«Радості не було меж, але перше завдання я успішно провалив». Як я у 34 роки став джуном в геймдеві

Всім привіт! Моє ім’я Максим, і я вирішив описати свій досвід і шлях до мрії дитинства, а саме як на 34-му році життя вирішив змінити рід зайняття і почати розробляти ігри. Маю економічну освіту, встиг попрацювати за фахом в різних місцях, проте з дитинства захоплювався іграми, це було моє хобі. Полюбляв я різне: карткові, різні ігри з фігурками на дошці, потім вовк з яйцями (радянський клон Nintendo Game & Watch), всіляких портативних тетрісів (BrickGame), далі — Sega, а з розвитком технологій дійшло і до ПК. Шлях це не легкий, проте дуже цікавий. Ну й оскільки в цій сфері я джун — опишу з чим зіткнувся на своєму шляху до мрії, що сподобалось, а що не дуже. Приємного читання.

Пролог

Невелика ремарка щодо регулярності буремних подій в плані становлення нашої державності, які змінювались відносним затишшям з циклічністю в років 5-7, часто з досить різкими змінами, які переслідують мене з народження — як народився в 86-у, так і понеслось... Багато чого тоді не розумів, але всі ці події напряму впливали на жителів нашої країни та на мене в тому числі. Але тут годі ради давати, бо розвиток і стабільність, імхо, речі не сумісні. Програмісти розуміють — або ти рефакториш і вилазить іноді ТАКЕЕЕЕ (ОМГ) або не чіпаєш і «йой най буде», на пів шишечки то не рефакторинг, а дідько зна шо. У нашій же країні був та і досі йде рефакторинг, але я б сказав послідовний і обережний, бо ж проєкт великий і з однією правкою буває вилазить стільки багів, що не встигають діри латати та костилі підставляти. Проте робочий процес йде і то тішить.

Дисклеймер № 1: тут видано події що відбулися в житті автора, роздуми, а також його особистий досвід, всі співпадіння невипадкові, всі висновки зроблені з точки зору автора і не можуть зображати об’єктивний стан речей. Загалом мова йтиме про геймдев, тому можливо в інших сферах (веб чи комерційні додатки) ситуація відрізняється.

Дисклеймер № 2: багато букв, запасайтесь канапками і наливайте чайок =)

Як взагалі до цього дійшло і багато про бекграунд (тут мало про геймдев)

Моє навчання в ліцеї з 8 по 11 клас проводилось з ухилом в економіку. Початок навчального року 11-го класу, 2001й. Безтурботне юне життя закінчувалось і треба було робити вибір і вибір не простий — що робити далі в житті. Не сказати що в мене прямо горіли оченята від перспективи влаштуватись на якусь з різномастих «галер» з можливостями для подальшого зростання, чи на завод/виробництво — однаково починати доведеться з низів. Але все ж, то було роздоріжжя з купою варіантів:

• Піти в політехніку (почати слухати, прости господи, «Арію» і відростити хаєра, і ще матан там якийсь, сопромат, теорвер та інші чудернацькі слова);
• Піти в медичний (батьки десь прилаштують);
• В економіку (тут має бути легше, маю ж початкові знання, і двіжуха «на хайпі» — навіть в Кульку випускали економістів, їх випускали взагалі всюди, буквально з кожного куща міг вилізти дипломований економіст/фінансист);
• Вибрати щось юридичне (майже так само поширено як економісти, теж було багато напрямів та спеціальностей і величенька конкуренція за місце до ВНЗ різних сортів);
• А ще можна в будівельники чи в харчові технології (будувати і їсти будуть завжди).

Вибір було зроблено і я успішно поступив на фінансово-економічний факультет пристойного ВНЗ, трохи освоївся, і тут сталась моя перша у свідомому житті революція, покричали «Зека геть», скасували фальшиві результати і таки обрали Ющенка.

Я випустився з універу з дипломом магістра Фінансів, потім «Зека» став прем’єром, я пішов працювати в податкову, робити першу роботу молодшим податковим інспектором — тут допоміг випадок і вдале знайомство батька (а ви думали туди по конкурсу потрапляли? Навіть коли прийшла нова прибиральниця, у відділах старожили шептатися між собою на тему: «чия вона». Прибиральниця зимою приходила на роботу в акуратній білій шубці і, незалежно від сезону, обвішаною всілякими золотими цяцьками, що у колег викликало неабияку заздрість).

Потім «Зека» став президентом, почався черговий рефакторинг країни, я став безробітним за власним бажанням — якоюсь токсичною стала атмосфера на державній службі, і віяло цим з верхів. Трохи погулявши, підвищив кваліфікацію за програмою «Фінансовий директор» від центру зайнятості і влаштувався заступником Головного бухгалтера державного інституту від якого страшенно віяло совком, і де, в більшості, без напрягу досиджували до пенсії різні адепти політекономічних наук минулого тисячоліття.

Не встиг я освоїтись — почалась ще одна революція, «Зека» з манатками вирушив в Ростов, почалась війна, а я згодом зловивши овердоз нафталіну, вирушив на пошуки нової роботи. Пробував себе в продажах, сходив на курси SEO, де за 10 годин начитки і трохи практики мені видали всю потрібну інфу і відпустили підкорювати інтернет-маркетинг та просування web-сторінок з паперовим! дипломом (це мєрзость, тіпи, це реально мєрзость).

Але діло пішло, знаходились клієнти, писались-шукались тексти, а інколи і контексти. Вивчав WordPress, навіть зробив пачку сайтів, зацікавився Ардуїнкою, почав розбиратись, що то за звір, мигав 13-м діодом, ну і підключав різне з набору через бредборд. Познайомився з паяльником і всілякими резисторами та конденсаторами, на аліку для забави купував кіти різної складності (плата і детальки окремо) і потім їх збирав, поремонтував практично всьо електронне, шо попадалось під руку і був сенс то оживити (збирав навіть по друзях і знайомих), якось зібравши і прошивши осцилограф (китайці полінились відправити прошитий чіп) задумався — може таки глянути що там, в тому ОйТі, як вони там без мене =)

This is the Way.. to IT Gamedev

Геймдев був присутнім в моєму житті в різних кількостях та формах завжди, спочатку я дивився на це все зі сторони геймера. Спочатку консолі — клон NES де стріляли по качках і розбивали цегляні блоки в Mario, Черепашки ніндзя та багато іншого. Пізніше була Sega Mega Drive — прекрасний Sonic і Desert/Jungle Strike, Дюна (всі коди до рівнів були записані в зошиті) і псевдо 3D шутер ZeroTolerance. Згодом — перші 20 хв в Heretic, Doom і Quake (ця трійка була нереально крутою).

Потім цікавила інформатика, але її завжди викладали сухо і не знаю якій дитині могли бути цікавими ті блок-схеми логіки програми. Потім перший комп в 9 класі і випрошена підписка на «Мой компьютер» (виписував/купував до самого кінця існування газети) та «Мой компьютер игровой». Почали викладати Pascal (він вже тоді був застарілим), проте вважалось що «і так сайдьот». Через пів року від покупки ПК вперше перевстановив вінду (ту що 98, потім був міленіум, а ХР так взагалі топчик), почав навчати своє оточення магії — як знести вінду і інсталювати свіженьку, періодично їздив на книжковий за дисками з всіляким різним (загалом ігри, багато ігор). Трохи походив на курси по ВіжуалБейсіку і написав калькулятор.

Захоплення іграми не відпускало (Сороси-шмороси та інші власники мільярдних активів посуньтесь, бо Ромеро — ось реально крутий чел, «геній і філантроп» того часу), а там де ігри там і залізо. Згідно закону Мура нарощувались потужності, важчало ПЗ. З’являлось все більше ентузіастів-любителів, таких собі «комп’ютерників» — майстрів з лагодження ПК, видалення вірусів, встановлення драйверів і підключення периферії. Світ же хотів, щоб я вивчив ворд і ексель, програмісти тоді були не в фаворі, а точніше такими ж простими трудягами, як інші, тільки вважались трохи чудними. Потім бум і крах доткомів, стрімкий розвиток web і зростання є-комерс. Щодо мене, то в цей час я споглядав на ці події здалеку, займаючись всіляким economic stuff на серйозних роботах (тоді було важливо і поважно мати саме серйозну роботу а не «оті ігрульки», чи мені просто сказали, що то важливо).

Так от, більше року тому, зібрались з друзями на пікнік, були там декілька підвиговівших від 2-3 одночасних фултаймів програмістів — матьорі сеньори-тім ліди, магістри скраму і аджайлу. Коротше кажучи після гулянки встановив собі пітона (пробачте, пАйтон) і зайнявся його вивченням. На онлайн платформах за місяць пройшов пару курсів, почав дивитись купу відосів на цю тему і в якийсь момент ютуб підсунув мені Брекіса і відос по Unity. Хммм це ще і безкоштовно, мабуть треба спробувати, подумав я і встановив Юньку.

Зразу скажу, що вона виявилась не простим інструментом для вивчення — тут тобі скрипти, модельки, анімації, партикли, UI, освітлення, і багато коду. А ще якесь ООП, СОЛІД, ДРАЙ, КІСС і паттерни з клін кодом. Голова крутилась від того всього і бувало просто серед тижня робив день-два перерви на буденні справи як то прибирання, чи походи в магазин, чи що завгодно аби відволіктись — в голові каша від купи нової інформації, яку мозок намагається в себе ввібрати, але через відсутність нормального підходу (там те глянув, там інше прочитав) вся інфа була фрагментованою і не ліпилась до купи — від того в рази складніше сприймалась мозком. Змінив підхід, перестав дивитись-читати те, що не розумію на даному етапі, шукав бегінер-френдлі матеріали і стало легше, зробив пару елементарних ігор для портфоліо «по образу і подобію» давніх хітів.

Про пошук роботи

На початковому етапі пошуку роботи було багато тестових і багато відмов з доволі об’єктивних причин (файнд обджект то шляпа, магічні цифри, спагетті код та інші типові помилки новачка). Камон, воно ж працює — думав я, проте всі зауваження враховував і гулилив/стаковерфловив способи їх не повторювати.

На першу роботу взяли десь через 6 місяців, наприкінці осені 2021 року. Як такого відбору й не було, рекрутерка запросила на мітінг-знайомство, овнер/тім лід в одній особі спитав що я робив, я розказав (десь пів годинки поспілкувались). Потім рекрутерка сказала відкривати ФОП, підписати договір, і що стартуємо за тиждень з гаком.

Радості не було меж, а перше завдання було успішно провалено (рефакторили доволі велику гру і додавали фічі з механіками, багаторівневі канваси і чужий код виявились складними для розуміння, але все ж воно якось та вийшло) проте працювали з Гітом і мій коміт не запушився, а я не перевірив та правду кажучи і не знав як — згодом розібрався, але треба було вивчити ще і контроль версій.

Словом, зі мною розпрощались через тиждень роботи, по оплаті — взяв податками, закрив ФОП і вирішив почекати з роботою, підтягнути те, що не знав і почати повторні пошуки вже після свят.

Обклавшись сертифікатами від Unity та профільних курсів, як оберегами, після новорічних свят знову активував профіль на Джині і вишукував вакансії для джунів. За місяць знайшов роботу на стартапі. Директор теж вирішив піти в ОйТі, заснував стартапчик і пішов на курси ПМів.

Робили декілька простих ігор, мені дістались обов’язки комунікування з командою, десть написати код, десть тестанути-продебажити, десть заповнити табличку по конкурентах і з дослідженням ринку, що актуально-хайпово і куди краще навіть не влазити, виділити фічі по спаданню маст-хевності та інше. Не пройшов і місяць, як якесь ху*ло вирішило що треба почати масштабнішу війну з вторгненням з усіх сторін, ракетами і авіацією. Стартап різко втратив свою актуальність, а для мене після місяця «відходняку» знов актуалізувалось питання пошуку роботи.

Як виявилось, на ринку криза ДУПА, компанії — хто збирає манатки і релокейтиться, хто заморозив всьо і сидить по бомбосховищах, а хтось в підвалі доробляє проєкти, бо дедлайни ж горять. Про найм взагалі забули всі (не враховую пару сеньор+ позицій, які мене ніяк не стосувались).

Що ж, подумав я, заробив ще пару сертифікатів, закинув в портфоліо декілька прототипів, навіть релізнув простеньку гру в Гугл Плеймаркет (подарунок самому собі на рік в геймдеві), і весь час вишукував кому показати CV і портфоліо.

Влітку ринок більш-менш активізувався, почали навіть з’являтись вакансії (в геймдеві для джунів). На теперішній час як кандидат маю два апрува — через невизначений час вийти на роботу. В одному випадку — десь на заході сидить лід і не поспішає повернутись до офісу, компанія наче досить пристойна. В іншому випадку — рабство (місяць неоплачуваного стажування, потім 400 на старт), яке почнеться десь у вересні, після відпустки ліда.

Про очікування та реалії, бонусом — трохи горіння ззаду

В АйТі дружня атмосфера, цікаві колективи, круті проєкти і водиться багатенсько грошенят, казали вони... А потім слідує 3-5 етапів співбесіди, спочатку рекрутери (навряд це чисто їхні забаганки, хоча хто зна) відсіюють свічерів, джунів 30-35+, кандидатів, які вказують на занадто зверхній тон при розмові чи помилки в описі вакансії, або ж занадто хочуть на роботу, що підозріло/недостатньо горять очі.

Потім вже в справу вступають ліди. На DOU не так давно читав статтю від Юніті розробника, який вчився пів року (за його словами дуже інтенсивно) і його взяли на роботу — не виключаю, що 4-6 років тому так і було, такий собі мотиваційний текст для джунів. У нього в вимогах вакансії навряд чи були маст-хевними знання: Zenject, ECS, AdMob/Google Analytics, написання юніт-тестів, блокчейн, релізнуті ігри, вміння ходити на руках, технічний бекграунд і бляха БАЗОВІ знання Unity3D (вона вже купу років просто Unity) — це збірна солянка з ДВОХ вакансій з Джині, де вказано, що беруть без досвіду!

Зараз вимоги до джунів — це жах. На співбесідах запитують про архітектуру побудови застосунків і знання паттернів, вищу математику (ну ок, в VR вона потрібна) і ідеальний чистий C# (нахіба аж так заморочуватись в гіперкежі, якщо грі жити від сили місяць?). Коротше, забили на interface segregation — маєш знати то всьо, але навряд в роботі ти використаєш хоча б половину. Ну і окремо слід написати про рік-два комерційного досвіду у молодого спеціаліста за плечима, цей старий як фекалії мамонта кейс, просто облаштувався в АйТі.

Трохи роздумів

На мою думку така ситуація є наслідком переповненості ринку — всі хочуть бути АйТішниками, багато заробляти і лізуть, як колись економісти з усіх кущів. Ринок же виробляє свої засоби захисту — підвищує поріг входу і знецінює дипломи. Чим більше конкуренція за місце, тим вигідніше брати досвідченішого кандидата із меншими сподіваннями по ЗП. Відсіюються ті, хто прийшов за грошима або з недостатнім досвідом.

Хотілось би помилятись, проте існує вірогідність, що трохи згодом (років 5, можливо 10 — ху ноус) зарплати зменшаться через великий наплив кадрів, багато хто розчарується і піде в інші, перспективніші галузі. Після підйому, як правило, настає період спаду — цей період може затригерити і зовнішній чинник (як ковід вивів багатьох на віддалену роботу) так і тут — хто встиг той і в «дамках».

Джунам же буде все складніше, сеньори та мідли можуть згодитись працювати за меншу грошову винагороду, бо потрібна хоч якась робота (або працюватимуть на двох), компанії теж рахують збитки і намагаються їх мінімізувати, пропонуючи меншу оплату і вимагають більше знань на відкриті позиції. Навчати нового молодого спеціаліста стає менш вигідно, тим більше, якщо рекрутери постійно намагаються переманити до себе новоспечених мідлів і обіцяють смачні кукіси, підвищення оплати та інші плюшки.

Щодо мене — закінчу курси з advanced C#, розберусь в тому Zenject та пограюсь з Dotween — доволі часто зустрічаються в вимогах до вакансії і буду продовжувати вишукувати собі місце в геймдеві.

В коментах пропоную ветеранам геймдеву згадати, які вимоги були у них у вакансіях на перші роботи і порівняти з тим, що вони питають у джунів на співбесідах =)

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини