Неоплачувані овертайми, борги та маніпуляції командою. У чому ще співробітники української Thundermark звинувачують компанію

Минулий рік вплинув на роботу багатьох сфер і геймдев, звісно, не виключення. Однією з компаній, яка постраждала через повномасштабну війну стала Thundermark. Залишившись без co-development проєктів, студія спочатку намагалася виживати на власних бюджетах, але дуже скоро була вимушена зупинити виплати своїм співробітникам. Та ситуація може бути куди складніша. З нами зв’язалася експрацівниця Thundermark Марія Костовська і розповіла про проблеми всередині студії. Щоб детальніше розібратися в тому, що ж сталося, ми поговорили з іншими працівниками та розпитали про все її керівництво. Нижче — два варіанти однієї історії.

Версія працівників: робота на депозит, безкоштовні овертайми та юрисдикція США

Спершу трошки про саму компанію. За даними аналітичної системи YouControl ТОВ «САНДЕРМАРК» або ж THUNDERMARK LTD була зареєстрована у Львові майже три роки тому. Єдиним її бенефіціаром зазначена Олеся Дячишин. На сторінці Олесі в LinkedIn вказано, що зараз в компанії вона займає позицію Human Resources Director. Втім, за даними ресурсу Crunchbase компанія Thundermark, засновницею якої є Олеся Дячишин, зареєстрована в Остіні, штат Техас (США).

«Ігрова студія Thundermark — це продуктовий стартап, що займається повним циклом розробки ігор та гейміфікованих продуктів. Компанія розробляє як власні IP, так і бере участь у сторонніх проєктах в якості co-development партнера. Корпоративна структура бізнесу є конфіденційною. Юридична присутність, справді, є в кількох юрисдикціях», — зазначив нам в коментарі СЕО компанії Юрій Дячишин.

Питання, де ж саме зареєстрована компанія є одним з принципових, тому запам’ятаємо цей факт і перейдемо безпосередньо до історії Костовської. ФОПом вона приєдналася до Thundermark в жовтні 2021 року і спочатку працювала як геймдизайнер, а згодом перейшла на позицію левелдизайнера. Марія розповідає, що при першій особистій зустрічі з власниками, їй пояснили — всі працівники Thundermark є українцями, однак для залучення іноземних інвестицій компанія зареєстрована в США.

«Скажу відверто: я не є юристом і ті нюанси роботи з іноземним елементом, з якими я зіткнулась пізніше, не були мені відомі. До того ж я подумала: офіс у Львові, власники — українці, що може піти не так?» — пояснює вона.

Навесні 2022-го у Марії мав відбутися performance review. Його дату спочатку кілька разів перенесли, а на початку літа Олеся Дячишин зібрала всю компанію на дзвінок. На ньому вона повідомила про фінансові проблеми компанії. Вже після того HRD провела особисті бесіди з працівниками, де домовлялася про нову винагороду.

«Нова — не значить краща, оскільки більшій частині виплати урізали мінімум вдвічі. Обрізану суму „відкладали“ на так званий депозит, а на робочу пошту писали скільки компанія винна працівнику. Планували цей депозит віддавати коли в компанії з’являться гроші. Частина працівників після таких новин пішла з Thundermark. Літо було напруженим, компанія всіляко заохочувала до неоплачуваних овертаймів. Пам’ятаю, як зі мною зробили „попереджувальний мітинг“ через те, що відмовилась безкоштовно працювати на вихідних. Я почала думати про пошук нової роботи, але зі мною працювали дуже класні люди. Це завжди було стримувальним фактором», — розповідає Костовська.

Ситуація різко змінилась восени, коли керівництво повідомило про затримку виплат. Остання, за словами Марії, для більшості працівників була за вересень. Фахівчиня написала керівництву, що їй потрібні гроші, але після цього у неї відбулася розмова з працівником відділу HR та лідом її команди, де Марія дізналася — попередній тиждень був для неї останнім робочим. У дівчини не було підозр, що ситуація може погіршитися і вона підписала договір, по якому всі виплати мали бути зроблені в межах 30 днів після розірвання контракту. Через кілька днів після цього один з її вже ексколег написав про загальний дзвінок, на якому керівництво повідомило про банкрутство компанії.

«Я не дуже переживала з цього приводу. „У мене ж є договір“, — подумала я. Але пройшло 30 днів, а двох останніх виплат та „депозиту“ не було. Я постійно писала бухгалтеру і у грудні мені прийшла передостання виплата. Потім минув січень, лютий. Не було ніякої інформації», — додає Костовська.

Вона намагалася забрати рештки грошей робочою технікою, але їй повідомили, що «на техніку зараз є потреба», оскільки компанія робить свій проєкт. Інші працівники Thundermark підтвердили Марії, що компанія працює і вона почала думати, як можна легально повернути гроші. Так вона вирішила притягнути компанію до відповідальності, але зіштовхнулася з кількома проблемами. По-перше, серед документів, які їй надала бухгалтер компанії не було акту передачі послуг; по-друге, сама бухгалтер довго не відповідала на дзвінки. Вирішивши розібратися в питання, Костовська звернулася до адвоката і за декілька консультацій з’ясувала, що:

  • львівський офіс з реєстрацією компанії «Сандермарк» немає жодного відношення до компанії Thundermark і не є її філіалом;
  • працівники укладають договір з «Thundermark Games», зареєстрованою в США;
  • у договорі прописано, що всі диспути та судові позови мають відбуватись згідно з юрисдикцією США.
«Якби я хотіла позиватись, то, по-перше, мені потрібно було мати акти виконаних робіт, а також доказ „депозиту“. По-друге, навіть якщо українські суди захотіли б розглянути цю справу, потрібні було засвідчені переклади багатьох документів, а також адвокат зі сторони США. І навіть якщо вдасться довести їхню неправоту, лишається два питання. Перше — чи є можливість стягнення коштів? Друге — це питання впровадження судового вироку на території США, яке може затягнутись на роки і морально витиснути багато сил», — резюмує Марі.

Врешті решт, дівчина поспілкувалася з іншими співробітниками Thundermark і з’ясувала, що вони знаходяться в аналогічній ситуації, а сумарно компанія нібито винна понад $100 тисяч. Щоб підтвердити цю інформацію ми знайшли фахівців, які працювали на студію у 2022 році. Кілька людей нам підтвердили те, що розповіла Костовська з невеличкими особистими нюансами. Зокрема, один зі співрозмовників додав, що перші два тижні після повномасштабної війни команда займалася тільки гуманітарною допомогою, а згодом почали повертатися до робочих питань.

«Потім на дзвінку з Олесею Дячишин піднялися питання фінансових проблем у компанії і вона звернулася з проханням перейти на конкретну ставку. Тобто якщо співробітники отримували менше, то залишались при своїх, а якщо більше — переходили на нову, меншу зарплату. Ми довго не думали, війна, скрутні часи, усі хотіли залишити робоче місце. Тому одноголосно підтримали цю ідею. Нас запевнили, що всі гроші будуть зараховуватись на депозитний рахунок і згодом їх повернуть. Та йшли місяці, а гарних новин не було. На папері ми наче заробляли ті самі гроші, але насправді ні. Ми слухали обіцянки: «все на депозитному рахунку, тому не турбуйтесь», — додав один з експрацівників.

Інший співробітник компанії додав, що вже у 2023 році команда працювала «на чесному слові», грошей не отримував ніхто, а керівництво маніпулювало людьми аргументами на кшталт «ми сім’я, тобі не соромно?». Підтвердила людина також і неоплачувані овертайми, пославшись на приклад свого колеги, який з лідом працювали по графіку «пост здав — пост прийняв». Ну і на завершення підтвердилася проблема з судовими позовами. Наш співрозмовник пояснив, що питання дійсно складне, а одна консультація буде коштувати $300-500. При цьому потрібен адвокат, який спеціалізується на конституції США, а успішність позову може бути мінімальною, оскільки сам процес буде коштувати більше, ніж компанія винна людям.

Версія компанії: втрата партнерів, допомога з фрілансом та обурення через наклеп

З цим ми прийшли до CEO Thundermark Юрія Дячишина. Він нам пояснив, що станом на лютий 2022 року 70% команди були залучені у розробці виключно co-development проєктів з компаніями-партнерами із США. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну і до травня 2022 року усі сторонні co-development проєкти були закриті. При цьому Дячишин наголошує, що сталося це не з ініціативи їх компанії.

Також він додав, що після повномасштабного вторгнення Thundermark призупинила роботу над усіма проєктами на 2 тижні, а цей час був оплачений всім, незалежно від умов співпраці. Ба більше, компанія допомагала членам команди з релокацією до більш безпечних західних регіонів України чи за кордон, надавала безкоштовне житло як у Львові, так і за кордоном; забезпечила психологічну та правову підтримку.

«Попри припинення фінансування по партнерських проєктах, керівництво компанії вирішило підтримати команду і продовжити співпрацю з контракторами, що були залучені до цих проєктів. На початку червня минулого року керівництво відкрито вийшло на комунікацію до усієї команди із чітким і прозорим поясненням ситуації. Усім членам команди запропонували приєднатися до розробки власних продуктів студії. Зважаючи на те, що єдиним їх джерелом фінансування були стратегічні резерви компанії, всім запропонували зменшення виплат. Це дало змогу забезпечити фінансування всієї команди протягом обмеженого бюджету й періоду невизначеності, замість того, щоб примусово розривати контракти з окремими людьми», — пояснює СЕО.

Протягом наступного місяця керівництво провело з кожним особисті зустрічі, щоб досягти домовленостей про комфортні умови співпраці та розмір подальшої, вже зменшеної винагороди. Дячишин наголошує, що умови та розмір виплат погоджувалися індивідуально і ніякого єдиного обмеження для всіх не було. Окрім того, компанія не брала на себе безумовних зобовʼязань проводити будь-які оплати. Умовою будь-яких додаткових виплат (Project Success Fee) «була і залишається фінансова успішність продуктів, в яких брали участь відповідні члени команди». Тому кожен член команди, який продовжив співпрацю, погодився із новими умовами

Вже після погодження нових умов та розрахунку актуального burn rate, наявного бюджету компанії залишилося до початку осені 2022-го. Знову ж таки, за словами Юрія, керівництво компанії відкрито повідомило про це, а також озвучило момент, коли буде вичерпано внутрішній бюджет і припиняться виплати. Це відбулося на загальній студійній зустрічі наприкінці червня минулого року.

«Після вичерпання бюджету, з жовтня 2022 року компанія припинила виплати. Фактично членів команди повідомили про можливість припинення співпраці за три місяці до настання цього моменту, а не за 2-4 тижні, як це передбачено умовами договорів. Та навіть після цього, з жовтня по березень 2023-го компанія оплачувала офісне приміщення з автономним опаленням і електропостачанням, щоб дати можливість людям працювати на власних freelance-проєктах в період масових відключень електрики», — додав Дячишин.

Звинувачення у спонуканні до неоплачуваних овертаймів він називає неправдивими та абсурдними. СЕО Thundermark наводить приклад, коли кілька людей, які не могли переїхати до безпечних регіонів, протягом тижнів чи навіть місяців не мали змоги працювати, але все ж отримували зарплату.

«Наші контрактори працювали з обсягом роботи, який можна було виконати протягом погодженого періоду часу. Окрім того, компанія ніколи не вимагала звітів або „трекінгу“ часу у будь-який інший спосіб. Деколи така політика компанії давала можливість для зловживань. Особливо після вторгнення, коли не було можливості вимагати дотримання чіткого графіка виконання задач. Зокрема, з часу повномасштабного вторгнення компанія з власної ініціативи розірвала договір тільки з однією особою через неякісне надання послуг, систематичне необґрунтоване ухилення від участі в робочих зустрічах та токсичність. З іншими членами команди компанія договори з власної ініціативи не розривала», — пояснює Юрій.

Що ж стосується судових позовів, то СЕО наголошує — контрактори, які мають договір з американською компанією, можуть подати позови до суду у відповідній юрисдикції, і керівництво Thundermark «не розуміє, в чому тут обмеження». Також заперечує він факт оголошення банкрутства і називає будь-яке поширення такої інформації наклепом. Дячишин звертає увагу, що у червні 2023 року студія випустила на Steam першу демо-версію Tribute — батл-арени, що розроблялася з 2021 року.

Окрім того, зараз Thundermark працює над двома волонтерськими продуктами. Перший це тренувально-симуляційний miltech-проєкт подвійного призначення. Другий — випуск ремастера та розробка розширення Абетки, безкоштовної навчальної гри, що допомагає малюкам в ігровій формі швидко опанувати український алфавіт та набути навички читання й письма.


Загалом, ситуація, що склалась виглядає максимально неприємно. З одного боку українська продуктова геймдев-компанія через повномасштабне вторгнення залишилася без партнерів і бюджетів та зазначала фінансових проблем. Дійсно, сумна і несправедлива ситуація. Це, до речі, вже другий такий випадок, про який ми розказуємо. Нагадаємо, що у січні цього року ми писали про схожі проблеми в Gamepack Studio.

З іншого боку, нинішні та колишні співробітники Thundermark наголошують — вони розуміють скрутну ситуацію, навіть готові піти на поступки. Але комунікації і дії керівництва студії вони вважають, щонайменше, несправедливими. Один з наших співрозмовників так і заявив, що його образили не стільки фактично запропоновані суми та затримки грошей, скільки недотримання своїх слів керівництвом.

За нашими спостереженнями, на жаль, такі сумні ситуації з втратою фінансування та боргами в українському геймдеві ще будуть виникати. А що ви думаєте про кейс Thundermark? Хто винуватий в цій проблемі та кому ви більше довіряєте? Діліться в коментарях.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини

👍ПодобаєтьсяСподобалось11
До обраногоВ обраному3
LinkedIn


Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Нема чергової виплати — нема роботи, навалити в відгуки, подати в суд (якщо є бажання і гроші).

www.allianz-trade.com/...​over-from-nonpayment.html — тут досить добре розписано що робити.

Якщо компанія «забула» зробити інвойс за вас — згадуємо, що ми ФОП, виставляємо інвойс своїми лапками. Дивимося на попередні і куди вони йшли, робимо таке саме з новими даними. З цим можна і в суд сходити. Зазвичай плата адвокату за позов << невиплати навіть за перший календарний місяць. Скоріш за все, отримавши позов, материнська компанія випише триндюлів нашому менеджементу щоб швидко все вирішила без суду. Виключення — реально нема грошей, тоді нехай ініціюють банкротсво і платять офісом з молотка. Виключення з виключення — ти реально так любиш працювати саме на цю контору безкоштовно, що робив би це, і робив.

До речі, померла гільдія надавала сходий сервіс,він би згодився. Відкрита можливість для якоїсь юридичної фірми здобути експертизу і надати унікальний сервіс.

Зазвичай плата адвокату за позов << невиплати навіть за перший календарний місяць

я конечно может Вас немного удивлю, но обычно часовой рейт нормального адвоката в США это 300-500 долларов.

Що менше пари-трийки зарплат

Фігова і сумна історія, наскільки розумію, до повномасштабного вторгнення проблем не було.

Направду в таких випадках варіанти є:
1. Компанія могла піти просто шляхом будь-якого стартапу: Запрпонувати % в компанії замість заборгованих коштів, думаю, багато хто б погодився і компанія здобула лояльних працівників.

2. Об’єднання з іншою компанією або продаж частини компанії аби мати гроші на операційні витрати. Якщо компанії 3 роки і там працює 40-50 людей як пишуть нижче, то такий бізнес мав би знайти покупця.

3. Нерозумію в чому проблема розрахуватись технікою, якщо це покриє всі чи більшість боргів перед працівником.

Але пішли найлегшим шляхом — невиплати і кидки.

Я так підозрюю, що більшість «кидків» насправді не «кидки», а міскомьюнікейшен.
Із серії «ми з радістю заплатимо вам всі гроші, ЯК ТІЛЬКИ і ЯКЩО в нас вони з’являться» != «Ми гарантовано через 30 днів розпродамо з аукціону останні сорочки засновників і виплатимо вам всі гроші». І — я підозрюю, що саме перший варіант *проговорювався* — дуже детально — з кожним з працівників. Хоча б тому, що зі мною він таки проговорювався, і я знав на що очікувати. І я не дуже вірю, що я такий особливий і такі домовленості і проговорення були тільки зі мною. Чому після цих проговорень воно було сприйнято інакше — я не знаю.

Ну і так, що я мав в результаті:
— так, це була робота «стартапного» типу — і я досі продовжую співпрацювати на фактично безоплатно-волонтерських засадах з Тандермарком. Не дуже багато, бо маю іншу «основну роботу що приносить гроші», але. Бо я знаю цю компанію, знаю цих людей, я знаю що там з грошима, я бачив і переживав власною шкірою те, що вони робили з перших днів повномасштабної війни, я бачив і чув, які кроки були зроблені щоб втримати хоча б якісь виплати, я сам працював на гуманітарному штабі організованому Тандермарком, коротше... «кидки» тут просто з боку раціональності сенсу не мають — після всього що було зроблено. А якщо порахуваи ті «додаткові гуманітарні» штуки — типу оренди квартир для тих, кого було евакуйовано з інших міст, забезпечення технікою навіть для роботи над сторонніми проектами, забезпечення офісом в час блекаутів... Ну, коротше, камон. Це не має сенсу.
Тож — так, це був шлях номер 1 — який чомусь багато хто просто не сприйняв.

Щодо «об’єднання з іншою компанією» — ну, тоді я був би першим, хто звільнився. Хоча, можливо, гроші й були б. Але — я знаю, ЧИМ закінчуються всі ці об’єднання. Завжди. За 18 років досвіду роботи в IT я багато чого бачив.

3 — наскільки я знаю, цей варіант розглядався, але в деталі не вникав, бо у мене проблем з виплатами не було.

Олександр, твоя ситуація інша бо тебе звільнили з позиції на якій ти працював раніше (якшо не помиляюсь, влітку). На яких засадах ви домовились далі працювати — це точно не те, що було в інших.

Зараз ти можеш про це тут почитати.

Я не заперечую того факту що під час війни компанія допомагала, але ти ніби впритик не бачиш інших фактів.

Ну, не знаю. На мій особистий погляд, як контрактора цієї компанії, з боку керівництва комунікації були МАКСИМАЛЬНО прозорими. Тобто що ще БІЛЬШЕ могли сказати крім того що говорили — я не знаю.
Варіанти — як продовжувати або не продовжувати співпрацю — також були.
Способи знайти «де взяти грошей щоб платити контракторам» — також були, і були дуже прозорими — тобто, усі хто хотіли і хоча б трішки бували на щотижневих дзвінках, знали що і як робиться.

Тож, про половину сказаного пані Марією я можу сказати — або це казали персонально їй, і тільки їй, або такого не було взагалі. Бо я також мав і комунікації з керівництвом (як з пані Олесею, так і з іншими людьми з топ-менеджмента і топ-девелопмента). І ось цього — «тобі має бути соромно» — там не було. Взагалі. Там було «ми розуміємо, що ми не можемо запропонувати гроші, бо в нас їх фізично немає. Але: ви можете приходити в офіс, зі світлом, теплом і інтернетом. Ви можете користуватись технікою, яка у вас є». Це — було.

І так, дійсно, компанія, за відсутності фінансування, робила свої проекти. З шансом знайти видавця. Один з проектів був показаний на Інді Гейм Кап, інший — зараз виходить у відкриті плейтести.
А, ну і щодо «знайшли фахівців та поспілкувались» — гарно ж ви шукали, якщо не знайшли тімліда, який працював там з травня 2021 року.

Але я вас розумію. Смажені факти завжди читаються краще.

Вибачте, а де ж тут смажені факти? В редакцію прийшла експрацівниця, яка перерахувала проблеми, з якими стикнулася. Ми знайшли ще кількох співробітників компанії і вони підтвердили проблеми. Потім спитали, що про це все думають в самій компанії і дали її відповідь майже без редактури.
Чи ви пропонуєте нам ігнорувати запити наших читачів?

Ну от вам співробітник компанії каже, що половина переліченого — то є перебільшення.
Але цікавіші звісно ті екс-працівники, які *підтверджують проблеми*, а ті які *не підтверджують* — нецікаві. Саме це я й мав на увазі.

Олександр, якщо для тебе прозорість — це кілька місяців годувати людей обіцянками що все буде добре, як тільки зайде проект, а потім оп, проекту немає грошей немає, то мені дуже шкода. Як ти думаєш, якби працівикам сказали «з вересня ми вам не будем платити», вони б залишились?

Я можу тобі особисто відправити свою переписку з Олесею і Христиною, де я пропонувала розрахуватись зі мною технікою і як це було проігноровано.

Якщо вони такі чесні, чому ж не видали акти? Рівно за ті місяці, за які не виплатили кошти, співпадіння?

Що значить «у нас немає грошей?». Немає, значить люди працюють місяцями і роблять проекти компанії безкоштовно?

І ні слова про те, як ці гроші будуть вертатись. І ніяких гарантій. А ти тільки порахуй, яка там сума з 40-50 людей набігла (за депозит і кілька місяців). І ти прекрасно знаєш про те, що у такій ситуації всі.

> кілька місяців годувати людей обіцянками що все буде добре
Цікаво, чому я сприймаю фразу «ми зараз працюємо над тим щоб долучитись до нового проекту» виключно як «ми працюємо, і не знаємо що буде далі»?
Це трішки відрізняється від «та все буде гарно, обіцяємо» — бо я тих обіцянок не чув. Можливо, це просто різниця в сприйнятті, тут сперечатись не буду.

Щодо коштів — ну не знаю. На момент, коли до мене прийшли і сказали «У нас коротше закінчуються гроші, і зовнішніх фінансів не буде, принаймні, в найближчий час» — а це було доволі давно, ще ДО того як пішла робота над новим проектом — я сам вибрав, щоб не розривати співпрацю, а продовжувати — хоча й в іншій ролі.
І так, на той момент ніяких заборгованостей не було. Тобто, вже ПІСЛЯ того як ця розмова була, я отримав повну виплату за попередній місяць, згідно інвойсу.

І так, саме про «ми не можемо запропонувати вам гроші» розмова й велась. Про те що фінансів немає (точніше, вони ДУЖЕ обмежені). Про те, що будь-хто може абсолютно вільно шукати іншу роботу. Або просто нічого не робити. Або робити шось на «безкоштовних» засадах.
Ті кого це не влаштувало — відразу пішли шукати іншу роботу, я сам знаю декількох таких людей.
Інші — переформатували співробітництво, так, як, наприклад, я — змінивши сферу діяльності і, фактично, склавши новий договір про співпрацю, з іншими умовами. І успішно пропрацювавши декілька місяців на нових умовах.

Мене це влаштовувало. Тих хто пішов в інші місця, також це влаштовувало. Всі можливі ризики — були обговорені, і ніхто їх не приховував.

І так, я отримував нові домовлені гроші настільки максимально довго, наскільки це було можливо — і я про це також знав, що вони не безмежні. Так само як і «соціальну підтримку» у виглідя офісу з безперебіниками і інтернетом — воно було дуже помічним під час блекаутів.

Тож я відверто не розумію, про які саме манипуляції можна казати.

Ви трошки не праві в тому, що цікавіші працівники, яка підтверджують проблеми. Тут нам цікавіше максимально розкрити тему.
Але, власне, саме тому тут і є коментарі — В них розвивається контекст ситуації. Тому дуже дякую вам за доповнення!

Я, як експрацівник компанії, не розумію де там перебільшення. Мені наприклад теж не заплатили, але обіцяли що колись виплатять, в що насправді не дуже віриться. Незважаючи на це, коли я йшов з компанії, то було мінімум претензій і негативу з моєї сторони і техніку я теж повернув. І хоча в мене досі немає негативного відношення до людей і компанії, але брехня і маніпуляції в версії компанії обурюють, бо я не розумію для чого це було зроблено. При тому, версія працівників достатньо правдива.

Ну а я читаю «версію працівників» і дивуюсь, бо майже всього, що там написано, я не бачив і не чув.

Наприклад:

Літо було напруженим, компанія всіляко заохочувала до неоплачуваних овертаймів. Пам’ятаю, як зі мною зробили «попереджувальний мітинг» через те, що відмовилась безкоштовно працювати на вихідних.

Не було такого. Були стандартні мітинги-планування, стандартні ж спрінти, і розробка на Анріал Енджин.Це з мого боку, те що я бачив і чув.

Ситуація різко змінилась восени, коли керівництво повідомило про затримку виплат. Остання, за словами Марії, для більшості працівників була за вересень.

Про те, що грошей немає, я знав власне з липня, якщо не помиляюсь. Бо, власне, саме тому саме тоді й почалось «переформатування».
Як при цьому той факт що обмежений об’єм грошей рано чи пізно закінчується став несподіванкою — я не знаю. Особливо коли про це напряму кажуть.

що вже у 2023 році команда працювала «на чесному слові»,

От це — правда. Керівництво чесно сказало — «Грошей в нас немає. Єдиний формат який можемо запропонувати — коли, і якщо, проекти, над якими ми працюємо, „вистрілять“ — і будуть продаватись — то будуть виплати. Бо це — єдине джерело, де ми можемо взяти гроші».

Але водночас

керівництво маніпулювало людьми аргументами на кшталт «ми сім’я, тобі не соромно?».

— ось цього я не чув. Може, звісно, я просто не був на тих дзвінках, де конкретно це казали. Ну, не пощастило потрапити на ті моменти, де манипулювали. На моменти де була підтримка і висловлювали подяку — потрапляв, на моменти де сумували що під час війни не можуть працювати як в «жирні мирні часи» — потрапляв, а от на моменти де когось звинувачували або манипулювали — не потрапляв. Така вдача, напевно...

Не було такого. Були стандартні мітинги-планування, стандартні ж спрінти, і розробка на Анріал Енджин.Це з мого боку, те що я бачив і чув.

Овертайми були і це всім відомий факт (в дев команді точно, буквально на ретроспективі обговорювали наскільки це погано), неоплачувані, звісно. Як мінімум, я та Данило овертаймили по 10-12 годин протягом орієнтовно 2 тижнів, щоб проект можна було показати на виставці. А з того, що я чув, певні люди овертаймили і по 14 годин, тому тут ти не правий.

Про те, що грошей немає, я знав власне з липня, якщо не помиляюсь. Бо, власне, саме тому саме тоді й почалось «переформатування».
Як при цьому той факт що обмежений об’єм грошей рано чи пізно закінчується став несподіванкою — я не знаю. Особливо коли про це напряму кажуть.

Звісно, всім було відомо, що гроші закінчуються, але ні мені, ні комусь ще, кого я знаю, літом не повідомляли терміни коли вони остаточно закінчаться. А на питання про затримку жовтневої виплати (яку, як і за листопад, в результаті вже ніхто не отримав), казали, що просто щось затримується, скоро все буде. Я розумію причину чому в кінці кінців гроші не появились (не впевнений чи я можу її розказувати, тому краще не буду), але те, що компанія зробила на це ставку і вона вигоріла — об’єктивно не правильно. Не можна перекладати відповідальність за це на працівників.

— ось цього я не чув. Може, звісно, я просто не був на тих дзвінках, де конкретно це казали. Ну, не пощастило потрапити на ті моменти, де манипулювали. На моменти де була підтримка і висловлювали подяку — потрапляв, на моменти де сумували що під час війни не можуть працювати як в «жирні мирні часи» — потрапляв, а от на моменти де когось звинувачували або манипулювали — не потрапляв. Така вдача, напевно...

Я, звісно, не можу ручатись за слова Марії, але мені теж казали схожі речі, навіть двічі. Так, це було не в контексті овертаймів, взагалі воно не мало жодного відношення до цієї ситуації, але в мене немає сумнівів, що така ситуація цілком могла статись. Ну і ти цього не чув бо такі розмови відбуваються у приватному форматі, а не на загальних дзвінках.

Крім всього цього, хотів би підмітити, що в мене немає особистого негативу до керівництва. Мені навіть, по особистому проханню, дозволили користуватись робочим ноутбуком після того як я пішов з компанії, поки він їм не знадобиться, тому ми розійшлись на більш-менш позитивній ноті. Проте ця «версія компанії» в певних моментах є буквально брехнею та маніпуляцією фактів, але найбільше мене дивує те, що в коментарях їх дійсно хтось пробує виправдати.

Хм. Я, скоріш за все, розумію, звідки таке різне сприйняття ситуації в тебе, Марії, Данила і — в мене.

В той момент, коли вперше прозвучала фраза «Зовнішніх грошей немає, будемо жити на резервах» — тобто, тоді, влітку, коли відбулася перша розмова з керівництвом — фактично, я завершив роботу в старому форматі, отримав усі виплати і — по факту — все, контракт в тому вигляді в якому він складався рік до того було завершено.
З цього моменту я — фактично — склав інший договір. З іншими умовами. З іншими функціями. І ще тоді я для себе вирішив — тепер ти працюєш в абсолютно типовому стартапі. Без грошей, без фінансів, без красивого печивка на кухні, з шансом — ШАНСОМ — що те що ти робиш комусь буде потрібно.

І тому всі супутні речі для мене були, скажімо так, якщо не «абсолютно нормальними», то, принаймні, очікуваними.

Бо я вибрав саме це. Замість очевидного «сходити на Джина, пройти ще з десяток співбесід і вже за три-чотири тижні вийти на нову роботу» я пішов працювати в стартап без грошей, в авантюру, розраховуючи суто на себе. Як *підприємець*, який вирішив ризикнути.

А от якщо сприймати це все як «мені порізали зарплатню, а потім взагалі змушували працювати безоплатно» — то воно, звісно, і сприймається інакше.

Питання перспективи, питання з якого боку дивитись.

Так проблема не в тому наскільки точні формулювання були використані в статі чи як вам запам’яталася комунікація з керівництвом, а в тому що має бути виплачені усі кошти на протязі 30 днів після розторгнення контракту, у випадку якщо компанія не банкрут, інакше це порушення контракту і має бути накладена певна відповідальність за дії.

І ви скажете так подайте в суд, ось тільки компанія зареєстрована в Америці, і дуже зручно кормити людей обіцянками про якісь гроші, коли ти можеш і не виплачувати їх зовсім.

Я перепрошую, але що, люди не читали договори, які підписували? Де було чітко вказано, хто є сторонами, і в яких юрисдикціях проводяться судові справи.

От, наприклад, компанія N-iX зареєстрована на Мальті. Ви впевнені, що у вас є адвокат, знайомий із законодавством Мальти, якщо щось піде якось не туди?

Можливо, це буде трохи легшим, ніж з США, але чомусь мені здається, що ні, різниця тут дууже невелика.

Тобто ви вважаєте, що реєстрування фірми за кордоном виправдовує те що, можна не платити гроші за умовами контракту?
Тобто я бачу компанію, яка зареєстрована за кордоном, і якщо вона не платить мені гроші за контрактом, то це я винуватий, що почав з ними співпрацювати?

Звісно ні. І, якщо ми кажемо про компанію зі стартового посту, то тут я, на жаль,не можу сказати, чи дійсно вона не платить гроші — хоча б тому, що я отримав усі виплати, про які були домовленості. І *можливо* отримаю додаткові, ті що помічені як Project Success Fee — але там також були домовленості й про це.

Щодо того, що була робота «в депозит» — ось про це я взагалі вперше чую, насправді. Але, на жаль, доводити відсутність чогось — просто неможливо, бо якщо в мене цього не було, то ще не значить шо не було і в інших. Тож, на жаль, в цьому місці я — пас. Не коментую. Не знаю. В мене не було. Чи було в інших — ХЗ.

Але — мій коментар про те, що ЯКЩО раптом моя або ваша компанія не буде платити — то СКОРІШ ЗА ВСЕ ви стикнетесь з тими ж проблемами — судовий процес в іншій країні. Тобто ви, як людина, яка співпрацює з компанією, що зареєстрована НЕ В УКРАЇНІ також можете стикнутись з тими ж проблемами. Один в один. Що грошей нема, треба судитись, а судитись треба по законам Мальти.

І казати «ой, а я не знав» тут не допоможе.

Олександре, так ти просто заперечуєш досвід інших працівників, тільки з тої причини, що у тебе такого не було. Якщо цікаво почути за деталі моєї історії з мітингом — запитай в Артема, він був ініціатором.

О, а ще чудовий віктимблеймінг з твого боку про договори.
До речі, компанія N-iX мені виплатила всі кошти в день закінчення мого договору з ними, тому мені не прийшлось вникати в юридичні деталі :)

> До речі, компанія N-iX мені виплатила всі кошти в день закінчення мого договору з ними
Так само як Тандермарк виплатив мені всі кошти, правда, не в «день зміни формату», а на початку наступного місяця. А потім вже були інші домовленості та інші кошти.

Тож, виходить, коли ти кажешь про N-iX — то вони лапочки, бо ТОБІ вони виплатили.
А коли я кажу про Тандермарк, що вони мені виплатили, то «ти просто заперечуєш досвід інших працівників».

Так а нащо було згадувати за N-iX? Ти там працював і в тебе був негативний досвід? То розкажи. Thundermark не виплатив не тільки мені, як ти кажеш, і я маю докази цього, прямо в цих коментарях.

> Так а нащо було згадувати за N-iX?
Ця компания позначена як основна у людини, яка пише що «проблема в тому що Тандермарк зареєстрована не в Україні».
N-iX також зареєстрована не в Україні.
Тому казати що N-iX краще — принаймні, в цьому аспекті — неправильно.

«Ми ж сім’я» додалось до списку триґер-фраз. Таких як «В нас кожен день субота»

В цілому явно винуватий в цій всі сітуації тільки руководство компанії Thundermark.

Як кажуть у війсковій справі саме генерал відповідальний за провали своїх воїнів, якщо вони не змогли вирішити кризу, або підготуватися до кризи, це проблема саме руководителей.

Вы так пишете в статье, будто это что-то такое необычное происходит. Такие ситуации — это стандарт для украинского геймдева. Пора привыкнуть уже.
Что такое украинский геймдев:
— неумение делать украинский продукт и зарабатывать на нём большие деньги, а работа на иностранную компанию и как следствие зависимость от настроения иностранного дяди,
— найм неквалифицированных сотрудников,
— кумовство,
— овертаймы,
— неожиданное закрытие проектов,
— низкая зарплата,
— подлость внутри компании, особенно, если компания позиционирует себя как «мы как одна семья».
И другие подобные вещи.
Просто снимаем розовые очки, читаем то, что я написал выше, запоминаем и принимаем это как реальность. Кому такой украинский геймдев не нравится — те уже работают в Европе или на стадии планирования своего переезда из Украины, чтобы потом там работать в нормальных студиях и резко перейти на украинский язык (при переписке с теми, кто остался в Украине) и писать оттуда как они скучают за Украиной и любят её.

Дуже типовий для Українського геймдеву (як і для будь-яких продуктових команд) тільки перший пункт.
Усе інше — можна зустріти де завгодно і подекуди у таких проявах, що і у наших щелепа відвисне.

А що МВС на цей рахунок думає? Українська компанія, яка зареєстрована в Україні громадянами України, веде діяльність на території України і для отримання прибутку наймає громадян України, за роботу котрих видає гроші в юрисдикції Україні. І раптом дивним чином виявляється, що громадяни України підписували свої трудові договори з зовсім іншою компанією в «юридичному офшорі» і в разі порушення свої трудових прав, позбавлені права позиватись. Виглядає як шахрайство, яке в умовах військового стану має каратись з максимальною строгістю.

Так в тому і проблема, що зареєстрована вона в Америці, як написано в статті, а укранська компанія, наскільки я розумію, потрібна тільки для найму працівників, які підписують контракт ніби з американською фірмою і отримують кошти із-за кордону. Тому маєш позиватися в Америці. І виходить, що працівники ніяк не відносяться до українського філіалу.

Я вже не вперше чую про такі маніпуляції зі сторони різних фірм.

В свій договір з компанією подивіться. Бо на сайті у вас вказано:
«N-IX Ltd. with its registered address at 157 Archbishop Street, office 3.4, Valletta VLT 1440, Malta»
Можливо, ця коварна компанія просочилась і до вас в договори...

В України досить складно щось комусь доказати через суд в IT навіть якщо би це була дійсно українська повністью компанія. А в умовах війни думаю ще складніше.

Мені «подобається» найпоширініший напрямок розвитку в маленьких студіях, як «Ми ж сім’я», дуже просто робити комфортні умови для працівників і залучати в таку хорошу і пухнасту фірму, але коли діло доходить до бізнес питань, починає пахнути смаженим.

Треба згадати головний принцип бізнесу не працюй з родичями) якщо компанія каже що ви сім’я можливо це сігнал)))

Всі великі студії: be like

Ідіть, дітки, в індідев. Там ніхто не кине

В індідеві важко:
1) Програміст, який написав гівнокод — ти
2) Тестувальник, який не дотестив — теж ти
3) Начальство, яке може не виплатити ЗП — мм, знову ти.

ну і добре. все контролюєш. не треба джіра, созвони, піпл партнериха з двома дипломами онлайн психолога і чотирма котами вдома, тупого менеджера з МБА бумажкою від мягкоподаного, архітектора-друга-менеджера-МБА який прогає в РРТ...

все в твоїх руках.

Підписатись на коментарі