«Це певною мірою комедія з погляду людини з бойовим досвідом». Як військовим грається в шутери після реальних боїв

Шутери — один з найпопулярніших ігрових жанрів з багатомільйонною аудиторією. До неї входять і українські військові, які любили знищувати віртуальних ворогів ще під час цивільного життя. Ми поспілкувалися з військовослужбовцями Національної гвардії України, які беруть участь у бойових діях проти окупантів, про їхнє ставлення до шутерів.

Чи продовжують вони грати в них? Як змінилося сприйняття ігор жанру? Наскільки вони відчувають дискомфорт або ж, навпаки, отримують задоволення? Чи не стають шутери тригером болючих спогадів? Відповіді на ці питання читайте в нашому свіжому бліцінтерв’ю з сімома бійцями.

«Гра, якою б реалістичною вона не була, — це певною мірою комедія з погляду людини з бойовим досвідом». «Грифон», військовослужбовець Нацгвардії

Я грав в шутери до участі в бойових діях, переважно — сюжетні. Полюбляв Battlefield і Call of Duty, а ще — деякі проєкти з елементами екшену, як от BioShock і Far Cry. Улюбленої гри, до якої я б постійно повертався, немає, але кожна була по-своєму цікава. Останні шутери, які я проходив — це S.T.A.L.K.E.R. і Half-Life 2. У другому проєкті крута динаміка і захопливий сюжет.

У шкільні часи було весело піти в інтернет-клуб з компанією друзів і командою валити катки в Counter-Strike. Ми тоді збирали по якихось п’ять гривень і витрачали їх на гру в CS. Від цього ми отримували багато задоволення.

Зараз, як і раніше, в шутерах найбільше подобається командна гра. Коли я розважався в Battlefield, то це частково допомагало вивченню історії. Там були місії, пов’язані із Другою світовою війною, розташовані в хронологічному порядку: битви в Африці, Японії, Європі. Було цікаво брати в них участь та дізнаватися про різні види озброєння.

Згодом, коли почав дорослішати, зрозумів, що існує така річ як тактика. З її допомогою можна отримувати значну перевагу в грі. А ще подобаються емоції від виграшу або навіть програшу. Це допомагає перемкнути увагу.

Після навчання та участі в бойових діях грати стало набагато веселіше. Коли проходиш місію в Call of Duty, то розумієш, що пройшов 100 метрів, знищив кілька ворогів і просуваєшся далі. А в реальних бойових діях так легко б не було, і вже міг би померти. Ти розумієш, що в грі немає артилерії чи дронів, хоча, ймовірно, вже є проєкти, куди це додали. Просто просуваєшся з піхотою і не боїшся визирнути за якийсь кут. Навпаки, можна максимально ризикувати. Немає обережності, висока динаміка, і це сприймається весело.

В шутерах я якраз намагаюся діяти так, як ніколи не вчинив би в бойових діях. Наприклад, бігти напряму — це взагалі дурість, але в грі можна спробувати. І буває, що вдається. Але інколи активніше застосовую тактику в плані використання ландшафтів та орієнтирів, нарізання тих же кутів, роботи з гранатами. Раніше я майже не використовував гранати, тому що часто не вдавалося їх правильно кинути. Це більше створювало ризик для мене, адже вони завжди відбивались від стін. В результаті я страждав від власних атак. Зараз став діяти обережніше з гранатами.

В шутерах також можна обрати будь-яке озброєння, — навіть важкий кулемет, — і ти його не відчуваєш. Звісно, є певний реалізм. Чим більше береш амуніції, тим швидше боєць втомлюється і не може бігти спринтом, але він все одно рухається. А в реальних боях бували моменти, коли на тобі 20-кілограмовий рюкзак зі спорядженням і ще зброя важить близько десяти. Тоді швидкість та динаміка зовсім інші. Знаючи, скільки важить спорядження, дуже весело набирати його якомога більше. Виникає певний дисонанс. А ще варто згадати про воду.

Для піхоти, яка веде стрілецькі бої, вода — це надзвичайно важливий ресурс.

Вона стоїть на другому місці після боєкомплекту (БК), хоча в шутерах це ігнорують. З БК також є нюанси. В грі ти перезаряджаєшся дуже чітко та швидко, а в реальності цілком можливо, що не вдасться цього зробити.

Боєприпаси у грі нескінченні. А коли підбираєш їх з тіл ворогів, то достатньо просто підійти. Це умовності, але ти постійно порівнюєш їх з реальністю і власним досвідом, якого раніше не було. Кожного разу, коли в грі все робиться простим натисканням кнопки, ти розумієш, що в реальності такі дії займають набагато більше часу. І ці дисонанси веселять. Тому гра, якою б реалістичною вона не була, — це певною мірою комедія з погляду людини з бойовим досвідом. Хоча в плані тактики реалізація доволі близька.

Зараз я чекаю файної знижки на Squad в Steam і обов’язково її придбаю. Там є все тактичні елементи: командні дії, командири відділень і так далі. Вона здатна допомогти опанувати корисні навички для реальних боїв. І навпаки, досвід з фронту можна застосувати в грі.

Щодо реалістичних звуків, то вони не викликають ніяких флешбеків. Тому що це все ж не той рівень реалізму. Звуки в грі лишаються звуками, а на передовій вирує ціла комбінація. Там не лише чути звуки, а й відчуваються вібрації. Під час стрілецьких боїв та роботи артилерії звуки — це тільки частина загальної картини. Та й звук з навушників або колонок не давитиме з такою ж силою, як в реальному бою. Тому коли вмикається гра, все цілком нормально сприймається — наче у фільмі.

Флешбеки можуть виникати, коли просто посеред міста чуєш звук, який викликає спогади з передової. Тоді справді пересмикує, але буквально за секунду ти розумієш, що це щось інше. Я пам’ятаю, як після виходу з позицій лежав в госпіталі під крапельницями через контузію. Тоді я почув звук, який нагадував приліт вдалині. Здавалося, ніби снаряд тільки-тільки залітає на траєкторію. Я подумав: «О, б**дь, треба бігти ховатися». А за секунду зрозумів, що це просто виють собаки.

«Тактика, відпрацьована в реальності, переноситься в гру, бо це дієво». «Нарцис», військовослужбовець Нацгвардії

Я грав в шутери ще до участі в бойових діях. Колись розважався в Counter-Strike, а пізніше почав проводити час у PUBG на телефоні. Зараз продовжую грати лише в неї.

Найбільше в шутерах подобалося те, що можна завжди зберегтися і вижити. А зараз вони дозволяють розвіятися і навіть, можливо, дізнатися щось нове про різні види озброєння. Хоч-не-хоч, але ти все одно черпаєш певну інформацію з гри.

Я не думаю, що після участі в бойових діях моє сприйняття шутерів змінилося. Ймовірно, став агресивнішим в плані поведінки. Можу спокійно йти на штурм, бо знаю, що вцілію в грі. На передовій це так не працювало.

У що грають військові

Флешбеки в шутерах трапляються. Хоча це не зовсім флешбеки, а швидше нагадування про схожі моменти з реального життя. Але ти завжди розумієш, що це гра. Немає такого, щоб паяло і кукуха їхала. Навпаки, вдається отримати віддалені емоції, невеликий приплив адреналіну. Взагалі різні моменти трапляються. Коли от артилерія в грі накриває, то думаєш: «А в реальності воно страшніше».

Після навчання та участі в бойових діях я став інакше грати в шутери. Ховаю і понижую силует, лягаю, приховано працюю з-за рогу. Якщо десь веде вогонь снайпер, то ховаюся, а потім намагаюся його викрити першим, щоб не отримати кулю в голову.

Те ж стосується штурму будинків. Грубо кажучи, один відвертає увагу, група вогневої підтримки — один або двоє — кошмарить ворогів здалеку снайперськими гвинтівками, а решта пробує зайти з-за рогу. Вони можуть піти на штурм, або попередньо закидати противників гранатами та коктейлями Молотова.

Плюс йде постійна комунікація в команді. Ви говорите, який азимут, в якому напрямку працюєте тощо. Тактика, відпрацьована в реальності, переноситься в гру, бо це дієво.

«Тепер шутери більше сприймаються як спосіб згаяти час». «Пабло», військовослужбовець Нацгвардії

Грав в шутери раніше і продовжую це робити зараз. До участі в бойових діях розважався в Call of Duty, Battlefield, Counter-Strike та S.T.A.L.K.E.R. А найчастіше засідав у Call of Duty: Warzone і Call of Duty: Mobile. Зараз граю у CoD Mobile та S.T.A.L.K.E.R. Останню пройшов багато разів, отримавши всі фінали.

Найбільше подобається в шутерах активність ігрового процесу. Потрібно швидко приймати різні рішення — як тактичні, так і миттєві. А ще — реалізм, особливо в Call of Duty та S.T.A.L.K.E.R. Дія «Сталкер» взагалі розгортається в Україні.

Якщо брати королівські битви, то після участі в бойових діях змінилися деякі тактичні рішення в матчах. Проте грати стало не так весело, як раніше. Тепер шутери більше сприймаються як спосіб згаяти час і вже не викликають стільки ж цікавості. Раніше статистика в грі була для мене головним, а зараз з нею взагалі не хочеться заморочуватися.

Після участі в бойових діях я став грати трішки інакше. Найбільше змінився підхід до стрілянини з-за укриття. В іграх від першої особи застосовую нарізання кутів. А якщо камера від третьої особи, то інакше рухаюся і приймаю тактичні рішення, відповідно до потреб команди. Тобто, як штурмувати позицію, як заходити в будинок, як тримати оборону — все це перекочувало з реального досвіду.

Щодо звуків, то вони взагалі ніяк не тригерять. Навіть якщо грати в проєкти з гарною акустикою в навушниках, різниця з реальністю буде величезною. Не має нічого схожого.

«При грі в парі та ж тактика „біжу-тримаю“ прекрасно працює». «Барон», військовослужбовець Нацгвардії

Ще до повномасштабної війни я часто грав в шутери. Проводив час у Call of Duty, DOOM, Quake і Counter-Strike. Відношу себе до любителів побігати та постріляти. Зараз граю в CoD — як на мобільному телефоні, так і на комп’ютері.

У сучасних шутерах мені подобається реалістичність подій, які відбуваються навколо гравця. Дуже круто, коли у проєкті враховані всілякі нюанси, взяті зі справжніх бойових дій. В цьому плані мені радили спробувати Arma 3. Планую в майбутньому оцінити цей проєкт.

Після участі в бойових діях емоційне сприйняття шутерів не змінилося. А от тактика гри стала іншою. І це більше пов’язано не з досвідом на передовій, а з навчанням. Як приклад, нарізання кутів. Вже немає ось цього тупого бігу вперед на противників. Десь намагаюся підкрадатися, десь — присідати, ховатися або маскуватися.

При грі в парі та ж тактика «біжу-тримаю» прекрасно працює. Коли її застосовуєш, то противники не можуть розчехлитися, що взагалі коїться. Вони бачать, як ми накриваємо вогнем, постійно ховаємося і поступово просуваємося вперед. Тобто вороги знаходяться під постійним тиском, і це дає ідеальний результат. Раніше я про таку тактику не знав і тому не застосовував.

А щодо звуків, то одразу після виходу з бойових позицій я не грав в шутери. Проте звуки з динаміків доволі штучні. Вони сильно відрізняються від реальних, тому й не тригерять.

Більше немає такого, що ти летиш стрімголов вперед, бо в запасі є десять тисяч життів. «Том», військовослужбовець Нацгвардії

До участі в бойових діях грав в шутери, проте доволі давно — десь у 2007–2009 роках. Серед них були Far Cry, S.T.A.L.K.E.R. і Call of Duty. Зараз граю лише в PUBG на смартфоні.

Шутери, які я перелічив, були розраховані на одного користувача. А в PUBG можна брати участь в матчах загоном, тобто власним розрахунком. Максимальна кількість — чотири особи, але це вже веселіше. Відпрацьовуються різні тактичні нюанси.

Після боїв на передовій я не помітив якихось змін у ставленні до шутерів. Нових емоцій при грі немає. Але поводження у матчах стало іншим. Більше немає такого, що ти стрімголов летиш вперед, бо в запасі є десять тисяч життів. Зараз не можу дозволити собі битися лобом об стіну. Я активніше думаю над різними моментами, пропрацьовую їх, а тоді вже виконую бойові дії у грі.

Загалом я застосовую навички, набуті під час навчання. Особливо це стосується пересування місцевістю. Ще як приклад можна навести зачистку приміщень або оборонні дії при штурмах. Взагалі такі ігри як PUBG непогано було б застосовувати для відпрацювання тактичних дій військовослужбовців, принаймні на початковому етапі. Ти б знав, як діяти в команді, і вже з’явилося б розуміння базових аспектів.

«Killing Floor нагадує мені нашу війну проти орків». Сергій «Ташкент», військовослужбовець Нацгвардії

Я граю в шутери ще з 2005 року. Переважно — в багатокористувацькі. Можу відзначити декілька частин Battlefield, особливо Battlefield 1 про Першу світову та Battlefield V. Із сюжетних проходив S.T.A.L.K.E.R. і всі частини Half-Life.

Зараз став частіше грати World of Tanks, тому що інтернет поганий. Загалом для шутерів потрібне нормальне мережеве з’єднання і зручне сидяче положення, щоб хребет не перегинався буквою «зю». А в «танки» можна грати й лежачи. Коли з’являється нормальний інтернет, повертаюся в Battlefield V. Нещодавно також завантажив Battlefield 4, а ще у мене є Red Dead Redemption та Killing Floor.

Остання — це кооперативний шутер, де потрібно боротися проти зомбі-мутантів під управлінням штучного інтелекту. Вони лізуть хвилями, а ти відстрілюєш їх з різної зброї. Проєкт нагадує мені нашу війну проти орків.

В шутерах мені подобається власне ігровий процес. Він допомагає абстрагуватися від всіляких нав’язливих думок. Це гарний спосіб згаяти час і краще, ніж перегляд фільмів. Звісно, можна щось почитати замість гри, але для цього потрібен відповідний настрій. А зараз його немає. До того ж я не дуже люблю електронний формат.

Граючи ще школярем, мені відкладалися в голові певні моменти з шутерів. А коли я пішов на війну у 2014 році, то спостерігав деякі паралелі. Після участі в бойових діях ігри жанру почали викликати навіть більше інтересу. Тобто вони теж пройшли шлях модернізації, отримали реалістичнішу графіку, кращу фізику з руйнуванням оточенням, детальніше пропрацьовану зброю. Покращилися анімації, наприклад, перезаряджання, а елементи кастомізації стали красивішими.

Інколи за допомогою шутерів хотілося повернути драйв та екшен, який я пережив під час бойових дій.

Та частіше ігри просто допомагали приємно згаяти час. Тому в плані сприйняття я не помічав за собою якихось змін. Можливо, існують люди, які раніше жили шутерами, а після боїв більше не можуть в них грати. Однак буває й навпаки, коли люди абсолютно позитивно ставляться до бойового досвіду. Було та й було. Вони продовжують далі гратися й отримувати задоволення як і раніше. У мене трапилося саме так, тільки, можливо, реакція та рухи погіршилися.

Щодо сприйняття звуків, то у мене зараз загалом є проблеми зі слухом. Я чую їх, але віддалено. В окремих іграх звуковий супровід виконано дійсно круто та реалістично. А в інших вони штучні та не відповідають оригіналу. Деяким студіям потрібно ще дуже ретельно попрацювати над ними.

Візьмемо до прикладу Call of Duty: Modern Warfare 2019 року. У проєкті приділили увагу навіть банальному зіткненню гільз з поверхнею. Коли ти перезаряджаєшся у приміщенні з дерев’яною підлогою, звук падіння один. А коли десь посеред поля — зовсім інший. На такі деталі реально звертаєш увагу, і вони значно покращують твій досвід. Помітно, що до створення проєкту залучали військових.

Те ж стосується інших аспектів — реалізму в графіці, перезаряджання, прицілювання, деталізації зброї тощо. Наприклад, анімація перезаряджання залежить від додаткових модулів. Прицілювання зі снайперських гвинтівок, звісно, виконано умовно, бо на ходу цього зробити не вдасться. Проте коліматори та голографічні приціли за принципом роботи дуже нагадують реальні моделі. Люди, які не використовували їх на полі бою, можуть завдяки грі з’ясувати, як вони працюють.

Саме тому мені незрозуміло, чому в наступних Call of Duty якість багатьох аспектів погіршилася. Кількість звуків зменшилася, а текстури та анімації спростили. Тобто реалізація стала гіршою, ніж в «колді» 2019 року.

В плані тактики дій в шутерах, то вона змінилася після навчань. Під час гри я почав застосовувати такий же алгоритм дій, як і в реальності. От тільки в віртуальному світі тебе не можуть вбити чи поранити. Тому інколи можна діяти агресивніше.

Насправді досвід переноситься в обидві сторони — з реальності в ігри й навпаки. Ти щось побачив на війні, спробував у віртуальних світах і продовжуєш це використовувати, якщо воно працює. Хоча різниця завжди є. Та ж граната в реальності може не завдати шкоди, якщо впаде за метр від тебе. А в іграх ефект від вибуху завжди більший.

«Взагалі ігри можуть бути класним інструментом для відпрацювання командних дій». «Ізі», військовослужбовець Нацгвардії

До участі в бойових діях я грав в шутери, проте не можу сказати, що був фанатом. Найбільше задоволення принесло проходження четвертої та п’ятої частин Far Cry. Зі всіх проєктів жанру саме в цих двох я провів найбільше часу.

Із сюжетних шутерів також відзначу S.T.A.L.K.E.R. Я грав у декілька частин франшизи. Ще проходив Metro та Call of Duty — підсерія Modern Warfare взагалі топ! Багатокористувацькі шутери раніше не цікавили, проте зараз почав грати PUBG в команді. Мені подобається взаємодія з побратимами та спільно проведений час.

Найцікавіше в шутерах — це висока концентрація подій та динаміка. Є можливість пройти через «м’ясорубку», яку не побачиш в реальному житті. І при цьому ти почуваєшся в безпеці. Можна просто веселитися й пробувати різні речі, тому що ти недавно зберігся. Навіть якщо помреш, то все одно відродишся на контрольній точці.

Зараз сприйняття шутерів, та й загалом ігор і фільмів, змінилося. Після участі в бойових діях я почав бачити нереалістичність подій. Наприклад, велика кількість боєкомплекту, який переносить головний герой — це постійне перебільшення. Так не буває. Та ж історія з прильотами: постріли та осколки лягають дуже щільно, а персонаж виживає. Все це зараз сприймається сюрреалістично.

Підхід до гри теж змінився, що пов’язано з нашими навчаннями. Ти використовуєш навички, які опанував на полігонах і випробував в реальних бойових діях. Намагаєшся працювати від кутка будівлі. При роботі в групі ви розсіюєтеся віялом. Коли один просувається, інший прикриває щільним вогнем, щоб подавити ворога.

Взагалі ігри можуть бути класним інструментом для відпрацювання командних дій. Було б дуже цікаво разом з побратимами спробувати проєкт, де є попереднє планування, командування та інші тактичні елементи. Тому що у PUBG трохи інший ігровий процес. Тут більше драйву та адреналіну, менше поставлених задач і реалістичності. Але певний рівень комунікації та злагодження все ж є.

А щодо звуків, то вони дійсно ніяк не чіпляють. Не впевнений щодо їхньої реалістичності, але в реальності під час прильотів виникає потужна вібрація, яка прошиває все тіло. Вуха беруть на себе лише частину звуку, а решту ти відчуваєш всередині.

Місяць тому чи трохи більше я дійсно спіймав флешбек, коли була сильна гроза з громом. От тоді спогади накрили. Єдине, що можна відзначити — це звуки пострілів у PUBG, які січуть поруч з тобою. Вони трохи схожі на справжні. А інші геть далекі від реальності.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини