Сан-Франциско у синьо-жовтих тонах: як відбулася конференція GDC у США
Слава Україні! На зв’язку Влад Макаров, CBDO компанії Kevuru Games. Хочу поділитися історією своєї поїздки на захід Game Developers Conference у США.
Передчуття та сумніви
Ми з сім’єю переїхали до Чорногорії за декілька днів до початку повномасштабної війни. Причин для поїздки було декілька: по-перше — тривожні новини, а по-друге — заплановані відрядження до США та Німеччини.
Передчуття наближення чогось поганого посилювалося з кінця січня. Усередині компанії велися розмови про те, що якщо є можливість тимчасово переїхати на захід України або в іншу країну, то краще це зробити. Потім поступово почало закриватися небо. За тиждень до початку військових дій почалися перебої з перельотами, скасування рейсів та зупинка продажів на них. Уряди США, Великої Британії та інших країн почали терміново евакуювати своїх людей. Це теж наводило на думку, що може початись щось дуже небезпечне.
Ми не вірили у погане до останнього. І до останнього у сім’ї велися розмови про те, що не треба нікуди їхати, нічого не станеться, все буде гаразд. Та в певний момент я сказав: «Не станеться — то й чудово. Вважаймо, що просто з’їздимо у відпустку». До того ж я вже не міг вилетіти з України у Гамбург і Сан-Франциско, потрібно було брати квитки на літак з інших країн. І я розумів: якщо під час мого перебування у Німеччині та США щось станеться, мені потрібно, аби моя родина була в безпеці. Тому ми поїхали на авто до Чорногорії. Це вирішувало як робочі питання, так і питання безпеки сім’ї.
І, як виявилося, мої передчуття та побоювання, на жаль, були виправданими.
Курс на конференції: підтримка України у кожній деталі
Вже в Чорногорії ми купили квитки на конференції Hamburg Games Conference та Game Developers Conference (GDC) в Сан-Франциско. Попри військові дії, керівництво нашої країни неодноразово повторювало, що бізнес, який може продовжувати функціонувати, має робити це задля підтримки економіки країни. І я поїхав на конференції, щоб у нашій компанії зберігалися робочі місця, щоб ми могли розвиватися далі, і щоб кожен співробітник відчував себе в безпеці щодо нових проєктів. І, звичайно, щоб ми могли й надалі матеріально підтримувати наші ЗСУ та допомагати волонтерам. Бо, наприклад, з 24 лютого ми задонатили більш ніж півтора мільйона гривень нашим захисникам, і в планах допомагати такими ж сумами щомісяця.
Перед поїздкою до Німеччини та Штатів потрібно було робити тест на Covid, хоча я був двічі вакцинований. У Будві я зробив тест, і, поки чекав на результат, розговорився зі співробітницею лабораторії. Дізнавшись, що я з України, що моя мама працює лікарем 24/7 у київській лікарні (бо там безпечніше, ніж удома, через постійні бомбардування) вона не взяла грошей за тест. Сказала, що це її власний подарунок для мене. Отримував його зі сльозами на очах. Адже питання не в грошах, я міг сам сплатити. А в тому, що нас справді підтримують у різних країнах світу, навіть у невеликій Чорногорії, площа якої менша за Миколаївську область.
З Чорногорії не так багато прямих рейсів в інші країни та міста, тому маршрути під час відряджень зазвичай були складними: по дві, три пересадки до місць призначення. Навіть під час перельотів я відчував підтримку. Контроль також проходив дуже швидко. Ні про що докладно не питали. Навпаки, хто міг, той говорив слова підтримки.
Hamburg Games Conference: розминка перед масштабною GDC
Напередодні GDC ми брали участь у невеличкому івенті в місті Гамбург. Формат конференції був дуже цікавим: масштаби його невеликі, і організатори зробили все можливе, щоб буквально кожна компанія, кожен учасник мали можливість поспілкуватися один з одним.
Були десятки зустрічей, на яких прийшло багато зацікавлених у послугах нашої компанії. Навіть ті гості конференції, яким наразі наші послуги не потрібні, намагалися якось допомогти: наприклад, представити нас своїм партнерам.
Підтримка України лунала під час кожної зустрічі. На головному вході продавали мерч, а зібрані кошти передавали на потреби українцям.
GDC: особливості заходу та ставлення до України
Це справді масштабний івент і перший офлайн-формат для GDC за останні 2 роки — останні рази подія проходила онлайн через Covid.
Черга на реєстрацію конференції була величезною — близько двох кілометрів. Коли я стояв у ній, то бачив людину, яка закликала всіх у черзі допомагати українцям. Вона роздавала листівки з інформацією про те, як можна задонатити Україні.
Ми серйозно готувалися до цієї події. Призначили величезну кількість зустрічей. У мене в календарі було заплановано понад 50 клієнтських зустрічей на тиждень. 90% з них вдалося провести вчасно, деякі не пройшли, бо не всі дісталися конференції.
У середньому зустріч тривала пів години, деякі довше. Але потік мітингів був фактично безперервним. На кожному з них потрібно було зробити пітч своєї компанії, послухати чим займається інша компанія та дізнатись про її потреби, обговорити робочі питання.
Всі, з ким я спілкувався, дуже підтримують Україну. Близько 70% цікавилися, як співробітники, я, моя сім’я. Активно розпитували про те, що відбувається. Інші не питали прямо, думаю, просто не хотіли порушувати особисті рамки. При цьому клієнти були не тільки зі Штатів, а й Азії, Латинської Америки, Європи. Багато хто намагався особливу увагу приділити нашій компанії та сервісам, йшов на контакт і співпрацю. Це було дуже помітно.
Хочу зазначити, що європейці набагато краще знають про війну в Україні, ніж американці. Їм не треба пояснювати, де розташовані Харків, Маріуполь, Львів. Вони в курсі майже всіх останніх подій та новин. А от американці задавали дуже багато питань: я навіть завантажував їм карту та показував, де яке місто розташоване, де відбуваються найактивніші бойові дії. Це логічно — для європейців ми ближчі територіально, війна фактично йде на території Європи. У Штатах не так добре володіють інформацією.
Сан-Франциско у синьо-жовтих тонах
У Сан-Франциско є будівля Salesforce Tower, одна з найзнаменитіших у місті. Зазвичай на її вершині показується реклама, але періодично вона підсвічується синьо-жовтими кольорами на підтримку України.
Наскільки я знаю, це лише один із прикладів відомих будівель, підсвічених українськими національними кольорами. Те саме роблять Davies Symphony Hall та City Hall. Взагалі, цю масштабну ілюмінацію на все місто складно не помітити. Скрізь на білбордах та сітібордах — український прапор. Якщо біля якоїсь установи висить американський стяг, то поряд обов’язково висітиме й український. Думаю, він точно був другим за популярністю. Це приємно спостерігати.
Нетворкінгові заходи з українським духом
Навколо GDC є велика кількість так званих нетворкінгових івентів. Навіть не просто велика, а величезна — на Eventbrite було 70 сторінок анонсів подібних заходів у Сан-Франциско у ці дні. Зазвичай це збори в
Деякі такі івенти проходили під егідою підтримки України. До прикладу, на них люди купували їжу чи напої й частина або всі кошти йшли на допомогу нашій країні. Також багато компаній продавали мерч, кошти від реалізації якого також відправляли Україні. Були й просто точки збору коштів для нашої країни та постійні заклики донатити. Найбільший ажіотаж був саме навколо таких івентів — люди цілеспрямовано обирали їх, щоби показати свою позицію на підтримку України. Як мінімум третина всіх клієнтів, з якими я спілкувався, говорили, що вони донатять армії та переселенцям. Тобто підтримують не лише словом, а й ділом.
GDC: висновки та перспективи
Загальний настрій заходу був робочий. Було видно, що всі скучили за офлайн-форматом. Звичайно, не було повної заповненості павільйонів, але гостей було багато. Конференція дала багато позитивних зустрічей та результатів. То був великий робочий вулик, де всі спілкувалися, домовлялися, кипіла робота.
Після конференції майже два тижні я витратив на road show у США: Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Нью-Йорк. У такому форматі зустрічі бувають навіть продуктивнішими. Вони проходять у менш метушній атмосфері, в кафе, офісі, біля офісу, де можна спокійно обговорити всі питання та дійти конкретних рішень.
Щодо підсумків конференції особисто для нас, то зараз ми працюємо над актуальними запитами декількох десятків клієнтів, з якими спілкувалися на заході. Команда готується оформляти остаточні пропозиції, тому сподіваємося на укладання контрактів. Також ми попередньо уклали контракт з однією великою світовою компанією (не буду називати її до офіційного підписання контракту). Наразі займаємося юридичними питаннями та обговорюємо концепцію проєкту.
Якщо все буде так, як ми плануємо, то найближчого місяця клієнти, які отримали наші пропозиції, працюватимуть з нами. Ми повністю компенсуємо всі витрати на поїздку, зможемо посилити наш проєктний пайплайн, збільшити якість тих проєктів, які є у воронці, та розширити наше портфоліо. А це — збереження робочих місць, стабільні ЗП, підтримка наших колег, які зараз у ЗСУ та ТРО, допомога армії та волонтерам та підтримка економіки України.
Немає коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів