«Я був занадто відірваний від так званого „простого народу“». Інді-розробник про те, як його змінила армія за 4 місяці

Стас Шостак, український розробник інді-ігор, поділився в твіттері спостереженнями про те, як його змінила армія за чотири місяці. З дозволу автора публікуємо його розповідь.

Ранок першого січня гарний час, щоб порефлексувати як мене змінила армія за 4 місяці. За цей час я тісно спілкувався і здружився з людьми, з якими раніше напевно не зміг би провести й десяти хвилин, не засуджуючи чи не проявляючи якусь снобську зверхність, за себе минулого соромно.

Я був занадто відірваний від так званого «простого народу», і справа не в тому, що я більше заробляв і відокремився у своїй айтішечці, а в тому як легко я списував людей, з думкою чи діями яких не погоджувався, як тупих, яких можна ігнорити.

Виявилось що ті самі люди, контактів з якими я все життя старався уникати, готові стояти за мене і допомагати там, де я не стягую, без жодних умов і домовленостей, попри нашу з ними різницю в поглядах на майже всі життєві питання, я на відміну від них так зміг не одразу.

Дуже боляче розмовляти з побратимом мого віку, який розпитує як вчитись компʼютеру, щоб могти як я, і додає що це не для себе, бо для себе вже пізно і нічого в житті не світить, це щоб дитина мала якийсь шанс бути людиною.

Більшість людей з якими я стикався — з маленьких містечок та сіл, між нашим баченням світу, заробітком, способом відпочинку і проводити час — прірва. Але всі вони розуміли мене і поважали мій спосіб життя моментально, чого не можу сказати про себе.

Я хочу не втратити звʼязок з ними та не відриватись назад у свою снобську башту з якої я дивився на суспільство. Навіть якщо я не поділяю погляди більшості, я хочу не забувати чому і як вони сформовані та продовжити бачити в людях людей, а не «опонентів» які живуть неправильно.

Але при всьому цьому я досі не можу зрозуміти як можна неіронічно слухати радіо байрактар, хоч вбийте.



А як вас змінила війна? Діліться своїми історіями у коментарях.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев

👍ПодобаєтьсяСподобалось30
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Виявилось що ті самі люди, контактів з якими я все життя старався уникати, готові стояти за мене і допомагати там, де я не стягую, без жодних умов і домовленостей

Я думаю це через те що ви в армії під час війни. Люди взагалі схильні об’єднуватися незважаючи на протиріччя якщо в них є спільний ворог, це тема не нова. Від вашої згуртованості та злагодженості залежить ваше виживання, це розуміють усі тверезі та психічно здорові люди, бо цей механізм в нас генетично вбудований ще з доісторичних часів. Ми соціальні істоти. Тому під час спільної загрози що сільський тракторист, що міський сіньйор відкидають свої протиріччя мирного часу, бо яка різниця що хто з вас думає про ковід, хімтрейли, права меншин і вакцини, якщо отут прям перед вами ворог що хоче вас вбити.
Ось коли настане мир, тоді знову почнуться чвари через усяке і ви один для одного знову перетворитеся на «сільске неосвічене бидло» та «міську ізніжену зазнайку»
Такі люди, нажаль.

всі вони розуміли мене і поважали мій спосіб життя моментально

O RLY? Я считаю, что именно со всем перечисленным у современных украинцев ОГРОМНЫЕ проблемы. У всех. И мне было бы категорически безразлично само по себе то, что окружающие не понимают меня, равно как и плевать на ваше уважение, оно мне нафиг не сдалось... Так лезут же принуждать жить так, как они хотят, чтобы все остальные жили — а вот это я допускать по отношению к себе не собираюсь.

Я був занадто відірваний від так званого «простого народу», і справа не в тому, що я більше заробляв
Дуже боляче розмовляти з побратимом мого віку, який розпитує як вчитись компʼютеру

У розробника немає батьків? У батьків немає друзів їхнього віку?

Людяність. А людину створив Господь, і Він хоче щоб ми не глючили і не тормозили.

Ніколи не відчував себе якоюсь еліткою в фінансовому плані. Лише по інтелектуальному, і то, просто відчував перевагу і не рахував себе якось еліткою чи ще щось. Приїжджаєш в якесь село, і ти реально розумієш що люди на кілька ступеней нижче в інтелектуальному плані і тобі просто з ним не цікаво. Хоча деякі із них заробляють більше ніж ти, так як повідкривали свої автосервіси, заправки, тримають магазини, ще щось. Но все-рівно, тобі важко з ними спілкуватися, так як швидко розмова скатується в якісь теорії заговорів і ти починаєш ловити фейспалми. І в той же час, є бідні люди, які розумніші за тебе, і тобі з ними цікаво.

Тому, діло зовсім не в фінансах, і не в професії.

І я не кажу що я прям сильно розумний, навчання ніколи не давалося мені легко на відміно від багатьох моїх однокласників/однокурсників. Просто так склалося що я раніше получив доступ до Інтернету і проводжу там на порядок більше часу із-за специфіки професії. А це, необмежені ресурси інформації і комунікації які ти пасивно споживаєш. Да і життя в місті мотивує тебе розвиватися і вдосконалюватися, так як ти бачиш успішні кейси навколо тебе і це мотивує тебе не відставати, ти підсвідомо приймаєш участь в щурячих перегонах з більш сильними соперниками, ніж якби ти жив в якомусь маленькому місті чи селі.

PS Темна тема ДОУ — дно, кровь з очей )

Вищий інтелектуально? Інтелект виник задовго до виникнення цивілізації, за часів коли Землею мандрували групи мисливців-збирачів. І виник він з тією ж «метою», що і плавці риб та крила птахів — для виживання. Те,що бонусом до цього йде все оце, що ми досягнули, то все ж вторинне. Первісне призначення інтелекту — виживання в плейстоценовій саванні.
То ж біжи, братику, в савану і спробуй відкалібрувати рівень інтелекту там. Може людина, що на скільки голів вище в інтелектуальному рівні за селян, до зустрічі з якоюсь халепою встигне зрозуміти різницю між інтелектом і рівнем освіти. Між рівнем освіти і критичним мисленням.

Щось тези наче вірні, а висновок — ...дивний, м’яко кажучи. Щось з розряду «а шо ти там за своїм комплюхтером, ті піди поле засій».

Но все-рівно, тобі важко з ними спілкуватися, так як швидко розмова скатується в якісь теорії заговорів і ти починаєш ловити фейспалми.

А чому Ви вважаєте себе розумніше за людей, які надають ненульову апріорну ймовірність теоріям змов? Прагнення ізолюватися в інформаційній бульбашці з людьми, які мислять «правильно», не виглядає ознакою високого інтелекту.

Не бачу різниці зі 100%-ю впевненістю, що це «теорії змови» і з людьми, які у це вірять, нема про що балакати. Ну гаразд, окрім ДТЕКу, там забагато центрів прийняття рішень для однозначних суджень космічного масштабу про всі регіони одразу ×D

Я себе навіть повноцінним айтішником не вважаю через те, що не з великого міста, не галерний гребець, і надвисокі статки, з якими стереотипно асоціюється айті, для мене більшу частину досвіду є чимось з іншої планети. Причому настільки соромно відриватись від «простого народу», що це вже щось нездорове, гадаю. «Праґраміст-анальнік».

Має сенс

Почитай Лінуса Торвальда про армію і дерева

Справа не в «айтішичці» і не в сіньорській з/п, справа у власному стані душі. Було б бажання людиною бути, а бути снобом та зневажати інших можна і у розтягнутих треніках та з пляшкою піваса, так само як і у крутому прикиді та з крутими гаджетами в руках.

Більшість людей з якими я стикався — з маленьких містечок та сіл, між нашим баченням світу, заробітком, способом відпочинку і проводити час — прірва.

Тому щоб заробити гроші і треба їздити до великого міста чи в іншу країну.

До ковіду плиточник у великих містах заробляв ± те саме що і сіньор.
Це пізніше вже рейт стрибнув з 3-4к до 5-7к.

ІМХО, ти ідеалізуєш людей з села. Можливо ті що служать справді такі як ти пишеш, але більшість (з мого суб’єктивного досвіду проживання в селі) це знайти підробіток на 1-2 тижні щоб було на що бухнути або солярку злити чи вкрасти щось з роботи чи сусідського поля.

Про більшість ти помиляєшся. Більшість шукає можливість заробити грошей на будинок чи дітям на освіту.

Про більшість ти помиляєшся. Більшість шукає можливість заробити грошей на будинок чи дітям на освіту.

Більшість з тих працездатних що залишається в селі*

Більшість працездатних залишаються.

Невеликий fact check:
Спеціально зайшов в групу «Плиточники України». Шукають плиточника в Німеччину з рейтом 12 євро в годину. Це курам на сміх, звісно, і бачу, що є люди, які заробляють в Україні більше.

До ковіду плиточник у великих містах заробляв ± те саме що і сіньор.

Дехто, безумовно так. Більшість, на жаль, ні, хоча майстри в Україні справді дуже високооплачувана професія. Тому що хорошого майстра(електрика/сантехніка, підставте потрібне) знайти дуже важко.

Але якщо говорити про офісних працівників — то там ще гірше. Чому, на вашу думку, люди так рвались в ІТ, ще навіть до ковіду?

Тому щоб заробити гроші і треба їздити до великого міста чи в іншу країну.

Щоб заробити гроші — треба все-таки вміти щось добре робити, і це має нести цінність для потенційних клієнтів. Столиця тут, звісно, допоможе, оскільки в Києві люди за ремонт готові заплатити значно більше, ніж в умовному СМТ. Однак, це не панацея, і треба бути яким не яким спеціалістом.

На жаль, у нас цей принцип далеко не завжди працює для певних професій. Навіть найгеніальнішому лікарю у нас буде майже неможливо мати зарплату посереднього senior програміста.

Багато тексту, але якщо коротко то я про те, що це не скільки про те ДЕ ти працюєш, а про те, КИМ і ЯК ти працюєш.

Знаю невропатолога, що робить масаж по 100 баків за годину. Вже з десяток років така ціна.

Надіюсь, ви розумієте, наскільки це відрізняється від звичайної практики лікаря-терапевта.
Лікарі-невропатологи зазвичай масажами не займаються. Це не їхня робота.
Я знаю лікаря, який заснував велику(по міркам міста) будівельну компанію, рахується?

І наскільки такий рейт є аномалією :)

Чому, на вашу думку, люди так рвались в ІТ, ще навіть до ковіду?

Бо там не важко працювати, кнопки нажимати це ж не мішки носити.
в офісі безплатна кава і зарплата 3-5к$ через 3 роки.
Треба тільки знайти кому занести хабаря щоб на роботу взяли.

Якось так мої знайомі поза ІТ це все уявляють.

Невеликий fact check:
Спеціально зайшов в групу «Плиточники України». Шукають плиточника в Німеччину з рейтом 12 євро в годину. Це курам на сміх,

Тоді і «fact check» відносно програмістів, середня ЗП 15500 грн)

work .ua/salary-%D1%96%D0%BD%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82/

3-5к$ зароблять теж не всі айтішники, те саме і для майстрів

Ні, ваш «fact check» це все-таки курам на сміх. Я зайшов не на work.ua, хоча і туди, а пошукав серед коментарів людей, які реально працюють плиточниками. Як думаєте, багато людей на доу напишуть, що у них зп 15500?)
Хоча, навіть якщо зайти на work.ua «Програміст джава», то побачимо зп розміром 70к, і 165000 максимум. У «плиточника» максимум буде 38000.
Знову ж таки, я вірю, що існують плиточники, які заробляють вказану вами суму, як і в США є сантехніки, які заробляють 150K$+.

Я до того, що в середньому зп програмістів була щонайменша в 2-2.5 рази більшою навіть до війни. outliers до уваги не беремо. Цьому є очевидне пояснення: більшість представників ІТ працюють на іноземні компанії, і відповідно можуть собі дозволити платити більше.

Як тільки це вирівняється(якщо), то і зп у всіх ± будуть схожими.
Наче ж ІТ-спільнота, а лайкаєте записи про невропатолога, який займається масажем за 100 доларів в годину.

1. Середня зарплата програмістів в середньому сильно більша за будь-яку іншу професію в Україні.
2. Медіанна зп програмістів аналогічно
3. Топ 10% — аналогічно

Це факти, і ніякі одиночні випадки це не змінять. Як і вони не змінять те, що програмісти ніяка не еліта, а просто люди, яким добряче повезло з бумом в ІТ технологіях.

більшість (з мого суб’єктивного досвіду проживання в селі) це знайти підробіток на 1-2 тижні щоб було на що бухнути або солярку злити чи вкрасти щось з роботи чи сусідського поля.

десь в 80-х в селі жили?

В сучасному селі є і такі.
А є тіщо беруть гроші за професоналізм

десь в 80-х в селі жили?

Та ні, нульові в Івано-Франківській області. Кожного року картоплю крали з поля, приходилось навіть в поліцію звертатись

У вас дуже цікавий досвід, але виглядає, як ви в черговий раз приводите як аргументом якихось outliers.
Всі люди з села, що я знаю це доволі активні люди, які успішно займаються або господарством, туризмом, або якоюсь власною справою. Часто мають в наявності дорогу с-г техніку, і намагаються забезпечити своїх дітей освітою і житлом в місті.

