Нова керівниця Ubisoft Ukraine Ольга Сендзюк про відкриття офісів в Києві і Одесі, захист працівників від краху банківської системи та нестачу вузькоспеціалізованих фахівців

Рік, що минає можна назвати особливим для Ubisoft Ukraine: кілька великих релізів, новий офіс в Одесі та одразу дві річниці. Київському осередку однієї з найбільших геймдев-компаній в Україні у 2023-му виповнилося п’ятнадцять років, а одеському — п’ять. Ми вирішили завітати до Ubisoft Kyiv, подивитися, в яких умовах сьогодні працюють спеціалісти та поспілкуватися з новою керівницею української команди Ольгою Сендзюк.

Сучасна і затишна будівля Ubisoft Kyiv досі не бачила всіх співробітників разом — початок будівництва, його активний етап та переїзд припали на пандемію, а потім почалася повномасштабна війна. Тому зараз робочими є лише шість поверхів з дванадцяти. Здебільшого, через міркування безпеки. Тутешнє сховище вміщує лише 150 людей, а під час повітряної тривоги спускатися з дванадцятого поверху буде занадто довго.

Втім, навіть в такому тривалому тестовому режимі будівля сповнена атмосферою Ubisoft. Ніде не сховатися він традиційних символів компанії: шалених кролів з Raving Rabbids, постерів з героями франшизи Assassin’s Creed тощо. Головне враження, яке лишають по собі просторі опенспейси, заповнені робочими станціями та різноманітними девкітами — зосередженість та спокій. Про те, як вдалося створити таку атмосферу, а також багато чого іншого ми і розпитали Ольгу Сендзюк.

Про підготовку до війни та кадри, що потрібні найбільше

— Ольго, вітаю! Хочу почати нашу розмову з питання про те, як Ubisoft пережила початок повномасштабного вторгнення та до яких дій вдалася, щоб стабілізувати операційну діяльність.

Це були дійсно напружені часи. У компанії відразу вирішили, що безпека команди — найважливіша. Ще до початку повномасштабного вторгнення ми просили наших фахівців обрати безпечне для себе місце й надали можливість переїхати, не працюючи в цей час. З лютневою ескалацією війни цей меседж був потужніший, люди почали шукати прихистки — хто в Україні, хто поза її межами. Та дуже швидко всі відновили продуктивність, без жодного тиску з нашого боку.

Найперший чинник, який допоміг нам стабілізуватися, — сама команда. Наші співробітники стійко й мужньо поставилися до ситуації та поверталися до роботи, щойно мали змогу.

Другий чинник — BCP (Business Continuity Plan), який ми розробили ще до моменту повномасштабного вторгнення. Звісно, його довелося адаптувати, тому що коли ти готуєшся до чогось невідомого, неможливо все передбачити. Але план спрацював. Ми змогли підтримати людей, зберегти всі виплати й основні операційні процеси.

І третій — це підтримка head quarter. Не було жодного сумніву, що люди — пріоритет. Якщо в безпечному місці працівники не мали змоги виконувати робочі завдання (наприклад, через брак технічних умов абощо), вони все одно регулярно отримували винагороду і ми не форсували їхнього повернення.

Таким чином вдалося відновити нашу продуктивність, бо насамперед цього хотіли самі люди. Напевно, найкращим рішенням Ubisoft у той час було довіритися співробітникам. І зараз можна побачити, що наші команди сяють у титрах найбільших релізів цього року.

— Ви кажете, що у вас був план. У компанії готувалися до великої війни та пропрацьовували це питання? Коли ви почали це робити?

Активна підготовка почалася приблизно в грудні 2021 року. Спершу вона була локальною. Тобто директори, які відповідають за окремі напрями, починали розробляти BCP-план у своїх доменах: продумували дії у випадку втрати інфраструктури, обмірковували способи, як проводити резервне копіювання даних, під’єднувати людей до серверів за межами країни тощо. Це все прораховувалось наперед.

«Ми намагалися передбачити різні ступені наслідків. Було розроблено три сценарії: зелений, жовтий, червоний, а разом з ними — і різні варіанти рішення. На щастя, багато чого не знадобилося»

— Ви кажете, що почали готуватися десь у грудні 2021-го і, виходить, приблизно тоді ж переїхали до нової будівлі в Києві...

Ні, трошки раніше — в серпні 2021 року. Будівництво — це часомісткий проєкт, над яким ми почали працювати ще до ковіду, тоді як активна фаза та переїзд припали на пору пандемії й ковідних обмежень. Тобто ми не могли відкрити наші двері всім співробітникам. Потім почалася повномасштабна війна, і ми все ще чекаємо моменту, коли ціла Ubisoft Ukraine збереться в цій будівлі та відсвяткує.

— Чи є рішення, ухвалені на початку повномасштабного вторгнення, які зараз здаються не дуже ефективними?

Думаю, всі тогочасні рішення відповідали моменту. Тепер можна дуже багато рефлексувати на тему «А як могло б бути, якби...?». Та, я вважаю, цього не варто робити. Сьогодні є результат — українські команди повністю відновили продуктивність та нормальну життєдіяльність. Ми дивимося в майбутнє. Зокрема, нещодавно відкрили офіс в Одесі. Це все свідчить про те, що попередні рішення були коректні.

— За останні два роки в Ubisoft Ukraine помітно зменшилася кількість людей. Зрозуміло, частина пояснюється релокейтом, частина — природним рухом співробітників. Але чи вплинуло це якось на компанію, команду в Україні? Як ви балансували свою діяльність через це?

Тут відповідь комплексна. Якщо починати з кінця, то проєкти не постраждали. Ми змогли виконати всі завдання, за які брали відповідальність до війни та на її початку. Частина людей релокувалася до так званих віртуальних офісів у Румунії та Польщі. Це офіси, які було відкрито в рамках BCP-плану. Там ми надавали — а в Польщі ще надаємо — юридичний фреймворк для легального перебування і роботи співробітників на цих територіях. Втім, усі вони залишаються на проєктах української студії. Інша частина фахівців дійсно долучилася до офісів Ubisoft по всьому світу. Вони продовжують роботу над тими ж проєктами, але вже з інших локацій, не як частина Ubisoft Ukraine. Хоча кількість таких людей менша, ніж тих, що залишаються з нами.

— Якщо говорити про кадри загалом, брак яких спеціалістів зараз найгостріший?

Ми завжди відчуваємо потребу у вузькоспеціалізованих і досвідчених людях саме в геймдевелопменті. А надто в геймдевелопменті, зіставному за масштабом з нашим. На жаль, на українському ринку мало гравців, котрі роблять продукт, який можна порівняти з продуктом Ubisoft. Тому саме пошук досвідчених менеджерів, Lead C++ програмістів з релевантним для нас досвідом, ускладнений. Це ті люди, яких ми постійно шукаємо. Та сказати, що нам бракує кадрів в інших сферах, я не можу.

— Отож зараз вашій компанії найпотрібніші сеньйорні фахівці, що знайомі з AAA-пайплайном?

Так.

Про новий офіс в Одесі та виплати наперед

— В Ubisoft є традиція роздавати святкових зайців: бронзових — співробітникам, що пропрацювали з компанією понад п’ять років, срібних і золотих — 10 і 15 років відповідно. У 2023-му близько сотні людей отримало бронзових зайців...

А наступного року буде вже не близько сотні, а більш як 130 людей, які працюють з Ubisoft п’ять, десять чи навіть п’ятнадцять років. Загалом тих, хто з нами понад п’ять років, більше ніж 300. Для нас це привід для гордості — люди, які залишаються з нами весь цей час та створюють неймовірні світи ігор Ubisoft. Цього року в нас стався цікавий кейс: мама святкує 15 років у компанії, а її син — п’ять. Мені здається, так складається тому, що Ubisoft — орієнтована на людей компанія і ми багато робимо для того, щоб підтвердити цей стейтмент.

— Чи можете розповісти детальніше, яким чином Ubisoft Ukraine дбає зараз про безпеку людей? Як я розумію, в новій будівлі Ubisoft Kyiv працює лише шість поверхів з 12 саме через питання безпеки...

Цей офіс будували до початку повномасштабного вторгнення. І коли вторгнення почалось, ми мали адаптувати наше життя до нових реалій. Було створено укриття, яке вміщує до 150 осіб. Тому наразі це максимальна кількість співробітників, які одночасно можуть відвідувати офіс. І кількість функціональних поверхів також пов’язана з обмеженням укриття. Ми не можемо запросити всіх водночас з міркувань безпеки. Те саме в новому приміщенні одеської студії. Хоча там ситуація трохи краща, тому що укриття здатне зібрати всіх працівників офісу.

— Можливо, у вас є якісь додаткові програми для людей, які працюють тільки віддалено? Ви опікуєтеся їхнім станом? Чи є для них плани, щоб у разі нової хвилі вони швидко релокувалися?

Для тих, хто обрав віддалену роботу, ми надали всі необхідні матеріали: техніку, периферію, меблі за потреби. Для екстрених випадків у нас є система сповіщення на рівні Ubisoft, яка називається Everbridge. Ми активно нею користувалися на перших етапах повномасштабного вторгнення, коли повідомляли людей про якісь загрози. Тоді в Україні не була настільки розвинута система сповіщень. Ми писали, наприклад, «тривога, офіс закритий — пройдіть до сховища». Повідомляли, коли з міркувань безпеки взагалі не могли відкрити офіс. І тоді писали: «Будь ласка, робіть свою безпеку пріоритетом».

«Ми завжди кажемо відкладати робочі завдання й піклуватися про власну безпеку: спускатися до сховища, в метро, куди завгодно»

До цього з розумінням ставиться і локальне керівництво, і наші міжнародні партнери на проєктах. Ніколи не було питань чи якихось претензій, якщо на дзвінку люди відключалися, тому що була загроза.

— Everbridge — це сторонній продукт?

Так, це стороннє міжнародне рішення, яке оплачували для нас у head quarter. Як я вже казала, наш посил для людей у тому, що їхня безпека — першочергове питання. Вони самі можуть вирішувати, звідки підключатися до роботи та коли. Відвідувати офіс не примусово: працівники самостійно вибирають безпечне для себе місце, звідки хочуть працювати. Також великий акцент ми робимо на mental health, підтримці морального стану колег.

— Можна детальніше про це?

У наші часи це дуже важливо. Війна впливає навіть на найстійкіших. Тому ми зосереджуємося на їхній ментальній підтримці, забезпеченні комфортного work-life balance. Серед іншого, компанія має лінію психологічної допомоги для співробітників і їхніх сімей, куди вони можуть у будь-який час зателефонувати й поговорити зі спеціалістом про те, що їх турбує. Також у нас є ініціативи для підтримки в складних особистих ситуаціях.

Ще один аспект безпеки, який гарантує компанія, — фінансове забезпечення мобілізованих співробітників. Для нас важливо, коли мобілізована людина продовжує отримувати фінансову підтримку від Ubisoft разом з тією підтримкою, яку надає держава. Це допомагає і сім’ї, і людині почуватися стабільно. До того ж є програма реінтеграції ветеранів, яка теж, на мою думку, є іншою частиною цієї безпеки. Ми надаємо час відпочинку для людини, якщо вона хоче взяти паузу після демобілізації. Є спільні з Veteran Hub програми адаптації ветеранів до цивільного життя. Ми навіть стали однією з 25 компаній-роботодавців за рейтингом Forbes, які створюють найкращі умови для реінтеграції ветеранів.

Коли були ризики, що банківська система перестане працювати, ми виплачували винагороди наперед. Доволі довгий проміжок часу просто здійснювали всі платежі авансом.

«Компанія свідомо брала на себе ризик того, що людина може отримати ці гроші, але покинути Ubisoft. Та це не було важливо, якщо порівнювати з комфортом, який ми надавали команді.»

Окрім того, у нас гарний соціальний пакет: страховка, вихідні (ми зберегли всі вихідні попри те, що на державному рівні їх скасували), декретні відпустки, зокрема для татусів, оплачувані вихідні дні для волонтерства та інше.

Тут важливо пригадати і минулий рік. Коли почалися блекаути, ми вирішили відкрити наші офіси в Києві та Одесі як такі собі recharge stations. Перший поверх київської студії, який зараз використовуємо для якихось активностей та подій, облаштували під invincibility hub, власний «пункт незламності». Встановили там пральні машини, зробили запаси їжі. Ми говорили: якщо вдома є проблеми з електрикою, то ви можете прийти в офіс, погрітися, прийняти душ, попрати речі, поїсти теплу їжу з родинами. А ще ми організували маленький дитячий куточок, де б людина могла побути з дитиною, попрацювати або й просто відпочити.

Так само було в Одесі: люди могли приходити підзарядити свої девайси, домашні зарядні станції (у нас є генератори, які забезпечують електроенергію для наших приміщень). Крім того, ми зібрали сток речей першої потреби для критичних ситуацій, як-от спальні мішки, грілки, повербанки, зарядні станції, теплі рукавиці.

За червоним сценарієм ми були готові загостити людей у приміщенні офісу на кілька місяців. Мали запас круп, консервів, посуду. Але цей сценарій був, скажімо так, найдраматичнішим. Добре, що не знадобився. Хоча підготовка в цьому напрямі була велика. Ми намагалися і намагаємося робити так, щоб створити для людей безпечне місце, куди вони можуть прийти й відчути певний рівень комфорту. Головне, що всі ці плани залишаються готовими до впровадження. Якщо раптом ситуація з блекаутами повториться або навіть виявиться ще гіршою, ми зможемо їх реалізувати.

— Я хотів детальніше розпитати про відкриття офісу в Одесі. Це новий офіс на додаток до того, що вже був, чи замість нього? Як узагалі ви ухвалювали це рішення?

Цей офіс відкрито замість того, що був раніше. Сама по собі студія в Одесі з’явилася у 2018-му, цьогоріч — її п’ята річниця. У 2021-му через технічні особливості попереднього приміщення вирішили перевести людей на повний ремоут. Почав розвиватися проєкт з переїзду в нову будівлю. Однак через війну процес на певний час заморозили. Аж доки одної миті стало зрозуміло, що ми більше не можемо жити в такому майндсеті, а хочемо дивитися далі.

Ми заручилися підтримкою від head quarter і реалізували цей проєкт — дуже щасливі та дуже вдячні всім причетним. Ця подія для нас доволі символічна, адже ми намагаємося дивитися в майбутнє. Хочемо вийти зі стану війни та просто розуміти: що ми можемо зробити, хто ми є та ким бажаємо бути. Це відкриття в Одесі — маленька цеглинка на довгому шляху.

— А як усе це відбувалося? Ви спорудили цю будівлю з нуля й перевезли туди всіх співробітників?

Співробітники, котрі раніше працювали в Одесі з офісу, а потім були переведені на ремоут, залишилися в місті та продовжили свої проєкти віддалено. Новий офіс — це орендоване приміщення, яке ми повністю переробили під себе. Простір доволі затишний і хоч не величезний, але достатній для нашої кількості людей. Одеські команди кажуть, що приміщення навіть краще, ніж у Києві. Тому нам доведеться тепер думати про якісь подальші покращення в столичному офісі, щоб зрівняти результат [сміється].

— Ви не розглядали варіант переїзду одеської студії в інше місто чи просто релокацію співробітників?

Немає сенсу розглядати такий варіант, якщо рішенням людей було залишитися в Одесі. Вони всі мали можливість переїхати (і деякі так і зробили). Але співробітники, які зараз в Одесі, хочуть там далі жити й працювати. Форсувати цей процес було б неправильно. Нам треба створювати умови там, де є люди, а не намагатися вирішувати замість них. У будь-якому разі, ми дійсно відчули, що відкриття нового офісу для них подія, що це щось більше, ніж просто приміщення.

