В Італії добре, але в Україні краще. Чому я повернулась додому через три місяці

Привіт, мене звати Юля, я піарниця у Pingle Game Studio. В цій статті хочу розповісти про свій досвід евакуації з маленькою дитиною з України в Італію, а також про переваги та недоліки європейської країни. Всі пункти, які я називатиму, це не найгірші проблеми Італії — це просто те, що мені найбільше впало в очі, і в деяких випадках було дуже важко з цим миритися.

Почну з того, що рішення їхати з країни далось мені дуже важко. Коли перша хвиля міграції вже відбулась, і люди насправді вже стали повертатись до своїх домівок, я з 1,5-річною донькою тільки виїхали у Європу.

18 квітня ми перетнули кордон і почали пристосовуватись до італійського ритму життя.

Чому ми все ж таки поїхали? Попри те, що в квітні Україна вже здобула перемогу у першому етапі війни і вигнала рашистів з півночі, вже тоді у мене з чоловіком було розуміння, що війна швидко не закінчиться і це лише кінець початку.

У нас маленька дитина і я дуже втомилась бігати з нею по підвалах і в страху лягати спати. Тож у Європу ми вирушили за відчуттям безпеки.

В Італію нас запросила моя двоюрідна сестра, яка живе там 10 років. Тож три місяці ми жили у місті Падуя, регіон Венето (столиця регіону — Венеція). Це північ країни, який більш промисловий і розвинутий, порівнюючи з сільськогосподарським півднем Італії, а сама Падуя — досить велике і розвинуте місто.


Італія чудова країна. За ці три місяці ми з донькою встигли добре вивчити різні регіони, і зараз я з впевненістю можу сказати, що добре знаю Італію. Це неймовірно красива і цікава країна. Але жити там важко. Для себе я виділила сім головних недоліків.

1Італія живе минулим

В жодному разі не хочу применшити значення італійської культури та її вплив на культуру світову. Але мені здалось, що італійці занадто багато уваги приділяють своєму минулому, і натомість взагалі не дивляться у майбутнє.

Італійці дуже консервативні, вони важко приймають нові рішення, не куштують і не роблять нічого нового. Як приклад, кожен італієць ходить в один і той самий бар все своє життя, в якому щодня робить одне і те саме замовлення. Їхня економіка тримається на постійних клієнтах.

Як цей фактор відображався на моєму існуванні? На початку мені подобалось бути «обізнаною українкою», яка розповідає, яким життя може бути у 21 столітті. Але з часом ти розумієш, наскільки не вистачає відчуття, які всі круті навколо. Як в Києві, де кожен другий працює в крутій компанії чи має якийсь класний бізнес. До того ж хочеться виховувати дитину як раз таки з поглядом у майбутнє.

2Бюрократія

Не знаю, з якими проблемами стикались експати в Україні, намагаючись легалізувати своє знаходження тут. Але мені здалось, що в Італії отримати якісь документи в тисячу разів складніше.

Що дійсно відрізняє нашу бюрократичну систему, так це розповсюджений совок і великий шанс отримати хамство у держустановах. В Італії тобі ніхто не нахамить. Але ніхто і не зробить документи. За три місяці знаходження в Італії мені так і не видали тимчасовий прихисток. Нагадаю, що я поїхала з маленькою дитиною. Ми жили в Італії без підписаної декларації з лікарем (бо не було постійних документів). І нам просто пощастило, що ми не захворіли за ці три місяці.

До того ж коли, наприклад, Польща заявила, що закінчує видавати українцям фінансову допомогу з 1 липня, в Італії цей процес тільки почався у червні.

Знову ж таки, без документів ми не мали змогу винаймати собі окреме житло, і жили в рідних. Нам пощастило, що така можливість у нас взагалі існувала. Але проживання пліч-о-пліч з іншою сім’єю зі своїми поглядами на життя і своїми правилами — це... важко. І це також стала однією з вагомих причин, чому ми поїхали.

Окрім того, все, що українцям здається простим кроком, в Італії дуже ускладнено. Наприклад, купити сім-картку чи навіть отримати картку на знижку в супермаркеті — неможливо, якщо в тебе немає італійського податкового номера.

3Ми дуже різні

З перших днів в Італії мене не покидало відчуття, що я ніколи не стану своєю в цьому суспільстві. В нас геть інша культура, уклад життя.

Як ніколи сьогодні розумію, що українці мають бути на своїй землі. Ми тут народились і тут маємо принести користь.

Але чому я дійсно хочу навчитись у італійців, так це легкості спілкування. Все ж таки українці достатньо закриті. Ніхто не заговорить з тобою на вулиці. А в Італії все навпаки. За день, без перебільшень, до мене разів по п’ять звертались на вулиці з різних приводів. Робили компліменти мені і моїй дитині, просто обговорювали погоду, їжу і якісь інші буденні речі. Вірю, що бувши настільки відкритими, українці досягли б ще більших успіхів і досягнень.

4Клімат

Напевно комусь може здатись дивним, що на клімат Італії взагалі можна жалітись. Але коли з початку червня на вулиці стабільні +35 +38, жити так дуже важко.

Спека там відчувається інакше, більш сильно, аніж в Україні. За пару хвилин на сонці ти отримуєш опік, а одного разу я ледве не втратила свідомість від спеки. На вулиці реально знаходитись лише рано вранці чи вже після сьомої вечора.

5Сієста

Попередній пункт плавно переходить у наступний. Коли на вулиці стоїть спека, ніхто не хоче працювати. Я розумію, чого сієста взагалі з’явилась. Але, камон, на вулиці 21 століття, всюди працюють кондиціонери! Вдень, о 12:00 все навколо зачиняється, а відкривається вже після 16:00 (якщо повезе), чи навіть після 17:00. Держустанови, як, наприклад, пошта, працює в принципі до 13:00. А в липні та серпні навіть продуктові супермаркети працюють до 13:00. В неділю, ясна річ, все навколо закрито, працюють лише бари та ресторани (але і тут, будь добрий, перевір графік роботи).

Цей факт реально бісить. Аби нормально існувати в Італії, ти маєш на декілька тижнів наперед планувати будь-який свій крок.

Окремо треба розповісти про те, в якому режимі працюють заклади харчування.
З ранку працюють лише бари та булочні, де можна замовити каву і круасан. Взагалі капучино і бріош — це типовий італійський сніданок. Інші заклади НЕ працюють.

Ресторани відкриваються приблизно о 12:30 і працюють приблизно до 15:00. Вся Італія йде у цей час на обід. Далі ресторани закриваються аж до 19:00 (подекуди до 18:30), і тільки ввечері працюють на вечерю.

Сановито прокинутись о десятій, поснідати десь в кафе авокадо-тостом об 11:00, піти у справах, заїхати в купу місць, забігти в цілодобовий магазин поряд з будинком — забудьте про цю українську реальність у Європі.

6Обмежений вибір всього

В Італії я себе почувала дійсно безпомічною і з сумом згадувала, як в Україні можна розв’язати будь-яке питання. Починаючи з того, що в італійських магазинах дуже обмежений вибір памперсів (якщо пощастить їх взагалі знайти, бо в центрі Риму і Неаполя памперсів не було взагалі), до відсутності ремонту дитячої коляски. В Україні дуже розвинутий дитячий світ, і тут дійсно комфортно і цікаво жити з дитиною (окрім відсутності комфортних з’їздів для колясок).

На кожному кроці в Україні є продуктовий магазин, приватна медична лабораторія, ремонт будь-чого, дитяча артстудія, торговий центр, оптика, класна кав’ярня, нейлз-бар — в Україні дійсно багато всіх бізнесів, чого не скажеш про Італію.

7росія

Поїхавши з України, ти автоматично знімаєш з себе гарантію того, що тобі не зустрінуться росіяни на шляху.

Наші вороги люблять Італію, і, на жаль, італійці їх взаємно люблять. Напевно, наша війна трохи змінила їхні погляди, але я не можу сказати, що відчувала на собі ту підтримку, яку, наприклад, висловлюють нам зараз поляки чи литовці.

Якщо з італійцями мова заходила про Україну і війну, вони виражали свої співчуття і закривали цю тему.

Також, на жаль, росіяни продовжують подорожувати та нахабно себе вести. Лише дитина поряд зі мною стримувала мої пориви плювати їм в обличчя.



Ця стаття може стати нескінченною, якщо я буду продовжувати всі недоліки життя в Італії. Як то відсутність швидкісного інтернету вдома, високі податки, неможливість розрахуватись карткою.

Не буває ідеальних країн, це утопія. В Україні також є свої недоліки, про які ми добре знаємо: це і совок, і корупція, і відсутність чесних судів. Але саме зараз ми можемо по-справжньому все змінити, втілити весь отриманий досвід життя у Європі і розкрити нескінченний потенціал України.

Найголовніше, що ніхто крім нас цього не зробить, і ніде ми не будемо почуватись настільки на своєму місці, як вдома.

Слава Україні! Перемога буде за нами!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини

👍ПодобаєтьсяСподобалось31
До обраногоВ обраному1
LinkedIn

Схожі статті



Найкращі коментарі пропустити

Цікаво було порівняти досвід.

Ми приїхали до Італії на пару тижнів пізніше за Юлію всією родиною: жінка, донька, я, наші котики та маленький песик.

Одразу скажу, що виїхав я з України на законних підставах (стан здоров’я), нікому ніяких хабарів не давав, і ніякого супротиву або заперечень з боку військових та прикордонників не мав.

У першій же день паребування в Італії я придбав картку Vodafone Italy по нашій Українській ID картці, ніякого кодічі фіскалє від мене не вимагали. Потім так само на свою ID картку оформив сімки для жінки та доньки (а кодічі фіскале оформлено на закордонний паспорт).

На третій день, ми здали ПЛРи та отримали медичні документи — щось типу страховки. (Потім жінка з донькою з цими документами і без податкового звернулись до сімейного лікаря). Того ж дня, стали в «чергу» до квестури для отримання тимчасового захисту. За два тижні подали заяву та отримали документи щодо тичасового захисту з фіскальними кодами.

Все пройшло більш меньш гладко, бо нам допомогали наші знайомі — українці, що мешкають в Італії, і які вже набили шишки, проходячи ці всі процедури зі своїми родичами ще в березні.

Як на мене, Італійська бюрократія не більша, і не гірша за нашу.

Щодо медицини ... нажаль, довелося зіткнутися. Донці стало дуже зле через початок хронічного захворювання.

Звернулися до лікарні. Ніхто взагалі ні про які документи не питав. Одразу почали рятувати. Гвинтокрилом доправили др сусіднього міста (100 км, але через ремонти на автобанах лікарі вирішили перестрахуватись). В цій лікарні документи запитали — для отримання відшкодування від держави.

Погодьтесь, що в Україні ніхто дітей гвинтокрилами не возить. Ми доньку на операцію з апендициту до Київського Ахматдету власною машиною з Бучі везли ...

Але загалом з медициною так — дійсно заморочок багато. І без знання італійської буде дуже важко — Google Translator, до речі, дуже рятує.

Аренду житла мені важко коментувати — бо 8 котів, це те що робить випадок досить особливим. Але нам пощастило: ми живемо в окремій хоч і невеликій квартирі дуже близько до моря.

Клімат — взагалі дкже і дуже суб’єктивне питання. Як на мене, то клімат — нормальний. Так, жарко. Так висока вологість. Так треба обмежувати перебування на вулиці, і дуже треба кондіціонер в приміщенні. Але в тій самій Бучі влітку, плюс мінус те саме, але без моря.

«Живуть минулим» ... це, як на мене, трохи неетично з боку Юлі так говорити. Те, що вона вважає за майбутнє, може таким не вважатися іншими людьми. Та і в Україні вистачає людей, що (принаймні до війни) просто насолоджувалися життям.

Супермаркети в Італії — таке відчуття, що всі працють за бізнес-моделлю АТБ. Дійсно в кожній мережі дуже обмежений вибір. Але є вибір мереж :) Але без машини — труба.

Низькій рівень діджиталізації ... — ми з цим не дуже зіткнулися насправді. Але наші знайомі також скаржаться, що у нас сервіси краще.
Це має ту саму причину, що і непопулярність у нас пейджерів і наші потужні інтернет-банки. Ми долучилися до глобалізації пізніше за інших, то ж мали і маємо набагато меньше застарілого легасі. А тут, працює — і добре.

Чи ми різні? Як водій склажу, що їздять італійці один в один, як ми. Навчіть трохи гірше ) бо мені скидається, що 4 з 5 італійців мають травматичний досвід керування bmw — геть не чули про поворотники. Тож, якщо їздять, як ми ... то і в решті не дуже від нас відрізняються

Мінуси, які б я відмітив:
1. Брудно (навіть зв собаками не прибирають) — але це може стосуватися лише нашого «села»

2. Шумно. Італійці (піівдегні) дуже гучні. Кожен наче маленький вулкан Везувій. Про північних кажуть, що там з цим набагато краще — але особисто з ними не спілкуваася

3. Важко з англійською. Дуже багато, хто не говорить і не розуміє.

4. Автобани — блін, вони стрьомні. Це вам не наша злітна смуга: Київ — Бориспіль. Це тунелі, підйоми, повороти та узвози, і досить часто все це одразу. Але вже потрохи звикаю (десь на 3й тис.)

І це, мабуть, все.

Мені Італія подобається. Гарна вона.

Шановна Юлю. Ви порівнюєте життя в Українській столиці з життям в Італійській провінції. Сопробуйте пожити Жашкові, все зрозумієте. В Римі сієста — дуже умовна, в Мілані — також. А якщо і є, то не цілий рік. Корсуні Шевченківському люди ходять пити каву на заправку, бо там — пристойна кава-машина. Не кажучи про приватні лаботаторії)
Але їжа в Україні справді найсмачніша)
Скорішої перемоги нам усім!

А в мене зовсім інше бачення Італії.
Я бачила пенсіонерів яким приблизно по 90 років вони сидять розслаблені в кафе і п’ють вино, сміються, красиві і щасливі. Де людям вранці кава з бріошем в кафе це нормально, а не щось на «багатому». Можливо в Києві і всі круті бізнесмени але в моєму містечку, ще до війни, зовсім інша картина, де дуже великий відсоток людей не живуть, а виживають, де жінка все життя горбатилась на заводі щоб забезпечити собі нормальну пенсію, а в кінці отримала трохи більше мінімума. Де старенька відразовує копійки на дві гомілки до супу і їй не вистачає. Де поруч стоїть хата без комунікацій і будинок ніби там живе якась королівська сім’я. І від цього дуже боляче і прикро. В Італії нема тих крутих фішок до яких ми звикли але до рівня життя нам ще треба рости і рости. І я вірю, що ми зможемо і краще, де КОЖНА людина буде жити добре. Слава Україні🇺🇦

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Я не згідна з цим всім. Ми недавно їздили відпочивати в Італію на 10 днів. Люди там дуже привітні, ціни низькі, сервіз супер, усюди можна розрахуватись карткою, що мене приємно здивувало.

З усією повагою, виглядає як «покатаца»

Звучить як прихована заздрість чи бажання звинуватити когось в своїх проблемах. Поїдьте на 3 місяці, проживіть там не як турист і ми Вас уважно послухаємо. Авторка статті на 100% розказала правду.

автор_ка забыла, что это их дом/страна/порядки, и ей абсолютно никто ничем не обязан, например работать на ее авокадо-тост после пробуждения в 10.00, или ходить не в один бар, или выдать все документы =)
про «кожний другий в Києві в крутій компанії або з крутим бізнесом» это вообще ор выше гор

Миша російською буде «мышь». Ви зробили дві помилки у власному імені.

Не можливо робити оцінку країни за три місяці, тому що це період, коли ще дуже «тягне» до дому і в усьому бачиш тільки недоліки. Може і в Італії і не має магазину чи аптеки на кожному куті, як у нас, зате тут є культура і повага по відношенню до конкурента. Згадую свій бізнес в Україні, не встигнеш відкрити магазин, як мені «під носом» конкурент відкривав з тим чи схожим товаром. В нас всього ну вже дуже забагато, дивуюся, як ще той бізнес «виживає»

Ви частково праві. Відносно конкуренціїї у нас питання не врегульовані. Нажаль. А чому там так, тому, що є скрита корупція і бюрократія. І щось нове відкрити не дадуть дозвіл розказуючи про екологію або ще щось. У нас хоч якось борються з корупцією а там ні.

А в мене зовсім інше бачення Італії.
Я бачила пенсіонерів яким приблизно по 90 років вони сидять розслаблені в кафе і п’ють вино, сміються, красиві і щасливі. Де людям вранці кава з бріошем в кафе це нормально, а не щось на «багатому». Можливо в Києві і всі круті бізнесмени але в моєму містечку, ще до війни, зовсім інша картина, де дуже великий відсоток людей не живуть, а виживають, де жінка все життя горбатилась на заводі щоб забезпечити собі нормальну пенсію, а в кінці отримала трохи більше мінімума. Де старенька відразовує копійки на дві гомілки до супу і їй не вистачає. Де поруч стоїть хата без комунікацій і будинок ніби там живе якась королівська сім’я. І від цього дуже боляче і прикро. В Італії нема тих крутих фішок до яких ми звикли але до рівня життя нам ще треба рости і рости. І я вірю, що ми зможемо і краще, де КОЖНА людина буде жити добре. Слава Україні🇺🇦

В Европе пенсионеры всю жизнь откладывают себе на пенсию. Не только государству, а и в личные пенс фонды. У нас такое тоже есть, рекомендую воспользоваться и тогда можно будет также красиво сидеть в Италии и в 70))

Колись на добу писали, що вклади в Українські пенсійні фонди гарантуються в гривні на момент вкладу... Варто подумати двічі .

К сожалению, учитывая отличия в стабильности экономической ситуации за последние 30 лет, гарантий на красивое сидение в Италии не будет даже если ими пользоваться.

Значить Ви були там як туристка. Тому і враження як у туриста. Все WOW ефект. Все що написано авторкою статті 100% правда.
Відносно того де Ви живете, що у Вас «село без газу» то дивно. Від’їдьте від Києва на 150км у глиб і там у людей дома вже стоять унітази, є Інтернет місцевий з 2000 року і дві вишки в селі Київстар і Водафон. А в магазинах сільських продають напівфабрикати та чай в пакетах. Тому, що іноді лінь готувати та заварювати чай у чайнику, щоб потім його не мити.

Повністю підтримую Юлю,був в Італії декілька разів і регіон той самий, доречі північ це самий розвинений регіон країни, останній раз пробув там цілий березень,-країна пенсіонерів 70,80+... ,не знаю чесно кажучи що вони роблять в G7.

не знаю чесно кажучи що вони роблять в G7.

так це доступна інформація, поцікавьтеся — з чого складається їх економіка, en.wikipedia.org/wiki/Economy_of_Italy, і виявиться, що в Італії безліч відомих брендів, лідерів в своїх отраслях — машинобудівництво, автопром, фармацевтика, весь спектр лакшері брендів — одяг, меблі, їжа. Те що ви їсте і споживаєте в Україні майже кожен день, а не vice versa. Італія абсолютно спокійно живе без нової пошти і монобанку, а Україна без італійських брендів багато чого втратить.

Італія не та країна мрій та розвитку.

Я згідна з авторкою.
Я мала можливість пожити у Італії 15 років тому(на півдні) на протязі 5 років, та цього року 3.5 місяці(на півночі) і можу сказати що за ці роки там нічого не змінилось.
Живе минулим — це нажаль правда. Але слід зауважити що напевно %40 їхнього населення це люди 60+ років, і то ще ті любителі комуністів які взагалі не сприймають біженців (українців, румунів, арабів, албанців і т д). Мені кілька раз казали «Так, ми розуміємо що у вас війна, але вас тут і так забагато». Італія це зовсім не та країна де людині зможуть допомогти почуватися яка вдома.
Бюрократія така сама як 15 років тому. Ті самі черги, перелік необхідних документів для подачі на захист можуть міняти по 3-4 рази на місяць. Чекати довго. Я приїхала з закордонним паспортом на дівоче прізвище та ще й простроченим, взяла довідку у Консульстві на яку мені мали дати тимчасовий захист, в Квестурі(Поліції) цю довідку просто не захотіли приймати — бо «Що це за фігня, я такого документа не знаю» це був початок квітня, і мені «пощастило» однією з перших мати ту довідку, мені зробили документи на дівоче прізвище бо «В тебе вже є кодіче фіскале на нього, яка різниця?!». Далі квестура без питань приймала ті довідки, як я чула від багатьох людей, а я не змогла отримати фін. допомогу бо пошта не могла прийняти мій прострочений закордонний паспорт.
Ми різні. Я не знаю людей українців які почувають себе там як вдома. Навіть проживши там 20+ років. Італійці завжди нагадають що ти тут чужий.
Багато бідкаються через втрату росіян туристів, багато мітингів на кшталт «Давайте вийдемо з НАТО, це не наша війна, вкладайте гроші в розвиток Італії, а не в зброю», навіть кілька разів водії автобусів страйкували за це (тобто громадський транспорт взагалі не їздив цілий день).
Я цілком згідна що в Італії добре бути тільки італійцем та багатим туристом.

все решает разница в вероятности одновременной атаки аж пятью КР (с целью гарантированного преодоления ПВО) какого-нибудь Gran Teatro Geox в Падуе в сравнении с концертной площадкой в Виннице
особенно для мамы с маленькой дочкой :-(

«Чому я повернулась додому через три місяці» тому що русня відшла від Києва

Ти хоч читав? Людина виїхала з країни після того як русню перемогли й вигнали з під Києва.

Недолік Італії що італійці більш привітливі та відкриті? ))

Дякую за статтю. Логіки не дуже багато, але цікаво було почитати

Италия вообще удивительная страна. Вроде в G7, развитая промышленность, большое население и в то же время куча бюрократии, грязь и мусор везде, большие налоги и высокие цены при небольших доходах. Испания выглядит намного лучше...

З однієї сторони , звісно не зручно, що магазини, аптеки, ресторани і тд зачиняються на обід, а з іншої- там теж працюють люди. Вважаєте, що людина, яка працює в сфері обслуговування не може їсти , чи відпочити в той самий час, що і всі інші? Тому, якщо мати повагу і розуміння до інших професій, і не відноситися до деяких, як до другосортних — все стає простіше. Доречі, в Італії і відношення до людини набагато краще, не залежно від того скільки в тебе грошей, як ти виглядаєш, та де працюєш.

магазини, аптеки, ресторани і тд зачиняються на обід, а з іншої- там теж працюють люди

В Германии все работает без обеда, а в Швеции еще и в врскресенье. Там не люди работают?

Я знал что понаехавшим киевлянам башню сорвало, но чтоб вот так вот...

Жила в Італії 15 років тому, на протязі 5 років, та пробула там 3,5 місяці цього року. Я з маленького міста на Хмельниччині та в ІТ відносно не довго, та все ж цілком згідна з авторкою. Тому не треба тут про «понаехавших»

Чувак, ти 2 роки після реєстрації себе стримував, щоб перший твій коментар був настільки ганебним?

Женщина с маленьким ребенком на руках...

Як я вас розумію! Сама прожила в Італії 4 місяці. Працювати піти не могла, бо дитину взяли в садок тільки до 13:00. Виплати дали аж у червні, а приїхали ми 5 березня. Бісила їх ця сієста теж, страшенна бюрократія. Немає обмінників валюти, я своїми долларами могла підтертися, гроші є, поміняти не можу. Все дуже повільно робиться, стоїть черга, а продавчиня лапає язиком з клієнтом про погоду. Відсутність нормального рівня послуг у всьому. В курортному містечку немає транспорту, щоб доїхати до моря, якщо немає машини ти на пляж можеш з трьома пересадками пів дня добиратися. Та взагалі з транспортом там бідося, він розрахований тільки на школярів і студентів. В тому регіоні де я була ЗОВСІМ немає жодної квартири чи кімнати в оренду, зняти житло неможливо, навіть за гроші. Ми жили у друзів, але сама б я там пропала б.

Дякую за статтю

Наші обласні центри вже якийсь час як мінімум не гірші в багатьох аспектах за європейські міста. Нам ще з громадським транспортом дати раду — і взагалі топчик буде.

Я багато пропустив. У Львові нарешті з’явились нормальні транспортні розв’язки, каналізація, з’їзди з тротуарів дружні для людей з інвалідністю, інклюзивний гром транспорт? Може, хоча б місто озеленити? МАФи прибрали? Дороги зремонтуаали?

Може, хоча б місто озеленити

тобто озеленити? після всіх відомих мені євроміст Львів виглядає як ліс :)

Можливо виглядав, років 30 тому... Зараз — виглядає як мурашник ...

Львів має багато лісу в брюховичах і винниках, рясному.
Найшов інфу на сайті globalforestwatch.com
Не знаю як вони міряють,
Але, наприклад, насаджень
Львів — 0.05 га
Краків — 15га...

Плюс пишуть, що Краків втричі повільніше втрачає ліс...

В Кракові зелень зосереджена в Плантах, наск я пригадую. На вулицях її не більше, Я колись вернувся з Дубліна, і їхав таксі з аеропорта по Окружній. Перші враження — потрапив у ліс. Совок був повернутий на озелененні, причому високими не призначеними для міста деревами.

Ну судячи зі статистики — її таки більше. Візуально, — важко порівняти, оскільки я там не жив. А місця де був ± виглядають так само до українських аналогів...
Але те що зробили з Львовом — це жах. Голоскв виробали і бетоном залили.... Тепер малини по дах у воді стоять...

Підголоско то біль, так. Такої болі багато. Бардак, що тут скажеш. Містобудівний злочин.

В Італії добре...

чомусь цей пункт авторка обійшла

в Італії добре бути туристом з грошима або корінним італійцем :) все.

Як і в кожній країні Європи)

В цьому туризмі є щось ірраціональне. Я от коли останній раз бачив як щось на кшталт Audi A6 суне по брудній дорозі через Затоку то теж думав: «Хлопче, якого біса ти сюди приїхав? Не міг доїхати вже до Болгарії чи Румунії?»

Цікава стаття, люблю читати про міжкультурні відмінності. Проте мене порвало на фразі

За ці ТРИ МІСЯЦІ (....) зараз я з впевненістю можу сказати, що добре знаю Італію.

Камон, не можна країну взнати за три місяці, тут від трьох років і більше треба!

Їхати було потрібно в південну Італію, там дешевше й нормальна корупція. Вже б ходили зі всіма документами. В мене один співробітник таки поїхав в Барі. Зайшов до юридичного бюро й йому за 650 Євро оформили все за пару тижнів. Він тільки ставив підписи. Планує там 5 місяців пожити й приймати рішення. Бо податки трохи кусаються.

Для вас корупція це перевага?

Сановито прокинутись о десятій, поснідати десь в кафе авокадо-тостом об 11:00, піти у справах, заїхати в купу місць, забігти в цілодобовий магазин поряд з будинком — забудьте про цю українську реальність у Європі.

Окрім Італії є ще й інші країни Європи. Те, що ви написали, норма для Лондона.

а при чем тут геймдев и вот эта странная цветная тема оформления

Цікаво було порівняти досвід.

Ми приїхали до Італії на пару тижнів пізніше за Юлію всією родиною: жінка, донька, я, наші котики та маленький песик.

Одразу скажу, що виїхав я з України на законних підставах (стан здоров’я), нікому ніяких хабарів не давав, і ніякого супротиву або заперечень з боку військових та прикордонників не мав.

У першій же день паребування в Італії я придбав картку Vodafone Italy по нашій Українській ID картці, ніякого кодічі фіскалє від мене не вимагали. Потім так само на свою ID картку оформив сімки для жінки та доньки (а кодічі фіскале оформлено на закордонний паспорт).

На третій день, ми здали ПЛРи та отримали медичні документи — щось типу страховки. (Потім жінка з донькою з цими документами і без податкового звернулись до сімейного лікаря). Того ж дня, стали в «чергу» до квестури для отримання тимчасового захисту. За два тижні подали заяву та отримали документи щодо тичасового захисту з фіскальними кодами.

Все пройшло більш меньш гладко, бо нам допомогали наші знайомі — українці, що мешкають в Італії, і які вже набили шишки, проходячи ці всі процедури зі своїми родичами ще в березні.

Як на мене, Італійська бюрократія не більша, і не гірша за нашу.

Щодо медицини ... нажаль, довелося зіткнутися. Донці стало дуже зле через початок хронічного захворювання.

Звернулися до лікарні. Ніхто взагалі ні про які документи не питав. Одразу почали рятувати. Гвинтокрилом доправили др сусіднього міста (100 км, але через ремонти на автобанах лікарі вирішили перестрахуватись). В цій лікарні документи запитали — для отримання відшкодування від держави.

Погодьтесь, що в Україні ніхто дітей гвинтокрилами не возить. Ми доньку на операцію з апендициту до Київського Ахматдету власною машиною з Бучі везли ...

Але загалом з медициною так — дійсно заморочок багато. І без знання італійської буде дуже важко — Google Translator, до речі, дуже рятує.

Аренду житла мені важко коментувати — бо 8 котів, це те що робить випадок досить особливим. Але нам пощастило: ми живемо в окремій хоч і невеликій квартирі дуже близько до моря.

Клімат — взагалі дкже і дуже суб’єктивне питання. Як на мене, то клімат — нормальний. Так, жарко. Так висока вологість. Так треба обмежувати перебування на вулиці, і дуже треба кондіціонер в приміщенні. Але в тій самій Бучі влітку, плюс мінус те саме, але без моря.

«Живуть минулим» ... це, як на мене, трохи неетично з боку Юлі так говорити. Те, що вона вважає за майбутнє, може таким не вважатися іншими людьми. Та і в Україні вистачає людей, що (принаймні до війни) просто насолоджувалися життям.

Супермаркети в Італії — таке відчуття, що всі працють за бізнес-моделлю АТБ. Дійсно в кожній мережі дуже обмежений вибір. Але є вибір мереж :) Але без машини — труба.

Низькій рівень діджиталізації ... — ми з цим не дуже зіткнулися насправді. Але наші знайомі також скаржаться, що у нас сервіси краще.
Це має ту саму причину, що і непопулярність у нас пейджерів і наші потужні інтернет-банки. Ми долучилися до глобалізації пізніше за інших, то ж мали і маємо набагато меньше застарілого легасі. А тут, працює — і добре.

Чи ми різні? Як водій склажу, що їздять італійці один в один, як ми. Навчіть трохи гірше ) бо мені скидається, що 4 з 5 італійців мають травматичний досвід керування bmw — геть не чули про поворотники. Тож, якщо їздять, як ми ... то і в решті не дуже від нас відрізняються

Мінуси, які б я відмітив:
1. Брудно (навіть зв собаками не прибирають) — але це може стосуватися лише нашого «села»

2. Шумно. Італійці (піівдегні) дуже гучні. Кожен наче маленький вулкан Везувій. Про північних кажуть, що там з цим набагато краще — але особисто з ними не спілкуваася

3. Важко з англійською. Дуже багато, хто не говорить і не розуміє.

4. Автобани — блін, вони стрьомні. Це вам не наша злітна смуга: Київ — Бориспіль. Це тунелі, підйоми, повороти та узвози, і досить часто все це одразу. Але вже потрохи звикаю (десь на 3й тис.)

І це, мабуть, все.

Мені Італія подобається. Гарна вона.

Дякую за ваш коментар, дійсно, ваш досвід зовсім інший, і може кардинально змінити враження від перебування в країні. У мене все йшло, м’яко кажучи, туго. І я врешті-решт втомилась від відчуття безпомічності.

У нас поруч є готель, де живуть наші дівчата з дітьми, що евакуювалися із Запоріжжя. Повний пансіон за рахунок, я так розумію, ООН.

Ми запитаємо, куди звернутись, щоб потрапити на ті самі умови.

Якщо, Ви ще в Італії, напишіть мені на пошту: [email protected], може вдасться якось допомогти.

Дуже вам дякую! Ми вже в Україні

Про водіння — машини водять більш-менш нормально, якщо не враховувати поворотники. А от коли ми заїхали до Неаполю і там з усіх дір полізли мопеди (з водіями від 10-12 років) — стало трохи страшно.

Так, є таке. Тут не багато, але все одно стрьомно

я думала це я одна така зануда про гівно собаче скрізь на тротуарах, виявляється то у них норма, додам про клімат, на півдні, грози такі, що якщо на вулиці застане я хз що робити, постійні перепади тиску, ніколи не скаржилась на залежність від погоди, але тільки не тут, нема машини — то все, життя твоє біля хати, і раз похід за тридевять земель у супермаркет фіг зна куди, і це не село, це місто з населенням 7-11 тис людей.. Італія — невер еген)))
забула додати першим пунктом — москальня, але чомусь ітілійці расєйські слова вивчили а англійські ні, хоча розказують, що треба вчити італійську, до нас ще й одна чіплялись пазнакоміца, ми протів вайни, самі з канади -ага))) з чисто москальським акцентом, дуже стрималась щоб не сказонути, все ж таки ми самі з дитиною, вони були дуже здивовані відповіддю — ми не спілкуємось російською...якби наші говорили за кордоном українською, було б набагато легше ідентифікувати своїх

У нас майже немає русні. А так все просто.
Пароль: Слава Україні.

це вже не пароль, я чула як хтось викрикував і сміявся, в стороні де було чутно мацковський акцент

Питайте у кацап’я чий Крим і ставлення до 2014 року. Кожен російський ліберал ламається на українському питанні.

дуже рада, що у вас позитивний досвід. а я приїхала в Італію 13 березня і досі без документів. нам також допомагають наші друзі з оформленням і кажуть, що такі сроки обробки це нормально. все залежить від регіону плюс людський фактор. як на мене це не ок. медичну бумажку нам також дали, але виявилось, що не всі лікарні її приймають. хтось, як ви кажете, не питав. а хтось відмовляється обслуговувати, бо не знає як на ту бумажку оформити карту пацієнта і т.п. ми звернулися в державну клініку з проханням вирвати зуб, записувалися за тиждень, нас протримали 2 години щоб сказати «Так, зуб треба вирвати. Але сьогодні ми вам його не вирвемо». За цю консультацію з нас взяли 20 євро. виплат біженських ми також не отримали, бо документів немає. сім картку без кодіче нам продали, але найдорожчу за 40 євро :) окрема історія це підтримка русні італійцями. якби не наші друзі та нормальні італійці, які нас прихистили, то вже б поїхала назад в Ірпінь. але все ж дочекаюся документів, бо безвіз закінчився.

я читаю групу наших в регіоні калабрія, там 90 процентів не отримало документів, з маленькими дітками, без роботи, без грошей пуляють туди сюди, людині щоб доїхади до консульства неаполя треба три рази пересісти на різні транспорти і то, якщо вони будуть їхати, бо може знов яка сієста чи просто не хочеться)))одна людина з українським паспортом і бумагою від консульства поїхала додому, бо дуже треба лікар, а тут не змогли навіть через місяць записати

Як в Києві, де кожен другий працює в крутій компанії чи має якийсь класний бізнес.

Ось це найкраще характеризує статтю)
А в загальному згоден, жити в іншій країні з малою дитиною (і без чоловіка і авто?) в чужих людей гірше ніж в себе вдома повною сім’єю.

Шановна Юлю. Ви порівнюєте життя в Українській столиці з життям в Італійській провінції. Сопробуйте пожити Жашкові, все зрозумієте. В Римі сієста — дуже умовна, в Мілані — також. А якщо і є, то не цілий рік. Корсуні Шевченківському люди ходять пити каву на заправку, бо там — пристойна кава-машина. Не кажучи про приватні лаботаторії)
Але їжа в Україні справді найсмачніша)
Скорішої перемоги нам усім!

В Корсунь-Шевченковском есть и нормальные рестораны (помню как минимум «Европу»), и кофейни. Вообще давно заметил, что с общепитом в Украине очень даже неплохо (не без исключений, конечно)

Я теж люблю ряжанку на піт-стопі в Корсуні. Але я ж не про це. Тяжко Корсунь порівнювати з Києвом, хіба нє?

Ніхто і не збирався порівнювати Корсунь із Києвом) я можу об’єктивно порівнювати лише місто, в якому я жила, з містом, в якому жити довелось) мета цієї статті показати, що не все так гарно в Європі, як завжди здавалось мені. І гарно виявилось не десь «там», а саме тут.

А вам не здавалось, що це якось виглядає занадто поспішними виводами — записувати в недоліки країні те, що там люди звикли снідати іншу їжу та в інший час?
І взагалі вважати недоліками просто інший уклад життя людей в іншій країні — це вузький світогляд чи відсутність самокритичності?

А ще заодно, де там проблеми розплатитися кредиткою? Я ось їздив недавно на 10 днів, і кеш взагалі не мав, всюду платив картою. Жодного разу не мав проблем з цим.

На початку мені подобалось бути «обізнаною українкою», яка розповідає, яким життя може бути у 21 столітті.

Це взагалі звичайно, виглядає просто неумісним пафосом.

В Штатах купа проблем розрахуватися кредиткою (і у вас не кредитка, а дебетна картка, скоріш за все) якшошо. Але я цілком погоджуюся із Сергієм. Ну, і з Юлією також) З одного боку, в селі може бути скучно, незалежно від того, чи це село на Рів’єрі, чи на Поділлі. А з іншого — добре там, де нес немає) Але я би, на вашому місці, все одно ризикнув пожити десь ближче до цивілізації. Там, звісно, дорожче, але є й купа класних штук, яких більше ніде нема. Рим, наприклад, вночі не спить, а п’є вино біля фонтанів, спілкується і знайомиться. І, хоч дуже болючі обставини виштовхали нас із наших домівок, це не значить, що не варто озиратися довкола, досліджувати і ставати кращим)

В Штатах купа проблем розрахуватися кредиткою

WAT? Я готівку витрачаю лише на фестивалях, і то рідко який лоток не приймає картку...

Ну, гаразд. Якщо не брати до уваги лотки амішів, половину Невади, Нью Мексико, Арізони, Техасу, Луізіани, Міссісіпі, Алабами, де банально нема мобільного покриття, в Штатах справді багато де можна заплатити кредиткою. Котра навіть пін не запитає)

Зараз ще хтось згадає про південь Італії, де цілком можна мріяти про повернення в Україну :)

Не знаю, мені подобається Південь Італії)

Не знаю, мені подобається Південь Італії)

Я не був на півдні. Чув купу відгуків.
«крайній» раз від продавця в будматеріалах. Сказав — це як Україна, тільки брудно і спека :)

М... Якщо що, я от прям зараз пишу з Техасу.... Останній раз кешем користувався в квітні... Бо і справді, в лотку з пивом не було терміналу. Хоча в лотку через дорогу з морозивом, він несподівано був....

Стаття про недоліки Італії з якими зіткнулася авторка, якщо в людини був дискомфорт від таких сніданків і графіку роботи закладів, чи інших вражень, чому б про це не написати?

Це взагалі звичайно, виглядає просто неумісним пафосом.

Знову ж таки, як використання літературного прийому, яким авторка показує, що українка може відчувати себе прогресивною, навіть у часто ідеалізованій нами Європі, може бути неумісним?

якщо в людини був дискомфорт від таких сніданків і графіку роботи закладів, чи інших вражень, чому б про це не написати?

Тоді треба це і називати — що мені було некомфортно в Італії, що я вирішила повернутись, а не

В цій статті хочу розповісти ... про переваги та недоліки європейської країни. Всі пункти, які я називатиму, це не найгірші проблеми Італії — це просто те, що мені найбільше впало в очі, і в деяких випадках було дуже важко з цим миритися.
Знову ж таки, як використання літературного прийому, яким авторка показує, що українка може відчувати себе прогресивною,

Шкода, що під прогрессивність чомусь не підпадає самокритичність, розуміння рамок своїх можливостей для того щоб робити оцінки і висновки про проблеми і переваги і недоліки країни на основі декількох місяців проживання. Не говорячи вже про елементарний такт і скромніть, щоб не розповідати людям що вони якось неправильно живуть і кудись не туди дивляться тому що бачите неможна в них авокадо тост з’їсти пополудні.

навіть у часто ідеалізованій нами Європі,

Ну так перестаньте її ідеалізувати, щоб не плодити цей жанр де наші вимушені переселенці «відкрили собі очі» на неідеальності ідеалізованій їми Європи. Тим більше в такому стилі, мол як вони там всі живуть без монобанка, новой пошти, обмінників на кожній вулиці і цілодобово доступних 1000 видів аналізов.

Тоді треба це і називати — що мені було некомфортно в Італії, що я вирішила повернутись

Там саме так і написано. Авторка чітко окреслила, що в статті буде іти мова про дискомфорт з яким зіштовхнулася особисто вона і чому повернулася.

Шкода, що під прогрессивність чомусь не підпадає самокритичність, розуміння рамок своїх можливостей для того щоб робити оцінки і висновки про проблеми і переваги і недоліки країни на основі декількох місяців проживання. Не говорячи вже про елементарний такт і скромніть, щоб не розповідати людям що вони якось неправильно живуть і кудись не туди дивляться тому що бачите неможна в них авокадо тост з’їсти пополудні.

Я вже мовчу про перекручування, але вас є хоч елементарне поняття про контекст? Людина поїхала в Італію не з ціллю аналізувати життя там і писати соціальні дослідження. Авторка тікала від війни в перше ліпше місце, де її запропонували прихистити родичі. Тут хочеш не хочеш, але не можеш не порівнювати своє мирне життя вдома і в вимушеному прихистку. І тут ключове «вимушеному».

Ну так перестаньте її ідеалізувати, щоб не плодити цей жанр де наші вимушені переселенці «відкрили собі очі» на неідеальності ідеалізованій їми Європи. Тим більше в такому стилі, мол як вони там всі живуть без монобанка, новой пошти, обмінників на кожній вулиці і цілодобово доступних 1000 видів аналізов.

Одразу видно самокритичну людину, яка має багато такту і скромності. І ніколи не розказує іншим як жити, що їсти на сніданок і в якій стилістиці писати.

Там саме так і написано.

Якшо б було так написано — не було б питань. Я ж дав цитування як саме було написано.

Тут хочеш не хочеш, але не можеш не порівнювати своє мирне життя вдома і в вимушеному прихистку.

І звичайно в цьому контексті головний недолік країни — що у них там на сніданок ідять місцеві і в який час?

І ніколи не розказує іншим як жити, що їсти на сніданок і в якій стилістиці писати.

Звичайно не розказую. Просто те як було написано визиває багато питань як до формулювань так і до загальних оцінок.

І звичайно в цьому контексті головний недолік країни — що у них там на сніданок ідять місцеві і в який час?

Знову перекручення. Прочитайте ще раз цитату на яку посилаєтесь. Уточнення, тепер вимагаємо не тільки всім стилістику змінити, а й підлаштуватися під ваше бачення недоліків?
Комусь недолік, що на сніданок складно знайти жуків, комусь складно без кави і круасану, хтось хоче авокадо тост. Як в цих бажаннях можна вгледіти відсутнісь самокритичності — без поняття.

Звичайно не розказую. Просто те як було написано визиває багато питань як до формулювань так і до загальних оцінок.

Знову ж таки, в тексті надані всі дані, щоб читачі змогли зробити свої висновки. Міста, які порівнюють, термін перебування, контекст життєвих обставин.
І так, багато особистої думки, бо це стаття в блог, а не в науковий журнал.
Можна врахувати всі обставини і не погодитись з авторкою, можна зрозуміти, що особисто для тебе ці мінуси і не мінуси зовсім. Можна погодитись, бо це резонує з твоїм досвідом і смаками.
А можна розповідати всім, які вони вузьколобі, бо посміли авокадо на сніданок захотіти. Останній варіант для токсиків.

якщо сума покупки маленька, до 5 або 10 євро, то відмовляють в оплаті карткою. в супермаркетах та ТЦ проблеми з цим немає. але вони не всюди є. а в табакеріях та ботегах, яких тут більше, відмовляють

дякую, мабуть так. Але ні разу не зустрічав — всюди спокійно платив карткою. По табакеріях правда не ходив

То воно так, але ж Падуя — то не Корсунь, а Черкаси, скоріше. У Європі у середнього розміру містах поїсти після опівночі — то фантастика,наприклад. Чи скупитися після 20-ї чи у неділю. Чи знайти розмаїття кухонь від української до італійської та японської. У нас в обласних центрах все це значно простіше.

Ігор, я не знаю у скількох країнах Європи ви бували, але їх багато і вони такі різні. Оце «У Європі» є занадто великим узагальненням. Я теж живу «У Європі» і чомусь можу скупитися і після 20-ї і у неділю. А різномаїття кухонь як раз набагато ширше ніж в Україні. Саме за рахунок того, щоб живу в набагато більш мультінаціональному місті ніж навіть Київ, не кажучі вже про Черкаси, що і дає то саме різномаїття в тому числі і кафе різних кухонь світу.

Був майже в усіх країнах Європи, за винятком трьох та найменших. Якщо ви про Стокгольм, то саме у ньому зустрів єдиний на моїй пам’яті МакДональдс з платною вбиральнею для всіх (хоч ти клієнт, хоч ні) :) Саме про це я й кажу (і це помічає й авторка статті) — що більше правил та традицій, то більше незручностей (для мене як клієнта). І це більш-менш помітно навіть у різній Європі (бо є якась уніфікація законів та трендів). Те, що ви можете

скупитися і після 20-ї і у неділю

 — це чудово і плюс Стокгольму, але не спростовує те, що у різних країнах Європи це зробити важче, ніж у Україні (наприклад, купити алкоголь після опівночі у супермаркеті неможливо, мабуть, у половині з них).

Ти не повіриш :) В деяких містах України — також

Якщо ви про Стокгольм, то саме у ньому зустрів єдиний на моїй пам’яті МакДональдс з платною вбиральнею для всіх (хоч ти клієнт, хоч ні) :)

І що? До чого це?
По вашій логиці тепер можна писати — «В Європі людям в макдональдсі не доступні бесплатні туалети?». Хоча я доречі не знаю чи вони платні чи бесплатні у нас, треба сходити перевірити, як раз неподалік макдональдсу живу :)

що більше правил та традицій, то більше незручностей (для мене як клієнта).

В чому саме це проявляється? з чого ви взяли, що основній массі клієнтів не зручно? Вибачьте, але це смішно читати, що «клієнт» пише що в Італії ужас, бо вона там з баксами не могла знайти де їх обміняти. Ну вона б ще с золотими зливками поїхала і сокрушалась о незручностях. Кажучи про налічні бакси — хто взагалі тут говорить про прогрессивніть і подгляд у майбутьнє?

наприклад, купити алкоголь після опівночі у супермаркеті неможливо,

Так його і в Києві не можна купити після 22 здається, і що? Про що взагалі це повинно казати?

У Європі у середнього розміру містах поїсти після опівночі

М... а в Україні можна? По моєму після опівночі, можна лише побухати :)

В центрі тих обласних центрів, де я був — можливо. Але звісно, багато закладів і там, і тут працюють лише на бар)

Цікаво, де у Львові можна поїсти після опівночі. І під поїсти, маю наувазі щось нормальне, а не канапку :)
Ніколи не цікавився тим, але от відкрив карту Остіна, виявляється, тут навіть таке є :) або от наприклад перша сторінка видачі гугла про Варшаву...
theculturetrip.com/...​ht-eats-in-warsaw-poland

Можливо ти просто погано шукав?

Цікаво, де у Львові можна поїсти після опівночі. І під поїсти, маю наувазі щось нормальне, а не канапку :)

мало але є.

це після опівночі можна будь-де)

Стаття про те, що біженцем в Італії гіршу бути ніж айтішники в Україні... Несподівано :)

Совершенно не согласен, что украинская коррупция — это недостаток. Это гениальная вещь. Много раз спасала. Тебе нужно что-то быстро — находишь человека, даёшь ему деньги и тебе делают документ или ещё что тебе нужно за короткое время. Это самое лучшее, что есть в Украине. Я много раз был счастлив, когда получал то, что мне нужно было благодаря коррупции. Я понимаю, что некоторым она вредит. Просто нужно её адаптировать так, чтобы она не мешала тем, кому она мешает и была такой же развитой для тех, кому она помогает.

Ну звісно, а тобі в голову не приходило, що речі можуть бути доступні без корупції? Ну скажімо, зробити права в Україні і заплатити пару сотень баксів, чи без проблем здати тест на права в США, з мінімальною підготовкою?
На кожного хитродупого корупціонера, є корупціонер крутіший :) зіб’є тебе переході чин прокурора, будеш відшкодовувати ре лнт авто :)

А хто не дає здати на права без корупції?

М... А хто не дає в черзі в поліклініку постояти, або в садочку своєї черги дочекатись, або якусь справку отримати?
Занадто трудоємкий процес.

Я про те, що є два види корупції: корупція, при якій можна отримати законну послугу тощо лише корупційним шляхом (бо інакше не дадуть), та корупція, що дозволяє обійти бюрократичні процеси. Інколи другий різновид держава викорінити шляхом переводу в площину закону (типу ’прискорена процедура за подвійну платню’, чи приватна медицина, чи можливість здати екзамен на права, якщо вже вмієш водити), але далеко не всюди. Тож часто бюрократія буває більшим злом, ніж корупція. Особливо тоді, коли створюються штучні перепони для доволі простих речей (частково стаття ТС та діфірамби корупції від автора цього треду про це)

Перший варіант в теорії не можливий. Оскільки, якщо є довідка, — існує механізм її отримання. На це звісно можуть піти поки :) і тоді ми повертаємось до другого варіанту.
Тут бюрократія якраз і створює корупцію. Принаймі левову її частину.

зіб’є тебе переході чин прокурора, будеш відшкодовувати ре лнт авто

А даже если и не прокурор, что здоровье или жизнь можно как то вернуть ?
Давно про Зайцевых ничо не слышна.
Просто пока война все остальное не важно.
В Германиях тебя тоже могут сбить или подрезать. Меня за 40 лет в Украине никто на велике не сбивал. В Германии за год уже трижды... раз сбили и 2 раза почти...
Если нет страховки... деньги за ремонт велика вернуть никак.

Здоров’я не повернеш, а винного покарають, і він не зіб’є наступну людину.
І який результат після того як тебе збили? В Україні регулярно збивають кур’єрів Глово і т д...

Здоров’я не повернеш, а винного покарають, і він не зіб’є наступну людину.

Вы сами верите в свои слова? Сколько Зайцева людей посбивала и чем все закончилось?
Сидит как на курорте, если еще сидит.
Харьковский тоже начудил и чем все закончилось ?

І який результат після того як тебе збили?

Жив, повезло что крепкий оказался :)
Заплатил 100ойро за замену колеса на велике и езжу дальше.
Дурню-водиле возможно выписали штраф... если выписали

Вы сами верите в свои слова? Сколько Зайцева людей посбивала и чем все закончилось?
Сидит как на курорте, если еще сидит.
Харьковский тоже начудил и чем все закончилось ?

Так мова про Україну. Я власне і писав вище, що в Україні, порішають, і поїде далі.
В Європках — ні.

Дурню-водиле возможно выписали штраф... если выписали

Дуже дивно, що не змусили відшкодувати вартість ремонту хоча б. В США на кожному хайвеї висять білборди з рекламою адвокатів, які тільки тим і живуть, що витрушують гроші з винуватців ДТП.... Тому тут реально бояться проїжджати швидко біля велосипедистів а особливо біля жітей

Дуже дивно, що не змусили відшкодувати вартість ремонту хоча б.

Как мне потом подсказали должна быть страховка на велосипед.
Тогда это все решает страховая.
А так маемо що маемо...
Полиция просто прислала письмо что нужно описать что случилось
и там можно было подать в суд, но без знания языка думаю что ничто бы не вышло.
Потом прислали еще одно письмо что закрыли дело и на этом финиш.

Ну, тобто, були б серйозніші наслідки, відповідно була б серйозніша справа...

Ось дві статистики які показують наскільки фігово в Україні з безпекою на дорозі...

www.worldlifeexpectancy.com/...​fic-accidents/by-country
en.m.wikipedia.org/...​es_by_vehicles_per_capita

Ну, тобто, були б серйозніші наслідки, відповідно була б серйозніша справа...

Були б.
Знайомих знайомих в німцях збила машина. Поліція сказала машина була без номерів.
На питання «у нас тут машини без номерів їздять?» полісмен в відділку відповів — «я краще Вам не говоритиму на чому тут їздять люди, а то Ви будете погано спати».

Ну таке теж може бути, але ж ти розумієш, що така їзда до першого патруля...

о така їзда до першого патруля...

з фейковими номерами, сорі.

Це вже важче. І це таки проблема. В нас недавно навіть стаття про це була, що система з номерами поламана і треба фіксити...
Тут вже питання де такої задниці більше... Благо, в Україні пофіксилм євробляхи, що трохи покращило ситуацію....

серьезно? мы это читаем в 2022? укр коррупция это гениальная вещь?! многих сейчас спасла?

ну а по поводу вашего примера с сокращением времени. Точно так же думают те кто видят пробку на полосе «движение прямо», и обьезжают ее по соседней «налево» или «направо», а потом перестраиваются. И тоже — просто ускорили медленный процесс себе. Сэкономили себе 10 минут тем что с не спрашивая забрали у каждого ожидающего в полосе по 10 секунд.

Вы понимаете что если вам за деньги делают какой-то документ быстрее, то паре сотен людей в очереди будут бесплатно делать дольше?)) Коррупция всегда кому-то вредит. Адекватно сделали с загран паспортами, там можно было официально заплатить за более быструю услугу. Никакой коррупции, все довольны, ток вы не шоколадку знакомой платите, а штуку в кассу)

Никакой коррупции, все довольны, ток вы не шоколадку знакомой платите, а штуку в кассу)

А різниця в чому? Це також шкодить тим хто не має чим заплатити.

Тим, що в результаті гроші ідуть в бюджет державі. Держава має можливість найняти додаткову людину, яка буде процесити прискорені заявки.
Тому це не тільки не шкодить, але і допомогає тому хто не може платити.

Точніше, це означає що держава офіційно поділила людей на багатих та бідних. Бідним це не допомогло ніяк.

Я мінімум, це створить одне робоче місце для бідних і скоротить чергу для бідних на ту кількість багатих, які підуть за прискориноґ процедурою.
Держава не ділила їх на бідних і багатих. Розподіл було здійснено самими людьми за талантом/старанність/везінням/випадковістю в різних пропорціях.
Держава надала їм ± однакові стартові можливості...

Ну тоді держава має пропускати багатих у всіх чергах. На перехрестях. В лікарнях. В поліції. І так далі.

Ти не повіриш, але якщо оплачують — так
Платні полоси для траспорту, платні автобани, платні клініки, платні садки, школи — це все працює для багатих і створює робочі місця для бідний

Перше — «бідним» не сильно треба той загранпаспорт. Друге — бідні можуть прийти заздалегіть і зробити дешевше.

магазины тоже поделили всех на бедных, чуть богаче, богатых, чуть беднее чем самые богатые и тд. это разнообразие цен на полках прям ужас. вот были бы все во всем равны

Це не так. Це лише додаткова послуга, за яку платиш якщо хочеш і тобі треба швидко. Інакше спокійно почекаєш довше якщо робиш все вчасно а не в останній момент

Повністю згодний з кожним пунктом, нещодавно сам покинув Італію після місяця проживання (жив теж в Венето). Ще б хотів додати пункт про ринок праці, тобто його відсутність для біженців: або працюєш за безцінь на пекельній роботі або вмираєш з голоду (звісно ще й 0 виплат, бо документи летять голубиною поштою в Рим й назад).

так. при чому легалізація не допомагає. тільки якщо отримати вищу освіту в італійському університеті, можеш претендувати на щось краще, ніж сидіти доглядати стареньку бабусю

Як і в будь-якій країні Західної Європи і США.Дуже шкода,що наші дипломи там не цінуються

в Лондоні з нашим дипломом та досвідом можна себе презентувати. в США також можна. там важче, але реально. причому це й до війни так було. в Італії — без шансів. спочатку працюй на чорній роботі, вчись паралельно у місцевому університеті, а далі видно буде

Треба бути професіоналом і шукати варіанти. Недавно бачив історію нашої біженки, яка влаштувалася працювати юріст-консулом в міжнародну компанію в Данії. Хоча юрист таки далеко не айті в плані легкості знайти работу за фахом в іншій країні.

Підписатись на коментарі