Тестувальник Ubisoft розповів про мобілізацію до лав ЗСУ та боротьбу з ворогом у Луганській області

Тестувальник Ubisoft Kyiv, який побажав не розкривати своє ім’я, а лише позивний «Бард», розповів про власний досвід мобілізації до лав ЗСУ, про те, де зустрів війну, як швидко навчився стріляти з ПТРК «Корсар» та «Стугна» і як вирушив на фронт. Розповідаємо його історію.

Перед публікацією ми дізналися, що автор потрапив під обстріл. Через вибухову хвилю у нього погіршився слух. Втім «Бард» вже одужує, побажаємо йому здоров’я.

Про перший день повномасштабної війни

24 лютого я прокинувся о 5-й ранку від дзвінка моєї дівчини, яка перебувала на Кіпрі й тиждень до цього вмовляла мене покинути країну, поки ситуація з накопиченням військ рф біля нашого кордону не стихне.

Я почав збирати речі та поїхав до батьків. Батька не було, у той день він був у Маріуполі по роботі. Ми до вечора дочекалися його та мого рідного брата й покинули Київ у напрямку Бердичева, де мешкали мої дідусь і бабусі. За 14 годин дороги ми доїхали до міста, в якому про війну нагадувала лише сирена.

Про рішення стати до лав ЗСУ

Мій батько відслужив у лавах ЗСУ 26 років і пішов на пенсію полковником. Коли ми приїхали до Бердичева, він сходив у військкомат (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), але йому сказали чекати, бо вік був граничний для служби — 57 років.

У мене з собою були всі необхідні речі для подальшої роботи, щоб забезпечити маму й батька, які вже залишилися без роботи. Підводив лише інтернет в орендованій квартирі. Я чекав, коли наша команда знову повернеться до задач, але збагнув, що це буде не скоро — багато людей ще евакуювали сім’ї, їм було не до того.

Я гадав, що до ЗСУ мене з білим квитком «обмежено придатний» через астму не візьмуть, і тягар відповідальності, що я сиджу вдома, а не допомагаю батьківщині нищити ворога чи не волонтерю, впаде з моїх плечей. Спочатку думав піти у місцеву ТрО, але відчував, що ворог до Бердичева не дійде, тому я тільки час змарную.

Вже 8 березня я вирішив відвідати військкомат. Про своє рішення я не сказав батьку, бо він має надто аналітичний розум: як почне все по поличках розкладати, не радий будеш. Привітав маму зі святом і наступного дня, 9 березня, зрання пішов до бердичівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де подальші події розвивалися як у кіно.

Повернувшись додому, сказав рідним, що мене зупинили в місті та провели до військкомату для перевірки, чи я придатний. Звичайно, що такого в Україні не було тоді, не знаю, як пізніше.

Про свій досвід у ЗСУ

Після мобілізації нас на кожному етапі завжди питали, чи бажаємо ми повернутися додому, що насильно тут нікого не тримають.

За три дні я був у новоствореній першій окремій бригаді спеціального призначення ім. Івана Богуна, у протитанковому підрозділі, де командиром батальйону був і є «Зола» з «Айдару». За тиждень я вже вмів стріляти з ПТРК «Корсар» і «Стугна» та інших ПТРК. Не минуло і двох тижнів, як мене відправили на перше бойове завдання поряд з білоруським кордоном. Я залишався там, поки Житомирську область не оголосили вільною від російської орди.

Зараз перебуваю в районі Попасної, Луганська область, де ми знищуємо ворога, котрий постійно йде у наступ. Російські війська щодня порушують міжнародні правила ведення війни, використовують запальнички (фосфор) та інші касетні снаряди.

Ми з побратимами тримаємося, чекаємо на поставки у межах лендлізу та віримо в перемогу України, падіння путінського режиму, а з ним — і росії.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини.

👍ПодобаєтьсяСподобалось29
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Дякую за захист Батькiвщини!

Гарна громадянська позиція. Дякую за службу і захист!

Бережіть себе, ви зараз у самому пеклі, там йдуть запеклі бої.

Підписатись на коментарі