— Чи немає хоча б потенційних планів на те, щоб розширити присутність Ubisoft в Україні, як-от відкрити студію в іншому регіоні?

Про це поки що не йдеться. Зараз ми робимо акцент на покращення процесів і саме сетапу для співробітників, які вже з нами. Відкривати нові локації та розпорошувати зусилля на цьому етапі не варто. Якщо такий запит з’явиться, тоді й будемо на нього реагувати.

Про річниці, релізи та потенціал українського геймдеву

— Цього року українська команда Ubisoft святкує одразу два ювілеї: київській студії виповнилося 15 років, а одеській — п’ять. Чи можете поділитися найпомітнішими іграми, до яких долучилися команди за цей час? Які особливі моменти пригадуєте?

Ця тема дуже приємна, оскільки я вважаю ці 15 років успіхом. Тобто це 15 років успіху в Україні. За цей час наші команди працювали над більше ніж 50 проєктами основних франшиз Ubisoft: Assassin’s Creed, Far Cry, всесвіт Tom Clancy’s, The Crew тощо. Футпринт української студії в Ubisoft надзвичайно помітний. Наша значущість та репутація усередині Ubisoft — дуже високі.

Важко сказати, скільки людей пройшло через школу Ubisoft. Але наскільки я можу судити, наша компанія — це дійсно бренд на ринку України. Думаю, справедливо сказати, що ми зробили вагомий внесок у розвиток українського геймдевелопменту. Ubisoft є плацдармом для людей, які хочуть без досвіду долучитися до розробки ігор. Вони можуть починати з департаменту тестування й рости всередині компанії, переходити в продакшн. У нас є програми internal mobility для розвитку фахівців.

Окрім того, Ubisoft протягом усього свого існування мав велику кількість інтернатур, програм з випускниками вишів. Наприклад, за останні шість-сім років тільки через зовнішні програми розвитку (а таких було понад 10) пройшло більш ніж 140 студентів, спеціалістів різного рівня. Частина з них і досі працює в Ubisoft, досягнувши рівня сеньйорів. А ще ж були внутрішні програми. Для нас це історії успіху й свідчення того, як ми розвиваємо людей та сприяємо розбудові українського геймдеву.

— Які дві-три найвизначніші події для Ubisoft Ukraine за цей час ви б виділили?

Потрібно починати з самого створення. З маленької технічної команди ми виросли до надійного партнера Ubisoft у багатьох напрямках, і це вже подія. Важливим бустом для зростання в Україні стало відкриття департаменту тестування у 2016 році в Києві й у 2019-му — в Одесі. На сьогодні ми змінили стратегію стосовно цього відділу й нарощуємо не обсяги, а рівень експертизи, щоб пропонувати ще кращі сервіси нашим партнерам.

Подією також можна назвати кожен реліз, особливо тих ігор, до створення яких були дотичні наші співробітники. Щоразу це стає приводом зібратися, провести разом час, відсвяткувати як команда й порадіти за колег з інших проєктів. Цього року це Anno 1800, The Settlers, Assassin’s Creed Mirage, Avatar: Frontiers of Pandora та The Crew Motorfest. І я впевнена, що в майбутньому цих приводів буде ще більше.

— Чи є у вас внутрішні традиції святкування релізів?

Ми створюємо тематичні декорації під святкування кожного релізу. Наприклад, цього року на святкуванні релізу Avatar було блакитне шампанське та перевдягнуті в героїв франшизи персонажі. І так щоразу: тематика змінюється, але communication-команда завжди знаходить щось гостреньке. Як-от на події, присвяченій релізу Mirage, розмальовували тіло, руки й обличчя хною, а також куштували східні солодощі. Тобто створюється атмосфера, в якій команди можуть відчути гордість, яку ми всі з ними розділяємо Розробка AAA-гри — довготривалий процес, а реліз — неймовірне відчуття в людей, які були дотичні до цієї події.

— Якщо говорити про найближче майбутнє, яким ви бачите розвиток українського геймдеву, його перспективи? І які зараз тренди у світовому ігробуді?

Щодо українського геймдеву, то локальних продуктів стає щораз більше. Тобто все українське, навіть сама Україна, — це бренд. На жаль, бренд, який зараз частіше пов’язують з негативними подіями, проте, сподіваюся, скоро це буде в минулому і ми сяятимемо без зайвих асоціацій. Мені здається, що в цьому бренді багато українських розробників знаходять натхнення для створення своїх продуктів. Можливо, вони не такі великі, тому що на створення великого продукту потрібні інвестиції. ААА-гра — дуже бюджетомісткий продукт, який потребує інвестицій і на етапі створення, і на етапі промоушену. Сподіваюся, що український геймдев буде і далі розвиватися з кожним роком.

«Україна дуже щедра на таланти — як технічні, так і креативні. Й експертиза українських спеціалістів теж потрохи стає брендом на ринку»

Що стосується геймдеву світового, прогнозувати важко, тому що це дуже конкурентний ринок. Глобально геймдев перебуває у висококонкурентній ніші, і конкуренція відбувається не тільки між ігровими студіями, а між усіма компаніями, які пропонують ентертеймент-продукт. Наприклад, будь-яка стримінгова платформа є конкурентом Ubisoft — час, який людина може витратити на розваги, обмежений. Коли ти пропонуєш продукт для розваги, то конкуруєш з усіма іншими видами розваг. В умовах глобальної рецесії наголос може ставитись на надійні, випробувані продукти, є велика ймовірність франшиз. Мені здається, що певний час світові гравці можуть брати на себе менше ризику й віддавати перевагу історично перевіреним брендам з точки зору сприйняття гравців та їхніх очікувань.

Також припускаю, що все більше і більше використовуватимуть AI-технології. Це може відкрити нові горизонти в тому, яким чином геймдев-компанії роблять ігри і яку пропозицію ці ігри надають гравцям. Існує вже чимало цікавих ініціатив з точки зору створення контенту, які не заміняють розробника, а допомагають йому; не заміняють креативну професію, а дають інструмент для натхнення й автоматизації якихось рутинних процесів. Імовірно, що стримінгові рішення теж будуть на геймдев-ринку та наблизять продукт до гравця.

Окрім того, можемо очікувати більше великих ігор на мобільних пристроях. Мені здається, це стане трендом. Уже зараз Ubisoft працює над тим, щоб перенести на ці платформи більше своїх ігор.

— Якщо викреслити з переліку війну, які найбільші перепони ви бачите для українського геймдеву зараз? Ви згадували про нестачу сеньйорних спеціалістів. Може, спадає ще щось на думку?

Насправді я не бачу інших перепон, окрім сеньйорності експертизи. Створювати команду з джуніорів — контрпродуктивно. Треба зосереджуватися навколо людини або групи людей, здатних драйвити продакшн-процес. Особливо коли ми говоримо про великі ігри. І якщо тренд виходу великих ігор на мобільних платформах таки набуде розмаху, то це також може дати буст розвитку в країні. Вже є велика кількість фахівців, які спеціалізуються на мобільних іграх. Ця експертиза знадобиться, серед іншого, компаніям, які тільки-но заходитимуть у цю нішу зі своїми, можливо, більшими продуктами.

— А як щодо інді-сцени? Як ви думаєте, у цього сегменту є потенціал в Україні?

Звісно, є. Таланти завжди знайдуть спосіб реалізації. Мені здається, кожен фахівець мріє мати свою гру. Можливо, з часом великі гравці більше інвестуватимуть в український ринок через те, що він багатий на таланти. Подивимося. Я дуже вірю в Україну та її людей, а тому можу тут уявити яскраві події, зокрема в українському геймдеві.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини