, реальність. Деяких з персонажів розкривають по новому під час сюжету

Я не багато граю в ігри, одна із тих, що запам’яталося. Це маленьке нещастячко, там мила стилістика. Також мені подобається як розкривають персонажів через призму нас як «дорослих», вона ж дитина, не розуміє все докінця:)

Lost in Play дуже класна стилістика, мені подобаються основні персонажі

Мені подобається персонажі з Yuppie Psycho, спрощений стиль до піксельної графіки

Що ж, напевно одна із тих що більше всього мені запам’яталося, це маленьке нещастячко. Про маленьку дівчинку, там досить проста але гарна стилістика, мені подобалося як розкривали персонажів через призму, яку розуміємо ми як «дорослі», а вона цього не розуміє

Сенуа з Hellblade. Як на мене дуже цікава персонажка. Неідеальна, складна, зі своїми сильними та слабкими сторонами. Із нетерпінням чекаю другу частину. Цікаво як буде розвиватися її особистість і вся історія

А сінематики до другої частини які!

Tails із Соніка. Гарненький, жовтенький. Може літати на хвості :)

Скорпіон із Мортал Комбат.
Його, сім’ю і решту клану де він був головою підступно вбили.
Бажання помсти було настільки сильним, що дозволило йому відродитися з пекла в новій подобі. Врешті-решт, він таки досяг своєї цілі.

Найкращий персонаж — це Маріо! 😎 І це не той, що в буквальному сенсі Маріо, а дядько Еціо Аудіторе з Assassin’s creed 2. Він добрий та має гарне пузико, прям як мій дядько 🌝

Найкращий персонаж — це Маріо! 😎 І це не той, що в буквальному сенсі Маріо, а дядько Еціо Аудіторе з Assassin’s creed 2. Він добрий та має гарне пузико, прям як мій дядько 🌝

Окей Гугл, давно не грав в сюжетні ігри, лише останнім часом з колегою граємо в останній текен на ПС5.

Тому розповім про персонажа яким я найчастіше граю, а саме Geez.
Що мені в ньому подобається, так це баланс.
Більшість персонажів в текені мають свою специфіку (руки, ноги, швидкість, спецскіли), в нього ж в рівному балансі усі показники, тому він контровий персонаж для усіх інших бійців.

Це все мабуть для коментаря, піду колупати баланс в своєму додатку 😅

Трохи підвис, намагаючись зрозуміти, шо ж то за Geez такий. Він просто Geese :))
Але пан походить з заможної родини, грає за платних персів :D

Своїм улюбленим персонажем я вважаю Вігфрід з Don’t starve together. Мені дуже подобається її дизайн (у стилі Скандінавії), а також її лор. Якщо дизайн даного персонажу можна загуглити та подивитись, то з лором в даній грі все дуже запутано, і його може сприймати кожен по своєму. Моє сприйняття цього лору було наступним. Актриса, п’єси якої були інновацією у ті часи, зробили її популярною та дуже багатою, але через деякий час вона стала забута (і хоч вона залишається багатою, але в її мріях це знову блистати (що несе сенс що не у грошах щастя)), і затлуманивши їй голову Максвелл (також іграбельний персонаж даної гри) своєю пропозицією щоб «весь світ став її сценою» і «вона з’явилась на заголовках газет», телепортує її у свій світ Константи....

Мені подобається Аґент 47 з Hitman через його холодну безжальність та професіоналізм у виконанні завдань. Він завжди підготовлений, точний та здатний пристосуватися до будь-якої ситуації. Його характер та загадковість роблять його захоплюючим персонажем у світі відеоігор.

Дуже подобається герой Джим Рейнер із StarCraft 2. Це правильний приклад чоловічої мускуліності, я вважаю. В нього дуже классна історія і ті вчинки які він робить дуже імпонують.

Геральт з третьої частини Відьмака. Ну що тут скажеш? Красунчик. Спочатку пограла в гру, а потім вирішила поливитися серіал, то не змогла дивитися через те, що у серіалі він не такий харкзматичгий та вправний, як в грі.

Як щодо героя шутера? ЛЕГЕНДАРНОГО шутера?

Це Семюель Стоун, більш відомий як «Серйозний Сем» в серії ігор імені себе.

Для багатьох хто проходив хоча б якусь з частин серії цей сильний тілом та духом герой є просто крутим чуваком, який одержимий помстою своєму заклятому ворогу Тах-Уму, більш відомому як Ментал, якого ми в серії жодного разу не бачили. І певно й не побачимо, що не є мінусом :) Такий собі G-Man навпаки: знаємо про нього все, але ніколи не бачимо.

Чим же ж Сем такий хороший?
Будете сміятися але для мене він був щонайменше як чудовий друг, а як максимум як батько, якого в моєму доволі самітному дитинстві так не вистачало. Цю роль він чудово виконував завдяки різним речам, серед яких (я спиратимуся на лор серії про який багато хто не в курсі якщо чесно, я це виправлю):
1. Попри те що він допустив страшну помилку (нічим не підкріплений перетин поясу астероїдів навколо незгаданої сиріанцями планети чим пробудив Ментала), він бореться з цими наслідками — за своїх рідних, за своїх побратимів, за все людство. Попри всі поранення та страждання, він йде далі до єдиної мети — спробувати виправити все.
Сем навчив мене не боятися проблем, наприклад тих що були та є останнім часом в моєму житті — сприймати їх як виклик та можливості, а не як покарання.
2. «Один в полі не воїн» — забудьте цей вираз назавжди. Дух, бажання та біль на шляху до мети здатні змолоти будь-які негаразди. Краще візьміть на озброєння «Я виконаю свою мету або помру на шляху до неї». Це й демонструє Сем, будучи повністю на самоті (хоч і кампанію трошки сгладжує Нетрікса, та ще й як!) вбиваючи тисячі монстрів на своєму шляху до Ментала і пам’ятаючи, що це все його вина. Ця незламна воля є чудовим прикладом для наслідування.
Без підтримки в житті може бути тяжко, тільки це означає що нічого не вийде. Все у ВАШИХ руках!
3. Повна впевненість до кінця — це підкреслюється влучним гумором. Сем глумиться над своїми ворогами будучи повністю впевненим в своїй перемозі, проте звісно ж що це не сліпе переоцінення своїх сил — недооцінювати ворога не можна, яким би він не був. Будь то сотня біомеханоїдів з ненависними скелетами Кліра, Угх-Зан Третій чи власна совість — на кожного знайдеться своя методика.

Ці всі описані якості та Сема як особистість я почав бачити та що головніше — розуміти — тільки з віком, коли ставав більш свідомим. В самотньому дитинстві, коли мати просто була в мене, а батько вічно на роботі, то це була просто чудова гра з класним геймплеєм та стилем. Зараз, досі, навіть більш самотнього, для мене це взірець для наслідування (геймплей все ще на висоті, проходив і буду проходити далі, навіть робити власні мапи та інший контент по грі). Попри все Сем мене вчить не боятися труднощів, сміятися їм в обличчя та ставати кращим, навіть коли навколо тільки ти, сам на сам з собою. Сам на сам з Хаосом.

Жоден герой мене так не зачіпав, і наврядчи зможе, яка б не була в нього історія. Звісно зараз «добряки за все добре» то вже кліше, але це все відчувається по-іншому...

Мене можете назвати простим фанбоєм, що буде правдою, але ж немає диму без вогню :)

Хочеться по-людськи сказати особисто «Дякую!» тим хорватським дідам, на плечах яких і є ідея Сема «Серйозного» Стоуна, особливо його «духовному батьку» Давору Хунські. CroTeam навіть уявити не можуть, наскільки позитивно впливає їх персонаж на мене та таких як я. Нас небагато, правда: Serious Sam це більше ігровий андеграунд ніж мейнстрім, але то неважливо, хоча й хотілося б щоб більше людей цим прониклося (ну й звісно геймплеєм, який чомусь пам’ятають як просто «біг спиною вперед з затиснутою стрільбою», що коректно НАДЗВИЧАЙНО рідко, але це вже інша розмова).

І це «Дякую!» хорватам я скажу, щойно ми виграємо справжню війну проти рашки.
Справжній герой — ось він такий. Він своїми діями, поглядами, думками та намірами повинен наставляти на те, що якісно покращить наші життя. Це є справжня творчість. Ось чому я граю в ігри та їх створюю.

Serious Sam це більше ніж шутер. Це більше ніж просто гра. Це глибоко в серці, і я випускати цього не збираюся ;)

не те щоб у мене є улюбленець, але мені дуже подобається персонажка гри quantum break — Бет Вайлдер. на жаль, у неї дуже важка та трагічна доля, але вона зачаровує мене своєю силою волі, здатністю боротися за справедливість, бути вірною подругою та бажанням йти до кінця. вона дуже сильна і їй довелося пережити таке, від чого у інших поїхав би дах. в цілому у світу гри quantum break дуже цікава історія і я рада, що жіноча персонажка відіграє в ній важливу і гарну прописану роль.

Ну, в мене доволі мало таких, але оберу того хто навіть повпливав на мене і моє життя.
Його ім’я Артас Мілітіл з всесвіту гри Варкрафт.

В довлі молодому віці я пережив деякі події, які не буду описувати, занадто особите тоді відбулося, і мене це буквально зламало. На той період мені було 6-7 років, і я був таком стані який я називаю «Бути на дні самої безодні» тримався дуже довго, і вже в віці 12 років я зустрів Варкрафт 3, і мене зацікавила графіка на той час, і встановивши гру і почавши проходити сюжетну частину.
Я відкрив для себе Артаса, справа в тому що на початку цей тіпчик мені не подобався, і ніяких емоцій не викликав, але коли я завершив сюжетку і пройшов цей шлях разом з ним я почав відчувати, що в моєму серці шось йокнуло, я прям розумів його, він боровся не вважаючи ні на що, він був засліплений гнівом, ненавистю і страхом, його ламало це повільно, як іржа метал, і геть потихеньку його душа розпадалася і на її місці залишався чистий гнів та безрозсудність. І коли я вже почав проходити сюжет за живих мерців мені знесло голову, настільки я розумів його, це відчуття відчаю в суміші з безвіхіддю але з бажанням діяти далі і пітьмою в душі, мені було знайомо на стільки, що той відрізок сюжету став моїм улюбленим. І вже відчуваючи максимальне споріднення з персонажом розуміючи його біль, бо він його відчував однозначно, відбувався відрізок сюжету де Артас повинен був підняти з мертвих гіганського дракона, окрім самої епічності цієї сцени, сам Артас будучи в крижаних горах підняв Фростморн перед собою, де сніжинки падали на цей проклятий меч, який забрав останню волю принца, він промовив.. Слова які зламали мене в друге.. «Наш народ покладався на силу та мудрість» чесно скажу для мене це було як грім серед ясного неба, мене прошили ці слова і врізались в саму підкірку черепної коробки, що стало моїм кредо по життю і змусило працювати над собою і змінюватися, вчитися і йти далі.. Хоч Артас і став на бік зла, але я розумію чому так сталося, я розумію його біль і той шлях, хай це і не в’яжеться в своїй основі, але мій мозок малого хлопака з купою проблем на які всі хотіли чхати, бо ріс я в дуже депресивній обстановці знайшов собі провідника серед темних сил)))

Я з дитинства обожнюю гру Spyro,це мій комфорт. Ігор з цим персонажем у мене дуже багато, я не раз перепроходила гру, ще починаючи з першої плойки. Ремастер перепройшла двічі. Цей персонаж дуже добрий, з харизмою, вміє відстоювати свою думку та захищати. Ну і також вміє спалювати все навкруги.

Мій улюблений персонаж з ігор, це Вергілій.
Він дуже серьйозний, та целеспрямований.
Він готовий на усе щоб отримати більше POWER, із за його травми в дитинстві. Дуже добро прописаний персонаж, який сіниргуе з його братом Данте. Він ніколи не падае духом, як у першій частині серії ігор, коли демон Мундус зробив з Вергилія свого підопічного, але він повернувся у 5 частині, щоб стати самим сильним у світі. Його характер описаний його другою стороною — Ві. Ві дуже любить книги та мрачні розповіді, рифми та вірші. Як Вергилій у дитинстві він підпусуе усі свої книги буквою Ві, бо у його пам’яті він робив це щоб Дантене крав його книги.

Розповім не про улюбленого(не маю такого), а просто про персонажа, який нещодавно мені дуже сподобався. Це Майстер трупи Ґрімм з інді-гри «Hollow knight». Ну, по-перше чудовий дизайн: Гамма кольорів, стиль вбрання, рухи — це круто. Загадкова атмосфера, яку Ґрімм створює також завдячує саундтреку.
Це цікавий персонаж з цікавою історією(про яку до речі не дуже багато відомо). Він зловісний і не є ні протагоністом, ні антагоністом. Просто такий собі споглядач.

«Прокинься вже, самурай. Час спалити це місто»
Мені подобається Джонні Сільверхенд з Кіберпанку. Класний компаньйон, з ним відчуваєш себе ніби ти з давнім другом. З ним можна покататися на американських гірках (він буде відчайдушно матюкатися), можна попити пивка, а можна почути, що ти ще той лох і займаєшся фігнею))) Він справжній рокер, у нього прикольна гітара. Він прагне знищення корпорацій. Він сміливий, навіть відчайдушний, при цьому у звичайному житті він спокійний і від нього віє пофігізмом. Мені подобається, як він розвалюєтсья десь поряд у сцені, покурюючи сигаретку) Люблю його гумор і як він підтрунює над моїм персонажем.

Думаю, мій улюблений персонаж це Артас з «World of Warcraft». Доволі трагічний персонаж, було цікаво спостерігати за його змінами

Персів які мені подобаються багато, Еціо Аудіторе, Свен))) , Геральт, Лара Крофт. Але напишу про Артема з «Метро», дуже цікаво побудований, має свою харизму і через додаткові матеріали(щоденники, діалоги і т.д) ми розумієм, що він хоче виправити свої минулі помилки. Через наші рішення, ми домальовуємо його образ, як правильно на нашу думку.
П.С: Хто пройшов на хороше закінчення ласт лайт з 1-го разу, ви існуєте?)

Мені дуже подобаються герої «It takes two». Це наче ляльки, яких зробила донька, але вони дуже класно зроблені. А під час гри вони повертаються свої почуття один до одного.

Принц Персії. Друга частина серії була першою грою яку мені купили. Принц харизматичний персонаж, який не збирається миритися з долею й вирішує її змінити. А ще він першим почав бігагати по стінах)

Крутих персонажів багато, але я розповім про Максін з гри «Life is Strange». По-перше, вона дуже схожа на багатьох людей в підлітковому та молодому віці. Її хвилює її майбутнє, їй важко заводити друзів, вона відчуває себе дитиною, хоча їй вже 18 років. Макс можна назвати збираючим образом або стереотипом. Тому вона одразу емпонує гравцю. Але протягом гри Максін змінюється, і наскільки круто це пов’язано з кор механікою. Річ у тім, що і гравець змінюється з Макс Колфід, тому цей шлях так сильно зв’язує ґеймера й головну героїню.

Підписатись на коментарі