Прогулянка атомпанк-світом Станіслава Лема. Огляд гри The Invincible

Гра The Invincible («Непереможний») вийшла у листопаді 2023 року. Це адаптація роману Станіслава Лема, створена Starward Industries та опублікована 11 Bit Studios. Саме можливість побувати у світі одного з улюблених фантастів і вмотивувала мене взятися за гру.

Варто зауважити, що це не екранізація книги, а її адаптація. Сюжет, що розгортається у грі, оригінальний, і лише деякі з героїв вигадані Лемом. Навіть головна героїня — астробіологиня Ясна — створена розробниками, а не польським класиком.

Ми проживаємо сюжет The Invincible з позиції Ясни. Прокинувшись на планеті Регіс ІІІ, вона має знайти зниклих колег. Астробіологиня частково втратила пам’ять і протягом місії разом з нами досліджує цю гарну, але підозріло бідну на життя планету.

Геймплей гри опановуєш доволі швидко. Ясна має зв’язок з астрогатором (навігатор у космосі) Новіком, який хоч і не знаходиться на Регісі ІІІ, все ж може надавати певні підказки, додаткову інформацію чи просто вести філософські бесіди.

На предметах, з якими можна взаємодіяти, вилізти або злізти чи просто згадати у своїй розмові, з’являються спеціальні іконки. А спілкуючись з астрогатором, у більшості випадків можеш вибрати з двох-трьох опцій.

Саме ця багатоваріантність рішень і впливатиме на подальший сюжет. Я пройшов гру лише один раз. Але автор Youtube-каналу «Кріонок Геймінг» зробив це тричі і кожного разу, за його словами, вибір реплік героїні, створював трохи іншу її особистість, що визначало подальші події гри.

Самі ж творці зазначають, що створювали The Invincible так, щоб проходження зайняло вихідні. А на наступний вікенд можна було ще раз пройти гру, але приймаючи інші рішення.

Тут не буде спойлерів сюжету. Але якщо хочете зрозуміти суть історії, то раджу якраз і переглянути відео про неї від «Кріонок Геймінг».

Зазвичай я граю в відеоігри по дві години на тиждень у вихідні. Тому побачивши на каналі Gamer’s Little Playground, що проходження The Invincible займає п’ять годин, зрозумів, що мені це під силу. Насправді дослідження планети, рух сюжетом без поспіху та пошуки правильних доріг у моєму випадку тривали 8,5 годин, тобто місяць мого «ігрового часу». Але воно того вартувало.

Якщо ж хочете переглянути один з можливих варіантів сюжету, що триває п’ять годин, то ось відео. Воно слугувало мені підказками у складні моменти, коли занадто довго не міг зрозуміти, куди варто рухатися чи що робити.

Окремо варто сказати про атмосферу оточення. Роман Лема вийшов у 1964 році. Тому навіть попри те, що це швидше за все альтернативне майбутнє, технології тут видаються доволі застарілими. Навіть помічники-дрони роблять фото, які можна отримати у роздрукованому, а не цифровому, вигляді.

Ця естетика атомпанку супроводжує тебе протягом гри і допомагає краще зануритися у світ.

Пропрацьовану візуальну складову доповнює музика. Раджу послухати саундтрек до гри від Brunon Lubas. Ключова музична тема — частинка пісні, яку час від часу співає Ясна, схожа на колискову. Але вона так і не звучить повністю жодного разу. Залишу тут трейлер до гри, де на початку можна послухати це виконання.

Сама гра — «симулятор ходьби». І це може відлякати тих, кому цей жанр здається нуднуватим. Але, як на мене, розробники все ж подбали про те, щоб періодів виключно ходіння було не так багато. Кожна маленька задача — це можливість дослідити Регіс ІІІ, отримати нову інформацію від астрогатора, зануритися у флешбеки Ясни.

Також час від часу доводиться не ходити, а їздити на авто — у ці моменти було доволі важко знайти правильну дорогу і не загубитися серед скупої на життя місцевості планети.

Один з моментів, який сильно запам’ятався попри відсутність активних дій, — розмова Ясни з астрогатором про можливу заміну людської праці на роботу механічних створінь. З огляду на постійні новини про ризики з боку штучного інтелекту, звучало доволі актуально.

Крім самої гри, я переглянув QA-сесію для спільноти про неї. Два факти звідти, які здалися мені цікавими:

1. Це перша гра студії Starward Industries. Але її утворили досвідчені розробники, що працювали над такими іграми як The Witcher 3: Wild Hunt, Cyberpunk 2077, Dying Light. Сама ж студія хоче «робити АА-ігри з ААА-якістю».
2. Коли СЕО студії шукав фінансування для The Invincible, він зустрівся з інвестором, який перед тим був у мандрівці Атлантичним океаном. Єдина книга, яку той інвестор взяв у подорож, був «Непереможний» Станіслава Лема.

The Invincible мені дуже сподобався. Було навіть сумно, що дійшов до закінчення гри. Творці постаралися передати атмосферу світу, створеного Лемом, і наповнили його оригінальною історією, яку хочеться переглянути. Я і сприймав цю гру як інтерактивний науково-фантастичний фільм.

Для тих же, хто хоче більше зануритися у цей світ, на офіційному сайті The Invincible є комікс. Його можна прочитати й у самій грі.

Додаткова радість — українська локалізація. І хоч це не озвучка, але може допомогти з розумінням документів, яких у грі доволі багато.

Як фанат наукової фантастики, я ставлю грі 9 з 10. Кілька годин занурення на чужій планеті та дослідження її загадок допомогли відпочити та перемкнутися. А для мене це — одна з цінностей таких віртуальних світів.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини