Я Unity Developer і маю колекцію зі 119 сортів чаю. Як GABA, пуер і церемонії стали частиною мого життя

Привіт! Мене звати Надія Гавриленко, вже майже 5 років я обіймаю посаду Unity Developer у Pingle Studio, А у позаробочий час захоплююсь чаєм: маю свою невеличку колекцію зі 119 сортів, проводжу чайні церемонії для друзів, а також мрію про чайну подорож.

Про своє захоплення чаєм я розповім у цьому блозі.

Початок історії

Чай був моїм важливим ритуалом скільки себе пам’ятаю. Чашка чаю — це мій спосіб переключитися з однієї задачі на іншу, моє комфортне та безпечне місце, незалежно від того, що відбувається навколо.

Мені завжди було цікаво дізнатись більше, але тема здавалася такою великою і неосяжною, що я не знала, звідки почати. Тому по-справжньому моє занурення в тему почалося, коли в мене з’явився друг, зацікавлений в чаях. Він показав, як правильно заварювати, і дав скуштувати кілька сортів. Після цього в мене почали з’являтись власні ідеї щодо того, що шукати далі.

Думаю, смак і ефект — це саме те, що зробило цей напій популярним впродовж століть, його практична функція, і саме за це дозволяє відрізнити якість від мас-маркету. Естетику і атмосферу можна додати практично до чого завгодно, але якщо немає цього міцного ядра і користі, то такий ритуал би зник, як тільки б стерлась його новизна.

Улюблені чаї

Моя менталочка тримається на GABA-чаях!

GABA, або гамма-аміномасляна кислота (ГАМК), — це основний гальмівний нейромедіатор у центральній нервовій системі, який допомагає заспокоювати мозок, знижуючи надмірну нервову активність. © ШІ в Google

ГАМК ще називають «природним антидепресантом».

Red Jade GABA («Рубіновий ГАМК») став поворотною точкою, після котрої я почала сприймати чай серйозно. Особисто на мене він справляє ефект «спокійної бадьорості»: розслаблення, але не сонливість; ясність думки, помірна енергійність, зосередження на обраній задачі. Окрім цього, він має дуже цікавий (і характерний для GABA-чаїв) аромат.

Виділити улюблений чай по смаковим якостям досить складно, оскільки мої вподобання і інтереси постійно змінюються. На даний момент мене цікавлять жовті чаї (зокрема недавно мене вразив Meng Ding Huang Ya — «Жовті голки», який мені пахне горіхами та шоколадом).

Також дуже полюбляю старі (7-10 років) ферментовані темні чаї (hei cha) — вони мають характерний запах лісу, горіхів, мокрої землі, і дають заряд енергії та ясності розуму.

Звісно, буває, коли новий чай розчаровує, або навпаки несподівано вражає, адже смаки у всіх різні, і навіть більше — з часом вони змінюються; те, що раніше приваблювало, несподівано стає нудним. Мені останнім часом складно знайти улун, який би мене вразив — у багатьох з них схожий квітковий аромат і терпко-гіркуватий смак.

Буває і так, що новий сорт з першого разу не вдалось заварити правильно, або не сподобався відтінок смаку, але з часом навички ростуть, смаки змінюються, з’являються нові ідеї — і от чай, який колись не зайшов, знаходить нове дихання.

В мене так було з улуном Tie Guan Yin, який сам по собі мене не дуже зацікавив (хоча це, мабуть, найпопулярніший і найароматніший улун), по-справжньому відкрився для мене в жарку пору літа, коли я зробила «холодну заварку» — заварила в холодній воді протягом довгого часу; або з численними білими чаями, до яких треба трошки призвичаїтись, щоб спіймати баланс міцності та легкості смаку.

Але моя особлива подія — коли я вирішую, що в мене є час на повноцінну чайну церемонію. В такому разі я беру або якийсь новий чай, який ще не куштувала, або дуже хороший старий, яким треба насолоджуватись в повній мірі.

Для моментів, коли я планую щось робити паралельно (працювати, дивитись фільм), в мене є список «непоганих» чаїв, котрі в цілому приємно пити, але вони не варті того, щоб фокусувати на них всю увагу.

Чай бадьорить і заряджає енергією, налаштовує мозок на продуктивний лад. Якщо треба прорив по роботі — це завдання на чашечку пуеру або темного чаю (hei cha). Якщо треба заспокоїтись і зосередитись — це до GABA-чаю.

Для розслаблення чай використовується рідше, але ввечері можна надати перевагу сортам, що мають менше кофеїну, наприклад, ходжіча (смажений зелений чай). Також тут можна згадати трав’яні чаї, однак вони (незважаючи на назву) є не чаями, аі тізанями, бо вони не зроблені з Camellia sinensis — чайного дерева.

Колекція

Під чай в мене відведений окремий куточок на кухні, де все перед очима і під рукою. Це мій простір для експрес-чаювання, на випадки, коли немає часу або сил.

Інколи люблю поставити ноутбук прямо там і поєднати роботу з чаєм. Особливо в довгі мітинги.

По-хорошому, чай не має зберігатися на кухні, де він вбирає в себе запах від приготування їжі, але більшість чаїв зберігається в герметичних упаковках, тож проблем не виникало. А от посуд краще дійсно ховати в коробки: помітила, що він швидше забруднюється, якщо залишати його просто на столі. Не проблема з порцеляновими і скляними заварниками, які можна трошки пошкребти, а от глиняні таким чином можна геть зруйнувати, адже вони пористі, вбирають в себе будь-які запахи, і їх не можна мити з миючими засобами.

Щодо систематизації все просто: чаї, котрі я хочу допити швидше, ставляться перед очима, все інше — де влізе (ось з цим останнім часом з’явилися проблеми...). Насправді, я просто пам’ятаю, де який чай лежить, тому потреби в чомусь більш складному немає.

Де я купую чай

Я знаходжуся в Великій Британії — і ні, британці не помішані на чаю так, як у стереотипах. Більшість п’є звичайний чай з пакетиків. Але тут є кілька спеціалізованих магазинів, які задовольняють всі мої інтереси.

Коли їду в подорож, то обов’язково дивлюсь, які в місті є чайні магазини, на випадок, якщо там знайдеться щось цікаве.

За можливості, замовляю з України, оскільки виявилось, що в нас чайна культура активно розвивається і пропонує цікаві варіанти по приємним цінам (в порівнянні з британськими).

Я взагалі така людина, яка дуже цінує емоційний зв’язок, тому чаї, які мені хтось подарував, або які я привезла з подорожей, займають особливе місце в моєму серденьку, навіть якщо за смаковими якостями вони програють тим, які я замовляла з інтернету.

Чай з подорожі — це як маленький портал в те місце, звідки ти його привіз, окрема нагода згадати свої пригоди і ще раз їх прожити; а подарунковий чай нагадує про людину і ваш зв’язок, навіть якщо ви на відстані — така собі тепла обнімашка на відстані :)

Чайні церемонії

Ідея проводити чайні церемонії органічно вилилась з самого процесу заварювання.

Щоб заварити чай китайським (гунфу, метод проливу) стилем, потрібно відміряти певну кількість листя, прогріти посуд, витримати заварку певну кількість часу, посмакувати чай і розібрати всі його відтінки. Це досить багато дій, які виконуються в чіткій послідовності, що саме по собі формує ритуал. А до ритуалу так і проситься якась естетика, а вже вона додає до атмосфери урочистості, піднесеності та церемоніальності.

Це, власне, мій особистий шлях. Але в глобальному розрізі, протягом багатьох століть мистецтво чайних церемоній в Китаї та Японії шліфувалося, і справжні майстри витрачають роки на те, щоб відточити кожну деталь: не має бути жодного зайвого та недоречного руху, ніякого хаосу, нічого, що не мало б сенсу.

Ось приблизно так виглядає моя ідеальна чайна церемонія:

Все під рукою і нічого зайвого, все симетрично, все має своє місце, телефон бажано десь загубити. Додати приглушене світло, якусь спокійну музику на фоні, та щоденник (мій чайний щоденник, де я пишу нотатки по всьому, що пробую, або ж особистий щоденник, де можна подумати над життям).

Якщо я проводжу церемонію для когось, то вайб буде змінюватись залежно від нашого настрою — це може бути як активна бесіда, так і глибока розслаблююча атмосфера і філософські розмови.

Церемонії проводжу поки що тільки для друзів, хоча мені здається, що це може бути чудовим способом познайомитись з людиною, тож було б цікаво отримати і такий досвід.

