«Геймдизайн шахів» або «ЯК і НАВІЩО грати в шахи в 2022?»

«Кращий геймдизайн — у футбола та шахів»

©Джессі Шелл, засновник Schell Games.

Вступ

Я граю в шахи майже кожен день вже більше як півроку і це, мабуть, найкорисніша моя звичка. Я отримую щире задоволення від кожної партії, а як людина, глибоко захоплена світом відеоігор, знаходжу геймдизайн шахів якщо і не ідеальним, та точно близьким до такого. Проте, якщо ми звернемо увагу на розміри аудиторій різних видів спорту, відразу помітимо певну несправедливість — шахами цікавиться катастрофічно мало людей.

Особисто я вважаю такий холод до них зі сторони громадськості помилковим, саме тому й було прийнято рішення написати цю статтю. В ній хотілося б розібрати ті складові геймдизайну, котрі роблять шахи такими простими і одночасно складними. А також показати їх, безумовно наявний, потенціал гри-таймкілера та, можливо, залучити вас до гри.

Міфи та таке інше

Почнемо з кількох простих, але все ще важливих стереотипів про шахи: щоб грати в них, вам НЕ ПОТРІБНА дошка і фігури, вам НЕ ПОТРІБНО йти в шахові клуби та НЕ ПОТРІБНО купувати окуляри з товстенними лінзами. Для того щоб грати в шахи, вам потрібен лише телефон з додатком на ньому (особисто я граю на Chess.com і всім раджу, але ще є популярний lichess.org) — до речі, саме в мобілках ми вбиваємо час, поки їдемо в метро, чекаємо своєї черги в лікарні чи просто сидимо на нудній парі. Але про це трохи пізніше.

НІ, шахи — це не гра тільки для задротів, і ТАК, грати в них може бути захоплююче. Доказом тому — шахове ком’юніті. Воно різне, міжнародне і, що найцікавіше, доволі молоде. А чим аудиторія молодша — тим більше вона розуміє та переймає реалії сучасності.

Так, наприклад, на твічі та ютубі можна знайти безліч трансляцій з шахів. І тут вибір достатньо великий, щоб знайти стрімера вам до душі. Починаючи від популярного у вузьких колах Шури Гельмана (нарізки його стрімів раджу зацінити навіть не зацікавленим грою в шахи, є не ілюзорний шанс зловити певну кількість ха-ха) і закінчуючи гросмейстерами світового рівня, на кшталт Магнуса Карлсена або Хікару Накамура.

Проте, безумовно, дивитися за цим стає цікаво, коли починаєш усвідомлювати кайф партії та розуміти, що і чому взагалі в ній відбувається. І для більш глибокого розуміння цього дійства потрібно розібратися з яких механік складаються шахи, і для чого ці самі механіки потрібні.

Правила гри

Отже, при класичному розкладі у нас є, умовно кажучи, поле битви 8 на 8 клітинок, два гравці, у кожного по 16 фігур (читати — юнітів) під їх керуванням, юніти поділяються на 6 видів фігур (піша х8, тура х2, кінь х2, слон х2, король х1, ферзь х1). Кожна фігура може певним чином пересуватися по клітинах і це все. Може здатися, що я перебільшую, але все й справді будується тільки навколо однієї дії, або, висловлюючись геймерською мовою, інпута — пересування по полю.

Так, робити це можна за певними правилами, і фігури можуть один одного атакувати, але це все ще є наслідок одного простого інпуту — пересування по полю. Виграти можна загнавши конкретну фігуру супротивника — короля, у ситуацію, з якої він не зможе вибратися АКА поставити шах і мат. Звичайно, ходять гравці по черзі і лише однією фігурою. Нічого не нагадує?

Правильно, шахи — це ніщо інше як покрокова стратегія у чистому вигляді. Аналогічні принципи правил лежать в основі таких значущих відеоігор як Heroes of Might and Magic, ХСОМ, Into the Breach, Banner Saga, Civilization, Warhammer 40000 та багатьох інших. Більш докладні правила та всі нюанси шахів можна вивчити... та будь-де в інтернеті. Зараз нам важливіше поговорити про ті складові геймдизайну, які роблять цю гру настільки захоплюючою для мене та інших гравців.

Баланс

Перша фундаментальна механіка шахів — баланс. Початкова позиція на дошці завжди ідентична в обох гравців і всі фігури теж однакові. Немає ніяких замінних класів, немає скілів, що прокачуються, або плюсиків в стати, немає НІЧОГО, що може дати хоч якусь перевагу хоч комусь. Вся партія важким вантажем лежить виключно на твоїх плечах і твоєму вмінні користуватися одним простим інпутом — пересуванням по полю. Хіба що скіни можна міняти. Та й ті не на кожному сайті і лише на твоєму екрані.

Хтось, звичайно, скаже: «але ж є білі фігури і вони ходять першими, а чорні ходять другими», і це правда, але насправді це ніяк не заважає вигравати за обидві сторони. Крім того, це навіть додає певної глибини геймплею — той, хто грає білими, вирішує, як саме почати партію, але чорні першим ходом у відповідь мають змогу повернути хід гри зовсім по-іншому. Далі білі знову можуть вибрати хід, який зіпсує плани чорних, чорні вчинять аналогічно і ось ні про яку перевагу не йдеться — ви вже граєте унікальну партію, де кожен може перехопити ініціативу в будь-який свій хід.

І цей баланс робить дві найважливіші речі — геть-чисто прибирає елемент будь-якого рандому і залишає в руках гравця ПОВНУ відповідальність за його дії.

Рандомність

Чому ж відсутність рандому так важлива? Адже, в більшості ігор, які ми любимо він є, і це не псує враження від них, навіть навпаки — розпалює в нас азарт і створює унікальні ситуації для кожного гравця. Це звичайно правда, але давайте подивимось трохи далі. Для початку — існує багато способів робити ігрові ситуації унікальними, і рандом — найочевидніший із них. Набагато цікавіше дати гравцям такий інструментарій, щоб вони самі ставили себе у певні специфічні положення та самі шукали з них вихід. І, створюючи ситуації, коли цей вихід намагаються знайти обидва опоненти — шахи справляються на ура.

З кожним ходом кількість можливих ходів, а отже, і можливого розташування фігур на дошці, тільки зростає. Попсовий факт: після всього трьох ходів з кожної сторони існує понад дев’ять мільйонів можливих позицій (гугліть число Шеннона). Це чистої води математика і шахи вміло її використовують. Це означає, що кожна ваша партія буде унікальною, а значить — навряд чи ви коли-небудь зіграєте дві однакові.

А ще, у багатьох іграх рандом є фундаментом балансу для різних рівнів гри. У мультиплеєрних змагальних іграх, наприклад, дає можливість гравцям слабше варіанти вигравати гравців сильніше, за рахунок шаленої кулі в голову або крітікала, що вдало випав. А в сінглплеєрних дає можливість помилятися, при цьому не програючи всю гру в мотлох.

У шахах такого просто нема. І тут варто сказати про наступні механіки — відповідальність і контроль.

Контроль

Щоб грати в гру було приємно — вона має бути передбачуваною та давати гравцеві зрозумілий контроль над персонажем. Тобто ти маєш бути впевнений, що як тільки ти натиснеш SPACE — твій персонаж стрибне, коли натиснеш ЛКМ — вистрілить, а коли ти потрапиш пострілом супротивнику в голову — той помре (жоден тер’єр не постраждав).

Це передбачувано та зрозуміло, так і має бути. У цьому сенсі шахи — насамперед приклад гри з повною інформацією, де вам відомі всі ходи та дії супротивника. Завдяки такій особливості, шахи дають повний контроль над своїми фігурами та діями, при цьому, дають можливість завжди бачити та аналізувати дії суперника.

Відповідальність

Як не дивно, порівняти шахи я можу з квейком. Якщо хтось не знає, як працюють дуелі у квейці і чому це круто — раджу подивитися якісь відео про це, наприклад ось це. Якщо коротко — у квейці ціна кожного фрага помітно більша, ніж у більшості шутерів, дуель у квейці — це не тільки про пострілушки, але і про тактику зі стратегією, а враховуючи ще деякі особливості мувмента і фізики гри — грати в квейк доводиться ВЧИТИСЯ. Крім цього, у битві віч-на-віч вам залишається покладатися тільки на себе, і кожне ваше рішення має велику вагу. У цьому і є свій прикол сольних змагальних ігор. Кожна перемога відчувається справді перемогою, якої добився саме ти, а не твій тімейт чи просто вдача.

І хоч інпут у вас лише один — використовувати його можна по-різному. Дуже умовно можна розділити ваші ходи на три види — атакуючі, захисні та позиційні. Атакуючими ви загрожуєте іншим фігурам противника або маєте намір стати на вдалу для атаки клітину, захисними захищаєте свої фігури або важливі для вас клітини, а позиційними просто займаєте контроль над дошкою, у майбутньому плануючи використовувати ці позиції для атаки або захисту. Простіше кажучи — покращуєте ваше становище на дошці.

Таким чином, враховуючи покроковість шахів, за один хід ви можете виконати лише одну дію однією фігурою. І лише ВІД ВАС залежить, наскільки корисною вона буде. І, по суті, чим частіше ви витрачаєте ваш хід на КОРИСНУ дію, що веде вас до перемоги, тим рідше відбувається НЕКОРИСНА, або гірше — ПОМИЛКОВА дія, яка веде вас до поразки. Так само як у квейці один неточний постріл може спричинити втрату контролю над предметами та картою, так і тут — одне твоє невчасне позіхання може призвести до шах і мата. У той же час, у тебе ніколи не вийде грішити на тупих тімейтів, на пінг, FPS або бога рандому, який так раптово вирішив від тебе відвернутися. Ти причетний до своєї перемоги стільки ж, скільки до поразки. І навіть якщо суперник помилився і по дурниці віддав тобі фігуру — це не щастя, це помилка супротивника, якою ти теж маєш вміти правильно скористатися.

Крім того, іноді можна пожертвувати фігуру для отримання позиційної переваги і відповідно перемоги надалі. Отже, бездумно забирати будь-яку незахищену фігуру не варто — потрібно завжди прораховувати варіанти наслідків, щоб не потрапити у пастку.

В результаті, ідеальний хід — такий, що заважає планам опонента, при цьому сприяє реалізації ваших планів. Ідеальний хід одразу і захищає, і атакує. Найчастіше, навчаючись грати в шахи, ти вчишся шукати та знаходити саме такі ходи, адже вони приносять найбільшу користь. Знання теорії та шахових дебютів — це, безумовно, круто. Але саме бачення ходів та їх оцінка робить із тебе добротного гравця в шахи. А це приходить лише з досвідом.

Ліміт часу

Звичайно, можна грати заочні партії, де гравці мають по кілька діб на кожен хід. Але це довго та нецікаво.

Те, що робить шахи ідеальним таймкілером, — це очні ігри з лімітом часу на всю партію. Існує три найпопулярніші варіанти, всередині яких час теж може відрізнятися — швидкі шахи або рапід (партії від 10 хвилин до години), бліц шахи (від 3 до 5 хвилин) та булет, тобто куля (від 30 секунд до хвилини). Особисто я завжди граю десяти хвилинні рапіди без додавання часу, бо мені вони найбільш зручні, а коли часу мало можу зіграти бліц по п’ять хвилин. Раджу кожному спробувати різні варіанти та періодично їх міняти, для різноманітності та розминки мозку.

З лімітом часу кожна партія стає битвою з опонентом з будь-якої точки світу в реальному часі, і вже цей факт — здорово. За такого розкладу перемогти можна, не тільки поставивши мат, але й змусивши суперника витратити весь час на обмірковування ходів. І, звичайно, це змушує вас розвивати швидкість вашого мислення, іноді змушує ризикувати та діяти, що називається, виходячи з того, що вже маємо.

А внаслідок — шукати нестандартні рішення та вихід із складної ситуації, оцінюючи ризики та обираючи оптимальний шлях з мінімумом втрат.

Рейтинг

Система рейтингу захищає ваші рожеві щічки без шахового розряду від злих і голодних до матів гросмейстерів, при цьому дозволяючи безболісно і швидко пройти повз зовсім малих мамчиних «грандмастєров», які навіть на хід уперед ваші дії не передбачають.

