Математика проти більшовиків. Огляд Cyphers Game, за якою польські школярі вчать історію
Мене звати Роман Повзик. Як продуктовий аналітик, співпрацюю з геймдев-компанією Bini Bambini. І хоч ми розробляємо освітні ігри для дошкільнят, сьогодні буде огляд на гру зовсім іншого жанру. Чому? Бо що більше геймлеїв ти бачив, то більше ідей у тебе буде, навіть коли мова йде про дитячі розвиваючі ігри.
Чому варто спробувати «Cyphers Game»?
«Cyphers Game» або «Gra Szyfrów» теж має освітню мету, і однією з її цільових аудиторій є школярі. У липні GameDev DOU писало, що у Польщі її додали до національної освітньої програми, щоб зацікавити молодь історією. Саме це спонукало мене у неї зіграти, бо я ще не чув, щоб в Україні школярам прямо радили грати в відеогру. І дарма.
Стартова сторінки гри
До речі, у Польщі навіть є програма «Ігри в освіті», і розробники можуть подати свою гру на розгляд. Якщо держава узгодить її використання, то доступ школам та університетам до неї надаватимуть безкоштовно.
«Cyphers Game» вийшла у квітні. Її замовник — Інститут національної пам’яті (IPN), а розробники — Chronospace. Враховуючи статус замовника, до гри підійшли серйозно: ігровий світ побудований з реальних фото, подій і предметів. Здавалося, ти граєш в музеї. Але тут можна всього торкатися, вмикати-вимикати рубильники — і ніхто не нагримає.
Приклад історичних фотографій
Сам гра нині доступна польською та англійською. Серед майданчиків — Steam, AppStore та Google Play.
Які місії доступні гравцеві?
Події відбуваються у 1920 році під час війни Польщі з більшовиками. Ти граєш за різних польських військових, які мають виконати місії, щоб завадити планам комуністів і змінити розстановку сил. Головне завдання — зупинити броньований більшовицький потяг. Одна з локацій — нині український Коростень.
Весь геймплей складається з чотирьох рівнів, кожен розповідає свою історію.
Ілюстрації дуже атмосферні
Перший рівень — «Цитадель» — оповідає про появу у Польщі радіостанції, з допомогою якої треба перехопити зашифровану телеграму більшовиків про важливий потяг зі зброєю. Та сталася халепа: пробки вибило, все приміщення без світла, дизель-генератор не працює. У такому стані вороже повідомлення не перехопиш. Завдання — все полагодити.
Лагодити в темряві радіостанцію — ще те задоволення
Під час блукання знеструмленими кімнатами можна знайти інструкції з користування приладами тих часів (дизель-генератором або радіостанцією), історичні світлини. Я призупиняв гру, щоб детально їх роздивитися. Ось де дійсно інтерактивний музей.
Приклад обладнання тих часів
Особливо складно зрозуміти принцип роботи радіостанцій, а якщо її неправильно налаштувати, вона перегорає.
Сама розшифровка більшовицького меседжу проста, але нагадує епізод зі шпигунського роману.
Якщо перехопити ворожу телеграму і розшифрувати її, ти переходиш на другий рівень. Він перекидає в залізничне депо, в якому стоїть дуже важливий для цієї війни вагон. Проблема у тому, що його охороняють кілька більшовицьких солдат. Якщо вони тебе побачили, рівень доведеться починати спочатку. Тому варто діяти обережно.
Залізничне депо з більшовицькими солдатами-охоронцями
Логіку роботи цих солдат важко зрозуміти. Інколи вони легко бачать тебе, часом — навпаки: йдеш слідом за якимсь із них, а він і не зважає. Тут як пощастить. Для більшої автентичності солдати говорять російською без перекладу, а саундтрек зіграний на баяні.
Хованки з охоронцями, які постійно ходять поблизу
Для мене цей рівень чи на найскладніший: блукаєш колами, ухиляєшся з поля зору і ліхтарів солдат, але не розумієш, що потрібно зробити. Але все ж методом проб і помилок таки знаходиш потрібні зачіпки.
На третьому рівні потрапляєш в офіцерський вагон — той самий, довкола якого блукав на другому рівні. Деякі кімнати слугують і за кухню, і за кабінет, і за спальню. Знову нагадує історичний музей на колесах. Шкода, що не всі експонати можна взяти й роздивитися детальніше.
Всередині більшовицького вагону
Окремий інтерес викликає карта Російської імперії, на якій можна знайти українські міста.
Карта, над якою можна зависнути, шукаючи знайомі населені пункти
В усіх трьох рівнях найскладніше знайти першу зачіпку — що саме потрібно зробити, щоб почати виконання місії. У геймплеї є певна підказка: предмети, які матимуть цінність або рухатимуть гру, виділяються при наведенні. Але це можуть бути і просто історичні фото, вставлені у гру для атмосфери та навчання.
Інтер’єри у грі зроблені з уважністю до деталей
Найкраща стратегія — збирати із собою все, що можна, а тоді вирішувати щодо корисності предметів.
Приклад фото, яке можна забрати з собою і потім думати, чи потрібне воно
Останній рівень — «Тунель» — найпростіший. До тебе їде ворожий потяг. Ти сидиш у маленькій ніші і маєш зруйнувати колію. Доступний простір вкрай обмежений — в обидва боки можеш пройти лише кілька метрів. Тож доведеться діяти лише на цій невеличкій ділянці.
Ніша, біля якої проходить весь геймплей рівня
На відміну від попередніх рівнів, де купа часу для роздумів, спроб та помилок, тут діє фактор терміновості. Як тільки починаєш демонтаж — чути звуки потяга, який уже їде. Тому доводиться діяти швидко, вправно і під впливом нервів. Принаймні у мене було так.
Потяг, що може збити тебе, якщо не встигнеш сховатися
Ще з цікавого: коли тобі представляють головного героя цього рівня, грає «Щедрик» Миколи Леонтовича, про що згадано й у титрах.
Зрештою, якщо таки зупиниш рух потяга, відкривається фінальна сцена. У ній розповідається про визначну роль, яку зіграли математики та криптографи у цій війні. До речі, роль цю довгий час втаємничували від громадськості. Але нині ця місія визнана однією з найблискучіших операцій польської розвідки.
Команда криптографів, здібності яких і допомогли в дешифруванні кодів
Складність гри та атмосфера
На все проходження «Гри шифрів» знадобилося трошки менше чотирьох годин. Хоча коли пройшов повторно, знаючи всі секрети, це зайняло менше 40 хвилин.
Приклад сейфу, шифр до якого потрібно зламати на одному з рівнів
Гра нагадала мені фільм «Гра в імітацію». Там команда британських математиків на чолі з професором Аланом Тьюрингом намагається переламати хід війни, зламавши кодування німецьких шифрувальних машин «Енігма». Тут теж війна, інтелектуальне протистояння ворогу і дуже висока ціна в разі провалу.
Після гри залишилося бажання більше почитати про цю сторінку польської історію і про видатних криптографів, які використовували математику задля перемоги своєї Батьківщини.
Фінал останнього рівня — більшовицький потяг уже нікуди не приїде
Дуже хочеться побачити колись відеоігри і в українській шкільній програмі з історії. І само собою пограти у них.
Реальна радіостанція, яка стала прототипом для використання у грі
До речі, це не єдина гра, яку рекомендують вивчати в освітніх закладах Польщі. Другою є «This War of Mine» — симулятор виживання в місті в облозі, розроблена на основі досвіду цивільного населення в Сербії та Сирії. Сподіваюся, що теж зможу її пройти та розповісти тут.
Сторінка «This War of Mine» в Steam
Плюси
- Атмосфера Польщі
1920-х років передана з музейною точністю. Гра навіть є у VR-форматі, тож тут можна довгенько поблукати, якщо у вас є VR-обладнання; - Місії не дуже складні, але все ж над ними потрібно поламати голову. А опісля проходження виникає думка: «Як же не здогадався, все ж так просто»;
- Поки намагаєшся пройти рівень, отримуєш порцію цікавих фактів з історії. Як аналітик, люблю дізнаватися про випадки, коли математика рятувала життя.
Мінуси
- Місії різні за тривалістю: якщо для проходження першої потрібно добряче попрацювати, то остання займає близько трьох хвилин — хоч вдала, хоч провальна;
- Музичний фон на повторі протягом всього геймплею починає через деякий час напружувати. Особливо, коли це російська пісня під баян на другому рівні;
- Мала кількість рівнів і загальна тривалість геймплею. Хотілося б більше пограти у цьому таймлайні.
🎮 Пишете або знімаєте огляди на ігри? Надсилайте їх нам на форум!(публікуємо лише унікальні текстові огляди, а відео-огляди — з текстовим супроводом)
3 коментарі
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів