Святкуємо «День Пі» та згадуємо, що з математики викликало питання, проблеми чи непорозуміння

Привіт! Сьогодні, 14 березня, дотичні до математики люди відзначають «День Пі» — неофіційне свято, присвячене одній з найвідоміших та найважливіших констант. Так склалося, що це також напівофіційний день математики — його гучно та весело відзначають на математичних факультетах, а у 2009 році Палата представників США навіть випустила спеціальний документ, яким підтримала святкування по всій планеті.

Загалом, про цей день варто почитати окремо, бо це дійсно дивовижна історія, але хотів би обговорити дещо інше. Математика займає важливе місце як в традиційному IT, так і у розробці ігор (у нас навіть є спеціальна рубрика «Математика в геймдеві», де ми розповідаємо про цікаві та конкретні математичні концепції). Втім, дисципліна ця настільки масштабна та місцями складна, що бодай з чимось у більшості виникали проблеми.

Наведу власний приклад. Я завжди досить гарно розумів математику, але певний час ніяк не міг запам’ятати, здавалося б, елементарну річ — різницю між найменшим спільним кратним (НСК) та найбільшим спільним дільником (НСД). Так вийшло, що коли в школі проходили їх, я зламав руку і пару тижнів лежав у лікарні. Коли ж повернувся, тему цю вже остаточно пройшли, а я так і не запам’ятав тоді хто з них найменший, а хто — найбільший. Отак кілька років і ходив, кожен раз підглядаючи, чи то дільник найбільший, чи то кратне. Навіть не знаю чому в мене з’явився цей, скажімо так, «ментальний блок». Проблема вирішилася тільки тоді, коли я прочитав якусь книжку про евклідів алгоритм. Тоді наче все стало на місця і з того часу я ці, здавалося б, елементарні штуки не плутаю.

Ще одним прикладом з нами поділився Build Engineer з команди World of Warplanes Олександр Вдовиченко:

Історія про тригонометрію — історія про біль, сльози, силу волі та питання «Нахіба?». Матеріал до тригонометрії здавався логічним і відносно простим. Але коли пришла «вона», це було знищенням всього логічного. Так, нам давали формули і правила, але не давали головного — відповідь на питання ДЛЯ ЧОГО? Тому моєю єдиною мотивацією продовжувати ці стосунки був іспит, в разі нездачі якого, мені погрожували відправити працювати на хімію в Черкасах.

На вивчення тригонометричних рівнянь я витратив 70% свого «вільного» часу. І вже під час здачі іспиту я перебував у стані, коли тобі щось дуже не подобається, але ти вже можеш розв’язувати завдання дуже добре. Однак цей матеріал побував в моїй безтурботній голові за принципом «Трьох З»: Завчив, Здав, Забув. Просто тому, що я не знайшов практичного застосування йому в житті. Так би все йшло розмірено, але діти, що підростають, дають зрозуміти: зустріч з тригонометрією з кожним роком все ближче. І цього разу доведеться дійсно з нею розібратися.

Хотілось би спитати членів нашої спільноти — а які негаразди у вас виникали з математикою під час навчання? Можливо, хтось довго не міг зрозуміти геометричного змісту похідної? Або ж відмовлявся зрозуміти, що то за халепа така «матричний детермінант» та навіщо він потрібен? Діліться вашими спогадами та історіями в коментарях!


Якщо ж вам цікаво почитати щось з нашого циклу про математику у розробці ігор:

Що таке кватерніони та як їх використовують при розробці ігор

Що таке інтерполяція та як її використовують при розробці ігор

Що таке діаграми Вороного та як їх використовують при розробці ігор

Ба більше, якщо ви розробляєте ігри та використовуєте при цьому цікаві математичні об’єкти, концепції чи методи — заповнюйте нашу форму!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

До сих пір не можу зрозуміти що таке диференціальні рівняння і якій зміст поняття похідної.

А ще дуже здивували комплексні числа. Нагадаю, це коли квадрат комплексного числа є від’ємним.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коли в школі ходила до репетиторів, то в цілому нормально розуміла математику. Алгебру трохи гірше, геометрію трохи краще. Мала 10-11 балів зазвичай. Але коли вже в 11 класі вирішила, що ЗНО буду здавати з історії України, української мови і англійської, а математика не буде потрібна, то якось перестала сильно напружуватися і все забула, бо мозок маю більш "гуманітарний"(

Є у мене друг, у нього дід був математиком і він добре знає цю дисципліну, як для маркетолога. Так от якось він попросив мене вирішити задачу за 7 клас десь. Який приклад аля Х квадрат — 2 * (х-y) = y квадрат (ну чи щось таке)... коротше, довго я думала і намагалася щось там зробити і згадати хоч якісь правила, але вірну відповідь сама так і не знайшла) Але посмішила його добряче

Та мені шкода, що так, бо думаю, що математика — велична наука й колись, як матиму більше вільного часу, обов’язково хочу її повчити для себе, як хобі

Нажаль, вже дорослим зрозумів чому математика майже ніколи у школі не цікавила: бо не пощастило з вчителями, ті що були — не вміли ну зовсім подати предмет, особливо коли непогано в ньому шарили. З біологією і хімією вийшло все навпаки.

Тут, як мені здається, не тільки у вчителях проблема. Хоча в них також. Сама система викладання математики — неправильна. І не тільки у нас. Є дуже гарний есей математика Пола Локхарда «Плач математика». Він там гарно проводить аналогію, що математику треба викладати як музику, чи живопис.

Ніхто не міг нормально пояснити, що таке логарифм, поки один маленький хлопчик з телевізора не сказав, що логарифм — це корінь квадратний навпаки.

Гарне пояснення!
Це як той самий визначник матриці. Багато людей не люблять його, бо їм свого часу не пояснили його сенс. У Арнольда є стаття «Про викладання математики». І він там дуже гарно пояснює, що визначник матриці це обсяг паралелепіпеда (орієнтований), ребра якого — її стовпці. І це прям дуже круто.

Підписатись на коментарі