Не знаю як на інших платформах, але на Chess.com вона працює цілком добре. На початку кожної партії вам пишуть скільки ви заробите чи втратите балів залежно від результату. І звичайно ж, чим рейтинг візаві більший за ваш — тим менше ви втрачаєте або більше заробляєте відповідно. Це робить систему рейтингу чеснішою, і не заважає вам грати партії на аренах або турнірах, де суперники найчастіше вищі вашого рівня.

А коли вам набридне грати в класику — на тому ж Chess.com існують десятки варіацій шахів з різними правилами — від банального туману війни, до шахів на чотирьох та шахів з вибухами, і взагалі мені страшно туди заходити іноді...

Що зрештою?

У результаті ми маємо покрокову стратегію, абсолютно просту та зрозумілу на рівні правил та базових навичок, але неймовірно глибоку в силу свого геймдизайну. Абсолютно вірно, що не кожному все те, що я повідав, прийдеться до смаку — не всім хочеться вчитися в щось грати, не всім хочеться набивати шишки на своїх помилках, не всім хочеться напружувати свій мозок більше денної потреби, не всім хочеться грати в гру у якій століттями нічого не змінюється — і це нормально. Ігри повинні в першу чергу розважати та приносити задоволення.

Саме з цієї причини я, насамперед, пропоную поглянути на шахи як на гру, в якій ви просто вбиватимете час. Адже грати в шахи можна будь-де і будь-коли, грати можна по-різному, і, як би там не було, це завжди будуть унікальні партії, які не тільки розважають, а й дають корисний експірієнс вашому мозку і свідомості.

Можливо, це саме той таймкілер, за який ви не будете себе звинувачувати.

Вирішувати чи так це, кожен буде сам для себе, я лише можу настійно порекомендувати пограти пару десятків партій у вільний час, і якщо після цього тексту шахове ком’юніті збільшитися хоч на одну людину — я вже буду радий!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев.

👍ПодобаєтьсяСподобалось4
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Прийшов на lichess у серпні 2021го (до того часто дивився у ютубі розбори та стратегії, а грав за дошкою років 20 тому). Затягнуло так, що за місяць награв кілька повних діб (заваливши розклад по робочим проектам).
Більше всього сподобалися партії на 3 хвилини. А згодом відкрив формат, у якому збиту фігуру гравець своїм ходом може виставити на дошку за себе.

дуже влучно описано. саме за це я колись і полюбив шахи. головне, що немає рандому, ти повністю відповідаєш за партію, кожна партія особлива

Вважаю, що у шахи варто грати всім, чия робота пов’язана з аналітикою. Гросмейстером ви не станете, але за що я поважаю шахи:

1) Вчишся продумувати комбінації на кілька ходів уперед (допомагає у житті)
2) Привчає до думки, що атакуючий стиль — необхідна якість для перемоги
3) Прагнеш думати «як суперник» та аналізувати його ходи
4) Допомагає розвивати такі якості як зосередженість та уважність до деталей

І цей баланс робить дві найважливіші речі — геть-чисто прибирає елемент будь-якого рандому і залишає в руках гравця ПОВНУ відповідальність за його дії.

в білих більший вінрейт)

Так, але це просто статистика, коли граєш це не гарантує тобі абсолютно нічого. Окрім того на турнірах, наприклад, це збалансовно тим що ви граєте декілька партій підряд різними кольорами.
Коротше кажучи, спробуйте виграти 10 партій білими поспіль з рівними вам суперниками і виявиться що вінрейт тут не вирішує всіх проблем)) Та й сам вінрейт же не 100%)))

щоб грати в них, вам НЕ ПОТРІБНА дошка і фігури, вам НЕ ПОТРІБНО йти в шахові клуби та НЕ ПОТРІБНО купувати окуляри з товстенними лінзами. Для того щоб грати в шахи, вам потрібен лише телефон з додатком на ньому

Телефон тоже не нужен. Достаточно иметь мозги — играть можно в них.

Підписатись на коментарі