Що ви робили рік тому у цей тиждень?

Рік тому йшов третій тиждень повномасштабного вторгнення росії в Україну. На той момент частина Київської, Чернігівської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Сумської, Донецької та Луганської областей були окуповані ворогами. Люди масово евакуювалися на захід України та за кордон. В ті дні перший шок вже пройшов, але нічого не було зрозуміло: хтось ще був в окупації, хтось намагався відновити робочі процеси, хтось пішов в ТрО або в ЗСУ, дехто почав займатися волонтерською діяльністю.

Чи пам’ятаєте ви, що робили рік тому у цей тиждень? Де ви були, як трималися, що думали? Згадаймо це разом у коментарях

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Ездил по аптекам — искал тироксин для людей

Був там само (Швейцарія, район міста Біль), що й зараз і за десять днів до війни, тільки тоді в містечку Брюґґ в airbnb. Не без успіху намагався в’їхати в новий медичний домен, донатив мало не на всі, дуже сподівався скоро повернутися.
Напруження було дуже велике, з ТГ не вилазив. Добре пам‘ятаю, що давно відома мені польська пісня про годинник єдина могла трохи заспокоїти. Дуже вдячний за це пані Едиті Бартосєвіч

яка файна пісня, дякую, що додали її!

Я був в Ужгороді, їхав у Закарпаття, щоб подалі від ракет, літаків, та по ближче од ЄС кордону, що в таких областях менший ризик на бойові дії та беспечніше для дітей.
Допомагав своїм знайомим виїхати, знайти шлях до потрібних міст та волонтерів у Німетчині, Польші, Булгарії... Працював, донатив, допомагав з блокуванням сайтів та каналів в Ютуб, Інстаграм, писав листи звернення до впливових людей у ЄС.
Але не знаю наскільки то ефективно, бо зараз переключився на збір коштів та оснащення військових підрозділів.

Дякуємо за те, що ви робите!

Дякую. Але то все для військових, щоб полегшити їх роботу. Для нашої спільної перемоги, та тому що сам не пішов воювати. Нічого особливого не роблю.
А ще іноді здається що роблю замало.

Я DDoS-ив рос сайти, не знаю на скільки успішно

О пятій ранку стояв на охороні в районі Виноградаря, слухав наші рсзв, звіряв годинник по москалях (я говорю про два прильоти по заводу Антонова).

Обживалась у батьків за 60 км від Харкова. Працювала в звичайному режимі, щоб ні у кого з команди не виникло сумнівів, чи зможу я працювати в нових умовах. Ночами ходили патрулювати свою вулицю. З продуктами харчування великих проблем наче не було (крім штучно створеного ажіотажу), а от за деякими ліками довелось полювати. Ну і так, новини читались кожні 15 хвилин, іноді навіть вночі — все ж таки, прифронтова область, і ймовірність окупації була досить високою. На щастя, Харків вистояв.

Переїхали до тестя в маленьке містечко.
Ще було досить проблематично знайти нормальні продукти. Особливо м’ясо та гречку.
Намагався працювати, але виходило таке собі.
Не зважаючи на сухий закон тесть постійно діставав алкоголь
Від телеграму мене було не відірвати. Стежив цілодобово. Боявся що руські можуть швидко прорватися будь-якої миті.
Не ігнорував повітряні тривоги.

Полистав телеграм за тей час, щоб згадати саме +/- цей тиждень, бо в голові кілька місяців до купи зліпились:
1. Біготня і черги по магазинах, продуктів типу молочки і м‘яса практично не було, в Сільпо свиней пиляли і давали по два шматка в руки — ото радість була суп зварити
2. Переживання за інших — багато співробітників було в Харкові, з дружиною бігали по аптеках шукали подрузі ліки, а найстрашніше коли друзі з Ірпеня і Бучі намагались евакуюватися (зрештою успішно, якась чуйка їм не дала піти на точку евакуації тоді коли з мінометів обстрілювали)
3. Постійний перебір варіантів що робити далі, бо русня намагалась просунутись до мого міста (завдяки нашим воїнам пізніше була відкинута за житомирську трасу і не намагалась знову лізти)

PS поки згадував і писав знову накрутився:(

Все буде добре і Україна переможе!

В складі тероборони поруч з 72 бригадою тримали навалу орди на Київщині. Думав та надіявся що в найближчий час в країні будуть позитивні зміни з точки зору керівництва держави. На даний момент повне розчарування

Как я согласен, насчёт разочарования..... про себя год назад- был в дергачевском тро, это под Харьковом.

В Мощуні були деякі роти нашого батальйону, але не наша рота. Конкретно ми були ближче до Горенки.

Я ж правильно зрозумів що ти говориш про 207ий?

Яких змін чекав? Кого звільненн, яких керівників нових?

Таких, що під час війни не буде схематозів і фсбшних агентів в ОП

Ходив на мітинги в окупованому місті. Дивувався, чому русня з автоматами біжить від нас, в них же зброя. Цікавий був тиждень.

Підписатись на коментарі