AGaming+ та Enigma Project — історія двох братів-розробників, що народились в містах-привидах

Привіт! Мене зовуть Віталій Чиж. Я розробник та історик. Проте сьогодні я хотів би розповісти не про якісь власні досягнення, а про двох своїх колег с Києва — Ігора та Миколу Мигунів. Це рідні брати, що розробляють ігри уже майже 10 років, проте їх історія — дуже незвична, починаючи від народження, і закінчуючи сучасністю.

Про розробників

Почати варто з меншого брата — Ігора Леонідовича (у нього більше сольних проєктів). Він — доволі успішний розробник, і прославився перш за все, як мобільний девелопер.

Ігор Мигун

За його авторства вийшли такі мобільні ігри, як Reporter, Dark Forest, декілька частин Mental Hospital. Сьогодні ж він працює над технологією віртуальної реальності та робить під неї шутери та горори. З останніх же мобільних ігор виокремимо Z.O.N.A. Shadow of Lemansk, яка є чимось середнім між «Сталкером» та «Метро».

Проте основна увага Ігора сьогодні — на VR-технології. Тому розробник і працює на цей час над грою, що називається Z.O.N.A Project X VR. Фактично, можна заявити, що це ніщо інше, як «Сталкер для віртуальної реальності». Гра вийде в лютому цього року.

Проте чи можна говорити, що це робота — просто любов до української серії ігор? Я б також так сказав, але є одне «але». Ігор народився в місті Чорнобиль, ще до катастрофи, проживав в Прип’яті. Його батько був одним з тисяч ліквідаторів, що рятували світ. Фактично, розробник створює ігри за мотивами, навіяними малою Батьківщиною. Цей інтерес підігрів і «Сталкер», який випустила GSC Game World.

Розповідав мені Ігор і про ті весняні дні 1986 року. І це, відверто кажучи, було доволі моторошно. Розповідав, як вони малими йшли через ліс з міста, і залишились живими. Що тут дивного? Бо це був «Рудий ліс», який через деякий час знесли і закопали, і він вважається ледь не найрадіоактивнішим місцем на планеті.

Микола Мигун

Не менш цікавою є доля і старшого брата — Миколи. Микола народився в місті, яке вважалось одним з найсекретніших на весь Совєтський Союз-Чорнобиль 2. Так, це там, де ЗРС «Дуга». Вочевидь, батько братів був військовим. Тож не дивно, що сьогодні Микола — це боєць, який пішов до лав ЗСУ.

Згадується, коли тільки почалось повномасштабне вторгнення, і я ще на той момент був у Харкові, то постійно мав контакт з ним. Він питав, що у нас, я — що в них. А потім якось каже: «сильні хлопці, ці ЗСУ, сильні, треба і мені туди». Як ви розумієте — він там.

Микола — це той приклад, коли в 40 ти ведеш наскільки активний образ життя, що так його не ведуть 20-річні. Він займається бразильським Джиу-Джитсу, має спортивні досягнення, а саме синій пояс, заснував свою студію EGProject, ще й воює. Проте сам по собі Микола — миролюбивий, і не любить конфліктів. Просто сенсу в них не бачить.

Про проєкти — хіти

Найбільший свій хіт брати випустили давно. Чому хіт? Бо він тримався в топі Google Play, та ще й на лідируючих місцях — The Sun: Origin. Гра є оригінальним баченням «Сталкеру» і «Фоллауту», що видно з її концепту. Вона доволі довга, і хардкорна, а рівень графіки там — доволі високий, як на рік виходу гри. Це прямо «Must have A-RPG» для мобільних платформ.

Як людина, що награла в неї 100+ годин, скажу, що цікаво, проте є один нюанс — фінал дуже розмитий, якщо це можна назвати фіналом як таким.

Фішка гри — в геймплеї. Фактично, це повноцінний аналог «Сталкеру» на Android. І поки москалі намагаються перенести оригінальну гру на мобільні девайси, раз за разом розбиваючись об прокляття «білда кордону», то ці люди зробили оригінальну ідею, оригінальну подачу, оригінальний сюжет, і це все — ще і цікаво.

Сюжет — не нова, але доволі рідка ідея. Якщо бачили фільм «Знамення» — вам зайде 100%. За сюжетом, на землю насувалась настільки велика сонячна буря, що вона могла спалити все живе. І ось, вона таки насунулась, а ми — одні з небагатьох тих, хто вижив на випаленій планеті. Круто? Так!

Якщо ж говорити про геймплей, то він не тільки не уступає «Сталкеру», а в деяких місцях кращий за нього. Локацій — більше, хоч вони і менші, є рандомні локації.

Якщо ж ми говоримо про зброю, то тут все набагато цікавіше, ніж в «Сталкері» на ПК. Так, в грі представлені як західні види озброєння, так і радянські. Але деякий час в грі був робочий, нормальний складний лук! Згодом, його прибрали, але де ви могли б бачити, що у подібних іграх є лук? Отож-бо!

Угруповань в грі також багато. Це різного роду найманці, картелі, вчені, і тому подібне. Є навіть аналог «Обов’язку» і «Свободи» які живуть на одній локації, і роблять одна одному різного роду пакості.

В грі нормальна варіативність проходження, але от фінал, як я вже казав — розмитий. Проте спойлерити тут не стану. Гра отримала і продовження.

Продовження «TSO»

Продовженням гри став «Ключ до раю», який мав все те саме, але просто краще. Над сюжетом працював Анатолій Безотосний — автор з Полтави, а в грі навіть є посилання на мене, і на мою найпершу розроблену гру — «Перунів квіт: Харків» (тут хочете — гуглите, і піратите, бо я її з «Google Play» сам видалив з об’єктивних для мене причин). Але таке продовження хоч і з’явилось в маркеті, бувшої популярності не зазнало. Причина тому — вона доволі коротка з об’єктивних на то причин.

Якісні горори та шутери

Найбільше ж вийшло горорів. Авторами їх є Ігор, молодший брат. Всього він випускає 3 серії горорів, які є як на мобільні платформи, так і на ПК. Як я вже зазначав вище — останні ігри взагалі в ВР, тож те, що треба.

Перша серія, про яку я розповім — Reporter. Можна говорити, що це якісна адаптація всім відомої гри Outlast. Страшно? Так. Тож варто зіграти.

Друга — Mental Hospital, а третя, найцікавіша для мене — Dark Forest:Lost Story.

По перше — він заснований на народних казках. А по друге — ну дуже атмосферний. Гру уже варто пройти тільки заради вдалого поєднання слов’янської міфології та сучасності. Я сам колись таке намагався робити, проте визнаю — не все вийшло("Мольфар" — привіт). Тут же — все як потрібно.

Одна з головних особливостей гри — це звук. Навіть самі розробники рекомендують грати в навушниках, адже пропрацювання звуку тут — ну неймовірне прям. Воно наганяє атмосфери, заводить вас в потрібний стан, і готує до потрібної консистенції для сприйняття ігрового контенту. Є вона і на ПК.

Окремо треба говорити про «ЗОНУ». Вона є втіленням моделі поєднання «Сталкеру» і «Метро 2033». А остання гра серії (Яка вийде на ПК, та ще і у ВР) — вдала адаптація суто «Метро».

Заключення

Ці двоє — прорив в мобільному геймдеві та українському ВР. Це очевидно. Можна говорити, що саме брати Ігор та Микола вивели саме український мобільний девелоп на такий рівень, до якого не дійшли деякі західні студії. Це все — результат досвіду, кропіткої роботи, великих нерво- і — часозатрат. Дивлячись на проєкти Ігора, я можу впевнено говорити, що його чекає одна з лідируючих позицій на ринку ігор для віртуальної реальності. Ну а Микола, коли повернеться з перемогою, може і зробить свій «Ключ до Раю» трошки довшим. Проте, виникає питання, а чи не є сам Микола, як і його побратими з ЗСУ, таким ключем? Відповідь на нього — однозначна.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев