Як початківцям закріпитися в артнапрямі та уникнути довготривалого статусу джуніора

Вітаю, мене звати Ян Шамарін, я Lead 3D Hard Surf Artist у Pingle Studio. У своєму блозі я спробую розкрити питання, з якими часто стикаються початківці, котрі розглядають артнапрям як професію, запропоную своє бачення, як закріпитися на першій позиції, але не залишатися джуніором занадто довго, і поділюсь деякими історіями з власного досвіду.

За останні роки рекламні компанії та студії набирали великих обертів, а разом із ними — школи та різноманітні курси. Не дивно, що приплив охочих стати художниками став більшим, тож сьогодні на ринку ми маємо велику конкуренцію серед початківців.

Відкритих вакансій доволі небагато, а якщо вони з’являються, то часто компанії потребують Middle-спеціалістів. Можливою причиною такої ситуації є те, що важливу та складну роботу з розробки часто беруть на себе самі видавці ігор, а більш прості та рутинні завдання йдуть на аутсорс. Або ж компанія-розробник не бачить сенсу тримати великий штат художників постійно і за цим у потрібний час звертається до аутсорс компаній.

Отже, постає питання, чи можна, закінчивши навчання, одразу претендувати на позицію Middle?

Щоб це зрозуміти, пропоную розглянути кілька важливих аспектів, як може розвиватись художник-початківець.

Варіанти розвитку для художника-початківця

Самонавчання

Першим і популярним шляхом є самонавчання, пошук інформації у вільних джерелах. До речі, таким чином я також здобував знання на початку. Перевагою є те, що це найдешевший спосіб навчання, майже вся інформація знаходиться у вільному доступі. Тому ви маєте можливість вибірково вивчати те, що вам потрібно в даний момент. До того ж, навчатися самостійно можна у своєму темпі у будь-який зручний час. Це робить навчання легким і помірним.

Очевидним мінусом самонавчання є відсутність чіткої структури. Людина банально може бути ізольована від певної інформації, допоки випадково на неї не натрапить. Важливим недоліком є також відсутність зворотного зв’язку щодо контрольних точок навчання та, власне, аналіз результатів. Частіше за все це призводить до накопичення великої кількості прогалин у знаннях та стане вагомим фактором, щоб отримати відмову у роботі, навіть якщо художник вже буде вважати, що є достатньо підготовленим. Це певною мірою можна проаналізувати по кількості невиконаних тестових завдань, наприклад.

Відсутність живого спілкування з однодумцями не найкращим чином впливає на навчання і власне пошук роботи, бо будь-яка сфера будується на комунікації між людьми. Наприклад, до мене звернувся хлопець за фідбеком про його навчальні роботи якраз у період, коли ми в Pingle шукали Junior artist. Я направив його до рекрутерів, бо знав, що у нас є позиція, яка співпадає з його навичками на той момент. Він просто прийшов за порадою — і раптово для себе отримав офер, чому був безмежно радий. Як на мене, це дуже гарний приклад комунікації.

Робота з ментором

Другим способом професійного розвитку є робота з ментором, а саме зі спеціалістом, який вже достатньо часу знаходиться в професії, має певні навички та досвід з навчання людей та надання фідбеку. Цей спосіб також має певні нюанси. Людина, котрій художник інколи кидає роботу на фідбек, не може вважатися ментором. Ментором може бути спеціаліст, котрий бере оплату за надання своїх послуг з навчання та має індивідуальний та структурований підхід.

Але не варто поспішати шукати ментора, бо якщо художник тільки починає навчатися професії, то індивідуальна робота з ментором може виявитися малоефективною з точки зору витраченого часу та коштів. Базові поняття і навички можна легко освоїти самостійно, наприклад, на Ютубі, а починати роботу з викладачем можна вже трохи підготовленим.

Окрім того, занадто рання індивідуальна робота з викладачем може не розвинути у художника навичку самостійного приймання рішень. Не раз бачив, коли студент не міг поворухнутися без свого викладача. Звісно, це може виявитися великою проблемою в майбутньому.

Жодним чином не відмовляю від роботи з ментором з нуля, просто пропоную зважити всі за і проти. Отже, робота з ментором — це доволі ефективний спосіб навчання, але, на мою думку, краще це робити в потрібний момент.

Курси та інтенсиви

На мою думки, швидкі курси можуть мати місце лише для прокачування певної навички. Наприклад, інтенсив зі скульптингу стилізованих форм або з рендерингу пропсів тощо. Тобто інформація, яка лише підкріпить або розширить вже набуті навички. Часто такі інтенсиви не розраховані на джуніорів.

Для початку кар’єри доцільно розглянути довготривалі курси з викладеним планом програми. Таке навчання дозволить краще зрозуміти професію і так само дасть змогу структуровано поглинати інформацію. Важливим нюансом є те, що потрібну інформацію вже знайшли і подають у зручному і найбільш ефективному форматі. Та найголовніше, що художник постійно має зворотний зв’язок. Скоріш за все, на курсах для новачків не отримати суперскладних навичок, але вони дадуть розуміння, що спеціалісту треба відточувати самостійно.

Мінусом, якщо до нього можна віднести, є сама вартість навчання, яка часто є недешевою. Якщо спробувати трохи поміркувати на тему оплати навчання, то краще за все працює схема, коли людина вкладає кошти за отримані знання, і чим це для неї дорожче, тим більше шансів, що вона доведе цю справу до кінця. Ось чому, наприклад, компанії можуть не покривати повну вартість курсів для своїх працівників.

Хоча я бачив випадки, коли люди платили шалені гроші за курси і майже на початку закидували навчання.

Стосовно безкоштовних доступів до лекцій варто розуміти, що далеко не кожна людина може дисциплінувати себе для самостійного опанування великої кількості інформації. Скоро настає момент, коли самої дисципліни недостатньо, паралельно накопичуються питання без відповідей через відсутній зворотній зв’язок.

Стажування

Деякі компанії пропонують стажування, але доволі рідко.

Якщо розглядати професії артового напрямку, то стажування недостатньо, щоб навчити людину малювати. А, наприклад, на проєкт з простими технічними вимогами нескладно знайти джуна і провести йому онбординг. У 2022 році Pingle проводила інтернатуру для техартистів, на якій відбиралися найздібніші кандидати, котрі по закінченню могли отримати офер на позицію Junior. Різниця полягає у тому, що проведення курсів, на відміну від стажування, не дає гарантій, що при вдалому проходженні ви отримаєте позицію в компанії. Зазвичай компанії проводять стажування, коли на ринку праці спостерігається тривалий дефіцит кадрів і стає зрозуміло, що власноруч виростити спеціаліста легше.

Але головним висновком усього вищесказаного є те, що, на жаль, художник не може називатися повноцінними Middle, не приймавши участі в проєктах. Під час навчання ми не зіштовхуємося з такою кількістю вимог, які трапляються в роботі. Проте, під час ефективного навчання є великі шанси максимально наблизитися до позначки Middle.

Під час моїх перших кроків я не мав можливості піти на курси і навчався самостійно. У мене не було комунікаційних здібностей та сміливості прохати у інших досвідчених 3D-артистів поради чи фідбек. На той час ком’юніті було не таке розвинене у плані спілкування, як зараз. На пошук потрібної інформації я витрачав занадто багато сил та часу, що знижувало загальну результативність. Але зараз вже є купа авторських Telegram-каналів, Discord-серверів, YouTube-каналів та іншого, що полегшує пошук інформації.

Пошук першої роботи

Ми розглянули основні підходи для здобуття навичок, але давайте вже поговоримо про момент, коли художник вважає себе готовим влаштуватися на першу роботу, будь то робота у студії чи фріланс.

Думаю, що на початку фріланс не може повноцінно замінити роботу в компанії. На фрілансі частіше за все потрібні самостійні та кваліфіковані художники. Такі проєкти складно отримати без досвіду, а перебиватися маленькими легкими замовленнями не найкращий варіант у всіх сенсах. Тому, звичайно, на початку кар’єри краще намагатися потрапити у студію, отримати більший досвід і можливість розвитку на справжніх проєктах.

Розповім декілька моментів з власного досвіду, як починаючим 3D-артистам без зайвих складнощів вдавалося знайти першу роботу. Першим кейсом стала робота по оптимізації, тоді на вимоги проєкту треба було створювати ручні лоди, і ця робота віддавалася починаючим художникам. У той час майже всі вони були без комерційного досвіду. Те ж саме буває, коли на проєкті діляться етапи створення моделей і знову з’являється потреба задіяти джуніорів на певні прості технічні або рутинні завдання.

Тут хочу зауважити, що знання нецікавих, на перший погляд, технічно рутинних аспектів, таких як ретопологія, морфінг, бейкінг тощо, є важливішими на перших етапах кар’єри, аніж художні. Художні навички здобуваються досить тривалий час вже на роботі, а технічні знання, на певному рівні, можна здобути самостійно.

Але у цього прикладу є і темна сторона: за моїми власними спостереженнями, близько 90% таких художників залишаються без продовження контракту, бо подібні завдання по оптимізації закінчуються, а Junior шукає нову роботу.

Також певний проміжок комерційного досвіду без зміни грейда дивно виглядає у резюме. Тому важливо вказувати, чим саме ви займалися на тій чи іншій позиції. Головним недоліком на таких короткострокових проєктах є майже повна відсутність розвитку.

Припускаю, що у когось може виникнути питання, скільки часу в середньому проходить проміжок між підвищенням грейду? На це впливає багато чинників. Перш за все, що грейд оприділяє компанія, а не художник самостійно. У різних студій — різні критерії грейду, і інколи вони можуть суттєво відрізнятися.

Важливо відмітити, що на шляху від Junior до Middle зростання навичок йде доволі лінійно, у той час як Middle-ові градації вже сповільнюються, і це абсолютно нормально. Коли художник вже має базові навички і може без проблем задіювати їх у комерції, може наступити так званий момент плато. Звісно, не у всіх. Це залежить від двох факторів: по-перше, особиста спроможність та бажання розвиватися, по-друге, можливості та чинники, що впливають на це. Якщо у художника є наснага, а робочі проєкти її тільки підсилюють, то це гарний збіг обставин. Але може бути і навпаки.

На жаль, таких прикрих прикладів доволі немало. І на мою думку, залишатися джуніором після 50 років — не дуже обнадійлива перспектива. Такий спеціаліст залишається нерелевантним на ринку.

Які варіанти можна розглянути, щоб уникнути вищеописаних проблем

Почнемо з простої математики. Незалежно від того, чи працюєте ви на непродуктивному проєкті, чи навчаєтеся, потрібно бути конкурентоспроможним у порівнянні з більш досвідченими спеціалістами. Якщо середній художник на проєкті працює до 8 годин на день, покращуючи свої навички, то, щоб його наздогнати, потрібно витрачати на навчання та саморозвиток не менше восьми годин на день.

Варто враховувати, що художник на проєкті витрачає свій час максимально продуктивно завдяки чітким вимогам до завдань та постійному отриманню якісних фідбеків від лідів. Таким чином, зростання навичок стає ефективним та швидким. І це ми ще не враховуємо, що такий художник може також у додатковий час працювати над собою, роблячи портфолійні роботи або беручи додатковий фріланс.

Може здатися, що наздогнати за рівнем такого спеціаліста неможливо, але це не зовсім так. Щонайменше це не означає, що неможливо здобути знання та влаштуватися на роботу, бо мета — не обігнати когось у навичках, а влаштуватися на роботу. Нормою є те, що в команді працюють артисти різного рівня: хтось більш скіловий, хтось — менше, хтось впевнено почувається в моделюванні, а інший, наприклад, у текстурі. Насправді так буває майже завжди.

Це підводить нас до того, що не варто боятися або опускати руки через вищесказане. У всіх однакова кількість годин на добу, і виграє той, хто ефективніше ними розпоряджається. Пам’ятаю, коли я шукав першу роботу, то мав одночасно три можливості для працевлаштування, де виконав тестові завдання і був на співбесідах, але всюди мені відмовили. Це було сильним потрясінням, враховуючи скільки часу я витрачав на розвиток навичок. Загалом відмов я отримав більше двох десятків — це було більше ніж оферів. Тож варто заздалегідь розуміти і готуватися, що спочатку треба буде прикладати максимально багато зусиль.

Як закривати години навчання

Знову ж таки, за власним досвідом, доводилося викручуватися і закривати ці 8 годин на день додатково. Мій день починався о 5:00 ранку, і до восьмої години я вчився, перекриваючи три години. Потім їхав на 10:00 до офісу, де займався простими завданнями з моделювання, отримуючи трохи досвіду. Робота була нескладною, тому я не розцінюю її як повноцінний робочий день. Закінчувався він о 19:00, і я залишався в офісі приблизно до 22-ї години, закриваючи ще приблизно три години. Це тривало протягом двох з половиною років.

Як бачите, вдавалося закривати в середньому 6 годин на день, але вихідні, коли можна було займатися до самої ночі, нівелювали прогалини, що утворювалися посеред тижня. Зі сторони здається, що це дуже напружений графік життя, але на той момент це була певна інвестиція в себе на майбутнє.

Важливість дисципліни

Можливо, такий підхід майже не впливає на мотивацію до навчання або навіть підсилює її, як було у мене. Але хтось може мати поточну роботу, інші фактори, тоді весь вільний час витрачати на навчання стає майже неможливо. Працюючі люди знають, як важко після робочого дня змусити себе щось робити, окрім відпочинку. Навіть якщо примушувати себе, то втомлений мозок гірше сприймає інформацію.

Тим не менш, у мене є колеги, які попри це все одно вчилися і успішно змінили сферу діяльності. Так, наприклад, мій колега з першої роботи також хотів досягти певного рівня та здобути можливість отримати більш гарну позицію, але витрачав значно менше часу на розвиток. Тим не менш, він досяг своєї мети і зараз є крутим художником, просто йому знадобилося трохи більше часу.

Вихід із зони комфорту

Пам’ятаю, як я зрадів, коли влаштувався на першу роботу і мав можливість залишатися до пізнього вечора, бо домашній ноутбук вже не задовольняв мої потреби. Це спонукало мене залишатися в офісі після роботи, попри втому. Важливо через певний період часу виходити із зони комфорту.

Колись мій товариш сказав, що змінює компанію приблизно кожні два роки, навіть якщо там почувається комфортно. Цим він намагався не стояти на місці у плані розвитку. Кожна зміна місця роботи — це нові проєкти та команди, в яких люди мають інший досвід та погляди на процес.

Ідеально, якщо зміна студії веде до підвищення вашої фінансової винагороди. Але далеко не кожному легко так переключатися, особливо якщо на теперішньому місці все добре: гарна команда, цікаві проєкти і таке інше. Звісно, коли все ок, не хочеться щось змінювати.

Альтернативою може бути додатковий фріланс. Це по суті те ж саме, що зміна роботи, але ви жертвуєте своїм часом на відпочинок, продовжуючи працювати в зручних умовах на основній роботі. Головна мета — не заробіток додаткових коштів, а новий досвід та знайомства.

Найчастіше люди беруть на фріланс прості задачі, щоб підзаробити, але для розвитку варто зосередитися на цікавих завданнях, які можуть підвищити ваш рівень як спеціаліста.

Вік

Тема віку не грає суттєвої ролі в сучасному світі. Наприклад, у нас в Pingle був набір на проєкт на позицію Junior, і надійшло резюме кандидатки старше 50 років. Ми не звернули на це уваги та покликали на інтерв’ю. На співбесіді пані справила приємне враження.

Можливо, у нас промайнула думка, як вона буде відноситися до чорного гумору в команді, але це саме можна подумати про будь-кого. Існує корпоративна етика для подібних випадків. На жаль, після співбесіди їй відмовили, бо вона не дотягувала до потрібного рівня, та поквапилася з відгуком на вакансію, не закінчивши курси.

Люди, котрі 20 років тому прокладали шлях українського геймдеву, вже старші за середньостатистичного спеціаліста в індустрії, і це працює на їх користь завдяки великому багажу досвіду та знань.

Якщо старша людина приходить з іншої сфери, її досвід на минулій роботі вже перекриває деякі прогалини в знаннях. Людина може розбиратися в складних питаннях, мати хист у комунікації, працювати з фідбеком тощо. Мені завжди було комфортніше працювати з дорослішими людьми, це було простіше та продуктивніше.

Підсумки

Важливо постійно знаходитися в інформаційному просторі індустрії, розуміти розвиток технологій і методів роботи, спілкуватись з однодумцями. Доводилося спостерігати багато прикладів, коли художник просто закінчувався: дехто втрачав наснагу до професії, а хтось працював у комфортному місці, а потім в один день дізнавався, що вже неконкурентоспроможний.

Ситуація в індустрії зараз зовсім інша, ніж 10 років тому, коли компанії інтенсивно відкривалися та розширювалися. Тоді людей винаймали на проєкти, якщо вони мали хоч якісь загальні навички, а далі їх навчали на роботі, бо вимоги до якості та технології розробки були простішими.

Зараз студенти курсів інколи демонструють портфолійні арти, що виглядають доволі конкурентно поряд з роботами досвідченого спеціаліста. Середньостатистичний студент має навички та можливості, щоб бути сильнішим, ніж Middle чи Senior умовно 7-10 років тому. Junior коштує менше, і бізнесу це вигідно, тим паче зараз, в період світової кризи і скорочень. Важливо старатися бути кращим за інших, аби виграти у конкурентів на ринку праці.

Як би там не було, ринок все одно працює, просто зменшилася кількість вакансій. Кількість початківців збільшується у геометричній прогресії разом із досвідченими спеціалістами, котрі потрапили під скорочення. Інтенсивно з’являються нові софти, технології, можливості рушіїв, що задирають планку якості. Темп розвитку індустрії стрімкий, і ким би ви не були — початківець або досвідчений спеціаліст — доводиться все це опановувати, щоб залишитися в строю.

Все вище сказане не є істиною в останній інстанції. Це те, що я проаналізував за період роботи. Сподіваюся, ця інформація була цікава і корисна. Дякую за увагу.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини