Тиха скульптура серед боїв. Як команда Wargaming Kyiv увічнила пам’ять колеги в грі

У вересні разом з виходом оновлення 2.0 у World of Tanks з’явилася нова мапа Нордскар. Для гравців це був довгоочікуваний свіжий полігон бою, а для команди Wargaming Kyiv — ще й спосіб вшанувати пам’ять нашої колеги, художниці Марини Рябоконь, яка пішла з життя через хворобу. На скелястому березі карти з’явилася скульптура, яка стала тихим, але дуже особистим символом.

Вітаю, мене звати Андрій, я відповідаю за PR у Wargaming. У цьому блозі хочу розповісти, як наша команда створила цю скульптуру. Її концепт та проєкт-розповідь на Behance (подивіться обов’язково) підготував мій колега UX Designer Денис Гріцфельдт, а Art Owner Сергій Лесюк та художниця Діана Білянська поділилися своїми думками про створення цього об’єкту у грі.

Як народилася ідея

Мапа Нордскар стала однією з найяскравіших новинок у World of Tanks 2.0. Вона з’явилася під час нового PvE-режиму: Операція «Точка кипіння», над яким також працювала київська студія, та у «рандомі», одразу привернувши увагу гравців — адже нові мапи гравці просили давно.

Але далеко від гарячих боїв, на стику квадратів А1 і B1, є деталь, яку легко проґавити: скульптура молодої жінки. На п’єдесталі викарбувано: «IN LOVING MEMORY M. R.»

Цей пам’ятний об’єкт присвячений художниці київської студії Wargaming — Марині Рябоконь (02.02.1989 — 29.11.2024).

На початку 2025 року, коли робота над картою ще тривала, артдиректор студії Сергій Лесюк попросив розробити меморіальну плиту для колеги, яка пішла від нас. Але проста дошка здавалася недостатньою.

Ім’я Марина походить від латинського marinus — «морська», «та, що належить морю». В атмосфері північних фіордів Nordskar ця асоціація звучала особливо виразно. Надихнувшись скульптурою Русалоньки в Копенгагені, команда запропонувала інше рішення: статую жінки, яка дивиться вдалечінь сталево-сірому небу.

«Спершу я думав про інше місце — на горі був обеліск, туди хотів поставити. Але коли з’явилась ідея зі скульптурою, я зрозумів: треба робити саме так. Ім’я Марина, море, ця атмосфера — воно все склалося», — розповідає Сергій.

Виклик і несподіване рішення

Наступним викликом став пошук того, хто встигне реалізувати скульптуру в такі короткі строки. У 3D-моделерів проєктів і так було під зав’язку. Тоді Сергій звернувся до колеги — художниці Діани Білянської.

«Я дізналась про задачу створити скульптуру в пам’ять про Марину, яка була частиною моєї команди та талановитою художницею, від артдиректора. Для нас це була шокуюча і неочікувана втрата... Можливість зробити щось на пам’ять про неї дуже імпонувала, тому я одразу погодилась», — згадує Діана.

На перший погляд ідея виглядала ризикованою: терміни стислі, об’єкт унікальний, потрібна інтеграція в гру та тести продуктивності. Але несподівано пазл склався: Діана за освітою — скульптор.

«Я, чесно, не вірив, що ми встигнемо. Продакшн був забитий, 3D-шників не було. Але Діана сказала: „Зроблю“. І зробила. Це була титанічна робота, бо такий об’єкт — унікальний, його не можна просто продублювати, як інші», — додає Сергій.

Символи моря й пам’яті

Було вирішено встановити скульптуру на скелі біля моря. Вона мала віддзеркалювати поетичну натуру Марини: нерухома фігура, що дивиться вдалечінь, серед вічного руху хвиль і вітрів, у товаристві чайок. Цей образ став символом ностальгії та швидкоплинності життя на тлі вічних стихій.

«Мені сподобалась ідея розмістити скульптуру біля моря на камені. Це гарно асоціювалося з іменем Марина і її поетичною натурою. Для мене море й вітер — щось вічне, і хотілось, щоб її погляд був спрямований саме туди», — розповідає Діана.

Найскладнішим завданням було зробити скульптуру схожою на Марину. Діана зібрала всі можливі фото та референси, щоб передати риси, характер, навіть легку усмішку. Квіти у волоссі та в руці стали тонким натяком на її любов до флористики.

Весь процес — від збору матеріалів до фінального полірування — зайняв лише вісім днів.

«Було дуже мало фотографій, буквально дві з Facebook. Із цього Діана зліпила образ, який вийшов напрочуд живим. Вона зробила так, щоб скульптура гарно виглядала з різних ракурсів. Це дуже складно — і велика її заслуга», — підкреслює Сергій.

Пам’ять у грі й поза нею

Коли хтось близький залишає цей світ, його чи її відсутність змінює наше сприйняття. Це вже не лише про завершені проєкти чи проведені разом години — а про сліди доброти, творчості й натхнення, які ця людина залишила по собі. Те, що здавалося звичайним, стає подарунком. Нагадуванням: навіть одне життя може принести тепло й сенс іншим.

Скульптура на Нордскарі — не просто ігрова деталь. Це тихий діалог між пам’яттю та мистецтвом. Вона говорить: творчість і радість Марини не зникли разом із нею. Вони залишилися — у світі, який вона допомогла створити, і в серцях тих, хто її пам’ятає.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини