Геймери колишніми не бувають. Теплі спогади та заборонені задоволення — у дослідженні DataArt

Наприкінці минулого року ми провели внутрішнє дослідження, опитавши колег про улюблені ігри дитинства та юності, сьогодення та найближчого майбутнього. Здається, саме зараз розповідь про них виглядає особливо своєчасною: чи існує більш приємний спосіб провести вечір вдома, ніж комп’ютерні ігри? Щоб отримати найповнішу картину ностальгії та очікувань, ми звернулися за коментарями до захоплених геймерів із DataArt.

А у що ви рубалися 20 років тому? Що краще: WoW чи Dota? Чи чекаєте на реліз Сyberpunk 2077? Не соромтеся писати в коментарях!

Улюблена гра дитинства

Лідер цього пункта опитування з великим відривом — Heroes of Might Magic. Що не дивно, адже середній вік у компанії — 32 роки, а вийшла гра в 1995 році. Привіт, початкова/середня школа!

Андрій Сильчук, Delivery Manager, глава R&D-центру DataArt у Одесі: «Завдяки „Героям“ я здружився з одним із кращих своїх друзяк! Не маючи своїх комп’ютерів, ми сиділи за одним у клубі та грали в „Героїв“. Правда, одного разу все обернулося дуже сумно: ми прийшли та побачили, що хтось видалив наш сейв...»

Олена Коновалова, QA-інженер, Санкт-Петербург: «Заради „Героїв“ школу я не прогулювала, але пару місяців витрачала на них годин по 10, звісно, провалившись у чорну діру з домашки та контрольних. І знаєте, у чому вся сіль? Коли я похвалилася перед однокласниками своїми успіхами, мене взяли на сміх, бо грала я не у третю, а у стрьомну версію Heroes of Might and Magic 4! Це був повний провал, а того ж дня зі школи зателефонували моїй мамі та розповіли про мою успішність і відвідуваність додаткових занять. Коротше, компа я потім не бачила півроку та досі нікому не зізнаюся, що з „Героями“ я познайомилася через четверту версію».

Втім, ми застали й абсолютно дивовижні ігри.

MARS.SAV. — варіант Space Invaders у псевдографіці — мабуть, найстаріша гра, яку згадали колеги. Якщо ви раптом маєте термінал, сумісний з VT52, «марсіан» та інші подібні ігри можна завантажити тут (pdp-11.org.ru/~form/rtgames).

Девід Тоссел — віце-президент DataArt із розвитку бізнесу з Далласа — досі зберігає вдома приставку Pong (1970 року!) та страждає без телевізора, здатного підтримувати гру. Зате в даллаському офісі в Девіда є справжня Ms Pac Man / Galaga arcade machine!

Найзахопливіша

Абсолютним чемпіоном із проведеного у грі часу виявився World of Warcraft. У спину йому, нехай і здалеку, дихає Dota 2. Ми вирішили поговорити з топовими шанувальниками обох ігор із DataArt і попросили їх відповісти на деякі претензії, що висловлюють до WoW і Dota заздрісники, які не домоглись у них помітних успіхів.

Костянтин Маюрніков, PHP-розробник, Дніпро: На чарі [основному персонажі, але ви, звісно, це й так знаєте — Прим. ред.] у мене награний майже рік живого часу, плюс є ще альти. Акаунт я маю з грудня 2007 року. WoW близький мені вибудованим у ньому світом і його наповненням, лором [історією всесвіту Warcraft — Прим. ред., про всяк випадок] та всім навкололорним (коміксами, книгами, фанфіками, відео тощо), мікроісторією, квестами та глибиною всього перерахованого.

Я люблю World of Warcraft за:

o Живе ком’юніті, ігрове та навколоігрове. Я вже давно зрозумів, що граю я, перш за все, через народ. Одному грати дуже важко!
o Стилістичну унікальність.
o Працюючий принцип «Easy to learn, hard to master».
o Передплату — у магазині тут лише зовнішка.
o Розвиток і дотримання трендів: переважно творцям гри вдається інтерпретувати їх у правильному річищі.
o Здатність дивувати (недавні сценарні ходи добре розпалювали).
o Можливість зростання до кіберспорту.

Вважаю, що Blizzard, як завжди, збирає все найкраще в одному місці. Тому я, як завзятий прихильник ММО, пробуючи і корейські безкоштовні грінділки, і вбивць WoW, і всілякі ККІ [колекційні карткові ігри — Прим. ред.], завжди повертався до World of Warcraft. А скажімо, на Dota мені вже просто не вистачало часу.

Ніколас Діас, Sitecore-розробник, Буенос-Айрес: Я провів понад 2000 годин, граючи в Dota 2, розроблену Valve, та 1000–1500 годин у Dota — на кастомній мапі Warcraft III. Тобто загалом на моєму рахунку близько 3500 годин гри — понад 400 робочих днів.

Я люблю Dota 2 за:

o Спілкування: я граю в неї разом із друзями вже понад шість років.
o Складність і постійний пошук: до кожної партії потрібно підходити з новими ідеями щодо поліпшення стратегії, працювати в команді, щоб перевершити командну стратегію суперників. Спільні дії тут взагалі є найважливішим моментом.
o Відсутність платних інструментів. Всі гравці рівні та мають у своєму розпорядженні однаковий набір героїв, характеристики яких не можна поліпшити за гроші. Нічого корисного для матчу купити не можна, і наявність у тебе ресурсів поза грою втрачає значення.
o Короткі поєдинки. Разом із пошуком партії та підготовкою до неї можна вкластись у годину. А я людина сімейна, і вільного часу в мене небагато.
o Битися в Dota потрібно з гравцями приблизно однакового рівня. Тобі не допоможуть досвідчені гравці, але вони не зможуть і діставати тебе просто заради розваги.

Я поважаю World of Warcraft — думаю, це одна з найбільш тонко розроблених MMORPG. Але мені ніколи не вистачало часу як слід у неї пограти. З MOBA, хоч я і пробував League of Legends і Heroes of Newerth, вважаю найзахопливішою саме Dota. Вона складніша й тому цікавіша.

Захищаючи улюблену гру

1. WoW вже не торт!

Костянтин Маюрніков: WoW — торт. І періодично навіть свічки запалюють. Для мене, наприклад, кращим аддоном був передостанній «Легіон». І для багатьох, насправді.

1. Dota 2 — просто безсюжетний додаток до Warcraft!

Ніколас Діас: Лор Dota давно детально пропрацьований, і в кожного героя є своя історія.
Прочитати її можна прямо всередині гри. Якщо, звісно, хочеш, тому що для гри це не має значення.

2. WoW — все ж несерйозна розвага!

К. М.: WoW може бути спортом. Існують цілорічні турніри у форматах PvP та PvE (з недавнього) з фіналами на BlizzCon, призовими та іншим. А може спортом і не бути. Чудово, що майже кожен знайде тут те, чим хоче займатися: лором, ачівками, кіберкотлетством, ферсткілами босів чи цілуванням білочок.

2. Dota 2 — це нудно, адже карта одна й та сама!

Н. Д.: Хоча карта майже ніколи не змінюється (у минулому невеликі зміни супроводжували найбільші патчі), на ній зустрічаються різні герої та різні гравці, які від разу до разу можуть пробувати нові стратегії. Так само можна й шахи нудними назвати!

3. У WoW не можна трохи пограти. Він вкраде твоє життя!

К. М.: WoW може витратити стільки твого часу, скільки ти готовий у нього вкласти. Якщо власні цілі цього не вимагають, присвячувати йому по декілька годин щодня не доведеться. За останній час тут впровадили багато сесійних механізмів, які дозволяють досягти якихось результатів за невеликий час. Знаю кілька осіб, які заходили просто початитись і поробити щось типу риболовлі. Є люди, які серйозно заробляють на аукціоні (благо це наразі можна майже офіційно), є ачівери та підкорювачі підземель. І якщо забажаєш забратися на вершину — то так, як і у житті, треба буде покласти багато часу.

3. У Dota 2 не можна трохи пограти. Вона вкраде твоє життя!

Н. Д.: У середньому матч триває близько години. На що доведеться витратити час, так це на те, щоб навчитися грати пристойно та ганебно не зливати битву. Думаю, щоб називатися гідним гравцем, доведеться витратити понад 100 годин чистого ігрового часу.

4. У WoW недостатньо багатий вибір персонажів!

К. М.: Як сказати. 21 раса та 12 класів. У кожного класу в середньому 3 спеціалізації, які можуть відрізнятися кардинально. Так, не всі варіанти є доступними — скажімо, таурени не можуть бути розбійниками. Але з останніми аддонами класи стали досить диференційованими один від одного та частково унікальними, так що загалом — досить.

4. У Dota 2 вибір героїв занадто великий!

Н. Д.: Я гадаю, що вибір героїв є одним із найзахоплюючих моментів гри. Дізнатися щось про кожного з них дійсно складно, і в новачків цей процес викликає тривогу. Але для таких ветеранів, як я, драфт (коли ти вибираєш персонажа) є особливо цікавим! Він визначає взаємодію всередині вашої команди та способи протистояти суперникам.

5. Розробники WoW додають туди занадто багато непотрібного!

К. М.: Починаючи з Легіону, з цим дуже активно борються, останнім часом робочих білдів стало набагато більше, ніж раніше. Звичайно, є дуже ситуативні таланти, абілки та шмотки, але в тому, щоб у них розібратися, полягає частина hard to master.

5. Агресивна спільнота Dota здатна звести з розуму будь-якого новачка!

Н. Д.: Ще на початку минулого року було багато гравців, які отруювали життя іншим, але Valve бореться з цим. Змінилась організація матчів для протидії читерам і поліпшення загальної атмосфери. Тепер у кожного є особистий лічильник поведінки, який реагує на скарги інших гравців. Якщо показники стають зовсім поганими, тебе попереджають про можливий бан.

Guilty Pleasure

Головним guilty pleasure колег виявилася гра Sims. «Сімси» відомі підступною здатністю затягувати — благо, якщо персонажі занадто набридають нескінченними скаргами, або ви просто втомлюєтеся від необхідності планувати чужі життя та кар’єри, їх можна позбутися.

Про досвід спілкування з Sims нам розповіла Анастасія Мазур — менеджер проектів із Харкова.

«Я грала в усі версії Sims — від найперших до останніх. Іноді заходжу і зараз, правда зовсім рідко — ось опитування стало хорошим приводом згадати, як там вони. Мені цікаво просто розвивати персонажів, робити багатими та з класною роботою (ну іноді не без читів). Деякі управлінські навички гра, думаю, розвиває — для сімів дуже важливе правильне планування: щоб встигли і поїсти, і на роботу сходити, і все інше. Діаграми Ґанта я їм не будувала, але все ж. Хоча іноді стає особливо нудно і я починаю розважатися».

За умови анонімності Анастаcія поділилася з нами мотивами та способами ліквідації утомливих персонажів. Зачекайте, ми що, порушили цю умову?

«Найбільше в сімах мене дратувало те, що коли я навчала їх якимось новим наукам, вони постійно відволікалися на їжу та туалет. Бач які! Але губити персонажів мені частіше доводилося не через це. Мені просто подобалося, коли сіми мали свою сімейну історію та красиве кладовище у дворі заміського будинку... Іноді процес можна було прискорити. Для цього існують класичні прийоми: кімната без вікон, дверей та всього, крім голих стін, басейн з видаленими сходами, так само як і сходи біля басейну. Ну й палаючі туалети, напевно, всі, хто грав у Sims, також знають. Бувало, що мої сіми просто вмирали від того, що хотіли їсти, коли грошей не було. Тоді я зрозуміла, що таке життя!».

Дивним чином питання зі смертю персонажів вирішив Максим Шевченко, .NET-розробник з Вроцлава. Він обдурив Смерть, зробивши її членом сім’ї — ось це ми й називаємо soft skills.

Ще одна колега зовсім вже по секрету зізналася, що саме завдяки Sims зрозуміла, що хоче працювати в IT. Адже на ламану версію гри потрібно було поставити 11 ламаних доповнень, ніде не напартачивши в реєстрі. І за 12 годин стало зрозуміло, що розбиратись у софті веселіше, ніж топити сімів у басейні.

Найочікуваніша

З найбільшим нетерпінням у 2020 році наші колеги чекають на вихід Cyberpunk 2077. Звісно, там же Кіану Рівз!

Павло Пеганов, RUBY-розробник, Санкт-Петербург: «CD Projekt Red, що стоять за Cyberpunk 2077, відомі винятковою повагою до гравців. Їхня гра, найімовірніше, буде гратись як повноцінна насичена RPG без жодних викрутасів і проволочок. Багато інших великих видавців останнім часом просто запарили нав’язувати розробникам своїх ігор різні додаткові ігрові механіки для шаленого вичавлювання з гравців грошей у процесі гри, щоб гра приносила дохід доти, поки в ній залишаються активні гравці. Але йдеться навіть не про величезну ціну гри для кінцевого споживача, просто задоволення від таких ігор для мене значно нижче — я з ходу бачу спроби маніпуляції у бік мікротранзакцій, і вони здорово ламають занурення. А Cyberpunk 2077 обіцяє бути дуже великою і, так би мовити, цілісною грою».

Федеріко Бергстейн, .NET-розробник із Буенос-Айреса, згадав, як грав у настільну рольову гру Cyberpunk 2020 у 1990-х і нульових. Ілля Лисенко, JavaScript-розробник із Києва, який також є великим шанувальником оригінальної настолки та взагалі кіберпанку, додав, що на великі очікування є прямі підстави:

«Судячи з трейлерів, які випускає студія, вони не просто закидають у сюжет окремі фрагменти лору оригінальної настільної RPG. Наприклад, Джонні Сілверхенд, якого грає Кіану Рівз, теж є персонажем оригінальної гри. Не чекав від розробника такої уваги до першоджерела й дуже приємно здивований».

Олена Коновалова, QA-інженер із Санкт-Петербурга, пророкує повальні відпустки на вересень 2020-го та зізнається, що як раз спеціально не дивиться новин про майбутній вихід гри: «Я так хочу пограти в Cyberpunk 2077, що навіть вмовляю чоловіка купити Плаху (нічого, в мене ще є час, думаю, доведеться йти на шантаж). Чекаю від гри чудової історії, в яку захочеться зануритися цілком, і неординарної кінцівки — моя мрія, щоб її можна було пройти декілька разів. Геймплей мене цікавить мало — я з тих, хто в Mass Effest 3 вибрав RPG Mode.

За гру я хочу сісти неупередженою. Зовсім не хочеться слухати чиюсь думку, тому що Cyberpunk 2077, як Квадрат Малевича — хтось скаже: „Фігня“, а хтось: „Боже провидіння“».

Гра на сьогоднішній вечір

Серед любителів шахів і нардів особливо високий відсоток тих, хто в дитинстві захоплювався іграми про Маріо та пластиліновою фантасмагорією Neverhood. А ті, хто в дитинстві грав у Тетріс, а потім полюбив шутери: Counter Strike, Doom, Duke Nukem, Half Life, BioShock, вже не грають в ігри та ні на що не чекають. Навряд це випадковий збіг!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини про геймдев