«Я думала, що малювати не вмію». Як я пішла зі сфери освіти і стала геймдев-художницею

Привіт! Мене звати Галина, мені 36 і пів року тому я звільнилася зі стабільної роботи у сфері науки та освіти, щоб розвиватися як художник у сфері геймдеву. Цю історію важко назвати історією успіху — скоріше, це історія про пошук себе та занурення у невідоме, відмову від стабільної рутини, що супроводжується страхом, невпевненістю, але вірою у світле майбутнє, як би наївно це не звучало. Я перебуваю лише на початку свого шляху, попереду ще дуже багато роботи, але сподіваюся, що моя історія когось надихне, і додасть віри у себе.

«Я думала, що малювати не вмію від слова зовсім». Як все було спочатку

У дитинстві я НІКОЛИ не займалась малюванням цілеспрямовано. Вважалося, що у нашій сім’ї хист до малювання мав мій старший брат, але він не ходив до художньої школи. До його хобі ставилися скоріше як до розваги, ніж до способу заробітку у майбутньому. Але це не завадило моєму брату на початку 2000 без освіти і не без труднощів стати графічним дизайнером. На жаль, ми з ним не дуже близькі, тому я була далека від його діяльності і не мала уявлення, чим конкретно він займається і як досягнув таких результатів.

Після закінчення школи, у далекому 2004 році, постало питання, куди мені поступати. Я вчилася непогано, та на сімейній раді мене вирішили відправити до місцевого швейного коледжу, адже кравчиня завжди буде мати «на шматок хліба». Професія творча, шити я навчилася, але не кайфувала від цього. Під час навчання навіть викладали якісь основи рисунку на дуже примітивному рівні.

Після отримання фаху «кравця-закрійника» була можливість продовжити навчання далі, обравши одну із спеціальностей: технолога швейного виробництва (більш технічна) та модельєра-конструктора (при вступі був екзамен з рисунку). Звісно, я обрала технолога, оскільки розуміла, що екзамен по рисунку мені не здати. Порівнюючи себе з одногрупниками, які з дитинства ходили у різноманітні творчо-художні гуртки, я думала, що малювати не вмію від слова зовсім.

Після коледжу я пішла працювати на фабрику. Мене вистачило лише на місяць, оскільки монотонна робота зводила з розуму і нічого творчого там не було. Далі — заочне навчання в універі за швейним профілем та 10 років викладацької діяльності у коледжі, де навчалася. Довелося пройти непростий шлях від майстра виробничого навчання до викладача. І саме робота в коледжі мене наблизила до малювання. Я почала займатися розписом по тканині, відкрила гурток, робила різні майстер-класи тощо. Але почало набридати те, що викладання ставало все менше, а різних організаційних та виховних моментів все більше.

Потім мені запропонували вступити до аспірантури, що могло позитивно вплинути на мій кар’єрний ріст у коледжі... Ніколи не думала про таке, але можливість була цікава. Звісно, я не усвідомлювала всі підводні камені навчання в аспірантурі, але бачила в цьому можливості — зміну сфери діяльності, знайомства з новими людьми, переїзду до столиці.

«Важко було поєднувати, але можливо». Про перші кроки у малюванні для геймдеву

Протягом першого курсу навчання я встигла зануритися у науку, нафантазувати собі мотивацію щодо принесення користі вітчизняній науці та освіті. Також звільнитися з коледжу і як справжній студент жила на одну стипендію, оскільки зрозуміла, що самотужки не напишу дисертацію, якщо буду ще десь працювати. Паралельно з цим у мене були легкі спроби малювати якісь модельки одягу, логотипчики для сайту інституту, де навчалася, сертифікати учасників, програмки заходів тощо. При чому це все було досить не професійно, просто для розваги, бо цікаво, але керівництво влаштовувало...

Якось колега по коледжу розказала, що купила дочці-підлітку планшет. Дівчина любить малювати, тож так колега підтримала захоплення дочки, яка мріє бути ілюстратором чи аніматором, у будь-якому випадку — хоче працювати у сфері, що буде пов’язана з малюванням. Це перевернуло мій всесвіт! Так можна було?! Таке існує?! Цим можна заробляти гроші?! Здалося, що я жила до цього моменту у вакуумі. Для мене слово «художник» раніше символізувало людину, яка малює на холсті, продає свої картини, влаштовує виставки, прагне визнання. Мені соромно за таку обмеженість поглядів...

З цього моменту моє життя почало змінюватися. Я розпочала шукати напрями, за якими можна розвиватися як художник: традиційний живопис, книжкова ілюстрація, графічний дизайн, ігровий... Брати участь у різноманітних марафонах, пробувати малювати аквареллю, олівцями, маркерами... І у 2020 році чоловік мені подарував маленький графічний планшет. Я вчилася на другому курсі аспірантури, почалася пандемія, все якось підвисло, але з’явилася можливість навчитися малювати на планшеті.

Пройшла свій перший курс введення у Photoshop для геймдеву. Ми малювали ігрові пропси, простих персонажів, навіть зробили сцену для платформера. Все було дуже примітивно, оскільки зібралися справжні початківці, які ніколи не тримали стилус у руці. Але це дало мені поштовх, я зрозуміла, що мені це подобається; визначила, що хочу малювати у казуальному стилі (обожнюю піксаровські та діснеївські (старі) мультфільми та ігри «match three» для жінок 30+))). Тому вирішила, що поки навчаюся в аспірантурі просто повинна навчитися малювати хоч трошки та створити мінімальне портфоліо.

План був такий: писати дисертацію, пройти один чи два курси, зробити портфоліо, звісно самонавчання. Після захисту працювати за фахом, але з мінімальним навантаженням, щоб далі розвиватися як художник. Потім знайти роботу у геймдеві і безболісно перейти з одного місця на інше, чи працювати неповний робочий день, оскільки фінансової подушки не було. Ідеально чудовий план))))

Важко було поєднувати, але можливо: поки проходила курс, закидала дисер, після закінчення курсу відновлювала роботу над дисертацією, але намагалася не втрачати зв’язок з малюванням. Протягом навчання я ще встигла пройти курс «Ігрова графіка», що ще більше мене захопив і надихнув. Зрозуміла, що мені ще вчитися і вчитися, але я малюю і в мене, навіть, іноді виходить щось гідне! Тут маю подякувати чоловіку, тому що він дуже сильно мене підтримував та підтримує морально досі.

У грудні 2021 року я захистила дисертацію, ми переїхали у гуртожиток до Києва і я почала працювати у науковому інституті, рухаючись далі за планом.

«Сталося диво, саме в той момент, коли я почала робити рішучі кроки». Про вибір між стабільною роботою і малюванням

Після 23 лютого у моєму відділі, що складався з трьох чоловік, залишилась я одна. Мій чоловік був без роботи і нам довелося повернутися у рідне місто. Я продовжила працювати дистанційно за трьох, а якраз мала розпочати проходження курсу по UX/UI ігровій графіці, який довелося проходити самостійно у власному темпі. Пів року я працювала одна у своєму відділі з шаленим темпом. У світлі даних подій науковці мали ще більше писати звітів, показувати надактивну діяльність, що вони всі працюють на користь державі, проводять вебінари, йдуть у ногу з часом, думають про повоєнні часи, не встигнувши відійти від шоку...

Через пів року я постала перед вибором. Перший варіант — залишитися в інституті з шаленим навантаженням, що не дає можливості розвиватися як художник, але дає стабільну фінансову підтримку, стаж, а також роботу, що безмежно дратує. Тим паче я не займалася безпосередньо наукою як собі уявляла, адже я стала техпідтримкою для проведення конференцій, семінарів, оформлювала публікації, наукові профілі та багато чого іншого з чим наукові «динозаври» не могли впоратися). Другий варіант — шукати іншу роботу у будь-якій сфері на неповний робочий день, щоб можна було продовжити навчання у геймдев. Був і третій варіант, шукати роботу одразу 2D Artist з тим багажем, що вже є. Я навіть для цього трохи підтягнула своє портфоліо на Behance, щоб воно не було дуже голим. Але розуміла, що цей варіант майже безнадійний.

Почався Blackout... Працювати дистанційно стало дуже важко, а поєднувати роботу і самонавчання майже неможливо. З’явилася ще одна причина, пришвидшити свій вибір. Отже, я маю змінити роботу у будь-якому випадку якнайшвидше!

Спочатку вирішила відправити резюме у будь-які ігрові студії, що шукали художників-початківців або хоча б художників з мінімальним досвідом, потім на всі інші види робіт у різних сферах. Моє резюме було зовсім невідповідним для геймдеву, оскільки мій науковий ступінь та 10 років педагогічного стажу в цій сфері не перевага)) Покладала надії саме на мотиваційний лист, сподівалася, що хоч він змусить заглянути у портфоліо. Отримала навіть одну відповідь з відмовою, але дуже позитивну, з обміном контактами і натяком, що можливо зможу колись отримати маленькі задачі.

І тут сталося диво, саме в той момент, коли я почала робити рішучі кроки! На Behance мені запропонували спробувати себе в якості Junior 2D Artist. Я була шокована!

Спілкувався зі мною безпосередньо тім лід, який шукав у свою команду художника, що буде малювати казуальні арти. Виявилася, що це невелика українська компанія, яка працює на аутсорсі. Під час співбесіди мене запитували про те, наскільки самостійно я малювала роботи, що виклала у портфоліо. Цікавим виявилося те, що проєкт, створений на курсі під керівництвом ментора, зацікавив найменше, а мої власні арти — більше, тому що підходили за стилістикою.

«Траву я малювала чотири дні, і щодня з чистого листа». Про перші завдання і складнощі

Я пройшла тестове, але здалося, що воно було символічним. І розпочала роботу. Перше завдання було не складним, треба було відмалювати порівняно простий об’єкт. Я з цим впоралася. Звісно, малювала його довгенько (цілих 10 днів!!!!). А наступним завданням був бекграунд, який треба було намалювати теж за 10 днів... Це було неочікувано.

По-перше, великі композиції на кшталт пейзажів я ніколи в ніякому вигляді, ні олівцями, ні стилусом, ні в мріях не малювала. По-друге, думала, раз я початківець, мені будуть давати прості завдання, поки я не повірю в себе)))) Я НЕ НАМАЛЮВАЛА бекграунд за 10 днів... Я його намалювала за чотири тижні. Перемальовуючи об’єкти пейзажу по 10 разів, бо скелі не такі, бо вода не так виглядає, бо пальми пласкі, а траву я взагалі малювала чотири дні, і щодня з чистого листа. Але я намалювала і мене витримали всі ці чотири тижні) За що я дуже вдячна!

Далі пішли елементи UI, потім інші об’єкти і так воно йде по сьогодні. Щось іноді вдається дуже класно, щось доводиться так само по 10 разів перероблювати, але прогрес є, я вчуся, прискорююсь. Працюю по 8 — 10 годин кожен день, але вихідні — це святе!

Бувають дуже важкі моменти, коли не вдається по декілька разів, впевненість у собі різко падає, а сумніви щодо правильного рішення світчерства — ростуть у геометричній прогресії. Тоді я переглядаю всі свої роботи, намальовані з 2020 року. Згадую, скільки загального часу я витратила на це, намагаюся в попередніх роботах знайти косяки і впевнити себе, що прогрес є, не так швидко, не так легко, але є. А головне, мені дуже подобається те, чим я займаюсь. Я рада, що доводиться малювати все, тому що наразі це шалений досвід.

Але є один значний недолік у цій роботі. Я працюю дистанційно і спілкуюся лише зі своїм тім лідом. В моєму особистому оточенні немає нікого з геймдеву. Мені дуже бракує живого робочого спілкування з колегами чи однодумцями. Звісно, я підписана на багатьох художників, їхні телеграм-канали, але це мабуть трошки не те. Сподіваюся з часом це зміниться).

Що ж я можу порадити майбутнім світчерам

1. Проаналізуйте ринок праці, оберіть декілька посад, ознайомтеся з переліком завдань. Обирайте те, де вам буде цікаво працювати та розвиватися, можливо до чого у вас є хист.
2. Подбайте про фінансову подушку, якщо є така можливість.
3. Повірте у себе і почніть діяти. Напишіть план самонавчання, відшукайте курси, які б хотіли пройти. Якщо не має можливості закінчити курси, шукайте безкоштовні відео та інші матеріали. Відстежуйте та боріться з прокрастинацією)
4. Будьте готові до складнощів та наберіться терпіння і витримки. У вас все вийде!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини