Чим корисна для розробників ігор книга «100 речей, які кожен дизайнер повинен знати про людей»

Всім привіт! Мене звати Євген Грішенко, я працюю на посаді Product Owner в компанії Weave Games. А ще люблю читати і час від часу ділитися своїми думками про книги, які можуть бути корисні геймдевцям і не тільки. В кінці блогу буде список моїх рецензій, а зараз розповім свої думки щодо книги «100 речей, які кожен дизайнер повинен знати про людей», яку написала докторка філософії Сьюзен М. Вайншенк.

На сайті видавництва ArtHuss, яке випустило цю книгу українською, діє промокод gamedevdou. Він дає знижку 15% на будь-які купівлі через кошик

«100 речей»

Це одна з тих книг, на яку я дуже давно дивився, ще на Амазоні, англійською мовою, і в мене дуже свербіли руки її придбати і прочитати. Але щось весь час не складалося. Чи то не було достатньої зацікавленості у покупці, чи то досить дорога доставка (так, це було ще в часи, коли Нова Пошта не доставляла з-за кордону, а вартість доставки якимось іншим сервісом могла коштувати як х2 від вартості книги).

Тому я був дуже радий побачити, що її видано українською мовою. Без зайвих зволікань я приступив до читання.

Першим моїм враженням був подив, адже, хм, у книзі відсутній майже будь-який вступ, лише одна сторінка, чи будь-яке пояснення «як читати» чи як взаємодіяти із інформацією. На відміну від, наприклад, книги Workflow, яка має досить чітке та користе пояснення про найкращий метод взаємодії із нею, та які уроки читач(ка) може винести з книги, і як покращити свій робочий процес.

Отже, «100 речей» є скоріше енциклопедією, збіркою фактів та висновків стосовно різних аспектів людської поведінки, як комплексного явища, яка містить в собі як вхідні, так і вихідні сигнали. Втім, авторка доволі прозоро натякала про це у назві, тому люди, розбещені різноманітними гайдами та спрощенням подачі у книжках чи електронних медіа, стикнуться саме із таким стилем подачі.

Книга не (тільки) для дизайнерів

Оскільки українською доступна все ще дуже незначна кількість професійної літератури саме для ігробуду, то доводиться вишукувати інформацію, яку можна використати в цій сфері із інших, дотичних сфер.

При написанні цієї книги, здебільшого, авторка писала про дизайнерів інтерфейсів, UX дизайнерів, які будуть взаємодіяти із мобільними застосунками та вебсайтами, адже досить багато прикладів з книги присвячені саме цим доменам та специфічним елементам дизайну.

І позитивне те, що у цій книзі є вдосталь інформації, якою зможе скористуватися ігровий дизайнер для побудови ігрових механік та взаємодії між гравцем та грою.

Так, гра містить розділи Як люди думають, Що мотивуює людей, Люди — соціальні створіння, та кілька подібних, які розкривають багато аспектів взаємодії людей взагалі із електронними, і не тільки, медіа, які можна використати в ігробуді.

Насправді, це одна з переваг та один із недоліків книги.

Перевага, безпосередньо в тому, що читаючи книгу можна знайти багацько цікавих та потенційно корисних підказок, на що звертати увагу при створенні найрізноманітніших фіч — соціальних, видачі винагород гравцям, навіть економічного балансу гри. Ба навіть як проводити брейншторми чи зустрічі із командою.

Недолік в тому ж, бо книга описує дуже багато різнопланових фактів, які не допоможуть зробити комплексний продукт, чи не дозволять побудувати комплексне бачення процесу чи результату дизайну. Принаймні, це недолік, якщо підходити до книги з точки зору практичного керівництва чи гайду до певної проблеми чи теми.

Через таке широке охоплення тем та аспектів персоналій, книгу буде цікаво почитати не тільки дизайнерам, а також продюсерам, продактам, чи проджектам, одним словом, тим, хто здебільшого взаємодіє із людьми не тільки як із користувачами, а як із колегами та підлеглими, із ким потрібно налагоджувати робочі взаємини, та організовувати робочі процеси.

(Не) Поштовх до взаємодії

Кожного разу, коли я читаю нон-фікшн, то виділяю для себе цікаві та потенційно корисні місця кольоровим маркером та роблю закладку стікером. У випадку «100 Речей» вона буквально вся розмальована та заклеєна стікерами. Мабуть це найбільш «прикрашена» книга, з часів читання «The Book of Lenses» Джессі Шелла. Це дійсно цікава та корисна книга, якщо вам потрібно освіжити свої знання із результатів поведінкових досліджень, чи, можливо, підгледіти якусь цікавинку із того, як себе поводять люди.

Тут немає якихось одкровень, ні, більшість інформації що її наводить авторка, це результати досліджень інших науковців чи експертів, але кожен з розділів доповнений власними висновками, як невеличкими зачіпками, від яких можна відштовхуватися при плануванні покращень у своїх іграх після прочитання книги.

Саме тому, під час читання, якщо вас зацікавлять ідеї, викладені в книзі, я б радив одразу робити нотатки в дизайн документи, або повертатися до перечитування книги час від часу, аби освіжити пам’ять.

А якщо ви лише починаєте свій шлях в ігробуді, то ця книга буде, насправді, безцінною. Адже вона дає, хай і не сто, але десь п’ятдесят зачіпок які можна безпосередньо розвивати, від яких можна відштовхуватися, які дадуть розуміння чому в іграх працюють ті чи інші механіки.

А яка, на вашу думку, річ про поведінку людей, яку всі мають знати?