Коли я вирішив бути розробником медіана зарплатня київського девелопера складала десь 300 доларів. Ніколи не відчував себе якоюсь елітою, але в той же час чудово розумію чому моя бульбашка саме така, яка є і снобізм тут ні до чого. Якщо ви не волонтерите в якихось організаціях, то єдине місце де ви перетинаєтесь з людьмі з іншого соціального прошарку — це громадський транспорт. Звичайно, якщо ви ним користуєтесь. Ну а транспорт — це не те місце де формуються знайомства і соціальне коло)

300 доларів в ті часи для зеленого студента це було дохрена, це більше ніж батьки заробляли на своїх роботах маючи 20-30 років досвіду

Це і справді більш дієве, хоча більш притаманне мирному часу

Я йшов в ІТ ще коли тут не було великих грошей, так що мабуть якось оминув цей елітаризм. Так що на війні особливого когнітивного дисонансу не виникло. Але дійсне, армія — зріз суспільства, так що тут є всі.
Але якщо і є деякий (невеликий) відсоток людей з ким мені некомфортно тут спілкуватися, то це не через належні чи неналежність до «еліти», а через їхні персональні властивості. До речі, ці властивості напрочуд гарно корелюють зі схильність до вживання певних речовин (як офіційно дозволених, так і заборонених).
Так що, в принципі, все більш-менш так як і в мирні часи. З такими ж самими людьми я міг би нормально спілкуватися і там. Просто в армії є більше нагод перетнутися з людьми поза нашої айтішної бульбашки. І не просто перетнутися, але й жити та працювати разом.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Це реально зробити і не в війну. Достатньо спілкуватись з людьми з села, попрацювати з ними. Не треба їхати в село, вони у місті шукают работу, та гойдаються. Вони найкращі люди, прості в сенсі моралі та поведінки. А головне, воні цінують дружбу, яку «містянам» не зрозуміти. Це так, бо я маю досвід теж.

Дякую за увагу

Чоловіче ти не бачив сільське бидло: напитися до ригачок, обкуритися в кальяні якоїсь херні, розказати як йому хтось смоктав. Вони не наводять містян і їм заздрять. Взагалі як то кажуть бики. А це явище навіть не сільське. Ну це окрема розмова.

ти не бачив сільське бидло
А це явище навіть не сільське

хм

Це вже високі матерії. Тобі цього не зрозуміти.

Привіт від сільсткого бидла (колишнього правда). Бо зараз я із понаїхавших, накуплявших квартири, нарожавших дітей та наплативших податків і назаводивших валюти.
Правда я досі трохи підтримую старі зв`язки.
Там доречі одного нещодавна друга з під Бахмуту привезли, по частинах у Київі зібрали, зараз від контузії вдома лікується, мене не впізнає. Захищав таку еліту нації як ти

А хто казав що я еліта а ти із бидлоти. Я середньостатистичний і ти мабуть. Вірогідність 90 від. Тобі потрібно оптимістичне ставлення до життя. От тут один є який говорить що в нього жінка психолог. От до нього звернись. А мені треба книжки продавати.

Додам від себе, що в селах є дуже багато достойних людей і далеко не всі там «бидло». Знаю чимало вихідців з сіл, які добились чимало і стали успішними містянами. Зазвичай такі люди простіші в спілкуванні і вміють вчиняти «по людськи».

Того клеймити людей по походженню, то не найкраща ідея. Елітаризм, то також підрозділ «бидла», але з грошима. Маю парочку таких знайомих девів, яким доларова ЗП трохи по мізках вдарила і для них всі, хто працює на звичайній роботі, то невдахи і десть майже жебраки, а їх успіх, то результат капець якої нереально важкої роботи (хоча хрін там плавав), а не перекосу в оплаті праці в Україні.

Ще такий елітаризм спостегірав на початку війни, коли еліта зі столиці приїхала в моє невеличке місто. Деякі з них поводили себе дуже зверхньо, ніби то боги зійшли з Олімпу і зробили велику честь відвідавши таких темних жебраків з провінції.

Вони не наводять містян і їм заздрять

Ну от десь так та «еліта» і думала, але виглядає це так же мерзенно як і бидло, яке ви описали.

P.S. Автору респект, що публічно поділився своїм досвідом і визнав, що був неправим. Надіюсь, що комусь це також допоможе відкрити очі, але, як видно з коментів, не всім.

Народ не ведіться на розмови які не стосуються Unity бо вам ніхто не подякує. І не відривайтесь від інстаграму бо там хоч дівки є. Всім дрім тім і гру своєї мрії! Покоряйте Америку і Європу! А рашка це попа!

Від Вашого коментаря віє саме тим смородом, що в ньому описаний.

Попроси щоб мене видалили. Мабуть це найрозумніша моя відповідь. Давай.

Відповідаю на комент ваш та вище. Ви просто не жили у селі, крапка

вам не пощастило мабуть, але не треба судити усіх по себе. Мінімум це глупо))

а ви в своєму депресивному ;) без образ

Я третину дитинства прожив в смт. І мене знала моя вулиця, і я їх знав. Нема чого розводити рожеві міфи про село. Там є і буде частково кончене бидло яке заздрить столичним. Так ти краще розумієш?

Ще один. Ви мабуть не розумієте, що є друга думка, та життя. Намагаетєсь щось мені доказати, як дурні себе ведете. Пищіть свій комент, та свою думку окремо. Навіщо ви срете під моїм коментом та думкою, як тролі тупі, вібачте, але це так виглядає, мабуть ви ще замали у віку. Ображаєте та «тикаєте».

Стосовно села. Я жив у дитинстві, та жил у віці за 25 років +. Тобіщ у зрілому віці так. Спілкуюсь з усіма людьми чіє-то дитина (яка тебе не знає але все одно вітаеться з тобою), чіє со старими (які шанують традиції), в загалом люди дикуваті, але щирі та мабуть наївні. Алкаші тоже є, вони всюди є, це окрема частина яка не стосується автора. Яб розповів більше, але відчуваю що ви тупо хамло. З новим роком! Оце точно крапка, бо це безглузда сварка

Алкаші це окрема тема. А я ВАМ про бидло. Їх с точки зору суспільної психології можна назвати Биками. А це явище не локальне і інтернаціональне. Знайдіть психолога на зарплаті — він розкаже. Щоб ви заспокоїлись: розказуйте міфи й далі!

Стійте! Ану напишіть хто з якого регіону, може стане зрозуміло

Краї козаків, південь

Він собі жертву знайшов. Я маю на нього весь вечір витратити. Я навіть в інстаграмі не можу посидіти. А мені треба книжки продавати. В мене доречі є хороші книжки. І по космонавтиці, і програмуванню, і астрономії. Рекомендую!

Дякую за пораду, в мене жінка психолог. Вам теж порада від мене, після війни спробуйте побачити в людях щось інше, ніж «бидло». До речі я спокійний, та не стрибаю на людей всезнайкою ;)

Ділити людей на тих хто з села і міста- досить недалекоглядо. Оскільки сьогодні жодних моральних чи когнітивних переваг один над одним ці люди не мають, а бидло, всюди бидло. В місті класно що з дитинства люди мають більше способів реалізуватися, ходити на гуртки, років з 15 назад вже мали інтернет. В селі менше різноманітності, але більше природи, зоряне небо для занять астрономією, а таланти в школі на вагу золота і їх розвивають.
А бидло є всюди, найгірше бидло, що я зустрічав, це з депресивних спальних районів великих міст. Одного разу довелось прикидатись гарадскім, щоб мені не розбили голову, а коли спитали, де я живу, я назвав адресу планетарію, вони й не зрозуміли що я їх обманув (а в планетарії я тоді ще й не був, лише в енциклопедії про нього читав.) Також є особливий сорт лайна, це люди, які вирвались з села і стали гарадсткімі. Відцурались від свого походження, частина вини в тому, що ці люди безхарактерні слимаки, інша частина, що є колективи, які зневажають селюків. І про колективи.
Особисто я зневажаю деяких ІТ-шників, за їх відірваність від реальності, нагадують вони мені масовку з «Атлант розправив плечі», займаються фігнею, в той час, коли світ летить в прірву і замість того, щоб зупинити цей хаос, що знищить всіх, продовжують жити у своєму стерильному вакуумі. Також зараз ІТ професією не здивувати нікого, а от у 2009 у селі навчитись програмувати, без інтернету, це була місія нездійсненна і я особисто знаю людину, яка так змогла, хоча і спочатку вчила дохлий Паскаль, але дізнатись про те, що він дохлий, можливості не було. Це для мене дійсно герой

Ви правильно окреслили проблему багатьох із «єліти».
Дуже радісно , що це прозвучало на ДОУ. Дякую :)
Нехай Бог береже вас і побратимів!

Згадав фільм «трикутник печалі» де прості люди та олігархи помінялись місцями після того як опинились на острові.

Підписатись на коментарі