Мені подобається розказувати людям про чай і залучати їх до процесу дегустації. Я взагалі інтроверт, і формат чайної церемонії, на диво, дуже спрощує взаємодію з іншими людьми; в певні важкі моменти життя це стало для мене місточком для соціалізації.

Може, якщо мені набридне програмування, я відкрию чахайну і більше ніколи не буду онлайн.

Улюблений посуд

Улюблений посуд постійно змінюється, і зазвичай це той, що найновіший. Я якраз недавно отримала гайвань, який чекала більше ніж півроку. Такий довгий час обумовлений тим, що вони робилися під замовлення маленькою партією.

Порцелянові гайвані зручні тим, що вони підходять для будь-яких чаїв, на противагу глиняному посуду, який краще використовувати для пуерів/темних (можливо білих, але не завжди) чаїв, оскільки вони впливають на смак.

Власне, ось тут проводжу експеримент, щоб на власному досвіді відчути різницю: один и той же чай заварений в скляному гайвані, а потім трошки настояний в заварнику з ісинської глини (в мене в два різних, які я між собою теж порівняла).

Різниця мене вразила: гайвань дає найбільш міцний та «чистий» напій, але ісинська глина вбирає в себе частину цієї міцності і, можливо, найлегші аромати (через що улуни в ній краще не заварювати), але завдяки цьому на перший план виходять елементи смаку, які попередньо були непомітні. На силу цього ефекту впливає і вік — або, скоріше, досвід заварника, оскільки з часом він починає повертати ввібрані смаки.

Чайна культура і філософія

В плані історії та культури в мене ще досить багато простору для розвитку; наразі я знаю більше китайських чаїв та звичаїв, тож це мені і ближче, але мені цікаво буде заглибитись і в японські традиції — до цього ще дійду.

Моя власна філософія чайною церемонії полягає у тому, щоб знайти час та місце, щоб приділити увагу собі, та єднанні з теперішнім моментом, залишивши всі турботи за закритими дверима. Для мене, ідеальна чайна церемонія потребує певної підготовки, і часто (хоча, зізнаюсь, не завжди) ця підготовка починається з прибирання, адже чиста кімната допомагає очистити і заспокоїти розум. Другий етап підготовки — це зібрати і розкласти всі предмети на столі, щоб не потрібно було більше вставати, перериваючи процес.

Можна поскаржитись, що процес підготовки — занадто довгий, але мені здається, що це підкреслює цінність, важливість, урочистість моменту. Так я кажу: момент заслуговує того, щоб кімната була чиста, все необхідне було поряд, і все мене радувало з естетичної і практичної точки зору; і так я кажу, що я заслуговую на те, щоб витратити час на те, що для мене важливо.

І надалі ця думка продовжується вже в процесі чайної церемонії, адже цей процес неквапливий і зосереджений. Ти не можеш поспіхом наливати воду, і тобі потрібен час, щоб розібрати запах чаю, його смак, роздивитись листя. Таким чином вчишся виділяти на кожну дію стільки часу, скільки їй потрібно в неквапливому темпі, навіть якщо твій мозок, що був напружений купою справ протягом дня, намагається сказати, що все це можна зробити швидше.

Чайна церемонія однозначно може бути медитацією, оскільки вона змушує:

• сповільнитися — банально щоб не розбризкувати воду;
• сфокусувати увагу — наприклад, щоб не пропустити ту мить, коли чай вже заварився, але ще не переварився (а це буквально кілька секунд!)
• бути присутнім — а як же інакше, коли задіяні всі сенсорні відчуття — ти відчуваєш смак і текстуру чаю, його запах, тепло від посуду, розглядаєш, як розгортається листя з кожною заваркою, тримаєш інструменти в руках, чуєш гул від чайнику і журчання води, коли наливаєш чай.
• дослухатися до внутрішнього відчуття, оскільки чай дає фізичні ефекти — тепло в тілі, бадьорість, піднесений настрій («чайне сп’яніння» — цілком реальна штука).

Наодинці це дає прекрасний простір для розслаблення і саморефлексії, а в компанії сприяє душевним розмовам і створює спільной досвід, і начебто задає всьому якийсь темп, ритм і контекст.

Практична сторона

Підтримка колекції чаїв

То не я її підтримую, то вона мене підтримує...

Нові чаї з’являються хочеш-не хочеш, коли бачу знижки в улюблених магазинах, або ж виникає бажання дослідити новий напрям (були періоди, коли я купувала переважно чорний чай в пуер, а потім я різко переключилась на дослідження зеленого чаю, а потім на білий, і так далі...)

Насправді, останнім часом я намагаюсь фокусуватись не на кількості чаїв, а на тому, щоб довести заварювання кожного окремого до ідеалу (підібрати правильні пропорції температури, кількості та часу), таким чином, щоб підвищити мої навички в цій справі. Для цього я купую менше сортів, але більшими порціями: замість кількох різних «пробників» чаїв по 10г я можу купити одну пачку на 30г і експериментувати з нею.

Мій найдорожчий чай у колекції — млинець (пресований чай, 200г) Шу Пуеру зі 140-річних дерев, зроблений у 1999 році. Він обійшовся мені у 115$, що, насправді, для чаю, який зроблений раніше, ніж я, досить адекватна ціна. На момент покупки в мене вже було уявлення того, що я хочу, тому, побачивши 26-річний млинець в улюбленому магазині, я не вагалась; і зрештою я абсолютно ні про що не шкодую, бо він дав мені купу цікавих ароматів, які я більше ніде — ні до, ні після нього, поки що — не знайшла.

Є ще чайні аксесуари, без яких я не уявляю чайної церемонії — Чайні вихованці!

Це фігурки, які виконують переважно естетичну функцію: на них зливаються залишки рідини, і вважається, що таким чином вони вбирають аромат чаю і атмосферу чаювання. Вони складають компанію, особливо, якщо чаюєш на самоті.

Недавно їздила в Україну і знайшла ось таку прекрасну чайну капібару. Ага, в неї є свій тазік.

Взагалі, чайних вихованців існує велике різноманіття (найбільш «традиційні» — фігурки Будди, драконів, черепах, жаб), і хочу зазначити, що український ринок, як на мене, відрізняється оригінальністю (більше ніде я капібар не бачила). Але, власне, ніщо не заважає взяти на роль чайного вихованця взагалі будь-яку фігурку чи естетичний предмет, який не чутливий до тепла і вологи.

Помилки новачків під час заварювання чаю

Найстрашніша помилка — покласти занадто мало чайного листя! Розумію, що кожен грам коштує грошей, але найгірше, що можна зробити — це купити дорогий чай і не розкрити весь його потенціал.

Друга помилка — використовувати воду неправильної температура. Кип’яток підходить хіба що для пуерів; для решти краще дати воді трошечки охолонути. Найбільш помітно це у зелених чаїв: якщо заварити їх з занадто гарячою водою, вони стають дуже гіркими. Тому їх краще заливати водою температурою 70-80°C. Існують спеціальні чайники з контролем температури, але якщо такого немає, можна закип’ятити воду і дати їй охолонути кілька хвилин.

Третя помилка — залишати листя у воді після того, як чай заварився. Найбільш поширено під час звичайного заварювання, коли кидають порцію на великий заварник, заливають водою, через пару хвилин наливають собі чашечку, а решту залишають киснути. В такому разі листя продовжить заварюватись, створюючи дуже концентрований напій, в якому, однак, буде все складніше розібрати тонкощі смаку. І до того ж, оскільки чай вже віддав у воду все, що в нього було, його не вдасться перезаварити. Альтернативний варіант — після заварювання злити з листя всю рідину, щоб воно лежало сухим. В такому разі, його можна буде перезаварити ще пару разів, не втрачаючи смаку. Між заварками може бути певний проміжок часу (бажано до дванадцяти годин).

Тут треба зробити примітку, що існують методи заварювання чаю, в яких «киснути в воді» є частиною процесу. Найпростіший — «дідусевий метод» в цьому і полягає: листя заварюється в чашці, і вода додається, коли напій стає занадто міцним. Інший метод полягає в тому, що чай вариться в казані постійно, підтримуючи температуру кип’ятка, і час від часу доливається вода і досипається нове листя. Напій виходить зігріваючим і тонізуючим.

Тож доречно обирати метод з огляду на той результат, який ви хочете отримати.

Чи можна «правильно» заварити чай без спеціального обладнання, чи це зовсім інший досвід? «Теоретично, так» — подумала я, а потім вирішила перевірити, і дізналась багато цікавого.

Теоретично, так: оскільки ключовий елемент заварювання проливами — це співвідношення кількості листя до кількості води, дотримання правильної температури та часу заварювання (і, звісно, заварювання одного й того ж листя не один, а багато разів)

На практиці:

Дано: з лівої сторони — класичний гайвань, чаша справедливості (для зливання готового чаю), та піала; з правої — дві звичайні чашки і блюдце, яке виконуватиме роль кришечки; порція чаю (тут у мене білий чай Bitaco) взята «на око» (3,6г, як я потім зважила) і продубльована; вода кип’ячена і кілька хвилин остужена протягом кількох хвилин (думаю, вийшло десь 80-90 градусів). І в чашку, і в гайвань я налила по 100 мл води (це ємність мого гайваню і десь ⅓ чашки) і заварювала однаковий час.

В обох випадках смак вийшов схожий, однак пити зі звичайної чашки було складніше, оскільки чай довше остигає і б’є жаром в ніс, тому складно відчути запах. В піалі чай остигає майже миттєво. Зазвичай, в такому стилі має бути шість-вісім заварювань (при цьому найкраще чай розкривається на другому-третьому), з цих причин об’єм одного заварювання не великий.

Тому, чисто технічно — заварити чай без спеціального посуду можна, але це не зручно і не естетично. Такий варіант буде в нагоді, якщо ви хочете розкрити смак чаю, але у вас немає геть нічого для заварювання.

Альтернативний варіант — заварити той самий чай нашим звичним «західним стилем»: взяти приблизно 2,5г чаю (чайна ложка, але залежить від щільності листя) на чашку, залити його водою правильної температури, і дати настоятись півтори-дві хвилини. Хороший чай смакуватиме добре навіть так, хай і не розкриє весь свій потенціал, і витримає дві-три заварки.

Зібрати мінімальний набір для чаювання геть не складно: найпростіші порцелянові або скляні гайвані не дорогі, як і піали; чашею справедливості може бути будь-яка ємність. Якщо є бюджет, то в першу чергу я б порадила купити електрочайник з контролем температури, оскільки це набагато простіше, ніж намагатись її вгадати.

Чай у пакетиках

В пакетики зазвичай йде чай низького сорту, і він, до того ж, подрібнений в пил. Через це у листя велика площа заварювання, і воно відбувається миттєво — контролювати міцність дуже важко, і в результаті за нею не відчувається смак. Тому чай з пакетика часто можна описати як «міцний чорний кип’яток», часом з досить відчутним тонізуючим ефектом (кофеїн там все ще присутній). Інколи в пакетики додають різноманітні ароматизатори, теж — дуже сильні, щоб їх було помітно поряд з міцністю смого чаю.

Основна перевага пакетиків в тому, що їх зручно заварювати. Але навіть це можна поставити під питання; листовий чай теж зручно заварювати, якщо мати підходящі інструменти — заварники і ситечки.

Насправді, в мене все ще бувають моменти, коли коли «міцний чорний кип’яток» — це задовільна опція, і в мене немає бажання вибирати хороший чай з колекції. На такі випадки в мене залишається пачка пакетиків, але коли вона закінчиться, думаю, я перейду на подібний листовий чай.

Особисте

Ми живемо в час, коли цінується простота і відсутність зайвих зусиль. Чайні церемонії з усіма їхніми численними дрібними деталями та інструментами геть не вписуються як в цю концепцію, так і в швидкий стиль західного життя.

І саме цим вони і змушують задуматись: а може не все має бути спрощеним і безликим? А може, не все треба полегшувати аж до тих пір, що воно зовсім не потребуватиме зусиль? Адже саме у складності та деталях ховається краса процесу. І, зрештою, якщо щось для тебе важливе, то це цілком правильно, що ти виділяєш йому необхідний час і простір.

Інколи до мене приходять друзі, і, коли я пропоную їм чайну церемонію, вони стурбовано питають, чи не потребує це занадто багатьох зусиль — класичне «так, звісно, але якщо тобі не складно!»

Але це потребує зусиль і енергії, і в цьому вся суть. Вкладаючи свою енергію, я надаю моменту цінність. І якщо мова йде про те, щоб влаштувати чаювання з кимось — то звісно, я хочу докласти цих зусиль, бо людина мені важлива; а якщо п’ю чай наодинці, то це мій спосіб сказати собі, що я сама важлива і заслуговую на те, щоб займати цей час і простір.

І потім ця концепція переноситься на інші речі в житті. Якщо мені цінна якась людина, то мені в радість докласти зусиль, щоб її порадувати, не чекаючи нічого взамін. Якщо мені важливий якийсь проект або захоплення, то цілком правильно виділяти на нього час, навіть якщо в результаті не буде якоїсь практичної користі або додаткового заробітку.

Чай для мене — це однозначно стиль життя, оскільки я п’ю чай (хоч якийсь) кожен день, це мій ритуал, який допомагає мені перезавантажитись і переключитись. Це пошук, що ніколи не завершується, і країна незвіданого. І величезна чорна діра в гаманці, звісно, теж.

Чай для мене багатогранний, і може бути повсякденням, необхідністю, медитацією, або навіть... пригодою! З недавніх пір я почала робити вилазки на природу, коли я беру з собою похідний чайний набір (ультра-компактний), термос, чай, і йду його заварювати кудись. «Знайти красиве місце, щоб випити там чай» стало метою, яка виправдовує будь-які зусилля.

Наприклад, до того, щоб знайти ось це місце, я майже годину лізла по каменям, зате як же потім добре було грітись на сонечку з прекрасним краєвидом і нулем людей в полі зору.

В майбутньому хочу розширити цей напрям мого хобі, поєднуючи чай і подорожі.

До речі, про подорожі

Однозначно хочеться поїхати в Китай та побачити, як вирощують і роблять чай, а також покуштувати чай так, як його прийнято пити там. Але конкретного плану, як це здійснити, в мене поки що немає. Почну з чогось простішого — тут в Британії є маленька чайна плантація, можливо, вдасться потрапити на неї.

Загалом, подорожуючи, дуже люблю відвідувати чайні магазини або чайні кафе («чахайни»).

Поради тим, хто починає шлях у чайній культурі

Купити чай декількох сортів (наприклад, асорті-набір пробників) — досить непогана ідея. На початку шляху непогано спробувати багато напрямів, щоб далі вирішити, який більше до вподоби.

Якщо більше конкретизувати, то можна відштовхнутись від того, що людина п’є зазвичай, з мас-маркету:

Любителям чорних чаїв — окрім, банально, хорошого чорного чаю, я б порадила Шу Пуер (стиглий пуер з роками витримки), міцний білий чай (бажано старий — 5+ років витримки), смажений («темний») улун.

Любителям зелених чаїв — окрім, очевидно, хорошого зеленого чаю, можна спробувати Шен Пуер («зелений», сирий пуер), світлий улун або білий чай (але менш міцний, молодий).

Звикли до кави? Спробуйте пуер або міцний старий білий чай, вони дають сильний заряд енергії.

Полюбляєте ароматизовані чаї? Спробуйте улуни, вони здивують природньою ароматністю. Чорні чаї теж можуть дивувати ароматністю, якщо знайти щось більш оригінальне, ніж цейлонський. Наприклад, Jin Jun Mei пахне і смакує так, наче в ньому є мед.

Матча, технічно, теж відноситься до чайного світу (оскільки це подрібнений зелений чай), і може бути перетворена в ритуал, хоча техніка її заварювання і смак сильно відрізняються від всіх інших чаїв; можливо, для когось це може бути точкою входу, якщо всі інші категорії не зачепили. Матча на воді дуже гірка і не всім до смаку, тому можна почати з матчі лате (з молоком) і з додаванням сиропів або підсолоджувачів.

Джерела знань про чай

YouTube всесильний містить неймовірну кількість контенту, хоча, варто зазначити, в ньому дуже багато протиріч. Мій улюблений YouTube канал — це Mei Leaf, з нього я взяла найбільше інформації.

Взагалі, незважаючи на свою історію протягом сторіч, чай — тема недостатньо досліджена. Після того, як поглинув базову дозу контенту, прогресувати і знаходити нове стає складніше.

Важливою частиною мого шляху стали особисті експерименти, коли на питання «а що, якщо...» я відповідаю дією і, власне, дізнаюсь, що станеться: якщо змішати різні чаї, підвищити або понизити температуру, заварити чай довше, спробувати різний посуд. Таким чином дізнаєшся більше про себе — про власні вподобання, починаєш дослухатися до внутрішнього голосу, а не тільки слухати те, що говорять експерти.

—--

БОНУС: занурення в світ чаю на різних рівнях складності

Рівень 1: Пошукайте чахайни у вашому місті. Замовте чайну церемонію і подивіться, як знавець заварює чай, скуштуйте цей чай. Так ви зрозумієте, чи цікавий вам цей напрям в принципі.

Рівень 2: Замовте якісний чай зі спеціалізованого магазину. Навіть заварений «західним» методом (чайна ложка на чашку, настояти півтори-дві хвилини), він вже дасть хороший результат, що буде помітно відрізнятись від мас-маркету.

Рівень 3: мінімальний сетап для гунфу. Вам знадобиться:

• скляний або порцеляновий гайвань (заварник, що виглядає як чаша з кришкою) об’ємом 100-130мл. Заварник з глини краще не брати на початку, оскільки він підходить не для всіх видів чаїв; або ж можна взяти глиняний, але глазований, але вони будуть дорожче за гайвані.
• «Чаша Справедливості» (Gong Dao Bei) — ємність, в яку зливається чай, як тільки він заварився. Це важливо для того, щоб чай не перезаварювався, і щоб у всіх учасників чайної церемонії був однаковий напій, оскільки в чаші він перемішується після того, як його злито. Можна замінити будь-якою ємністю — навіть чашкою, оскільки власне в заварюванні вона участі не приймає і слугує лише проміжним етапом.
• Піала, щоб з неї пити чай після заварювання.

Рівень 4: більш сетап. До попереднього можна додати:

• чабань — чайна дошка з піддоном, в який можна виливати залишки чаю або зайву воду.
• чайник з контролем температури — неймовірно важливий інструмент, оскільки температура грає велику роль, і «на око» її вгадувати потребує певної майстерності.
• маленькі ваги — для вимірювання підходящої кількості чайного листя. Листя недоцільно вимірювати об’ємом, оскільки воно відрізняється по щільності: чайна ложка одного чаю може важити 1г, а іншого — 4г. З тих же причин, інколи складно вгадати вагу «на око» — це потребує досвіду.

Насправді, саме ваги і чайник будуть дуже корисними для новачків, оскільки так буде набагато простіше отримати правильні параметри для заварювання, а вони грають величезну роль.

Рівень 5: атмосфера і аксесуари:

• чайні вихованці — декоративні фігурки, які додадуть затишку в вашу церемонію і складуть вам компанію!
• чайні інструменти, як-от пінцети, палочки, ложечки, ніж для пуеру, cha ze (тарілочка для насипання і зважування порції чаю до того, як він потрапляє в заварник)
• підставочки для піал
• можливо, щось, що зробить ритуал комфортним і приємним особисто для вас?

Рівень 6: відточення майстерності і пошук себе:

• експерименти з різними видами чаю, часом, кількістю, температурою заварювання, щоб знайти те, що саме вам до вподоби. В чаю немає правильного і неправильного, оскільки всі смаки різні: хтось любить більш міцний і гіркий, хтось — навпаки.
• спробувати заварники з ісинської глини і відчути їх вплив в порівнянні з порцеляною
• пошук своєї естетики в посуді!
• дослідження культури і традицій чаювання в Китаї та Японії

Рівень 7: а далі що?

• Випробовування нових стилів заварювання. Окрім гунфу стилю (заварювання проливами), про який я тут переважно говорю, існує ще численна кількість від багатьох народів світу. Варений чай (буквально); тибетський масляний чай; холодний чай; ходжіча і матча лате; і багато іншого.
• Пошук способу додати чай саме в свій стиль життя і поширення чайних традицій серед усіх знайомих :)

Сподіваюсь, мені вдалось передати, наскільки чайні традиції можуть бути багатогранними і гнучкими. Але зрештою, не так важливо, що саме і як саме ви п’єте, поки це приносить вам комфорт і рівновагу. Я думаю, ідеї чаювання цілком можуть відділитися від власне напою і перенестись в інші сфери нашого життя.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини