PM і волонтер з Frag Lab — про те, як вдається збирати мільйони на армію та чому люди стали менше донатити
Сергій Рибальченко — проєктний менеджер у Frag Lab, який після початку повномасштабного вторгнення «влаштувався» на другу роботу, волонтерську. Спочатку він разом з колегами закривав одиничні потреби на фронті. Та сьогодні спеціаліст залучений до мільйонних зборів, які запускає Frag Lab, KOLO та інші організації. В інтерв’ю GameDev DOU він розповів, у чому запорука успіху вдалого збору, чи справді нині менше донатять і навіщо гейміфікувати волонтерські активності.
«24 лютого, щоб збирати гроші, потрібен був фейсбук. За пів року цього вже виявилося замало». Про початок волонтерської діяльності, гейміфікацію зборів та поточні проблеми
— Як так вийшло, що у Frag Lab ви активно провадите волонтерську діяльність? Наскільки мені відомо, ваша офіційна позиція — Project Manager, а ще раніше ви працювали тестувальником.
Так, усе правильно: нині я PM у Frag Lab. Ще до геймдеву я працював івент-менеджером, організовував різні проєкти — це те, що мені до вподоби. Та оскільки я любив ігри, хотів потрапити в цю індустрію. У мене був невеликий досвід тестування, і завдяки цьому я спочатку влаштувався в Ubisoft, а згодом перейшов у Frag Lab, також на позицію тестувальника. Я ще на співбесіді казав про бажання перейти з часом з тестувальника в проєктні менеджери. Років за два так і сталося. Окрім прямих обов’язків, я брав на себе базові функції PM; це сподобалося менеджменту, і мені запропонували нову позицію.
А от з волонтерством усе склалося радше випадково. 26 лютого, після евакуації команди компанії до Трускавця, я зустрівся із Сергієм Сорокіним (старший продюсер у Frag Lab, сьогодні — керівник напряму тепловізорів у фонді KOLO, — ред.). Ми порозмовляли й дійшли висновку, що просто сидіти — не варіант, треба щось робити. Спочатку поїхали у волонтерські центри, аби знайти застосування своїм навичкам, а згодом Сергієві написали знайомі, що в Чернігів потрібні три тепловізори. Ми дуже зраділи: чимало наших друзів і членів команди — в Європі, тож була впевненість, що потрібну суму зберемо. Але виявилося, що зібрали ми навіть більше — загалом вистачило на 66 тепловізорів і один приціл. Відтоді все і почалося. На три місяці волонтерство стало для мене повноцінною фултайм-роботою.
Після трьох місяців удалося налагодити процеси в частині волонтерства, тож я зміг повернутися до основної роботи й шукати баланс між цими сферами. Керівництво Frag Lab підтримало таку ініціативність, тож я донині залучений до низки зборів.
— Що входить до ваших обов’язків сьогодні?
Конкретного опису завдань, звісно ж, немає. Але загалом працюю за трьома напрямами.
Один — мої робочі завдання, оскільки я веду у Frag Lab три команди як PM. Ці команди сталі, тому їх простіше менеджити, ніж якби це були команди в процесі змін чи тільки-но сформовані. Другий — це співпраця з фондом KOLO, де я продовжую опікуватися питаннями логістики, доставки тощо. І третій — це волонтерство з Frag Lab. Студія бере на себе або складні випадки, або збори на авто, тобто те, на що KOLO не збирає. 4 серпня, наприклад, закрили дуже крутий збір «Небо тримає землю» разом з бригадою тактичної авіації.
— Як балансуєте між усіма сферами?
Ніяк [сміється]. Не їси, не спиш, працюєш по 90 годин на тиждень. Так баланс і досягається.
Насправді я безмежно вдячний колегам. Бо, як менеджер, маю постійно бути на зв’язку. Однак команди самостійно можуть провести сінк і поділитися зі мною вже готовими його результатами. Вони знають, що я роблю, довіряють мені та намагаються полегшити процес.
— Однак ви не єдиний волонтер у Frag Lab?
Так, у компанії волонтеркою в тій чи іншій формі постійно займається близько 20 людей. Це і менеджери, і продюсери, QA, 3D Artists, програмісти. Волонтерство ж не пов’язане з професією — будь-хто може долучитися. Все залежить від особистих якостей людини, а також наскільки вона готова жертвувати своїм часом, фізичним і психічним здоров’ям.
— Який найбільший збір Frag Lab закрила як компанія?
Ми стараємося не запускати збори на
— Як швидко вдається збирати гроші?
За
В основі такої швидкості — єдність і продуманість процесів. Наприклад, я розумію: якщо просто кинути монобанку у фейсбук, навряд вдасться щось зібрати. Потрібно заздалегідь вигадувати концепцію: на яку аудиторію будемо виходити, що її цікавитиме, в якому форматі влаштуємо збір, чи термінова ця потреба тощо. Якщо не «горить», тоді я сідаю та пишу повноцінний концепт проєкту, зокрема які мініпуші будемо робити та які організації можуть стати партнерами. І це партнерство — не завжди про гроші. Наприклад, служби таксі можуть допомогти з водіями, хтось може продати речі за собівартістю, дати знижки на ремонт машин для військових абощо. Я також прописую бюджет. Тобто структурно все виглядає як звичайний проєкт, але під збір для військових.
— Ви сказали, що «закинута монобанка у фейсбук», найімовірніше, нічого не збере. А який формат зборів актуальний? Щось на кшталт лотереї?
Орієнтовно рік тому я вважав лотереї єдиним правильним варіантом зборів. Цей формат вигідніший за аукціон, наприклад. Лотерея генерує більше грошей, оскільки збирає їх з більшої кількості людей. Але це складно, бо з банального потрібні скрипти на той же Excel, щоби провести сам розіграш. Тобто до цього формату потрібно підходити більш підготовленим.
Однак розіграш військових артефактів уже нікого не дивує. Люди, яким були цікаві гільзи, уламки техніки та інші подібні штуки, вже їх мають. У мене особисто чи не половину квартири таким зайнято. Тому саме така лотерея вже не в топі.
Однак тепер нова тенденція: розігрувати не військові артефакти, а щось цінне з буденного життя. Наприклад, «Телебачення Торонто» для фонду Brave Ukrainians розігрує спорткар Honda Civic Coupé Turbo за донат. Людина закидає 500 грн і автоматично бере участь у розіграші спорткара. Звучить як пропозиція, від якої неможливо відмовитися. Це ідеальний формат. Бо, по суті, власник (Микита Пузь, — ред.) міг просто продати машину й задонатити ці гроші. Але завдяки розіграшу вже вдалося зібрати більше, ніж цей спорткар коштує. Я, наприклад, дуже сподіваюся виграти. Бо тоді зможу повторно розіграти цю автівку [сміється] і зібрати ще більше донатів.
Тобто лотереї працюють, просто завжди потрібно вигадувати щось цікавіше за те, що вже є.
— Як спеціаліст зі сфери геймдеву, що можете сказати про гейміфікацію зборів? Наскільки це актуально?
Треба розуміти, що у випадку зборів гейміфікація не означає суто розробку ігор під ті чи інші потреби. Тут гейміфікація — це механіка залучення через цілі.
Наприклад, у листопаді ми збирали гроші на
Такі базові прийоми допомагають привернути увагу до конкретного збору й залучати більшу аудиторію. Що частіше користувач бачить дописи, то вищі шанси, що він натисне на репост. А за нашою аналітикою, один репост у середньому приносить 3 тис. грн.
— Тобто тут ваші скіли проєктного менеджера з геймдеву точно стали в пригоді?
У волонтерській діяльності корисні абсолютно всі скіли. Головне — об’єднуватися бодай у невеликі кластери, щоб легше закривати збори. І, звісно ж, потрібно створювати юридичні особи, бо несистемне волонтерство потрохи відходить у минуле.
— Чому важливо реєструвати юрособу?
Так легше звітувати податковій і простіше залучати кошти. Єдиний виняток — це, певно, ті волонтерські активності, які спрямовані на закупівлю автівок. Бо машини купують переважно за готівку в умовних аграріїв у Румунії чи Польщі. І витягти на таку форму оплати гроші з фонду непросто. У цьому випадку корисні якраз несистемні волонтери, які збирають донати на власну монобанку.
Утім, загалом час несистемного волонтерства, коли люди могли накопичувати для потреб ЗСУ на особистих картках мільйони, наближається до критичної точки. Такі питання потрібно регулювати на законодавчому рівні. І я вдячний тому ж Сергієві Притулі, який часто порушує це питання. Бо волонтеру потрібна юридична база, на яку він може спиратися у своїй діяльності, щоб не виникало зайвих проблем.
— Які проблеми наразі є у волонтерів?
Мені дуже подобається одне порівняння. 24 лютого, щоб збирати гроші, потрібен був фейсбук. За пів року цього вже виявилося замало: потрібно було мати звітність, цікавий проєкт, відомий підрозділ (на умовний «Азов» збирати куди легше, ніж на умовну
Щоб бути постійно на хвилі, ти маєш спілкуватися з усіма: іншими волонтерами, військовими, представниками влади. Така комунікація в комплексі дозволяє розуміти потреби фронту, генерувати нові ідеї, шукати оптимальні рішення для тих чи інших ситуацій. І все це робити набагато простіше, коли зрозуміло, ким є волонтер чи волонтерське об’єднання з юридичної точки зору.
«Це звучить не дуже добре, але збори стали сприймати як фоновий шум». Про те, чи стали люди менше донатити та на що зараз важче зібрати
— Чи справді люди стали менше донатити?
Розмір ринку скорочується, економіка України не переживає підйом, спеціалістів і робочих місць убуває — це негативно впливає на обсяги донатів. Загальний пул грошей, скоріш за все, стає меншим. Але це тільки один з факторів.
Другий полягає в тому, що спільнота сама себе регулює. Люди стають розумнішими та уважнішими. Вони не хочуть донатити на щось, що не аргументоване. Інколи на те, що не в тренді, дуже важко зібрати кошти.
І третє — потрібно постійно працювати з аудиторією, аби розуміти, як комунікувати з нею так, щоб вона була зацікавлена донатити.
За півтора року війни суспільство втомилося від однакових постів, яких тисячі. Це звучить не дуже добре, але збори стали сприймати як білборди на дорозі, як фоновий шум. У тебе не змінюється зарплата, ти не заробляєш більше, тож і донатити на все і всім не можеш. Тепер люди переважно мають власну стратегію донатів: хтось дає гроші фондам, хтось — знайомим на фронті тощо.
Тому волонтери мають підтягувати комунікаційну стратегію під свою аудиторію. Якщо цього не робити, то певної миті гроші дійсно просто перестають збиратися. Це складно, але треба думати, який посил робити ключовим, до яких блогерів чи видань звернутись абощо.
— На що було найважче зібрати Frag Lab?
Насправді ми всі збори закриваємо доволі стабільно. Frag Lab зазвичай оголошує збори зі зрозумілими й досяжними цілями, тож вони не зависають на місяці.
Треба тверезо оцінювати свої сили й розуміти, як працює ця сфера. Коли ти єдиний волонтер і оголошуєш збір на 3 млн грн та ще й посеред місяця, — така ситуація не найкраща для збору.
Компанія закриває збір здебільшого в межах тижня. І це не якась історія успіху. Просто ми намагаємося підходити до справи беземоційно й розсудливо.
— На що зараз стало важче збирати?
З діяльності інших волонтерів помітив, що нині важче збирати на такмед. Це стабільні й зрозумілі збори, але вони буксують. Думаю, все тому, що зріс рівень забезпечення військових і люди не хочуть вірити, що в декого досі немає нормальних турнікетів, наприклад. Також складно збирати на машини. Збір на автівку потрібно правильно комунікувати: пояснювати, кому вона потрібна, для яких цілей і чому саме зараз. Якщо просто сказати, що машина потрібна брату/свату, це можуть сприйняти хибно.
А взагалі, будь-який збір може забуксувати через неправильну комунікацію.
— Чого вам бракує як волонтеру?
Є певні регуляторні моменти з боку держави, які не спрощують життя, хоча я і розумію їхню мету. Зрештою, навіть з нинішнім контролем і звітністю чи не кожного місяця виникають скандали зі зборами. Та мені все одно хотілося б лагіднішого законодавства. Щоб держава ставилася до волонтера не як до злочинця апріорі, а як до людини, якій потрібна допомога. Тобто щоб у нас були допоміжні, а не каральні органи. Бо, наприклад, є постанова Кабміну про волонтерську діяльність та окремо — про гарантійні листи. Їх виписує військова частина на певні групи товарів, визначені як «ризиковані». Отримувати гарантійні листи від частини доволі складно, інструкцій, як з ними працювати, не забезпечили, відповідно, ми вже рік стикаємося з необхідністю надавати пояснення митниці.
І ще один момент стосується документообігу в частинах. Кожен легковик займає місце в «штатці» підрозділу, що розрахована на обмежену кількість машин. Серед цих автівок є побиті, які з тих чи інших причин не вдалося списати, тому що це складно. Доводиться шукати обхідні шляхи. Усе це — зайві рухи, і ти щоразу наражаєш себе на небезпеку, бо через такі дії держава рано чи пізно може постукати з обшуком. Тому було б добре, щоб такі автівки не стояли на балансі або бодай частина знала, що вона може легко списати машини, які вже непридатні для їзди. Хоча, наскільки мені відомо, нині обговорюють законодавчі зміни, за якими списувати майно вартістю до 1,3 млн грн стане легше. Це позитивна ініціатива.
— Чи є збір, за який ви вболіваєте зараз?
Насамперед це всі збори від ком’юніті, яким я довіряю. Зокрема — збір «Телебачення Торонто», де приз — унікальний спорткар.
Якщо хочете донатити системно, KOLO — це чудовий варіант. Фонд невеликий, але спільнота класна й дуже ефективно розподіляє гроші.
І також не можу не згадати збір від організації «Несемось!». У їхньому випадку це не збір під конкретний проєкт. У них накопичувальна модель, тобто команда постійно збирає гроші й витрачає їх, щойно виникає потреба та є достатня сума.
— А який підхід ефективніший?
Коли в тебе велика стабільна аудиторія, можна застосовувати накопичувальну модель. Якщо ж аудиторія менша, як у моєму випадку, тоді проєктний — це єдиний варіант. Мені як PM простіше працювати з таким підходом. Проте розумію, що комусь більше підходить умовний waterfall, за якого машини постійно їдуть, а ти все розгрібаєш. Хоча в мене це викликає внутрішнє відторгнення [сміється].
Насправді головне, аби була допомога ЗСУ, — неважливо, який формат збору використовують. І, звісно ж, обов’язкова повага до аудиторії, а це означає максимально широку звітність. Так, вона не набирає переглядів, але це потрібно, аби люди знали, на що пішли кошти, які вони довірили волонтерам.
Немає коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів