З шеф-кухарів у техартисти: історія співробітника Pingle Game Studio

Вітаю, мене звати Сергій Батура, наразі я обіймаю посаду Technical Artist у Pingle Game Studio. У геймдев я потрапив три роки тому, залишивши свою попередню кар’єру на її піку: я був шеф-кухарем і директором одного з кращих ресторанів у Дніпрі. Тож у цій статті я хочу розповісти про свій професійний шлях і, можливо, надихнути когось на зміни у житті своїм прикладом.

Про кулінарне минуле

Моє дитинство було класичним: футбол, вєлік, комп’ютерні клуби. На свій перший комп’ютер заробляв самостійно, на будівництві різноробочим. Я був неповнолітнім і ще вчився в школі :)

Там же познайомився з хлопцем, який вже вступив до кулінарного коледжу. Ми працювали з ним в одній бригаді і він часто розповідав історії про кухарів і їхнє «солодке життя».

Через деякий час, коли мене запитали: «Ну що, ким станеш?», я, не довго думаючи, відповів, що хочу бути кухарем.

У сфері громадського харчування я працював 10 років, 5 з яких я був шеф-кухарем. За цей час очолив 5 закладів, з яких 2 при готелі. Під кінець своєї кар’єри в ресторанному бізнесі відкрив кейтерингову компанію.

Головним моїм дітищем стала галерея-кафе «Ван Гог» у Дніпрі.

Життя у «Ван Гог» я розділив би на три етапи.

Перший етап був найромантичніший. Ми довго планували, збирали команду та будували так звану галерею-кафе з чистого аркуша (оскільки галерея-ресторан не звучить, чи не так?).

Другий етап — місія «завойовник». Невелика частина музею знаходилася на одному поверсі з «Ван Гогом», що заважало роботі ресторану. Нас банально плутали.

В результаті ми вирішили роз’їхатись по різних поверхах, музей з’їхав на поверх вище, а в нас з’явилося місце під наші плани. Я розширив кухню до 100 кв.м (спочатку було 20) — реалізував усі свої ідеї та продумав все до «гвинтика». Я побудував і оптимізував всі процеси, щоб кухня працювала як годинник.

Третій етап — він же фінальний і найважчий — з кодовою назвою «я отримав владу, яка і не снилася моєму батькові». Мені запропонували посаду директора ресторану, плюс, я залишався діючим шеф-кухарем. Досвід максимально цікавий і важкий, бо на двох стільцях має сидіти дві людини, а не одна. Але я досяг успіхів і виконав поставлені задачі.

Зміна професії

Усвідомлення та просвітлення щодо зміни професії відбувалися дуже довго. Ще давно, працюючи у ресторані, до мене прийшов у стажери хлопчина, який фанатично розповідав, що хоче зробити гру. Він настільки мене зачепив, що відтоді я почав цікавитись геймдевом.

Надалі ми потоваришували, а через деякий час він влаштувався програмістом в Pingle. Тим часом моє хобі так і залишилось хобі. А потім одного чудового дня друг познайомив мене з Unreal Engine 4. Тоді від захоплення у мене мало не вибухнув мозок.

За якихось пару років друг запропонував прийти працювати в Pingle.

Я скептично поставився до цієї пропозиції, адже, м’яко кажучи, на той момент знань було замало, а на основній роботі, навпаки, були успіхи.

Втім, я погодився. Мені скинули ТЗ і, чесно кажучи, я його провалив. Отримав великий і детальний фідбек, прочитав його і, повісивши носа, продовжив займатися рестораном.

Але я не покинув свого хобі, а за рік мій друг вирішив дізнатися, як у мене справи з UE4, тому що в Pingle, можливо, за 4 місяці відкриється набір на Technical Art.

Саме друг порадив подивитися у сторону техарту, бо, на його думку, ця професія мені підійшла б з моїми навичками. Плюс, сказав, що техарти непогано заробляють :) Я почав читати більше, і тут дійсно з професією сталося кохання.

У той момент новина про набір в техарти у Pingle мене так мотивувала і зацікавила, що я прийняв рішення 4 місяці повністю присвятити навчанню. Графік був надскладний: з 9 ранку я сидів безвилазно до 23-00. Для мене це було максимально важко. Ось посидіти пограти 12 годин — легко. Інша справа — сидіти вчитися без вихідних.

Коли настав той самий момент, я зробив ТЗ і чекав на фідбек тиждень. Тоді почув завітні слова «запрошуємо вас на співбесіду з техлідом», і все пройшло непогано :)

Робота в Pingle

Перший проект у Pingle був прототип якоїсь гри, стратегії про роботів. Чесно кажучи, я її погано пам’ятаю, бо сильно нервував.

За цей час у геймдеві я навчився знову мріяти. Став набагато спокійнішим, впевненішим. Раніше моє життя було дуже активне, розписане по хвилинам. А в геймдеві воно стало зрозумілішим, з чіткими цілями — емоційно це дає відчуття стабільності.

Перший час після звільнення з ресторану мене не покидало відчуття «Доббі вільний». У мене з’явився час на обід. Тут люди посміхаються, приходячи на роботу — ого...
Звісно, в ресторанному бізнесі все залежить від керівників. Я перепробув різні моделі управління, від френдлі до не френдлі. Але здебільшого на кухні авторитарний режим.

У Pingle дуже гарна атмосфера, окрім різних няшек (дні McDonald’s чи суші, щомісячна піца-паті і внутрішні турніри з Dota 2, Counter-Strike), у нас є змога працювати над відомими світовими тайтлами, а це і пряме спілкування із зарубіжними замовниками, і високі вимоги до якості робіт, які залишаються у власному портфоліо, і дотичність до їхньої культури ведення проектів, і багато інших переваг.

На даний момент я працюю на дуже великому проекті, веду напрямок, який відповідає за всіх персонажів у грі. Для розуміння, що означає «великий», — у грі більше 100000 анімацій. Пул задач дуже різноманітний: від імплементації оптимізації, яку розробляли і готували заздалегідь, — до фіксів того, що ми там на оптимізували 🙂.

Поради новачкам, що хочуть світчитися в геймдев

Якщо є бажання прийти в геймдев, дуже важливо вивчити ринок, переглянути можливі професії. «Хочу в геймдев» — це просто бажання, а тут потрібна дія (невелике коуч-повчання від мене).

Тому першим та банальним кроком буде вибір професії. Я б не радив відразу бігти шукати платні курси. Натомість можна виділіти час та спробувати самостійно розібратися, що це за професія. Часто буває, що після курсів люди просто передумують змінювати спеціалізацію.

Окрім того, я вважаю важливим менторство. Шукати наставника можна на різних ресурсах. Наприклад, онлайн-стріми (Twitch, YouTube). Банально: знаходиш не сильно популярного стрімера і заводиш із ним розмову. Так можна отримати відповіді на незвичні питання. Ще раджу користуватися групами та спільнотами в соціальних мережах, там можна знайти/запитати багато корисної інформації, а також, в результаті, познайомитися з кимось дотичним до геймдеву.

Якщо шукати курси і інтернатури, я би радив дивитися в сторону тих, що їх організовують саме геймдев-компанії. Так буде більше шансів отримати роботу, якщо вдало себе проявити під час навчання.

Ну, і найголовніше — не здавайтеся, ані кроку назад!

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини