Як українці відстоювали незалежність у браузерній MMO. Історія української спільноти WarEra

В березні-квітні українська ігрова спільнота на Reddit та у X могла спостерігати за гравцями у WarEra, які поширювали дописи із закликом долучатися до української держави у грі. Причина таких закликів доволі очевидна — звільнити віртуальні українські землі від окупації з боку Туреччини.

Ми, як і багато інших українських гравців, не пройшли повз і поринули у світ віртуальних визвольних війн, а заразом дізналися, як функціонує українська спільнота, поспілкувалися з президентом України у грі, дослідили, як тисячі гравців будують економіку, відтворюють міжнародні стосунки та як українська держава на кілька днів відродилася, а потім знову загинула (тимчасово).

Попри все, прошу не рахувати цей текст оглядом гри чи її рекламою — це скоріше сюрреалістичний віртуальний репортаж про моє перебування в одній з найкумедніших ігрових спільнот, що я зустрічав останнім часом.

Третя Балканська Війна

Якщо коротко, WarEra — це відносно нова браузерна політична ММО, у якій гравці беруть на себе роль громадян віртуальних країн. Увесь світ керується безпосередньо користувачами: ресурси, зброя та їжа створюються на власних заводах і реалізуються на вільному ринку. Паралельно в чатах точаться справжні політичні ігри з військовими угрупованнями, партіями, драмами та зрадами. І все це — з онлайном понад десять тисяч гравців на день та безліччю нюансів, про які можна написати сотні окремих текстів.

Примітною є й історія розробки WarEra. Фактично за проєктом стоїть один основний розробник — француз на ім’я Vatou. Про нього нам розповів чинний президент України у грі, Руслан «Ridiq», який використовує як аватар образ Кіма Кіцурагі з Disco Elysium.

До слова, Ridiq також працює в геймдеві в одній з українських компаній, проте з міркувань безпеки (про що я розповім згодом) він не захотів розкривати свою особу. Ба більше, мені вперше довелося підтверджувати, що я справді журналіст GameDev DOU.

За його словами, Vatou почав вивчати програмування саме для того, щоб створити цей проєкт. WarEra існує менше року і наразі не має видавця, що, ймовірно, вплинуло на модель монетизації — у грі відсутні pay-to-win механіки. Водночас уся адміністративна частина тримається на спільноті: модератори та адміністратори — це гравці-волонтери, які працюють без фінансової винагороди.

Частина активних користувачів, які добре зарекомендували себе, долучена до обговорення геймплейних оновлень у спеціальному Discord-чаті разом із розробником. Апдейти виходять регулярно: іноді вони додають нові механіки, іноді — коригують баланс наявних. Саме такі нововведення часто провокують найпалкіші дискусії у спільноті, як це сталося з одним із останніх патчів.

Попри все, політичних онлайн-стратегій доволі багато, і WarEra — лише один із десятків схожих проєктів. Проте саме українська спільнота стала вагомою частиною цього віртуального світу. Наприклад, наші гравці повністю переклали WarEra українською мовою. І власне заклики про допомогу від ком’юніті привернули увагу новачків, серед яких опинився і я.

Старт гри був доволі простим: виконуєш щоденні завдання, отримуєш досвід і прокачуєш навички. Новачкам рекомендують спочатку зосередитися на «еко» — розвитку власної економіки, оскільки війни тут потребують чимало ресурсів (нагадаю, у WarEra немає pay-to-win, що є величезним плюсом). Тож перші дні я будував фабрики, виконував квести й паралельно вивчав правила цього світу. За цей час я навчився прораховувати економічні показники, працювати з ринком, опанував додаткові інструменти для менеджменту (які також створили ентузіасти) та накопичив трохи спорядження.

Я долучився до гри під час Третьої Балканської війни: кілька держав-союзників, серед яких не останню роль відігравала Україна, намагалися позбутися турецької окупації. Варто зауважити, що Туреччина є чи не найсильнішою країною у WarEra. Завдяки величезній спільноті ця фракція здатна впливати на ринки й виступає фактичним гегемоном світової економіки.

Українці у грі неіронічно називають турецьку сторону «грошовою мафією». У грі також є своєрідний форум для вільних висловлювань, де я бачив десятки віртуальних погроз як від турецьких гравців, так і на їхню адресу. Загалом уся війна проходила у супроводі рольового trash talk та справжньої пропаганди.

Саме з таким ворогом доводилося битися. Попри все, за тиждень я побачив, як Україна силами понад 300 гравців змогла не просто повернути історичні кордони, а ще й захопити Кубань та вийти до берегів Середземного моря — фактично до Близького Сходу. За час цієї кампанії українським гравцям вдалося встановити рекорд за всю історію WarEra: провести дві наймасштабніші битви за кількістю завданої шкоди (на Донеччині та на турецькому узбережжі Чорного моря).

Здавалося, що, як у тому мемі, «перемога буде» — проте після сьомого дня війни Туреччина з нечуваними силами контратакувала наші та союзницькі війська. І саме політика завадила коаліції ефективно тримати оборону. У грі існують політичні партії, що мають власні «етики» — набори пасивних ефектів, які діють на всіх громадян країни. Точніше, працюють «пасивки» саме тієї сили, до якої належить чинний президент.

Проблемою стало те, що «етики» України та її союзників були спрямовані здебільшого на атаку, а не на оборону, тож ефективно втримати свої землі ми не змогли. Крім того, Туреччина має значно більші економічні ресурси. Усі ці фактори зіграли проти нас. Альянсу ворогів, до якого входять найбільші країни світу (зокрема й Туреччина), вдалося захопити Берлін, тож падіння Києва, Белграда та Бухареста стало лише питанням часу.

«На дванадцятий день війни фронт посипався, а ввечері президент України звернувся до «народу»: ми програли.

«Низка стратегічних помилок коштувала нам ініціативи. Ворог перейшов у контрнаступ, на який нам, на жаль, не було чим відповісти. Однією з причин є особливості нашого альянсу: у більшості союзників встановлені наступальні доктрини, що ускладнює оборону. Та й невелика дезорганізація в лавах союзників теж далася взнаки», — розповідає свою версію подій президент.

Не можу не відзначити, наскільки цікава атмосфера панувала в чатах у той день. Звісно, всі розуміють, що це лише гра, але кількість жартів, прокльонів, мемів та сварок сягнула небувалого рівня — чат української фракції в Telegram не замовкав годинами. Попри поразку, це було щиро і, найголовніше, надзвичайно кумедно.

Після поразки майже всіх громадян України (яка тимчасово окупована Туреччиною) указом президента перевели на «еко» — накопичення ресурсів для наступної кампанії проти турків, їхніх союзників та проксі. Частину найбільш боєздатних підрозділів відправили в Аргентину до наших партнерів, які також потребували допомоги. Саме з цим пов’язаний, на мою думку, один із найкумедніших мемів, створених спільнотою за останні тижні.

Також не можу не згадати гравця, який взяв на себе роль Патріарха: він читав проповіді та благословляв українську фракцію на «хрестовий похід», — або іншого користувача, що переказував ігрові новини у форматі гороскопів.

Говорить президент України

Очевидно, що основним ядром WarEra є її спільнота — сотні самоорганізованих людей, які воюють, домовляються, маніпулюють та просто товаришують між собою. Саме ця соціальна складова й утримує гравців. Як розповідає президент нашої віртуальної країни, лише за останні місяці до гри долучилося понад тисячу новачків.

«За нашими спостереженнями, у грі залишається приблизно 30% гравців. Ми не тиснемо на новачків і не мобілізуємо їх, доки вони не „прокачають“ свої акаунти. Даємо їм час до 18–20 рівня, що становить приблизно місяць», — зазначає Ridiq.

При цьому, на його думку, мотивація у всіх різна: у WarEra грають люди з усього світу, і кожен знаходить у ній щось своє. Сам Ridiq, наприклад, почав грати під час відключень електроенергії, зокрема через те, що в гру можна було заходити з телефону. А про те, як він став президентом, який координує дії 300 гравців, він взагалі віджартовується.

«Одного чудового дня я просто зрозумів: треба подивитись, які ігрові механіки відкриваються в президентському кріслі», — жартує Ridiq.

Але здобутий досвід виявився значно інтенсивнішим, ніж він очікував.

«Потрібно щоранку перевіряти ситуацію на мапі, дивитися, як завершилися нічні бої, координувати дії з альянсом, відповідати на запити інших країн і тримати під контролем загальну стратегію. Фактично управління віртуальною державою перетворюється на повноцінну другу роботу», — зазначає президент.

Червоним — альянс, з яким ворогує Україна. Зеленим — союзники.

Що цікаво, під виглядом новачків до фракції прибувають і шпигуни інших країн. Пригадую, як на самому початку гри мені доводилося проходити своєрідну верифікацію в Telegram, щоб мене визнали громадянином. Саме тому Ridiq попросив мене підтвердити особу журналіста й не захотів розголошувати місце роботи: у певний момент він запідозрив у мені шпигуна з Казахстану.

«Це через те, що існує Гетьманат. Багато новачків загалом питають, чому від них стільки негатива. Гетьманат — це колектив незалежних гравців, до якого входять як росіяни, так і українці. Вони грають разом, щоб досягати власних цілей і утримувати владу в різних державах, тому національна приналежність для них не є визначальною. Спочатку українське ядро цієї групи було нашими громадянами. Згодом вони почали грати в інших державах. У певний момент, причини якого нам до кінця не зрозумілі, їхня позиція щодо нас стала різко негативною. Відтоді вони активно намагаються впливати на новачків, поширюють упереджену інформацію та пробують переманювати наших нових гравців до себе», — ділиться Руслан.

Це ще раз доводить: політична частина WarEra значно складніша, ніж здається на перший погляд. За словами Ridiq, кожна країна вибудовує власну модель управління та дипломатії, а універсального сценарію не існує. Основна комунікація між державами та й усередині самих фракцій відбувається поза грою — у Discord. Саме там гравці домовляються, укладають союзи або розв’язують конфлікти.

Там же працюють і неформальні інструменти впливу: від кулуарних перемовин до того ж таки шпигунства, коли інформація з «іноземних» чатів безпосередньо впливає на державні рішення.

Міжнародна політика у грі також значною мірою базується на Discord-інфраструктурі. Кожна країна має власний сервер для внутрішньої та зовнішньої комунікації, а альянси створюють окремі простори для координації між державами. У випадку української спільноти, за словами Ridiq, значна частина активності змістилася в Telegram.

«У нашому випадку більше активності саме в Telegram, бо наших людей важкувато затягувати в Discord. Але й Discord у нас „модний“: автоматизований, із купою посольств інших держав. У мене немає великого досвіду в перемовинах, але ті, у яких я брав участь, були важкими. Тут усе залежить від відносин між країнами — наприклад, коли ми воювали з арабами, з ними було дуже важко про щось домовлятися», — розповідає президент.

Попри воєнний контекст і очевидні паралелі з реальністю, адміністрація гри, за словами Ridiq, поводиться доволі нейтрально. Він точно знає, що у WarEra грають і справжні українські військові, проте українська символіка чи висловлювання не викликають проблем — на відміну від багатьох інших онлайн-проєктів. Періодично в Discord виникають суперечки з гравцями з росії, але вони не є системними.

«Та їх немає на світовій мапі: їх мало, і жодної загрози для нас вони не становлять. Останнім часом ми не воюємо проти них (бо в нас війна за свободу у процесі), а вони не воюють проти нас. Дипломатичних відносин не маємо», — коротко підсумовує президент стосунки з росіянами у грі.

Час від часу гра генерує й доволі нетривіальні історії. Одну з таких згадує Ridiq: на початку року Україна отримала бонус до виробництва худоби завдяки оренді частини польських територій у Словаччині (або навпаки, залежно від контексту угоди). Це дало змогу вплинути на внутрішній ринок і буквально утримувати високі ціни на корів.

«Було цікаво», — резюмує нашу розмову Ridiq.

Епоха війн

Для мене найцікавішим у цій історії є не сама гра, адже WarEra не винаходить нічого принципово нового. Подібних браузерних стратегій чимало, і більшість із них роками функціонує десь на периферії інтернету.

Але іноді в таких проєктах з’являється спільнота, яка починає грати в щось більше, ніж просто в гру, — і українці зробили саме це. Зі своїми жартами, «срачами», чатами, міністерствами та параноїдальними підозрами щодо шпигунів. Із дивним поєднанням серйозності й абсурду, де хтось прораховує ігрову економіку за положенням планет, а хтось читає проповіді перед битвою.

Справді, усе це виглядає дещо кумедно. Поки не починаєш усвідомлювати: саме в таких речах і проявляється звичка самоорганізовуватися, домовлятися й триматися купи в доволі хаотичному середовищі. Можливо, саме це й вабить гравців, і саме тому такі проєкти, як WarEra, можуть жити десятиліттями.

І поки я дописував цей текст, у Telegram-каналі української держави Ridiq оголосив мобілізацію — за деякий час віртуальні українці знову вирушать визволяти свої землі від турецької окупації.

Нескінченна епоха віртуальних війн.