Відкат у бік «хороших руськіх» і обмеження на платформах. Українські стримери — про допомогу ЗСУ, улюблені ігри і те, чого бракує на YouTube і Twitch

Як можна допомагати українському війську через YouTube і Twitch? А який контент збирає більше донатів? Ми поспілкувалися з українськими стримерами про те, як воно — розвивати канал під час повномасштабної війни і як узагалі все змінилося за останні півтора року. А ще — про улюблені українські ігри й найочікуваніші релізи з локалізацією, а також чого бракує українському ігровому сегменту на YouTube і Twitch. Ось що вони розповіли.

«Відчувається невеликий відкат у бік „хороших руськіх блогерів“» — OLDboi

Посилання на канал: www.youtube.com/@oldboiua

Мене звати Михайло, мій канал — про відеоігри та все, що з ними пов’язано.

З початку повномасштабки я кілька тижнів нічого не публікував: ми з друзями багато волонтерили, тож майже не бував удома.

Коли всі трохи оговтались і перша паніка минула, я зрозумів, що можу не тільки волонтерити фізично, а й займатися на своєму ютубі контрпропагандою — конкретно у своїй галузі — та проводити збори на армію.

За останні півтора року аудиторія каналу суттєво розширилася, бо саме зріс запит на українську мову. Значно більше людей стало свідоміше ставитися до контенту, який вони споживають. Водночас у 2023-му відчувається невеликий відкат у бік «хароших рускіх блогерів», що трохи засмучує.

Збираємо кошти здебільшого на стримах. Останнім часом для цього влаштовуємо розіграші консолей: я або підписники купуємо консолі, жертвуємо для збору, і кожен, хто донатить від 200 грн, стає учасником. Більше «квитків» по 200 грн — більше шансів виграти. Хоча я завжди наголошую, що приз — це тільки бонус, а ціллю залишається допомога армії. На цю мить ми зібрали та передали в різні фонди близько 15 млн грн.

Улюблені українські ігри та очікувані релізи з локалізацією

Не можу назвати улюбленими, але з українських виділив би Greedventory та The Safe Place з інді-сектору. Ще мені подобається Moonscars (щоправда, вона лише на третину українська). Серед дорожчих дуже достойний проєкт Shatterline. З прийдешнього чекаю на New Arc Line.

Ігор з українською локалізацією багато — усі не перелічити. Але, звісно ж, необхідно звертати увагу на ААА та популярні ігри, щоб цей ринок нарешті помітив Україну. Це Alan Wake 2, Cyberpunk 2077: Phantom Liberty, Baldurs Gate 3, Hades 2, Frostpunk 2 тощо.

Чого бракує українському ігровому ютубу

На мою думку, в нас є вдосталь крутого та якісного контенту. Проблема тільки в тому, що далеко не всі задумуються над двома найголовнішими завданнями свого каналу. Перше: так звана унікальна торгова пропозиція. І друге: не клацнуть — не подивляться.

Автори мають робити не тільки щось якісне, а й унікальне; концентруватися на тому, щоб зацікавити й змотивувати глядача натиснути саме на ваше відео — і виправдати його сподівання. Бо хай яке цікаве ваше відео, спочатку його мають вибрати серед десятків інших.

«Вирішив, що всі стрими до кінця війни будуть виключно благодійними» — Падон

Посилання на канал: www.youtube.com/@pad0n

Мене звати Юліан, і я веду україномовний ігровий канал «Падон» ще з 2012 року. За цей час він пережив чимало трансформацій — від банальних летсплеїв і проходжень ігор до більш комплексних оглядів ігор та ігрової техніки, а також просто відео про мої зацікавлення й переживання в різні періоди життя.

На час створення цього каналу україномовних ютуб-відео майже не було. Я знав максимум 10 каналів, у яких сумарно було до 5 тисяч підписників. Завжди хотілося, щоб наші співвітчизники дивилися не в бік російського контенту, а мали альтернативу рідною мовою або взагалі надихнулися започаткувати власний україномовний канал. Дуже радію, що 2023 року така проблема практично зникла й нарешті є контент на будь-який смак :)

Свою діяльність в останні роки я розділяв на ютуб-відео та ігрові стрими на платформі Twitch, комбінуючи це з роботою .NET-девелопера. З початком повномасштабного вторгнення я ні в чому не був упевнений, майже весь час проводив в укриттях, про повноцінні ігрові трансляції навіть не задумувався. Але вирішив конвертувати свій відеоконтент у щось актуальне для мене — про те, як відволіктися від війни в укриттях за допомогою підручних засобів, про небанальні ігри для телефонів, а згодом і про рефлексію геймдевелоперів щодо війни. Так я відзняв короткі огляди на приблизно 45 ігор про війну в Україні, інформацію про які почерпнув, зокрема, завдяки порталу GameDev DOU, за що дуже вдячний.

Аналогічно з блекаутом: за короткі чотири-вісім годин світла на день вдавалося лише трішки попрацювати, а на контент часу майже не залишалось. Але й тут я використав це на добре: розповів у відео про українські видавництва коміксів, настільні ігри, про чергову порцію ігор для телефонів — словом, про всякі актуальні для гіка заняття під час відключення світла. Згодом повернувся й до звичних оглядів на популярні ігри, постійно нагадуючи про благодійні ініціативи та фонди, на котрі глядачам варто звернути увагу, або ж влаштовуючи й власні збори для військових.

Незабаром відновив ігрові онлайн-трансляції. Довго цього не робив, оскільки не міг дійти згоди з власною совістю: складно грати в той час, коли наші захисники в окопах. Але й цивільні потребували способу відволіктися від обстрілів, тож вирішив, що всі стрими до кінця війни будуть виключно благодійними, тим паче на той час уже мав канал зв’язку з військовими та іншими волонтерами, яким треба було терміново допомагати.

Грубо кажучи, канал пристосувався до війни, балансуючи між корисним посилом з благодійними ініціативами та розважальним ігровим контентом. Звісно, через волонтерство на каналі стало виходити менше відео, але після перемоги все надолужиться.

Про волонтерську діяльність

Повномасштабне вторгнення підсилило в усіх бажання бути корисним тут і зараз. Я не став винятком. Як і безліч українців, з першого тижня збирав разом з друзями провізію для переселенців і ліки для військових, допомагав у гуманітарних центрах, а поки був удома, долучався до поширення важливої інформації та навіть до ініціатив ІТ-армії, щоб виводити з ладу російські держсайти. Словом, усе як у більшості.

Тоді одразу вирішив: або ми зараз допомагаємо і маємо шанс на життя, або ж ніякого життя потім уже й не буде. Тож я постановив до кінця війни щомісяця передавати всі гроші, зароблені з монетизації та меценатства з патреоноподібних сервісів, у надійні фонди — «Повернись живим», фонд Притули та ініціативі UNITED24, про що звітую в соцмережах. Окрім того, всі кошти з донатів на стримах також ідуть виключно на допомогу ЗСУ. Наприклад, за кілька днів до вторгнення, коли була максимально напружена ситуація, я провів перший такий благодійний стрим — тоді ми зібрали 50 000 грн для «Повернись живим».

Перші місяці моя підтримка виглядала саме так. Згодом у моїх друзів, які пішли захищати Україну, з’явилися потреби в амуніції. Коштів з ютубу на таке б не вистачило, тож у хід пішли монобанка та соцмережі, де я публікував інформацію про збір із розіграшем призів. Тоді популярності набирали марки «Укрпошти» з зображенням російського корабля — вони і стали першими заохочувальними лотами. Пізніше таких призів ставало більше і більше. Коли зібрали першу велику суму друзям на ПНБ, виникла проблема, де ж його купити. Так ми вийшли на фонди, які вже мають налагоджені шляхи постачання.

А далі я почав отримувати перші запити напряму в співпраці з фондами. Запити були від конкретних батальйонів/бригад, тож почав комбінувати збори-розіграші та донати зі стримів для закриття цих потреб.

За ці півтора року вдалося допомогти армії сумарно на майже 5 млн грн (4 952 506 грн), враховуючи збори, перекази коштів з ютубу та особистих заощаджень. Оскільки одночасно я проводжу кілька зборів, то в гугл-таблицях веду облік, що, де й через кого замовляв та коли все надійшло військовим, щоб нічого не проґавити.

Анонси цих же зборів я також намагався робити й у своїх відео, але в підсумку побачив, що донатів лише з самого відео надходить значно менше, аніж з постів у соцмережах, які люди можуть поширювати. Тож якщо назвати окремі типи контенту, які найбільше збирають на ЗСУ, то це однозначно пости про збори з розіграшами в соцмережах. На другому місці стрими, оскільки жива реакція більше подобається аудиторії. І на останньому місці, на жаль, ігрові відеоогляди тощо.

Про улюблені українські ігри та очікувані релізи з локалізацією

Мені пощастило бути запрошеним у судді фестивалю Indie Cup Ukraine’22, де я зіграв понад 60 новинок. Серед них можу виділити п’ять фаворитів:

1. Timeloop: Sink Again Beach. Люблю ігри про керування часом. Сподобалося фактично все, особливо концепція того, що ти можеш зустріти себе з минулих подорожей, що кожен рух твого раунду записується і що під час зустрічі із самим собою просторово-часовий континуум розривається :) Це все дуже круто. Неймовірно потішили проповіді священника, численні відсилання до попкультури, грамотний геймдизайн, який проявляється в балансуванні кількості точок повернення, розмовах із мешканцями острова, які можуть натякнути, куди йти далі, тощо. Все це виконано так, ніби над грою працювала велика команда досвідчених розробників. Очевидно, похвалити треба й роботу акторів озвучування, з якими гра наповнилася просто чарівними барвами.

2. The Safe Place. Це поінт’н’клік сюжетна драма про життя українців у 90-х. Гра інтригує похмурим драматичним сюжетом та приваблює чудовим художнім стилем, завдяки якому картинка здається ніби об’ємною. Окремо хочеться виділити гарно прописану квестову частину із застосуванням наявних предметів (усе в традиціях поінт’н’клік). The Safe Place має зв’язок і з іншими іграми автора, але саме ця сподобалася найбільше.

3. Farlanders. Дуже красива піксельна стратегія про тераформування Марсу. Жанр стратегії завжди складний для мене, а проте навіть я зміг подужати Farlanders. Чудовий туторіал-сегмент, зрозумілий інтерфейс, гарно пояснені ігрові моменти й ігролад, який затягує. Кампанія має навіть свій сюжет, перед кожною місією і після неї можна переглянути ввідні дані, листування й дзвінки працівників корпорації, яка тераформує Марс. Відірватися від гри неможливо, особливо коли розумієш, як працює створення того чи іншого типу будівель.

4. Erra Exordium. Дуже хардкорний слешер-бойовик! Найперше сподобався дизельпанковий сетинг, візуальний піксель-арт стиль, якісна інтуїтивна боївка та плавність анімацій. Усе пророблено на дуже високому рівні. Враховуючи піксельний стиль, гра містить неймовірні візуальні ефекти під час знищення ворогів, підривання бочок тощо. Також тут є неочікувані сюрпризи, наприклад коли вороги звалюються на тебе зі стелі чи неочікувано налітають дрони. Викликати емоції ця гра вміє — і це чудово. Ну і, звісно ж, захопливий сюжет: збираючи записки від жителів міста, дізнаєшся багато цікавого про світ і що саме призвело до катаклізму, а також про те, як і хто виживав у цьому хаосі. Фанатам хардкору зайде.

5. Puzzles for Clef. Гра ще не встигла вийти, але демку я вже спробував — вона дуже красива. Це 2D-платформер з цікавим сюжетом про кролицю Клеф. Мальовка заворожує, чудово пропрацьовано як передній план, так і різні другопланові елементи. Приємна музика та затишна атмосфера. Гарні головоломки, не надто прості й не надто складні. Сподобалось, що у грі є багато прихованих локацій: ходиш, насолоджуєшся затишком гри та дізнаєшся таємниці острова, на який прибула Клеф. Для медитації — те, що треба.

Якщо ж говорити про відоміші українські ігри, яким дісталося менше визнання, аніж хотілось би, то я виділив би: Ostriv, Cradle, серію Sherlock Holmes, про яку знає не так багато людей, Collapse та This Land Is My Land.

Щодо нового: загалом я чекаю на будь-які українські ігри, незалежно, чи це АА-ігри, чи інді, — аби не в співпраці з росіянами.

Серед уже анонсованих проєктів найбільше кортить спробувати S.T.A.L.K.E.R. 2 через його історію становлення. Для мене це як Half-Life 3 українського геймдеву.

Ще хотілось би пограти в Hoglands — виглядає як дуже просунутий тавердефенс із сюжетом.

Цікавою може бути Corsairs Legacy, яку повністю розробляють українці і яка б мала відновити велич симуляторів піратів. Але амбіції амбіціями, а на вулиці 2023 рік, тож чи вийде взяти ностальгією та ідеєю без якісної технічної реалізації — покаже час.

Окрім того, хотілося б глянути на нещодавно анонсовані ігри SAND та Level Zero: концептуально та візуально обидві викликають інтерес, але те, що їх видаватимуть tinyBuild, які постійно випускають російські ігри, мене особисто відштовхує.

Щодо ігор, які скоро вийдуть з українською локалізацією, то цікаво буде спробувати пройти ще раз Cyberpunk 2077, уже рідною, а також Alan Wake 2, якого я так давно чекав. Дуже радію, що на релізі Baldurs Gate 3 теж матиме українську.

З нещодавніх офіційних локалізацій українською порадив би таємничу Oxenfree 2, милий сайдскролер про пошуки зниклої сестри Planet of Lana (хоч тексту там майже немає), ритм-шутер у пеклі під важкий метал Metal: Hellsinger. А також, звісно, українські ігри, які на релізі так само мають українську: Bosorka, We Are Eva, Sherlock Holmes The Awakened та описані мною п’ять українських ігор раніше.

Чого бракує українському ігровому ютубу

Насправді тепер на українському ютубі є ігровий контент фактично під кожну потребу, жанр і глядача. Максимум, що бракує, — варіативності. Є безліч каналів, які роблять однотипні ігрові новини, але мало тих, що збирають якісь унікальні цікавинки й відсилання з ігор, роблять ґрунтовні розбори ігрових механік чи процесу створення конкретних ігор. Контент про технічний аспект розробки ігор чи туторіали на цю ж тему є, проте менше, ніж хотілось би. А загалом україномовний ігровий сегмент росте та розвивається кілометровими кроками, що не може не тішити.

«Хороших стримерів має бути багато» — Kolanaaa

Посилання на канал: www.twitch.tv/kolanaaa

Мене звати Лана. Я ніколи не була причетна ані до комп’ютерних ігор, ані до твічу, ані взагалі до стримінгу. Навпаки — доволі скептично ставилася до людей, які постійно сиділи за комп’ютером і в щось там бавилися.

Перша причина, чому я почала стримити, — хотілося чимось себе зайняти під час карантину. Колись чула про Twitch і спробувала: проводила музичні стрими, для яких вивчала нові пісні й співала, грала у «Відьмака». Аудиторія була маленька, проте підтримувала мене.

Думала, в жодну іншу гру більше не гратиму, але потім змінила думку. Окрім того, ми читали книжки: чотири частини «Відьмака», Євгена Хміля, почали «Американського снайпера». Також за донати я читаю вірші маловідомих українських поетів — глядачам дуже подобається. Ще роблю стрими IRL, де ми відвідуємо різні місця, мандруємо Англією. Інколи купую квитки на якесь шоу, щоб показати в чатику, інколи проводжу готувальні стрими.

Друга причина — це вдосконалення мови. Річ у тім, що я живу багато років за кордоном, і з часом стало важко висловлюватися на якісь теми, окрім домашніх. Під час стримів зауважила, що мені бракує розмовної лексики, — це мотивувало продовжувати.

А третя — це спілкування з українцями. Я живу в Англії: коли з Лондона переїхала в село, спілкуватися з українцями перестала взагалі, якщо не враховувати дзвінків рідним. Тож приємно знайти однодумців зі спільними інтересами, з якими можна порозмовляти про щось цікаве.

Аудиторія на каналі зібралася дуже хороша, немає якихось пустунів. Навіть якщо вони бешкетують на інших каналах, то тут поводяться чемно і ми можемо спілкуватися на будь-які теми.

І ще одна причина, чому я продовжувала, — почали надходити донати. Раніше я й без того допомагала армії, зокрема трохи надсилала для фонду «Блукаючі волонтери» зі своєї зарплати. Я довіряла їм, бо завжди бачила звітність. А тут мені донатили більші суми, і я їх щомісяця теж надсилала «Блукаючим волонтерам», з якими ми нещодавно робили марафон.

«Загалом я помітила, що глядачі найбільше долучаються до зборів, які влаштовують під час марафонів»

Ще до повномасштабного вторгнення мій канал зібрав 140 837 грн. А вже з 24 лютого до червня цього року — ще 703 936 грн. Тобто загалом понад 844 000 грн. У мене маленький канал, відповідно, аудиторія невелика, та й стримлю зазвичай пізно. Тож я дуже вдячна всім, хто доєднується. Суми бувають різні — від 10 грн до 10–20 тисяч і більше.

Улюблені українські ігри та найбільш очікувані релізи з локалізацією

Узагалі я не великий знавець, але серед уподобань можу виділити Ostriv — дуже атмосферна гра, яку мені подарував глядач. Sherlock Holmes теж дуже хороша. Та я перестала в неї грати: як користувачці без досвіду мені треба, щоб було як у «Відьмаку» — чітке завдання, стрілочка на мапі та вказівка до подальших дій. У Sherlock Holmes я могла бігати по колу без розуміння, що робити. Шкода, бо розслідування подобалося, але для мене підказок виявилося замало.

У «Сталкера» я ніколи не грала, але хотілося б спробувати нову частину, зокрема через красиву графіку. Раніше думала, що ніколи не гратиму в стрілялки, але почала з «Лари Крофт» і трохи втягнулася. Тоді спробувала Shatterline. Мене втягнули глядачі: я спочатку бігала й ховалася за їхніми спинами, але потрошки призвичаїлася — тепер дуже подобається. Та й озвучка українською там надзвичайна. Якось я помилково сказала на неї «Шарлатан» — назву підхопили, і тепер ми в спільноті тільки її і вживаємо.

Чого бракує українському ігровому твічу

Це, звичайно, українська локалізація й українські ігри — кажу, зокрема, як мама, в якої сини грають в ігри. Питання важливе, бо діти йдуть на стрими здичавілих/росіян, де дуже велика токсичність і нічого доброго немає. Мою племінницю довелося просто виривати з тих кацапських чатів, це було жахливо. Дівчинка спілкувалася такою мовою, якою ніхто з нас у житті не розмовляв. На щастя, вона приїхала в Англію, вивчила англійську, зустріла нормальних дітей і забула за ті російські чати. Українська локалізація в іграх надзвичайно важлива для майбутніх поколінь, бо діти мають розвиватися, бути людьми й спілкуватися у своїх спільнотах. Дуже добре, що ця крига зрушила.

Також бракує культури спілкування загалом, однак це з часом прийде. Ну і, звичайно, добре було б більше рекламувати український ігровий ютуб і твіч, щоб вони розвивалися.

Загалом за три роки, що я стримлю, український твіч росте й росте, і це велика добра спільнота зі здоровою конкуренцією. Інколи відкриєш стрічку і не знаєш, до кого піти, — вибір величезний. Дехто з моїх глядачів теж почав стримити, і я тільки за: хороших стримерів має бути багато.

Ми організовуємо марафони, і багато стримерів охоче долучаються, бо кожен сам не наважився б збирати з різних причин, наприклад через маленьку аудиторію абощо. Але організація цих марафонів дає можливість долучитися до наближення нашої перемоги. І, звісно, це нагадування для всіх, завдяки кому ми можемо сидіти в комфорті, у відносній безпеці й бавитися в ігри. І взагалі, просто продовжувати жити.

«З мого досвіду, найменше грошей збирає просто ігровий/розмовний контент» — Duckmale

Посилання на канал: www.twitch.tv/duckmale

Мене звати Дакмейл, й однойменним каналом я почав займатися у квітні 2021 року. Для мене відразу було принциповим створювати власне україномовний контент, адже сам у побуті почав спілкуватися українською ще до початку війни 2014 року. На каналі можна побачити сюжетні ігри різних жанрів, а також деякі онлайн-проєкти. Граю переважно в оригіналі, намагаючись перекладати, пояснювати деяку гру слів, але якщо в грі є українська локалізація, тоді українською.

За останні півтора року в плані ведення найскладнішим став період із жовтня до січня: у моменти, коли вдома була електроенергія, пріоритет віддавав роботі й домашнім справам, тому стрими влаштовував рідше.

За цей час на моєму каналі вдалося залучити трохи більш як 100 000 грн, зокрема через участь у спільних стримерських марафонах. З мого досвіду, найменше грошей збирає просто ігровий/розмовний контент — краще додавати якоїсь інтерактивності. Наприклад, у вересні минулого року ми з другом організували кукінг-стрим , де готували пиріг пастуха з додаванням у нього частинки найгострішого у світі перцю за пожертви від глядачів, а наприкінці ефіру куштували страву. Добре, що наперед купили молока, кефіру й морозива :)

Зазвичай непогані суми зборів приносять різні марафони, де за грошову винагороду можна продовжити стрим майже до нескінченності!

Улюблені українські ігри та найбільш очікувані релізи з локалізацією

Серед улюблених українських ігор можу виділити:

— Timeloop: Sink Again Beach — проєкт, розроблений менше ніж за рік після повномасштабного вторгнення однією людиною, з цікавими механіками, непоганим гумором і професійною українською озвучкою.

— Sorry, James — захоплива історія, розказана у вигляді діалогів, які відкриваються після розгадки чергової головоломки. Один з моїх улюблених жанрів, чимось нагадує судоку.

— Shatterline — PVP/PVE динамічна стрілянка, дуже схожа на такі відомі проєкти, як Valorant, Overwatch, з чудовою українською озвучкою.

— We Are The Dwarves — тактичні пригоди трійки дворфів-астронавтів, що намагаються врятувати свою расу. Що тут може не подобатися? :)

— Cliff Empire — симулятор будівництва міста з акцентом на ретельному плануванні, оскільки площа дуже обмежена. Змушує продумувати дії на декілька кроків уперед.

З майбутніх українських релізів дуже чекаю на S.T.A.L.K.E.R. 2, Miramixi Storyteller (3D TTRPG з можливістю створювати власні історії) та SAND (багатокористувацький виживач).

Якщо говорити про якісну українську озвучку, то раджу звернути увагу на Timeloop: Sink Again Beach та Shatterline. З тих локалізацій, що вже вийшли, можу порекомендувати серію Sherlock Holmes від Frogwares. Також варто придивитися до майбутніх релізів, що матимуть українську текстову локалізацію, — Baldur’s Gate 3, Hades 2 та Frostpunk 2.

Чого бракує українському ігровому YouTube і Twitch

Обом платформам передусім бракує автономності. Так чи інакше Україна має певні обмеження в плані підтримки й мови інтерфейсу, або ж українському глядачеві рекомендують російський контент замість українського тощо. Навіть за модерацію відповідають представники російських підрозділів чи росіяни.

Звідси випливає, що українським ігровим платформам не вистачає притоку нової аудиторії. Звичайно, після повномасштабного вторгнення попит на український (і особливо україномовний) контент зріс, але все одно в нього значно більший потенціал.

«Найкраще гроші для ЗСУ збирають кооперації стримерів». Space-man

Посилання на канал: www.twitch.tv/spacemanlive

Вітаю, я львівський космонавт, композитор та гітарист с: Пишу та виконую на стримах свою музику. Після 24 лютого тиждень чи півтора я не міг налаштуватися, щоби й далі виконувати музику: росіяни нас знищують, а я маю грати на гітарі :І Але я зібрався й продовжив давати стрими. Основне, що змінилося, це їхня мета — тепер вона полягає в постійному зборі коштів для ЗСУ.

Не можу назвати конкретну суму, але точно переказав понад 1 млн грн — це і донати, і власні кошти. З мого досвіду, найкраще гроші для ЗСУ збирають кооперації стримерів.

Аудиторія переважно закордонна й англомовна — приблизно 70%, решта — українці ^_^. Росіян стабільно банимо, тому що мова трансляції українська та англійська. Відключення світла псували стрими, але завдяки підтримці слухачів придбав електростанцію, тож виходило стримити без змін у графіку. Відмовлятися від каналу думок не виникало, навпаки — хочеться більше писати музику, присвячувати її захисникам і в будь-який спосіб допомагати пришвидшити нашу перемогу.

Улюблені українські ігри та найбільш очікувані релізи з локалізацією

Останнє, що грав, — це рогалик Bosorka, а ще дуже сподобалась гра DESTRUCTURE: Among Debris. Планую придбати Ostriv (багато чув і бачив на стримах, плюс подобається будувати). Metro Exodus дуже атмосферна, з цікавим сюжетом та українською озвучкою. Люблю «Козаків» усі частини; придбав, але ще не грав This Land Is My Land (дуже подобаються ігри пісочниці + управління бази). Планую придбати Titan Chaser (дуже атмосферна гра); чекаю на реліз Ostriv, S.T.A.L.K.E.R. 2 і, звісно ж, Corsairs Legacy.

Невдовзі багато ігор матимуть українську локалізацію, і це дуже тішить! Наприклад, Cyberpunk, а також Warframe, яку я весь час відкладав. Дуже сподіваюсь — уже писав про це Konami, — що українську додадуть у Silent HIll 2 Remake.