Адаптація інтерфейсу для кросплатформерів: виклики, рішення та досвід з Poppy Playtime

Привіт! Мене звати Юрій Нікулін, я UI/UX дизайнер у Pingle Game Studio, і сьогодні хочу поділитися досвідом адаптації інтерфейсу для кросплатформерів. Ми портували гру Poppy Playtime: Chapter 3 на Nintendo Switch, PlayStation 4 і 5, Xbox Series, iOS, Android і ПК. У цій статті я розповім про особливості UI/UX-розробки в умовах такого різноманіття.

Основний виклик — різні платформи, різні вимоги

Портування гри на кілька платформ — це насамперед виклик для UI/UX команди. Кожна платформа має власні обмеження та сценарії використання, починаючи від розмірів екранів і завершуючи способами управління.

Під час портування інтерфейсу доводиться враховувати, наскільки по-різному виглядає один і той самий UI на різних пристроях. Наприклад, на Nintendo Switch інтерфейсні елементи потрібно збільшити, щоб зберегти читабельність. Але це призводить до того, що елементи займають більше простору, і місця для всього необхідного може не вистачити. Натомість на великих екранах ПК і консолей можна дозволити собі складніший інтерфейс, тоді як на мобільних пристроях доводиться мінімізувати кількість елементів на екрані для зручності користувача.

Зміна платформи означає й зміну способу взаємодії: якщо на ПК це мишка і клавіатура, то на консолях — геймпад зі стіками, кнопками та гіроскопом, а на мобільних — сенсорний екран, жести, зміна орієнтації. Це змінює не лише технічні вимоги, а й саму психологію користування. Користувач очікує, що інтерфейс буде зручним і передбачуваним, незалежно від пристрою.

Мета — забезпечити єдиний досвід

Очікування гравців залежать від платформи, але завдання UI/UX-дизайнера — забезпечити комфортну взаємодію незалежно від пристрою. Інтерфейс має бути інтуїтивним, зрозумілим і передбачуваним — гравець не повинен відчувати, що гра «не рідна» для його платформи.

Це досягається через ретельну адаптацію макетів, опрацювання сценаріїв користування, тестування на реальних пристроях. Важливо мінімізувати кількість кліків до цільової дії, дотримуватися TRC-вимог щодо шрифтів, відступів, розміщення елементів, безпечних зон. Гравець не повинен замислюватися, як натиснути кнопку або відкрити меню — усе має бути інтуїтивним і логічним.

Приклад з практики: Poppy Playtime

Робота над Poppy Playtime стала чудовим прикладом того, наскільки глибоко потрібно продумувати кожен аспект UI/UX при портуванні на різні пристрої. Гра була портована на PlayStation 4, Xbox Series, ПК, Nintendo Switch, Steam Deck, а також на мобільні пристрої. Кожна з платформ вимагала унікального підходу, і навіть невеликі відмінності впливали на прийняття рішень щодо UI.

До прикладу, портативні платформи Nintendo Switch або Steam Deck використовуються в динамічному середовищі — у транспорті, у дорозі, на ходу — де користувач частіше перериває ігровий процес, а екран має менший розмір. Це безпосередньо впливає на підхід до дизайну: потрібно забезпечити хорошу читабельність тексту, оптимальне розташування інтерактивних елементів, комфортну взаємодію великим пальцем. На мобільних пристроях акцент робився на сенсорне управління та логіку жестів. Консольні версії потребували глибшої інтеграції з геймпадом — з урахуванням гіроскопів, тригерів і Haptic Feedback.

HUD для PS5

HUD для мобільних пристроїв

На кожній платформі доводилося враховувати унікальні технічні та поведінкові вимоги. Наприклад, на PlayStation та Xbox не потрібна окрема кнопка виходу з гри, оскільки ця функція інтегрована в операційну систему. На ПК, навпаки, вона критично необхідна. Switch мав ще одну унікальність — можливість гри як у портативному, так і в док-режимі. Це змушувало створювати UI, який буде масштабуватися без втрати зручності, змінюючи відступи, розміри елементів та рівень деталізації.

Процес адаптації передбачав постійне тестування макетів на різних екранах. Я використовував власні пристрої для первинного тестування, створював численні ітерації макетів, перевіряв розміри кнопок, їхню зручність, відповідність очікуванням користувача.

Важливою частиною роботи став аналіз UI/UX-рішень у подібних іграх, які вже вдало реалізували мультиплатформенність. Я проводив референс-дослідження ігор схожого жанру та сетингу, зокрема тих, що мають аналогічну аудиторію та стиль. Одним із таких прикладів стала гра Five Nights at Freddy’s, над якою я також працював — вона, як і Poppy Playtime, портувалась на декілька платформ, і ми мали змогу використати перевірені підходи до адаптації інтерфейсу, які вже спрацювали раніше.

Основне меню для PS5. Підказки знаходяться в правому нижньому куті, елементи розміщені з великими проміжками, розмір елементів зменшений.

Основне меню для мобільних пристроїв. Елементи збільшені для зручності торкання пальцем, відсутні підказки, оскільки всі знають, куди торкатися, мінімальна кількість кнопок; Credits вилучено та інтегровано в Settings.

Інструменти, стиль та стабільність

Більшість роботи над UI/UX було виконано у Figma — від концептуальних мокапів до інтерактивних прототипів. Саме у Figma створювалися також базові анімації, які демонстрували логіку переходів команді розробників. Для більшої деталізації анімації виконувалися у After Effects.

Під час роботи дійсно важливий референс-ресерч: постійний аналіз рішень у схожих іграх дозволяє знаходити найкращі шляхи для адаптації інтерфейсу. Стилістика при цьому залишалася єдиною на всіх платформах, хоча рівень деталізації змінювався залежно від розміру екрана та можливостей пристрою. На великих екранах ми могли дозволити складніші ефекти й текстури, а на мобільних чи у портативному режимі Switch — спрощували інтерфейс задля кращої продуктивності та читабельності.

Єдність вражень між платформами — основний принцип портування UI/UX, оскільки гра має залишатися комфортною для кожного гравця. Важливим аспектом є забезпечення інтуїтивного інтерфейсу, що підлаштовується під унікальні особливості кожного пристрою. Адаптація UX-рішень, ретельне тестування макетів та застосування сучасних технологій дозволяють досягти найкращого результату.

Синхронізація елементів UI між платформами допомагає зберегти відчуття цілісності гри. Естетика та зручність залишаються незмінними, навіть якщо технічні обмеження вимагають коригування деталей. Кожне рішення спрямоване на створення плавного та природного користувацького досвіду.

Стабільність роботи інтерфейсу гарантує, що зміни не порушать звичний ритм взаємодії з грою. Інтуїтивність у використанні та адаптивність інтерфейсу дозволяють гравцю зануритися в процес без зайвих перешкод.

Саме це ми прагнули реалізувати в Poppy Playtime. Результати нашої роботи ви можете побачити у фінальній версії гри, що вже доступна на всіх платформах.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини